Справа № 758/10098/21
Категорія 47
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Макарчук І.В.,
позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття житлового приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
До Подільського районного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття житлового приміщення, в якому просила стягнути з відповідачки на свою користь майнову шкоду у розмірі 11154 грн., моральну шкоду у розмірі 100000 грн., витрати на проведення будівельно - технічного експертного дослідження у розмірі 5000 грн. та судовий збір, а також зобов'язати відповідачку усунути причини залиття належної їй квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 . Починаючи з лютого 2021 року, позивачка вперше виявила, що її квартира залита водою зверху. Далі до початку травня позивачка неодноразово виявляла нові випадки залиття квартири. Після чергового залиття та відповідного звернення позивачки до КП «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» представник вказаної компанії оформив вимогу - попередження власнику квартири АДРЕСА_3 , а саме відповідачці ОСОБА_4 , з вимогою усунути недоліки системи сантехнічного обладнання. Вимога була наклеєна на двері квартири відповідачки. 11 травня 2021 року, після чергового залиття квартири комісією у складі КП «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» було проведено комісійне обстеження квартири позивачки з метою виявлення причин і розміру заподіяної шкоди. На час обстеження були виявлені сліди залиття на кухні та коридорі. Комісією встановлено, що залиття сталося з вищерозташованої квартири АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_4 . При цьому мешканці квартири АДРЕСА_4 доступу до обстеження трубопроводів та сантехнічного обладнання не надали. Відповідно до висновку експерта майнова шкода, яку завдано внаслідок залиття квартири позивачки, складає 11154 грн. Позивачка вважає, що причиною залиття квартири є проведення ремонтних робіт з реконструкції санвузла в квартирі відповідачки. Майнову шкоду у добровільному порядку відповідачка відмовляється відшкодовувати. Також, крім майнової шкоди, відповідачці було завдано моральної шкоди, яка виражається в емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири. Моральні страждання позивачки обумовлені, зокрема, неможливістю здійснення ремонтних робіт залитої частини квартири протягом декількох місяців (з лютого 2021 року) через бездіяльність і небажання відповідачки усунути причину залиття, відсутність реакції на вимогу - попередження представників керуючої компанії. У зв'язку з викладеним позивачка була вимушена звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2021 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою судді від 21 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України відповідачкою подано відзив, в якому вона зазначила, що є власницею квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . На даний час вона проживає за іншою адресою. З кінця січня 2021 року до початку березня 2021 року відповідачкою проведено ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_4 . Враховуючи те, що система внутрішнього водопроводу у квартирі перебували у аварійному стані та потребували ремонту, майстер, який здійснював ремонт в квартирі, неодноразово звертався до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (далі - обслуговуюча компанія) та до Оперативно-Диспетчерської служби Подільського району м. Києва із заявками на проведення оперативного усунення несправностей і ушкоджень інженерного обладнання, зокрема, систем внутрішнього трубопроводу. Для виконання зазначених вище заяв слюсарями-сантехниками обслуговуючої компанії було здійснено заміну та/або ремонт систем внутрішнього водопроводу в квартирі. Отже, саме майстрами обслуговуючої компанії було проведено заміну труб. Робітники відповідачки не здійснювали жодного самовільного втручання у систему внутрішніх трубопроводів квартири. Окрім того, майстри з обслуговуючої компанії також звертались до ОСОБА_1 з вимогами здійснити заміну систем внутрішнього водопроводу у її квартирі, оскільки вони перебували у аварійному стані, потребували капітальної заміни та у будь-який момент могли стати причиною залиття її квартири, проте позивачка відмовилась здійснювати ремонт, нехтуючи попередженнями представників обслуговуючої компанії. Через деякий час ОСОБА_1 почала звинувачувати майстрів по ремонту відповідачки в тому, що у неї в квартирі з'являються плями на стінах та стелі, начебто внаслідок протікання води з верхнього поверху. Проте протікання води не було, жодних несправностей, які могли б спричинити це, також не було виявлено. Відповідачка до власної квартири нікого не пускала та самостійно відмовилась здійснити ремонт, а отже фактично сама винна у залитті. В свою чергу у квартирі відповідачки були проведені всі необхідні ремонтні роботи в системі сантехнічного обладнання та усунуті всі недоліки, які в майбутньому могли бути причиною залиття нижчерозташованої квартири. Більше того, відповідні роботи проводились кваліфікованими спеціалістами обслуговуючої компанії. Крім того, відповідачка не проживає у квартирі з грудня 2020 року, крани гарячої та холодної води в квартирі завжди перекриті. Ремонт було закінчено ще на початку березня, ремонтні роботи в системі сантехнічного обладнання були проведені та закінчені у лютому 2021 року. Отже, відповідачці незрозуміло, яким чином на протязі п'яти місяців (як зазначено у позовній заяві) відбувається залиття квартири позивачки. Крім того, вона вважає, що акт від 11 травня 2021 року, поданий позивачкою на підтвердження доказів залиття квартири, складений з порушенням п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року та не містить доказів на підтвердження підстав для покладення відповідальності за шкоду саме на відповідачку. Зокрема, з акту неможливо встановити, що стало дійсною причиною залиття квартири позивачки, інформація, що міститься в ньому, має суперечливий характер і не підтверджує факту залиття квартири ОСОБА_1 вищерозташованою квартирою. Крім того, відповідач вважає неналежним доказом висновок експерта від 25 червня 2021 року про оцінку розміру матеріального збитку, оскільки він базується на даних акту, що не містить достовірної інформації щодо дати, характеру залиття та його причин виникнення, у ньому відсутній висновок комісії встановлення вини особи, що вчинила залиття, та складений у відсутності заінтересованих осіб з боки винної особи, присутність яких є обов'язковою. Також вважає необґрунтованою вимогу про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачкою не надано суду доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідачки. У зв'язку з викладеним, відповідач просила у задоволенні позову відмовити.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 02 лютого 2017 року Третьою Київською державною нотаріальною конторою.
За інформацією з Витягу з Державного реєстру правочинів квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом міста Києва 28 грудня 2011 року.
Відповідно до акту від 11 травня 2021 року, складеного комісією у складі майстра по ремонту ОСОБА_5 , майстра т/д ОСОБА_6 , слюсаря - сантехніка ОСОБА_7 , погодженого начальником дільниці №6 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 щодо звернення ОСОБА_1 від 07 травня 2021 року на предмет залиття в вищерозташованої квартири АДРЕСА_4 . Квартира АДРЕСА_6 розташована на 4 поверсі п'ятиповерхового житлового будинку 1965 року забудови. Останній ремонт в квартирі зі слів мешканки проводився в 2019 році. На час обстеження виявлено сліди залиття на кухні та коридорі. В кухні стіни та стеля (частково) оздоблені кахельною плиткою, антресоль - зняті шпалери на стінах сухі, руді плями. На стелі виявлені руді плями, площею пошкодження 0,2 м2. В коридорі стіни та стеля оздоблені шпалерами, які частково зняті, на стіні спостерігаються сухі, руді плями, площа пошкоджень 1,8 м2. Комісією встановлено, що залиття сталося з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 . Мешканці квартири АДРЕСА_4 доступу для обстеження трубопроводів та сантехнічного обладнання не надали, лист - вимогу розміщено на дверях, про що складено акт.
Для встановлення вартості відновлювального ремонту квартири позивачка звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» з проханням провести роботу по визначенню матеріального збитку.
У зв'язку з цим між позивачкою та ТОВ «Судова незалежна експертиза України» було укладено договір № ED-1727-1-1806.21 від 11 червня 2021 року про проведення експертного дослідження.
Відповідно до Висновку експерта № ED-1727-1-1806.21 від 25 червня 2021 року розмір матеріальної шкоди, яку завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , становить 11154 грн.
Також позивачка посилалася на те, що нею було витрачено кошти на проведення оцінки майнової шкоди у розмірі 5000 грн., на підтвердження чого надала відповідні на те документи.
Суд, оцінюючи вказані докази, бере до уваги, що статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, системний аналіз норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди свідчить про те, що предметом доказування у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, є обставини щодо факту залиття квартири, особи-завдавача шкоди, причинного зв'язку між діями завдавача та наслідками у виді шкоди, вини завдавача шкоди у завданні збитків, розміру збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207 (далі - «Правила»), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; дата аварії, її характер та причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття та про обсяг робіт для усунення його наслідків.
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2009 року №12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов'язковою. Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної сторони не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи - прізвище, ім'я, по батькові - підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). З наведеного слідує, що на підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачі повинні надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття їх квартири з вини відповідачів, зокрема, комісійний акт, який складено із додержанням вищевказаних вимог Правил, у якому містяться відомості про факт залиття, винну особу, причини залиття, завдані пошкодження та обсяг робіт для їх усунення.
Разом з цим, наданий позивачкою акт від 11 травня 2021 року не містить відомостей про дату залиття, а також висновків про винну особу та обсяги робіт, необхідні для усунення наслідків залиття; в акті відсутні відомості про обстеження квартири відповідачки, хоча зазначено, що залиття сталося з вищерозташованої квартири, та визнано причиною залиття квартири позивачки. Не вказано в акті і про присутність під час його складання заінтересованих осіб з боку винної та потерпілої сторони, присутність яких обов'язкова, а також відсутні відомості про відмову мешканців чи власників квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 від підпису складеного акту.
Окрім цього, докази того, що власники чи мешканці квартири АДРЕСА_4 були належним чином повідомлені про дату комісійного обстеження, але відмовилися прийняти в ньому участі або не надали доступу до своєї квартири чи відмовилися підписати складений комісією акт, в матеріалах справи відсутні.
У своїх постановах Верховний Суд (від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17 (провадження №61-3662св19), від 01 серпня 2019 року у справі №642/5831/16-ц (провадження №61-21962св18), від 19 лютого 2020 року у справах № 201/658/16-ц (провадження №61-40389св18), №369/8038/17 (провадження №61-1857св19)), неодноразово висвітлював свою думку щодо обов'язкової присутності зацікавлених осіб від потерпілої та винної сторони при складенні акту.
Також, комісією не зроблено висновок щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Як вбачається з акту, припустивши, що залиття відбулось із квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться поверхом вище, комісія не вчинила жодних дій щодо встановлення факту залиття квартири АДРЕСА_6 саме з квартири АДРЕСА_4 , не перевірила, що стало причиною такого залиття, не встановила винної сторони та наслідки у виді нібито завданої шкоди.
Крім того, перелічивши виявлені пошкодження, комісією не встановлено їх характеру, тобто тих ознак, на підставі яких ці пошкодження можна пов'язати із залиттям квартири.
Також, комісією не вказано ознаки, які дали можливість припустити, що затоплення відбулось саме з квартири поверхом вище, а не з внутрішньобудинкових систем водопостачання.
До акту також не додано жодного фотографічного зображення виявлених пошкоджень, як факту залиття квартири, так і обсяг виявлених пошкоджень.
Акт від 11 травня 2021 року не містить відомостей про протиправність поведінки саме відповідачки, як і будь-якої особи, не зазначено в чому саме така протиправна поведінка полягає.
При цьому, керуючись вимогами Додатку 4 Правил 76 у Акті має бути зазначена чітко визначена причина залиття, а саме «....... а саме несанкціоноване втручання мешканців квартири №.. у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.)».
Будь-яких порушень користування відповідачкою приладами водопостачання чи втручання у систему водопостачання та сантехнічного обладнання не підтверджено та не вказано, чиї саме протиправні дії стали наслідком затоплення квартири позивачки.
Сам лише факт наявності певної шкоди без протиправної поведінки, як обов'язкової складової складу цивільного правопорушення, не є підставою для відшкодування такої шкоди.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що комісійне обстеження та складання відповідного акту проведено без участі власників чи мешканців квартири АДРЕСА_4 та без їх належного інформування про проведення комісійного обстеження, а також без обстеження квартири відповідачки.
У зв'язку з вищенаведеним суд критично оцінює акт від 11 травня 2021 року, оскільки комісія провела огляд пошкоджень лише в приміщенні квартири позивачки та не оглянула квартиру відповідачки, зробивши при цьому висновки, що залиття квартири АДРЕСА_6 сталося з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 .
Крім того, в цьому акті відсутні висновки комісії про особу, що заподіяла шкоду, обсяг робіт, необхідний для усунення наслідків залиття.
Дослідивши вказані докази, враховуючи норми чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, суд дійшов висновку, що акт від 11 травня 2021 року, наданий позивачкою, не може бути належним та допустимим доказом заподіяння відповідачкою майнової шкоди.
Інших доказів неправомірності дій відповідачки щодо залиття належної позивачці квартири матеріали справи не містять.
Стосовно Висновку експерта № ED-1727-1-1806.21 від 25 червня 2021 року, поданого позивачкою для підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої залиттям її квартири, то при визначенні величини збитку, нанесеного нерухомому майну, що належить позивачці, судовим експертом був використаний акт, складений представниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» 11 травня 2021 року, що не може бути належним і допустимим доказом заподіяння позивачці майнової шкоди, оскільки складений з порушенням Правил.
Крім того, у висновку експерта міститься дані про розмір майнової шкоди, проте причинно - наслідковий зв'язок між протиправними винними діями та настанням шкоди не зазначено.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
За змістом статті 1066 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачкою не встановлений, як не встановлено і факту її протиправної поведінки.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК України).
Так, згідно позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові у справі № 6-2125цс16 від 23 липня 2017 року, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України відмовила у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. ВСУ підтримав позицію суду касаційної інстанції, який зазначив, що позивачі не надали комісійного акта, складеного за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення та завдані пошкодження, а суди попередніх інстанцій, установивши факт залиття квартири позивачів та не установили особу, відповідальну за завдану шкоду.
Разом з тим, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини сторін, позивачкою не надано належних та достатніх доказів наявності спричиненої майнової шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідачки, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачки та вини відповідачки в її заподіянні.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Та, зокрема, зазначається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, між діями відповідачки та спричиненням позивачці майнової шкоди відсутній причинно - наслідковий зв'язок, а тому суд вважає, що і дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від основних вимог про відшкодування шкоди.
Крім цього, відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на те, що судом встановлена відсутність вини відповідачки, неправомірність її дій виключається, підстави для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому виді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачкою не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивачки, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 усунути причини залиття квартири, яка належить позивачці та про стягнення витрат на проведення будівельно - технічного експертного дослідження у розмірі 5000 грн. також не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачкою судовий збір не підлягає стягненню з відповідачки.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 353, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття житлового приміщення, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 23.11.2022.
Суддя О. О. Ковбасюк