ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/478/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Глушич Юлії Юріївни, смт.Мангуш
до Концерну «Військторгсервіс», м.Киїів, в особі філії «Східна», м.Харків
про стягнення 107004,26 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Фізична особа-підприємець Глушич Юлія Юріївна звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Східна» про стягнення 107004,26 грн., з яких 41836,44 грн. пені, 17177,79грн. 3% річних, 47990,03 грн. інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 11.02.2022 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі №922/478/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 року воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, враховуючи поточну обстановку, що склалася у місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку розгляду справи, встановленого ст.248 ГПК України.
Ухвалою суду від 12.05.2022 року провадження у справі №922/478/22 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/4215/21.
Ухвалою суду від 19.09.2022 року було поновлено провадження у справі №922/478/22, у зв'язку з поверненням Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2022 у справі №922/4215/21.
Ухвалою суду від 21.09.2022 року провадження у справі №922/478/22 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/4215/21, у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" на рішення у справі №922/4215/21.
Судом із системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 року (повний текст складено 26.12.2022) апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2022 у справі №922/4215/21 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частин 1,2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, рішення у справі №922/4215/21 набрало законної сили 15.12.2022 року, у зв'язку з прийняттям постанови Східного апеляційного господарського суду про залишення вказаного рішення без змін.
На підставі зазначеного ухвалою суду від 28.12.2022 року поновлено провадження у справі №922/478/22.
Відповідач відзив на позов не надав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. з огляду на таке.
Ухвали суду по даній справі, направлені на юридичну адресу Філії «Східна», відповідачем не отримані та повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Також ухвали суду, зокрема про відкриття провадження у справі, направлялись на юридичну адресу Концерну "Військторгсервіс", які були отримані за довіреністю представником 11.04.22 та 20.05.22, 03.10.22, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на захист не скористався та відзив на позов не надав.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 статті 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
14.07.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Глушич Юлією Юріївною (позивач, постачальник) та Концерном "Військторгсервіс" в особі філія "Східна" (відповідач, покупець) був укладений Договір №01/07, згідно з умовами якого позивач зобов'язується постачати відповідачеві в асортименті продукти харчування (далі - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти Товар та своєчасно оплачувати його,
Договір №01/07 (далі - договір поставки) з боку відповідача був підписаний начальником філія "Східна" Полончуком Р.П., який діяв на підставі положення та довіреності від 24.03.2020 року №35.
Умовами договору поставки визначено характеристики товари, строки поставки та оплати товару, а саме:
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити в асортименті продукти харчування Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товар. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання.
Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника.
Згідно з пунктом 2.4. договору право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, (далі по тексту - ТТН), які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.
Умови щодо вартості товару і порядку розрахунків узгоджені сторонами у розділі 3 договору, зокрема, відповідно до пункту 3.2 договору загальна вартість цього договору складається з вартостей товару, зазначених у всіх ТТН, за якими здійснювалася поставка протягом терміну дії цього договору.
Згідно з пунктом 3.3. договору сторони погодили, що всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару та надання покупцю належно оформлених оригіналів документів (видаткової накладної, рахунку-фактури, ТТН) згідно замовлення покупця.
Відповідно до пункту 3.5. договору датою оплати товару вважається дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 6.2. договору за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 9.1. договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.
На виконання умов договору №01/07 позивачем в період з 12.01.2021 по 21.02.2021 року поставлено відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 604608,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими печатками, а саме:
1. Видаткова накладна №12 від 12.01.2021 року на суму 15523,78 грн. (частково
сплачена в сумі 15034,38 грн);
2. Видаткові накладні №№13-31 за січень 2021 року на загальну суму 274495,32грн.;
3. Видаткові накладні №№32-52 за лютий 2021 року на загальну суму 314589,73грн.
Проте, відповідач товар оплатив лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 589574,45 грн., про стягнення якої позивачем було подано позов до господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області по справі №922/4215/21 від 24.01.2022 року позовні вимоги позивача задоволено повністю та стягнуто з відповідача 589574,45 грн. боргу за договором №01/07.
Дане рішення залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду та набрало законної сили 15.12.2022 року.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором №01/07 від 14.07.2020 року товар в розмірі 589574,45 грн. є доведеною та встановленою рішенням Господарського суду Харківської області по справі №922/4215/21 від 24.01.2022 року.
При поданні вищезазначеної позовної заяви про стягнення з відповідача 589574,45 грн. боргу позивачем не нараховувались та не заявлялися до стягнення грошові втрати, які поніс позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за вказаними видатковими накладними.
На даний час борг не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором №01/07 від 14.07.2020 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, в силу ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з чч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором у встановлені строки підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/4215/21 від 24.01.2022 року, яке набрало законної сили.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором №01/07 від 14.07.2020 року товар складає 589574,45 грн.
На час прийняття рішення у справі відповідачем не надано до суду доказів оплати боргу.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 договору поставки від 14.07.2020 року №01/07 встановлено, що за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нараховано пеню по кожній видатковій накладній окремо, враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що по накладній №42 від 11.02.21 позивачем невірно зазначено період нарахування, а саме - "з 04.02.21" замість вірної дати початку нарахування - 21.02.21, але сам розрахунок пені по цій накладній зроблений арифметично вірно.
Отже перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки пені по кожній накладній, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 41836,44 грн. пені, є правомірними та підлягають задоволенню.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 17177,79 грн. 3% річних та 47990,03 грн. інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Станом на момент розгляду справи, відповідач вказану заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.
Позивачем заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 8710,13 грн.
Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено чч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: - договір про надання правничої допомоги №50 від 20.09.2021 року;
- додаткова угода №50/1 до договору про надання правничої допомоги від 17.01.2022 року;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №002302;
- ордер на надання правничої допомоги АР №1066434 від 20.10.2021 року;
- розрахунок витрат;
- квитанція до прибуткового касового ордера №50/1 від 02.02.2022 року.
Судом встановлено, що 20.09.2021 року між позивачем та адвокатом Примак Оленою Миколаївною було укладено Договір про надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась Примак Оленою Миколаївною, яка є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЗП №002302 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької обл. від 20.08.12019 року, а тому має право надавати правничу допомогу позивачу.
Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач просить стягнути з відповідача 8710,13 грн. витрат на правничу допомогу, на підставі вищезазначених документів.
З матеріалів справи, а саме з розрахунку витрат на правову допомогу згідно з договором №50 від 20.09.21 слідує, що адвокатом надана правнича допомога у вигляді консультації - 500,00 грн, підготовка позовної заяви про стягнення грошових витрат - 4000,00 грн, розрахунок ціни позову - 1000,00 грн, а також сторонами узгоджена винагорода адвоката 3% від суми боргу - 3210,13грн (а.с.9).
За надану правничу допомогу позивач сплатив 8710,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №50/1 від 02.02.2022 року (а.с.7).
Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги на суму 8710,13 грн.
При цьому суд враховує правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідачем в свою чергу не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов'язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, враховуючи доведеність позивачем понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 8710,13 грн., приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на послуги адвоката, а також з урахуванням повного задоволення позовних вимог, витрати на послуги адвоката, заявлені позивачем, підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі в сумі 8710,13 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73-79, 123, 126, 129, 232, 233, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (адреса: 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А; код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії "Східна" (адреса: 61098, м.Харків, вул.Переможців, 6-А; код ЄДРПОУ 38746882) на користь Фізичної особи-підприємця Глушич Юлії Юріївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 17177,79 грн. 3% річних, 47990,03 грн. інфляційних втрат, 41836,44 грн. пені, 2481,00 грн. судового збору, 8710,13 грн. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "29" грудня 2022 р.
Суддя К.В. Аріт
Копію рішення направити:
Представнику позивача - адвокату Примак О.М.
(адреса: АДРЕСА_2 );
Відповідачу - Концерну «Військторгсервіс»
(адреса: 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А)
в особі філії «Східна» (адреса: 61098, м.Харків, вул.Переможців,6-А).