РІШЕННЯ
Іменем України
28 грудня 2022 року справа № 927/840/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Тимощука Олександра Анатолійовича, АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч", провул. 1 Травня, буд. 2, м. Чернігів, 14000 ; e-mail: agrochtov@gmail.com
про стягнення 165825,07 грн.
Без виклику представників сторін.
встановив:
Фізичною особою-підприємцем Тимощуком Олександром Анатолійовичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" про стягнення заборгованості у сумі 165825,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №13 від 28.01.2022. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2022 відкрите провадження у справі №927/840/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі; відповідачу встановлено строк не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Позивачу запропоновано у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, копію якого слід направити відповідачам в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.
08.11.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний електронним цифровим підписом, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив та повідомив, що після подачі позову заборгованість у сумі 165825,07 грн., яка є предметом спору у справі № 927/840/22, сплачена ТОВ «Агро Ч» 13.10.2022, тобто до відкриття провадження у справі, у підтвердження тверджень надав копію платіжного доручення. Оскільки заборгованість сплачено до відкриття провадження у справі, відповідач просить суд відмовити у позові, зазначає, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 у справі №13/21-04, закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.231 Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову у позові, а не закриття провадження у справі.
21.11.2022 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 21.11.2022, у якій ФОП Тимощук О.А. відмовляться від частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 165825,07 грн. у зв'язку зі сплатою заборгованості відповідачем та просить закрити провадження в цій частині; просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - 2487,38 грн судового збору та 16664,79 грн. витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України. А також збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 1227,17 грн. та 9903,87 грн. - інфляційних втрат за період прострочення сплати з 19.02.2022 до 12.10.2022.
У відповідності до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що позивачем дотримано строк звернення із заявою про збільшення позовних вимог, суд приймає її до розгляду і розглядає справу з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
28.01.2022 між фізичною особою-підприємцем Тимощуком Олександром Анатолійовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Ч» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13.
Згідно з п.1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (далі - Товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у даному Договорі, або у Додатках, а Покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату Товару.
За умовами п. 2.1 Договору продавець зобов'язується передати (поставити) Товар покупцю на умовах FCA (автотранспорт Покупця) на склад Продавця в подальшому - «Базис поставки». Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до «Інкотерсм» 2020.
Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що кількість/вага, асортимент та ціна за одну тонну поставленого Продавцем Товару визначається видатковими накладними Продавця. ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України.
Відповідно до п.3.2 сума Договору визначається як загальна сума загальних вартостей Товару (загальних сум), вказаних у видаткових накладних Продавця.
Згідно з п.5.1. Договору Покупець сплачує Товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця суму без ПДВ по факту завантаження товару; остаточна оплата у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Продавцем податкової накладної в ЄРПН. Покупець не несе відповідальності за ризики, які пов'язані з зарахуванням грошових коштів на банківський рахунок Продавця.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1 Договору).
Згідно з Додатком №1 від 02.02.2022 до Договору № 13 від 28.01.2022 товаром є кукурудза вагою 135,46 т. на загальну суму 1015 950,41 грн., в тому числі ПДВ 124765,84 грн.
За доводами позивача 18.02.2022 ФОП Тимощук О.А. відвантажив ТОВ «Агро Ч» товар - кукурудзу, кількістю 135,46 т. на загальну суму 1015950,41 грн., в тому числі ПДВ 124765,84 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 18.02.2022, довіреністю 30 від 18.02.2022, товарно-транспортними накладними №4, №5, №6 від 18.02.2022.
Відповідач здійснив оплату: 09.02.2022 в сумі 100050,04 грн.; 14.02.2022 в сумі 200025,08 грн. та 17.02.2022 в сумі 550050,22 грн., а всього в сумі 850125,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №179 від 09.02.2022, №194 від 14.02.2022 та №211 від 17.11.2022.
Позивач склав податкові накладні №1 від 10.02.2022, №2 від 14.02.2022, №3 від 17.02.2022 та №4 від 18.02.2022, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішень №7275871/2809806218; №7275874/2809806218; №7275872/2809806218; №7275873/2809806218 - 31.08.2022.
12.09.2022 листом позивач повідомив відповідача про реєстрацію податкових накладних 31.08.2022 та просив негайно здійснити остаточну оплату за договором в сумі 165825,07 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу №13 від 28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" та Фізичною особою-підприємцем Тимощук Олександром Миколайовичем, за умовами якого позивач відвантажив відповідачу товар.
Позивач вказав про те, що відповідач свої зобов?язання за договором з оплати отриманого товару не виконав у повному обсязі, внаслідок чого ФОП Тимощук О.А. звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 165825,07 грн. боргу.
09.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що заборгованість в сумі 165825,07 грн., яка є предметом спору у даній справі, сплачена 13.10.2022 - до відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог і у підтвердження факту оплати додає копію платіжного доручення № 31778 від 13.10.2022 про оплату в сумі 165825,07 грн. за рахунком 02/02/1 від 02.02.2022.
22.11.2022, до початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій ФОП Тимощук О.А., враховуючи сплату відповідачем заборгованості в сумі 165825,07 грн у вказаній частині позовних вимог відмовляється від позову. Разом з цим позивач просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з ТОВ «Агро Ч» 11131,01 грн., з яких нараховані за період з 19.02.2022 до 12.10.2022 на суму боргу 41059,23 грн. 3% річних в сумі - 796,44 грн. та інфляційні нарахування в сумі 7533,32 грн., а також за період з 01.09.2022 до 12.10.2022 на суму 124765,84 грн., 3% річних в сумі 430,70 грн. та 2370,55 грн. інфляційні нарахування. Крім того, позивач просить стягнути з ТОВ «Агро Ч» на користь ФОП Тимощук О.А. 19319,13 грн. судових витрат, з яких 2487,38 грн. судового збору та 16664,79 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заява про відмову від позову мотивована тим, що відповідач оплатив борг в сумі 165825,07 грн. до відкриття провадження у справі.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наведених нижче підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами договір купівлі-продажу №13 від 28.01.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності з ч. 1,2 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу №13 від 28.01.2022.
Також доведеними є факт поставки товару позивачем, та факт повного розрахунку відповідачем за поставлений товар за договором купівлі-продажу №13 від 28.01.2022 до відкриття провадження у справі - 21.10.2022.
Фізична особа-підприємець Тимощук Олександр Анатолійович 07.10.2022 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ч» про стягнення 165825,07 грн., надходження якого датоване штемпелем господарського суду 10.10.2022.
Ухвалою від 14.10.2022 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу термін протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання належним доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвалою від 21.10.2022 суд, після усунутих недоліків позивачем, відкрив провадження у справі № 927/840/22, за правилами спрощеного позовного провадження.
Як встановлено судом, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем 13.10.2022 на користь позивача сплачено суму боргу у розмірі 165825,07 грн., що відповідач підтвердив відповідним платіжним дорученням №1778 від 13.10.2022 на суму 165825,07грн. у призначенні платежу якого зазначено: «оплата за кукурудзу згідно з рахунком № 02/02/1 від 02.02.2022 Договір № 13 від 28.01.2022».
Сплата суми боргу відповідачем відбулася вже після звернення позивача з позовом до суду.
Враховуючи сплату відповідачем боргу в сумі 165825,07 грн. 13.10.2022, після звернення з позовом до суду, позивач у заяві про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, поданою через систему «Електронний суд» 21.11.2022, відмовився від позову в частині вимог про стягнення боргу в сумі 165825,07 грн.
За таких обставин станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду факт порушення законних прав та інтересів позивача у справі є доведеним матеріалами справи та її фактичними обставинами.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову від 21.11.2022 в частині стягнення 165825,07 грн. боргу, суд дійшов наведеного нижче висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно із ч.2 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Судом встановлено, що заява про відмову від позову у справі №927/840/22 сформована через систему «Електронний суд» адвокатом Чикаловим Романом Геннадійовичем, що діє на підставі ордеру серії №АА №1242092 від 06.10.2022 та договору №38 від 19.09.2022.
Зі змісту заяви про відмову від позову вбачається, що вказана заява про відмову від позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приписами частини 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи наведене, оскільки відмова позивача від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою, суд знаходить достатньо підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову, та закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 165825,07 грн., на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України 11131,01 грн., з яких - 1227,14 грн. 3% річних та 9903,87 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 19.02.2022 до 12.10.2022 на суму боргу 41059,23 грн., три проценти річних в сумі - 796,44 грн. та інфляційні нарахування в сумі 7533,32 грн., а також за період з 01.09.2022 до 12.10.2022 на суму 124765,84 грн., три проценти річних в сумі 430,70 грн. та 2370,55 грн. інфляційних втрат, за розрахунком, що містить заява про збільшення розміру позовних вимог.
Як встановлено судом, станом на 18.02.2022 відповідачем було сплачено 850 125,34 грн., а саме 09.02.2022 - 100050,04 грн.; 14.02.2022 - 200025,08 грн. та 17.02.2022 - 550050,22 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №179 від 09.02.2022, №194 від 14.02.2022 та №211 від 17.02.2022.
За умовами договору на момент завантаження товару 18.02.2022 у відповідача був обов'язок сплатити 891184,57 грн., а фактично було сплачено 850125,34 грн. і, відповідно, 41059,23 грн. не були сплачені відповідачем 18.02.2022 року.
Відповідач контррозрахунок щодо заявлених позивачем до стягнення сум не надав. За таких обставин станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду факт порушення законних прав та інтересів позивача щодо отримання оплати за поставлений товар у справі є доведеним матеріалами справи та її фактичними обставинами.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1227,14 грн. 3% річних та 9903,87 грн. інфляційних втрат за період прострочення сплати з 19.02.2022 до 12.10.2022.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1227,14 грн. 3% річних та 9903,87 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16664,79 грн та 2487,38 грн. судового збору.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №38 від 19.09.2022, копію ордеру про надання правової допомоги від 06.10.2022 на підставі договору про надання правової допомоги №38 від 19.09.2022. копію платіжного доручення про перерахування позивачем адвокату 19319,13 грн. за послуги адвоката та судовий збір.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зауважив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як встановлено судом, позивачем у підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги №38 від 19.09.2022, укладений між фізичною особою-підприємцем Тимощук Олександром Анатолійовичем (клієнт) та адвокатом Чикаловим Романом Геннадійовичем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 604, видане Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в Чернігівській області 27.01.2012.
За умовами п. 1.1. договору про надання правової допомоги №38 від 19.09.2022 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе доручення на надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів Клієнта у судах за поданими Виконавцем документами правового характеру спрямованих на стягнення заборгованості та штрафних санкцій за невиконання умов договору купівлі-продажу №13 від 28.01.2022, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Ч» з правами визначеними п.2 цього Договору, а КЛІЄНТ зобов'язаний оплатити гонорар та фактичні витрати за надання правової допомоги Клієнту в розмірі та порядку визначеному п.4 договору.
Виконавець з метою виконання доручення на надання правової допомоги клієнту має право: складати заяви, скарги, клопотання, інші документи правового характеру, вимоги до форми та змісту щодо яких встановлюються законодавством України та подавати їх у встановленому законом порядку; здійснювати представництво Клієнта у судах; користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (п. 2.1. договору про надання правової допомоги №38 від 19.09.2022).
Згідно з п.4.1. договору про надання правової допомоги №38 від 19.09.2022 винагорода (гонорар) за надання правової допомоги визначеної п.1.1. Договору становить 10 (десять) відсотків від заборгованості за договором, яку Клієнт сплачує в розмірі 100 відсотків авансовим платежем протягом одного робочого дня за дня підписання Договору на розрахунковий рахунок Виконавця.
Платіжним дорученням №20 від 02.10.2022 Тимощук О.А. перерахував адвокату Чикалову Р.Г. 19319,13 грн. за послуги адвоката та судовий збір.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 16664,79 грн.
У відповідності до п.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, заборгованість в сумі 165825,07 грн. сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, суд доходить висновку про покладення судових витрат, а саме: 16664,79 грн. на професійну правничу допомогу та 2487,38 грн. судового збору на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Провадження у справі № 927/840/22 в частині стягнення боргу в сумі 165825 грн. 07 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" на користь Фізичної особи-підприємця Тимощука Олександра Анатолійовича - закрити.
2. Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч", провул. 1 Травня, буд. 2, м. Чернігів, 14000, код 38590000 на користь Фізичної особи-підприємця Тимощука Олександра Анатолійовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 9903 грн. 87 коп. та 3% річних в сумі 1227 грн. 14 коп. - задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч", провул. 1 Травня, буд. 2, м. Чернігів, 14000, код 38590000 на користь Фізичної особи-підприємця Тимощука Олександра Анатолійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 інфляційні нарахування у сумі 9903 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 1227 грн. 14 коп., 16664 грн. 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у сумі 2487 грн. 38 коп.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення підписано 28.12.2022.
Суддя М.О. Демидова