14.04.10р.Справа № 17/26-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ
до Приватного підприємства "Українські будівельні склади", м. Дніпропетровськ
про стягнення 172 660 грн. 50 коп.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: Кебал І.В., довір. № 141 від 08.02.10р.;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (надалі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Українські будівельні склади" (надалі -відповідач) суму 172 660 грн. 50 коп. заборгованості за порушення виконання взятих на себе зобов'язань по договору фінансового лізингу № 01/190/07 від 26.11.07р.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог повністю.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. Документи та відзив на позов витребувані згідно ухвал господарського суду не надав. Клопотання про перенесення розгляду чи пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.
При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення повернуте установою пошти з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданого позивачем, вбачається, що станом на 16.02.2010 р. відповідач значиться в ЄДРПОУ і його юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15 на яку і було направлено ухвали суду про час та дату слухання справи, та витребування необхідних документів.
У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Ухвалою в.о. голови господарського суду від 25.02.10р. строк розгляду спору за заявою судді продовжено до 29.03.10р.
Також, ухвалою суду від 29.03.10р. строк розгляду справи за клопотанням сторін продовжено до 20.04.10р.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а в матеріалах справи достатньо належних документів для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.
В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
26.11.07р. між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) було укладеного договір фінансового лізингу № 01-190/07-авт (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивач зобов'язується набути у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування відповідачу майно (далі -предмет лізингу), а останній, в свою чергу, прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цієї угоди своєчасно та повному обсязі.
Положення ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Частина 2 цієї ж статті зазначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За актами приймання-передачі відповідачу 03.12.2007 року (а.с. 18-19) передано майно, а саме: навантажувач дизельний Doosan-Daewoo D 30GX, шини пневматика, 2-х рівнева мачта (FF) з вільним ходом максимальна висота підйому вил 3300 мм, каретка бокового зміщення, вили 1000 мм, фари, дзеркала заднього виду, ЗІП вартістю 111 000,00 з урахуванням ПДВ та навантажувач дизельний Doosan-Daewoo D 30GX, шини пневматика, 2-х рівнева мачта (STD) без вільного ходу максимальна висота підйому вил 3300 мм, вили 1000 мм, фари, дзеркала заднього виду, ЗІП вартістю 107 500,00 з урахуванням ПДВ (майно, яке є предметом лізингу).
Частина 1 і 7 ст. 292 Господарського кодексу України визначає, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
В ході розгляду спору, відповідачем доказів перерахування щомісячних лізингових платежів за період з 05.12.08р. по 08.12.09р. господарському суду не надано, внаслідок чого на час розгляду спору основна заборгованість відповідача складає суму 150 810 грн. 50 коп.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до п. 7.2.1 Договору відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до Договору).
Звіти за другий та третій квартали 2009 року в установленій формі лізингоодержувач не надав.
На підставі прийнятих відповідачем умов фінансового лізингу, зокрема, в силу положень п. 4.2.5 Договору за порушення умов п. 7.2 лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді штрафних санкцій в розмірі 5% від загальної вартості предмету лізингу, вказаної у специфікації, за кожен випадок такого порушення, розмір якого згідно обґрунтованого розрахунку позивача становить суму 21 850 грн. 00 коп.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині внесення щомісячної лізингової плати за спірний період та не надання щоквартальних лізингових звітів у вказаній вище загальній сумі матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та стягнення штрафних санкцій.
Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
Викладене вище є підставою задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Українські будівельні склади" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15; ЄДРПОУ 33325305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; ЄДРПОУ 30575865) суму 150 810 грн. 50 коп. (сто п'ятдесят тисяч вісімсот десять грн. 50 коп.) основного боргу, 21 850 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафу, 1 726 грн. 60 коп. (одна тисяча сімсот двадцять шість грн. 60 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано -19.04.10р.