ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22.12.2022м. СумиСправа № 920/1171/21 (920/583/22)
Господарський суд Сумської області в складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1171/21(920/583/22)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумська компанія насосного обладнання” (40020, Сумська обл., м. Суми, просп. Курський, буд. 105; код за ЄДРПОУ 37524115)
в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фадєєва Олександра Павловича (61020, м.Харків, просп. Любові Малої, 99)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ),
про стягнення 298150,00 грн
представники сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Фадєєв О.П.;
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
11.08.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 298150,00 грн і судові витрати.
Ухвалою від 26.08.2022 суд постановив відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 22.09.2022.
Ухвалою від 22.09.2022 відкладено підготовче засідання на 18.10.2022.
Однак 18.10.2022 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою від 24.10.2022 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 23.11.2022; призначити підготовче засідання на 15.11.2022.
Ухвалою від 15.11.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.12.2022.
У судовому засіданні 01.12.2022 оголошено перерву до 22.12.2022.
Копії ухвал суду, які направлені на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) були повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням вказаних положень ГПК України відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, про причини ненадання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
На підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» (протокол № 1 від 01.04.2011) директором цього товариства обрано ОСОБА_1 .
Згідно з наказом ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» № 1 від 01.04.2011 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора.
Відповідно до розділу 6 статуту ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання», що міститься в матеріалах справи №920/1171/21 про банкрутство цього товариства (а.с.10-16 т.1) і досліджений судом у цій справі, виконавчим органом Товариства є Директор, який здійснює управління поточною господарською діяльністю Товариства (п.6.1). Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені відповідно до законодавства або цього Статуту до компетенції інших органів Товариства (п.6.2). Директор Товариства має право без довіреності та без обмежень діяти від імені Товариства укладати угоди та розпоряджатися майном Товариства; без обмежень розпоряджається грошовими коштами Товариства, відкриває й закриває з цією метою в банківських установах рахунки Товариства (п.6.5).
ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» мало банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в AT КБ «Приватбанк» у національній валюті. З довідки AT КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-220708/5895 від 11.07.2022 вбачається, що в період часу з 25.11.2018 по 31.12.2021 правом на розпорядження цим банківським рахунком мала одна особа - директор ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» - ОСОБА_1 .
У жовтні 2021 року ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство. Постановою Господарського суду Сумської області від 19.05.2022 у справі №920/1171/21 ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Фадєєва Олександра Павловича.
У постанові суд на підставі вимог статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) визначив, що протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.
Ліквідатор у позові зазначив, що ці зобов'язання на момент звернення з цим позовом не виконані посадовими особами боржника, а саме: колишнім директором ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18.08.2022 у справі №920/1171/21 зобов'язано колишнього директора ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) передати ліквідатору ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» арбітражному керуючому Фадєєву Олександру Павловичу за актом прийому-передачі бухгалтерську та іншу документацію, акти інвентаризації майна банкрута, майно, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, що належать на праві власності, будь-яку іншу документацію, що стосується фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання».
Суд констатує, що в матеріалах цієї справи та справи №920/1171/21 про банкрутство ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» відсутні документи, що підтверджують виконання ОСОБА_1 покладених на нього законодавством і судом як на керівника боржника щодо передачі ліквідатору всієї документації та цінностей підприємства.
У ході вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, ліквідатором боржника було встановлено, що відповідно до банківських виписок у період часу з 25.11.2018 до 31.12.2021 з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в AT КБ «Приватбанк», відбулося зняття готівкових коштів через банкомати з використанням корпоративних платіжних карт у загальному розмірі 298150,00 грн.
З метою встановлення обставин зняття готівкових коштів з банківського рахунку ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» ліквідатором на адресу колишнього керівника ОСОБА_1 було направлено запит від 30.06.2022 вих. №02-01/87 про надання документів, зокрема: з проханням надати оригінали первинних бухгалтерських документів (договорів позики, авансових звітів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків, тощо), на підставі яких можливо встановити правові підстави розпорядження готівковими коштами, що зняті з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у AT КБ «Приватбанк», у банкоматах з 25.11.2018 до 31.12.2021 у розмірі 298150,00 грн.
Зазначений запит ліквідатора повернувся за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відсутність первинних бухгалтерських документів (договорів позики, авансових звітів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків, тощо) вказує, що зняття готівкових коштів з банківського рахунку підприємства через банкомат з використанням корпоративних платіжних карт у загальному розмірі 298150,00 грн, відбулося без будь-якої правової підстави та ОСОБА_1 володіє такими коштами безпідставно.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 Господарського кодексу України (далі ГК України) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство.
На підставі ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до п.1 ч.1, п. 2, 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом; арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Згідно з ч. 2 ст. 59 КУзПБ протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до ч. 1 ст.61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження: формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та поверненні майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, встановлено, що прийом, зберігання і витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.
За ч.1 ст.90 ГК України облік і звітність господарських товариств здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.
На підставі ч.8 ст.19 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до частин 1-3 ст.8 згаданого Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.
Згідно з частиною 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У відповідності до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту, тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Саме така правова позиція викладена в Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 1, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 в період часу з 25.11.2018 до 19.05.2022 перебував на посаді директора ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання», був єдиною особою, яка мала право на розпорядження банківським рахунком боржника № НОМЕР_2 , відкритого в AT КБ «Приватбанк», та як керівник боржника мав право на зняття готівки з такого рахунку, однак він мав відзвітувати про їх використання шляхом оформлення відповідних первинних бухгалтерських документів (авансових звітів), або шляхом приєднання інших первинних документів про передачу цих коштів третім особам (прибуткові касові ордери, відомості на виплату заробітної плати тощо).
Таким чином, судом установлено, що колишнім директором боржника ОСОБА_1 не передано ліквідатору жодних первинних документів, на підставі яких можна було б встановити факти укладення у письмовій формі будь-яких угод (як одного цілісного документа, так і докази фіксації факту вчинення правочинів у кількох документах) чи інших документів, відповідно до яких мали б бути зняті готівкові кошти підприємства його керівником. Відповідачем не надано доказів правомірності набуття грошових коштів у сумі 298150,00 грн. і відсутні будь-які відомості про цільове використання зазначених готівкових коштів. Тому вони отримані ОСОБА_1 без будь-якої правової підстави.
Оскільки відповідачем не доведено факту повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 298150,00 грн, вони відповідно до положень ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. За ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумська компанія насосного обладнання” (40020, Сумська обл., м. Суми, просп. Курський, буд. 105; код за ЄДРПОУ 37524115) грошові кошти у розмірі 298150,00 грн (двісті дев'яносто вісім тисяч сто п'ятдесят гривень) та 4472 грн 25 коп. (чотири тисячі чотириста сімдесят дві гривні 25 копійок) судових витрат.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 29.12.2022.
Суддя В.В. Яковенко