ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/943/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайден Плюс"
про: стягнення в сумі 148 457,65 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: М.Кубик;
від відповідача: не з'явився;
ОПИС СПОРУ
Державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайден Плюс" про стягнення в сумі 147 300,05 грн., з яких: 142 900,73 грн заборгованість та 4 399,32 грн три відсотки річних.
22 грудня 2022 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 148 457,65 грн, з яких: 142 900,73 грн заборгованості та 5 556,92 грн три відсотки річних.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2021 року ТОВ "Українська енергетична біржа" із залученням агента ТОВ "ТС ВТУП" було проведено електронний аукціон з продажу необробленої деревини заготівлі ІІІ кварталу 2021 року за результатами якого ТОВ "Вайден Плюс" (код ЄДРПОУ 43557028) викупило необроблену деревину, виставлену па продаж державним підприємством "Тульчинське лісомисливське господарство" за лотами №94, 95, 96, 97, 98.
ТОВ "Українська енергетична біржа" за результатами проведених торгів було складено аукціонне свідоцтво №8/УЕБ/ВН та виготовлений договір купівлі продажу необробленої деревини №1675/153 від 12.08.2021 року.
18.08.2021 року вищевказані документи були направлені ТОВ "ТС ВТУБ", як агентом з проведення аукціону, на адресу ТОВ "Вайден Плюс". Відповідач вказані документи отримав 24.08.2021 року, а проте станом на даний час позивач не отримав підписаних відповідачем аукціонного свідоцтва №8/УЕБ/ВН та договору купівлі-продажу необробленої деревини №1675/153 від 12.08.2021 року.
Разом з тим, ДП "Тульчинське ЛМГ", враховуючи тривалу співпрацю з ТОВ "Вайден Плюс" товарно - транспортною накладною ВНА №953415 від 10.09.2021 року здійснило відпуск необробленої деревини породи ясен в кількості 21,1910 м3 на загальну суму 174 605,26 гри з ПДВ, а ТОВ "Вайден Плюс" на підтвердження попередньої оплати придбаного товару перед його отриманням (до відвантаження), надало ДП "Тульчинське ЛМГ" платіжне доручення №76 від 10.09.2021 року на суму 150 800,00 грн, після чого необроблена деревина була відвантажена покупцю.
В подальшому ДП "Тульчинське ЛМГ" було встановлено, що посадовими особами ТОВ "Вайден Плюс" надано на адресу ДП "Тульчинське ЛМГ" неоплачене платіжне доручення, а грошові кошти за отриману продукцію не перераховані.
Таким чином, ТОВ "Вайден Плюс" не маючи достатніх правових підстав для отримання лісопродукції у ДП "Тульчинське ЛМГ" заволоділо вказаною лісопродукцією, чим завдано шкоди ДП "Тульчинське ЛМГ".
Враховуючи подальшу реалізацію безпідставно отриманої від ДП "Тульчинське ЛМГ" лісопродукції і неможливість повернення майна в натурі, відшкодування вартості майна на момент розгляду судом справи становить 142 900,73 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 13 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 13 грудня 2022 року розгляд справи відкладено на 27 грудня 2022 року.
22 грудня 2022 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 148 457,65 грн, з яких: 142 900,73 грн заборгованості та 5 556,92 грн три відсотки річних.
Згідно з правилами статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями статті 201 ГПК України, у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.
З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Оскільки судове засідання 13 грудня 2022 року не відбулось, суд відзначає що подана заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам статті 46 ГПК України та приймається судом до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
В судове засідання представник відповідача не з'явився відзиву на позов відповідач суду не надав, ухвала суду, яка містила відомості про місце дату та час розгляду справи повернулась до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з правилами статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Суд встановив, що продаж товару (необроблена деревина породи ясен в кількості 21,1910 м3) здійснювався шляхом визначення переможця аукціону, проведення якого здійснювало ТОВ "Українська енергетична біржа".
Як видно з матеріалів справи, 12 серпня 2021 року ТОВ "Українська енергетична біржа" проведено додатковий аукціон з продажу необробленої деревини заготівлі ІІІ кварталу 2021 року лісовими господарствами Вінницької області, за результатами якого переможцем визнано ТОВ "Вайден Плюс" (код ЄДРПОУ 43557028), яке викупило необроблену деревину, виставлену па продаж державним підприємством "Тульчинське лісомисливське господарство" за лотами №94, 95, 96, 97, 98.
ТОВ "Українська енергетична біржа" за результатами проведених торгів було складено аукціонне свідоцтво №8/УЕБ/ВН та виготовлений договір купівлі продажу необробленої деревини №1675/153 від 12.08.2021 року.
18.08.2021 року вищевказані документи були направлені ТОВ "ТС ВТУБ", як агентом з проведення аукціону, на адресу ТОВ "Вайден Плюс", про що свідчить лист ТОВ "ТС ВТУБ" від 28 грудня 2021 року.
Відповідач вказані документи отримав 24.08.2021 року, а проте документи не повернуті та не підписані.
Відповідно до Регламенту з організації та проведення біржових торгів з продажу необробленої деревини на товарній біржі - Товариства з обмеженою відповдіальністю "Українська енергетична біржа", за підсумками проведення аукціону біржа формує біржові свідоцтва, що підписуються біржею та переможцем аукціону (покупцем) в трьох примірниках. Біржове (аукціонне) свідоцтво є підставою для укладання договору купівлі-продажу необробленої деревини між продавцем та покупцем. На підставі підписаних біржових (аукціонних) свідоцтв ініціатор аукціону та переможець зобов'язані укласти договір купівлі-продажу необробленої деревини в термін до 10 робочих днів включно з дня проведення відповідного аукціону. Усі права та обов'язки покупця і продавця та порядок проведення розрахунків і поставки за біржовою угодою, укладеною на аукціоні, обумовлюються в укладеному ними договорі купівлі- продажу необробленої деревини. Усі розрахунки проводяться безпосередньо між продавцем та покупцем з урахуванням гарантійного внеску покупця, перерахованого ним на поточний рахунок біржі для участі в аукціоні (п.7.1.-7.4. Регламенту).
У наявній в матеріалах справи копії аукціонного свідоцтва № 8/УЕБ/ВН зазначено, що у день проведення торгів після їх закінчення складається відповідне аукціонне свідоцтво у двох примірниках та підписується покупцем та організатором. На підставі аукціонного свідоцтва протягом 10-ти робочих днів від закінчення аукціонної сесії між покупцем та продавцем укладаються договори купівлі-продажу, в іншому випадку покупець втрачає право на заявлені обсяги продукції. Якщо покупець - переможець торгів, відмовляється від підписання аукціонного свідоцтва або відмовляється від підписання договору купівлі-продажу у визначений цим аукціонним свідоцтвом термін, результати торгів щодо цих лотів анулюються.
А проте, копія аукціонного свідоцтва № 8/УЕБ/ВН, що міститься в матеріалах справи не має підпису відповідача. Договір купівлі продажу необробленої деревини із підписами сторін в матеріалах справи відсутній.
Водночас, згідно із товарно - транспортною накладною на перевезення деревини автомобільним транспортом серії ВНА №953415 від 10 вересня 2021 року відповідач отримав у позивача деревину об'ємом 21,1910 м3 вартістю 174 605,26 грн.
Вказана накладна підписана перевізником (водієм), а другий екземпляр накладної (а.с. 46) містить відтиск печатки відповідача та підпис відповідальної особи.
Таким чином суд робить висновок, що відповідач прийняв у позивача деревину об'ємом 21,1910 м3 вартістю 174 605,26 грн.
Позивач вказує, що враховуючи тривалу співпрацю з ТОВ "Вайден Плюс" товарно - транспортною накладною ВНА №953415 від 10.09.2021 року здійснило відпуск необробленої деревини породи ясен в кількості 21,1910 м3 на загальну суму 174 605,26 гри з ПДВ, а ТОВ "Вайден Плюс" на підтвердження попередньої оплати придбаного товару перед його отриманням (до відвантаження), надало ДП "Тульчинське ЛМГ" платіжне доручення №76 від 10.09.2021 року на суму 150 800,00 грн, після чого необроблена деревина була відвантажена покупцю.
В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №76 від 10 вересня 2021 року про сплату відповідачем позивачу 150 000,00 грн, банк отримувача АТ "Укргазбанк".
Однак, згідно із довідкою АТ "Укргазбанк" №5-220/01/ від 20 грудня 2022 року банком повідомлено, що надходжень коштів за платіжним дорученням №76 від 10 вересня 2021 року від ТОВ "Вайден Плюс" на розрахунковий рахунок позивача не здійснювалось.
Таким чином, на переконання позивача, ТОВ "Вайден Плюс" не маючи достатніх правових підстав для отримання лісопродукції у ДП "Тульчинське ЛМГ" заволоділо вказаною лісопродукцією, чим завдало шкоди ДП "Тульчинське ЛМГ".
10 січня 2022 року позивач направив відповідачу претензію щодо невиконання умов договору купівлі - продажу необробленої деревини №1675/153 від 12.08.2021 року, в якій позивач просив відповідача сплатити вартість поставленої деревини.
Матеріали справи не містять відповіді на вказану претензію.
Суд встановив, що надалі вказаний товар був реалізований відповідачем: від ТОВ "Вайден плюс" деревину набула ФОП Денисенко К.А., а згодом товар було експортовано, про що свідчить накладна №26/11 від 26 листопада 2021 року та сертифікати про походження лісоматеріалів, а також рахунки-фактури щодо експорту деревини.
Позивач вказує, що враховуючи подальшу реалізацію безпідставно отриманої від ДП "Тульчинське ЛМГ" лісопродукції і неможливість повернення майна в натурі, відшкодування вартості майна на момент розгляду судом справи становить 142 900,73 грн.
Розмір заявлених вимог здійснено на підставі розрахунку вартості необробленої деревини породи ясен станом на 17 жовтня 2022 року за ринковими (біржовими) цінами на таку продукцію.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями статті 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з приписами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В даному випадку продаж товару мав здійснюватися шляхом визначення переможця аукціону з наступним укладенням договору купівлі-продажу.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів укладення між Державним підприємством "Тульчинське лісомисливське господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайден Плюс" договору купівлі - продажу необробленої деревини №1675/153 від 12 серпня 2021 року.
Також суд встановив, що ТОВ "Українська енергетична біржа" за результатами проведених торгів було складено аукціонне свідоцтво №8/УЕБ/ВН та виготовлений договір купівлі продажу необробленої деревини №1675/153 від 12.08.2021 року. А проте ці документи не були підписані відповідачем, а за правилами біржі вважаються анульованими, а покупець в такому випадку втрачає право на заявлені на торгах обсяги продукції.
Однак, всупереч таким обставинам, відповідач отримав у позивача деревину об'ємом 21,1910 м3 вартістю 174 605,26 грн, проте договір купівлі-продажу не укладався.
Водночас суд зауважує, що умовами продажу товару на аукціоні було наступне оформлення відповідного договору, а тому суд робить висновок про неможливість в даному випадку укладення договору у спрощений спосіб (шляхом оформлення товаророзпорядчих документів).
Суд також встановив, що оплата отриманої відповідачем від позивача деревини не здійснювалася. Отже відповідач набув майно позивача без достатньої підстави на це.
Згідно з положеннями статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як видно з матеріалів справи, безпідставно отриманий у позивача товар надалі від ТОВ "Вайден плюс" набула ФОП Денисенко К.А., а згодом товар було експортовано.
Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про безпідставне набуття відповідачем майна позивача та неможливість повернення відповідачем цього безпідставно набутого майна.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З аналізу наведеної норми для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов'язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
При цьому майном як особливим об'єктом в розумінні частини 1 статті 190 ЦК України вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За вимогами статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Суд встановив, що отримане від позивача майно було реалізоване відповідачем, а тому наявні підстави для відшкодування його вартості.
Згідно з розрахунком вартості необробленої деревини породи ясен, відпущеної ТОВ "Вайден плюс", вартість майна станом на час розгляду справи становить 142 900,73 грн.
Вказаний розрахунок здійснено на підставі відомостей щодо результатів аукціонів продажу необробленої деревини, який відбувся 31 серпня 2022 року на ТОВ "Українська універсальна біржа".
З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайден Плюс" 142 900,73 грн вартості безпідставно набутого майна підлягають до задоволення.
Згідно із положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за період з 10 вересня 2021 року (з моменту безпідставного набуття майна) до 14 грудня 2022 року нарахував відповідачу 5 556,92 грн. 3% річних.
Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.
Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Обов'язок з повернення майна у відповідача виник безпосередньо в момент його отримання, оскільки відповідач не міг не знати про безпідставність отримання такого майна.
З врахуванням наведеного суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 5 556,92 грн. 3% річних.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
За наслідками розгляду справи судом встановлено те, що відповідачем отримано від позивача майно без достатньої правової підстави, при цьому неможливість повернення отриманого майна стверджено наявними у справі доказами, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позову про стягнення з відповідача 142 900,73 грн. вартості безпідставно набутого майна.
Окрім того суд погоджується з твердженнями позивача про наявність підстав для стягнення трьох відсотків річних.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайден Плюс" (35065, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Рівненська 107, код ЄДРПОУ 43557028) на користь Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" (23600, Вінницька область, Тульчинський район, м.Тульчин, вул.Відродження 36, код ЄДРПОУ 00991479) 142 900 (сто сорок дві тисячі дев'ятсот) грн 73 коп., 5 556 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 92 коп. три відсотки річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн. 00 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" (23600, Вінницька область, Тульчинський район, м.Тульчин, вул.Відродження 36, код ЄДРПОУ 00991479).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайден Плюс" (35065, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Рівненська 107, код ЄДРПОУ 43557028).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено та підписано 29 грудня 2022 року.
Суддя А.Качур