ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" грудня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/853/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Івана Франка, 10, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (33028, м. Рівне, майдан просвіти,1, код ЄДРПОУ 13986712)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Дубенське лісове господарство" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Берестецька, 77, код ЄДРПОУ 00992869)
про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення 40506,07 грн..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
від органу прокуратури: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича в якому просить:
1. Розірвати Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 19.07.2012, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Андреєвим Олександром Геннадійовичем.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича повернути Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації) за актом приймання-передачі лісову ділянку загальною площею 2,00 га..
3. Стягнути з відповідача на користь Демидівської селищної ради (ЄДРПОУ 38012494, р/р ИА858999980314040502000017449, МФО 899998, банк одержувача- ГУК у Рівненській обл./ОТГ Демидівка) плату за довгострокове тимчасове користування лісами в розмірі 40 506,07 грн.
Даний позов обгрунтовує наступним. Між Фізичною особою-підприємцем Андреєвим О.Г. та Рівненською обласною державною адміністрацією укладено Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 19.07.2012 (далі - Договір) та Акт приймання-передачі від 15.07.2012 року.
За умовами Договору в користування відповідачу надається лісова ділянка, площею 2,00 га, що розташована на території Дублянського лісництва ДП «Млинівський лісгосп», квартал 22, виділ 4 (на території колишньої Вербенської сільської ради, з жовтня 2017 року - Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області). Лісова ділянка надається із земель лісогосподарського призначення без вилучення з постійного користування ДП «Млинівське лісове господарство».
Згідно пункту 1.1. договору, адміністрація виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове платне користування лісову ділянку для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях строком на 15 років.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що на лісовій ділянці, яка передається в довгострокове тимчасове користування відсутні будь-які об'єкти інфраструктури.
Лісова ділянка, яка передається в користування, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.3. Договору).
Керівник прокуратури зазначає, що згідно п. 4.1. договору, тимчасовий лісокористувач за надане даним Договором право користуватися сплачує щорічний збір, встановлений рішенням Рівненської обласної ради від 22.04.2011 № 266 про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення у сумі 6340,00 грн. за 1,00 га Вербенській сільській раді.
Керівник прокуратури зазначає, що тимчасовий лісокористувач всупереч визначеним у договорі обов'язкам, не сплачує плату за використання лісової ділянки. Вказане підтверджує листом Демидівської селищної ради Рівненської області від 20.09.2022 № 03-13/1919, відповідно до якого плата за довгострокове тимчасове користування лісами від ФОП Андреєва О.Г. не надходила та листом ГУ ДПС у Рівненській області від 20.09.2022 № 5261/5/17-00-24-04-06, відповідно до якого ФОП Андреєвим О.Г. не подавалося декларації з рентної плати за користування лісовими ресурсами та не вносилася плата.
Керівник прокуратури зазначає, що відповідно до розрахунку Дубенської окружної прокуратури в період з 29.09.2019 по 29.09.2022 відповідачем не сплачено до бюджету 38040,00 грн.
Крім того, на суму боргу Керівник прокуратури нарахував Відповідачу втрати від інфляції за період прострочення платежів з 29.09.2019 по 29.09.2022 у сумі 2 466,07 грн..
Керівник прокуратури вважає, що з відповідача на момент пред'явлення позову підлягає стягненню 40 506,07 грн., з них основний борг в сумі 38 040,00 грн., інфляційні втрати - 2 466,07 гривень.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.11.2022 року.
07.11.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ДП "Дубенське лісове господарство" надійшов відзив на позов в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить розглядати справу без участі його представника.
Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 21.12.2022 року.
21 грудня 2022 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява у якій представник зазначає, що його довіритель позовні вимоги визнає у повному обсязі та повідомляє про сплату заборгованості у сумі 40 506,07 грн..
21 грудня 2022 року від представника прокуратури надійшла заява у якій представник просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 40 506,07 грн. у зв'язку із її сплатою відповідачем, і, відповідно, відсутністю предмета спору у цій частині. Крім того прокурор просить повернути йому з державного бюджету 50 відсотків судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
В судове засідання 21.12.2022 року не з'явились представники сторін та третьої особи. Від представників прокуратури та Рівненської ОВА надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Аналогічне клопотання надійшло і від представника відповідача.
Відтак суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі представників учасників справи.
Відповідно до статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відтак, у зв'язку з визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення суду за результатами підготовчого провадження.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.
За приписами частин першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що у зв'язку із сплатою відповідачем заборгованості у сумі 40 506,07 грн. відсутній предмет спору у цій частині, а відтак підлягає закриттю провадження у справі в цій частині.
Відповідно до статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Щодо позовних вимог про розірвання договору, то суд зазначає наступне.
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 25.04.2012 № 203, Фізичній особі-підприємцю Андреєву Олександру Геннадійовичу надано лісову ділянку для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях. З цією метою, між ФОП Андреєвим О.Г. та Рівненською обласною державною адміністрацією 19.07.2012 укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, загальною площею 2,00 га, що розташована на території Дублянського лісництва ДП «Млинівський лісгосп», квартал 22, виділ 4 (на території колишньої Вербенської сільської ради, з жовтня 2017 року - Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області).
Вказаний договір зареєстровано у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами зроблено запис від 17.08.2012 №22.
Згідно пункту 1.1. договору, адміністрація виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове платне користування лісову ділянку для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях строком на 15 років.
Лісова ділянка, яка передається в користування, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.3. Договору).
Згідно п. 4.1. договору, тимчасовий лісокористувач за надане даним договором право користуватися сплачує щорічний збір, встановлений рішенням Рівненської обласної ради від 22.04.2011 № 266 про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення у сумі 6340,00 грн. за 1,00 га Вербенській сільській раді.
Так, 15.07.2012 між сторонами складено акт прийому-передачі земельної ділянки.
Однак, тимчасовий лісокористувач всупереч визначеним у договорі обов'язкам, не сплачував плату за використання лісової ділянки.
Вказане підтверджується листом Демидівської селищної ради Рівненської області від 20.09.2022 № 03-13/1919, відповідно до якого плата за довгострокове тимчасове користування лісами від ФОП Андреєва О.Г. не надходила, та листом ГУ ДПС у Рівненській області від 20.09.2022 № 5261/5/17-00-24-04-06, відповідно до якого ФОП Андреєвим О.Г. не подавалося декларації з рентної плати за користування лісовими ресурсами та не вносилася плата.
Відповідно до розрахунку Дубенської окружної прокуратури в період з 29.09.2019 по 29.09.2022 відповідачем не сплачено до бюджету 38 040 грн - (6340 грн*2 га)*3 роки=38040 (6340 грн - сума щорічного збору за 1 га, 2 - 2,00 га є площею лісової ділянки, що використовується, 3 - період, за який стягується заборгованість).
Окрім того, втрати від інфляції за весь період прострочення платежів з 29.09.2019 по 29.09.2022 становлять 2 466,07 грн (формула обрахунку - втрати від інфляції = (сума заборгованості) * (інфляцію за конкретний період прострочення /100%).
Отже, загалом на момент пред'явлення позову заборгованість відовідача складала 40 506,07 грн, з них основний борг в сумі 38 040,00 грн, інфляційні втрати - 2 466,07 гривень.
Як зазначено вище після подання позову вказана заборгованість сплачена відповідачем.
Крім того, судом встановлено, що вказана лісова ділянка з часу укладення договору не використовувалася тимчасовим користувачем за цільовим призначенням для культурно-оздоровчих цілей.
Згідно інформації ДП «Дубенський лісгосп» від 21.09.2022 № 770, всупереч вимогам договору, ФОП Андреєв О.Г. не виконує належним чином покладені на нього обов'язки.
Так, з початку дії договору довгострокового тимчасового користування лісами та станом на момент подачі позовної заяви, тимчасовий лісокористувач не приступив до використання наданої йому лісової ділянки, не вживає заходів щодо забезпечення охорони лісової ділянки, захисту та посилення корисних властивостей, не контролює дотримання режиму використання землі, не вживає заходів з метою дотримання правил протипожежної та екологічної безпеки, недопущення її засмічення, підтримання належного санітарного стану, що є порушенням умов укладеного договору.
Статтею 9 Лісового кодексу України визначено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.
У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Право тимчасового користування земельними ділянками оформляється договором.
У тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди (ч. 1 ст. 10 Лісового кодексу України).
Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексом України (ч. 5 ст. 6 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкового платного використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Статтею 20 Лісового кодексу України передбачені обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, а саме останні зобов'язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Статтею 105 Лісового кодексу України передбачена відповідальність за порушення лісового законодавства, в тому числі за знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах; знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; невнесення плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначено принцип обов'язковості договору. Іншими словами, Цивільний кодекс закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак і закріплених в договорі відповідних умов.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Договором від 19.07.2012 сторони передбачили випадки припинення договору шляхом його розірвання, в тому числі за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, у разі високої пожежної небезпеки, незадовільного стану лісів внаслідок ущільнення ґрунту відвідувачами, виникнення вогнищ, шкідників, хвороб лісу і інших факторів, що призводить до ослаблення природних функцій лісу.
Пунктом 9.4. договору обумовлено, що адміністрація та постійний лісокористувач мають право ставити питання про розірвання договору у разі використання тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки не за цільовим призначенням або у разі порушення ним лісового та /або природоохоронного законодавства.
За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 908/109/17.
В даному випадку, наявне не лише істотне порушення договору, але й наявна шкода, завдана цим порушенням другою стороною, яка виражена у вигляді реальних збитків, а саме не сплати відповідачем плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, передбаченої договором, що не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Крім того, в даному випадку, також наявне істотне порушення договору, яке виражене у невикористанні лісової ділянки за призначенням, що може призвести до значних збитків державі, невиконання заходів щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, невиконання заходів щодо збереження об'єктів користуванні від пожеж та явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки, не підтримані санітарного стану лісової ділянки та головне не проведенням культурно-оздоровчих та рекреаційних заходів з метою забезпечення масового та індивідуального відпочинку людей, що не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Натомість, відповідач з моменту отримання лісової ділянки у користування, упродовж майже 10 років не приступив до використання наданої йому лісової ділянки та не здійснював на ній будь-яку культурно-оздоровчу діяльність.
За таких обставин, договір довгострокового тимчасового користування лісами підлягає розірванню за рішенням суду, лісова ділянка - повернута Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації).
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Зважаючи на те, що відповідачем договір про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом розірвання даного договору в судовому порядку та повернення земельних ділянок власнику.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також: у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно із частинами 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Слід наголосити, що надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що лісова ділянка, ФОП Андреєвим О.Г. в культурно-оздоровчих цілях, як передбачено умовами договору, не використовується взагалі, а це у свою чергу, може призвести до занедбання, захаращення лісової ділянки, погіршення корисних властивостей лісів, та як наслідок завдання значних збитків державі. Окрім того, тимчасовим користувачем порушено право держави на своєчасне і повне одержання плати за користування лісовою ділянкою.
Як визначено ст. 77 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів є платним. Платність лісокористування суб'єктів лісових відносин є одним із основних принципів правового забезпечення раціонального використання і охорони лісів. Лісовий кодекс України розглядає плату за довгострокове тимчасове користування лісами як метод регулювання відносин з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, як основне джерело надходжень до Державного та місцевих бюджетів з метою централізації коштів для фінансування програм і проектів щодо поліпшення якісного стану продуктивних лісів та їх охорони від негативного антропогенного впливу.
Дотримання належного економічного регулювання лісових правовідносин, забезпечення надходжень платежів з плати за довгострокове тимчасове користування лісами до місцевих бюджетів безпосередньо належить до інтересів держави.
У зв'язку з цим, звертаючись до суду із заявою про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та стягнення плати за користування державними лісами прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони лісів, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Також право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).
Пунктом 6 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Враховуючи вказане, органом уповноваженим на виконання функції держави у спірних правовідносинах є Рівненська обласна військова адміністрація (Рівненській обласній державній адміністрації).
При цьому, аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
В даному випадку уповноваженим органом за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення заборгованості не вжито, що вказує про неналежність захисту інтересів держави в даному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» (справа № 912/2385/18 від 26.05.2020), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.
Так, Дубенською окружною прокуратурою Рівненської області на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 21.09.2022 № 51- 2404 вих-22 повідомлено Рівненську ОДА про невиконання ФОП Андреєвим О.Г. умов договору та наявності підстав для захисту інтересів держави.
Разом з тим, Рівненською ОДА заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення заборгованості не вжито, що вказує про неналежність захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для вжиття передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заходів прокурорського реагування представницького характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 19.07.2012, укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Андреєвим Олександром Геннадійовичем та зобов'язання Фізичної особи-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича повернути Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації) за актом приймання-передачі лісову ділянку загальною площею 2,00 га..
За приписами статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема
закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Крім того, відповідно до частини 3 вказаної статті Закону у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на вищевказані норми Дубенській обласній прокуратурі підлягає поверненню з Державного бюджету України сума судового збору сплачена за вимогу про стягнення заборгованості, у зв'язку з закриттям провадження у цій частині вимог та 50 відсотків судового збору, сплаченого за решту позовних вимог, у зв'язку з їх визнанням відповідачем.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, решта судових витрат покладається на Відповідача.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 182-185, 231-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд -
ВИРІШИВ:
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича плати за довгострокове тимчасове користування лісами в розмірі 40 506,07 грн..
2. В решті вимог позов задоволити.
3. Розірвати Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 19.07.2012, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Андреєвим Олександром Геннадійовичем.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) повернути Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації) (33028, м. Рівне, майдан просвіти,1, код ЄДРПОУ 13986712) за актом приймання-передачі лісову ділянку загальною площею 2,00 га..
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Андреєва Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2481 грн. 00 коп..
6. Повернути Рівненській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4962 грн. 00 коп., сплаченого по платіжному дорученню №1492 від 03.10.2022 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя В.В. Марач