ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про повернення заяви
про відкриття провадження у справі про банкрутство
"29" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/2551/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, винести постанову, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації в частині стягнення коштів у сумі 3 486 грн. та списання коштів у сумі 166855,72 грн, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.
Ухвалою суду від 23.12.2022 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2551/22 від 19.12.2022) залишено без руху; повідомлено ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2551/22 від 19.12.2022); встановлено ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки заяви та докази решти авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а саме у розмірі 36360,00 грн., належний конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо: загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені), періодів прострочення; первинні документи (усі договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; декларацію про майновий стан за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства за період з 01.01.2022 по 19.12.2022.
26.12.2022 через кабінет "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 17089), до якої додана декларація про майновий стан за зазначений судом період.
Крім того, 26.12.2022 через кабінет системи "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 17090), до якої зокрема доданий підписаний боржником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 14.12.2022. Також в поданій заяві ОСОБА_1 надала пояснення щодо надання доказів авансування боржником керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, відповідно до яких просить суд прийняти як належний та допустимий доказ авансування боржником винагороди керуючому реструктуризацією договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 14.12.2022, укладений з арбітражним керуючим Хомичем Р.В. Крім того, заявниця в поданій заяві зазначила, що конкретизований список її кредиторів складений належним чином, а роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання. Проте, оскільки у заявниці відсутня частина кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, остання просить суд на підставі ст. 81 ГПК України витребувати у кредиторів кредитні договори, відомості щодо тіла кредиту, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, суд зазначає, що заявницею не були усунуті у повному обсязі недоліки, які визначені в ухвалі суду від 23.12.2022.
Згідно з частиною 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 грудня 2684,00 грн., отже станом на дату звернення заявника із заявою про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією становить 40260,00 грн.
Положеннями частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Заявниця додала до заяви про усунення недоліків підписаний нею договір від 14.12.2022 про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений з арбітражним керуючим Хомичем Р.В. У пункті 1.1 названий договір визначає порядок оплати послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією, покладених на нього відповідно до Кодексу та Заяви на участь у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 40260,00 грн. за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого Хомича Р.В., починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією. Прилепська Н.Ф. вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 15 місяців у сумі 2684,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
У заяві про усунення недоліків заявниця обґрунтовує своє право на оплату послуг арбітражного керуючого в обраний спосіб, що відрізняється від визначеного в статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі, з посиланням на згоду арбітражного керуючого та наявну судову практику господарських судів, у яких були відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за наявності укладених договорів про розстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого.
У зв'язку з цим суд зазначає, що інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструктуризацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 23.11.2020 у справі № 922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі № 927/166/20).
У пункті 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020, на який посилається заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено, що боржник не позбавлений можливості укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Відтак, допускається можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим у питанні авансування грошової винагороди, однак така можливість ставиться у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначив, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Отже, оцінка укладеного ОСОБА_1 з арбітражним керуючим Хомичем Р.В. договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється судом за результатами дослідження усієї сукупності наданих заявником документів під час вирішення питання про наявність підстав для прийняття заяви про неплатоспроможність до розгляду.
У цьому контексті суд зазначає, що подані Прилепською Н.Ф заява і документи свідчать про відсутність у неї будь-якого майна як рухомого і нерухомого, так і достатніх грошових коштів (різниця між доходом та витратами боржника (в місяць) згідно плану реструктуризації боргів - 58,1 грн)
Відтак, гарантії Прилепської Н.Ф. арбітражному керуючому щодо виплати винагороди нічим не підкріплені, не мають під собою ніякої майнової основи, а тому вбачаються суду неприйнятними.
Твердження заявниці, що норма абзацу 6 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства обмежує її право на звернення до суду, лежить поза компетенцією господарського суду, оскільки у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також не приймаються судом посилання заявника на висновки викладені у постанові апеляційного господарського суду, а також прохання боржниці врахувати позицію господарських судів першої інстанції, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд керується виключно законом та враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 236 ГПК України).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що договір на оплату праці від 14.12.2022 не може прийнятим судом у якості належного доказу щодо мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому та зобов'язав ОСОБА_1 надати суду докази решти авансування на депозитний рахунок суду у розмірі 36360,00 грн., проте зазначені недоліки боржницею не було усунуто.
Також, ухвалою суду від 23.12.2022 одним із недоліків було встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в обов'язковому порядку додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), зокрема, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Як встановлено судом та було зазначено у вказаній ухвалі, у відповідності до поданого заявницею конкретизованого списку кредиторів вказано суму поточної заборгованості без обов'язкового окремого визначення основного боргу та суми неустойки (пені, штрафу) щодо кожного з кредиторів. Однак у заяві про усунення недоліків такі відомості не вказані та до заяви не додані.
В поданій заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначає, що інформація до конкретизованого списку кредиторів і боржників підтверджена доданою до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність роздруківкою з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій", яка є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованість за основними зобов'язаннями, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання.
При цьому, заявниця вважає, що судом не було обґрунтовано, чому витребувана та отримана довідка ТОВ "УБКІ" є неналежним, допустимим та достатнім доказом.
Проте, суд звертає увагу на те, що в ухвалі суду від 23.12.2022 судом на надавалась оцінка такого доказу як роздруківка з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника
Крім того, суд зазначає, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Пунктом 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/1604/21 від 16.11.2022
Судом встановлено, що заявницею подано лише 7 з 13 договорів, що укладені з фінансовими установами ( АТ "Кредит Агріколь Банк", ТОВ "ФК "ЦФР", ТОВ "Слон Кредит", АТ "Таскомбанк", ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Бізпозика", ТОВ "ФК "Інвеструм"). При цьому, у роздруківці з сайту ТОВ "Українське бюро кредитних історій" у низці договорів зазначені інші номери, ніж у поданих копіях кредитних договорів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Інших документів наявності правовідносин із зазначеними заявником іншими кредиторами до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до заяви про усунення недоліків не додано.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку про неналежне виконання заявником пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять інформації щодо розміру основного боргу та заборгованості з нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо надання боржником первинних документів, що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, заявниця в заяві про усунення недоліків зазначила, що в неї відсутня частина кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, тому що частина із них знаходиться у кредиторів, оскільки вони оформлювались в електронних кабінетах, а жодних договорів або інших підтверджень виникнення зобов'язань вона не отримувала, тому вказані докази, не могли бути наданими до суду у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просить суд на підставі ст. 81 ГПК України витребувати у кредиторів кредитні договори, відомості щодо тіла кредиту, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Розглянувши вищезазначене клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюються цим Кодексом, Господарським кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що обов'язок доказування тих чи інших обставин, покладається на сторону / учасника провадження у справі, який посилається на такі обставини.
В поданій заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначає, що з метою отримання вищевказаних доказів вона зокрема телефонувала до кредиторів та просила їх надати інформацію щодо заборгованості та власне укладені кредитні договори, також нею було розіслано кредиторам відповідні запити для отримання зазначених відомостей, проте її вимоги були проігноровані або не задоволені.
Разом з тим, судом встановлено, що в порушення приписів п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України ОСОБА_1 не надано жодних доказів здійснення відповідних заходів для отримання кредитних договорів або відмови в їх отриманні.
Таким чином, виходячи з того, що клопотання заявниці про витребування доказів, не відповідає вимогам статті 81 ГПК України, суд відмовляє в його задоволенні.
Суд звертає увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
У даному ж випадку звертаючись до господарського суду із заявою про неплатоспроможність заявниця вказувала про наявність у неї прострочених зобов'язань перед кредиторами у загальному розмірі 170341,72 грн., однак в порушення вимог ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заявником не в повному обсязі надано документальне підтвердження їх наявності, а також строку виконання зобов'язань. Тобто, заявницею не додано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені ним у вказаній заяві.
Таким чином, недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у повному обсязі не усунула.
Згідно з ч.4 ст. 174 ПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Статтею 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду. Про повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду господарський суд постановляє ухвалу. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Враховуючи, що заявницею - ОСОБА_1 недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2551/22 від 19.12.2022) не усунуто, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2551/22 від 19.12.2022), а також звернути увагу заявниці на те, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Керуючись статтями 2, 38, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 81, 174, 232-235 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо витребування доказів
Повернути ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2551/22 від 19.12.2022)
Звернути Прилепській Наталії Федорівни увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвалу направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 29.12.2022.
Суддя Яризько В.О.