ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/741/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аурас"
до відповідача: Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого
про: стягнення 63 308,60 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: В.Янчук;
від відповідача: І.Кузнецов;
СУТЬ СПОРУ
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Аурас" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого про стягнення 110 602,80 грн заборгованості.
07 грудня 2022 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 93 308,60 грн.
Вказану заяву судом задоволено.
Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 000,00 грн боргу.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що позивач на виконання умов укладеного договору надав відповідачу послуги з монтажу пожежної сигналізації та системи оповіщення людей про пожежу на об'єкті у свою чергу відповідачем частково оплачено надані послуги, неоплаченими залишаються послуги на загальну суму 63 308,60 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив про неможливість встановлення дійсної вартості виконаних позивачем робіт.
Надалі сторони повідомили суду, що ними складено акт перевірки об'ємів виконаних робіт від 24 листопада 2022 року та акт звірки взаємних розрахунків, за яким сторонами погоджено заборгованість відповідача в сумі 93 308,60 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 18 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року розгляд справи відкладено на 01 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року розгляд справи відкладено на 17 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 17 листопада 2022 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року підготовче засідання відкладено на 08 грудня 2022 року.
07 грудня 2022 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 93 308,60 грн заборгованості.
У судовому засіданні 08 грудня 2022 року оголошена перерва до 22 грудня 2022 року.
У судовому засіданні 22 грудня 2022 року оголошена перерва до 27 грудня 2022 року.
26 грудня 2022 року відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 000,00 грн у зв'язку з частковою сплатою заборгованості.
Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 000,00 грн боргу.
26 та 27 грудня 2022 року відповідачем та позивачем подано заяви про закриття підготовчого засідання та розгляд справи по суті 27 грудня 2022 року.
Згідно з нормами частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
На виконання положень статті 183 ГПК України, за письмовою згодою учасників справи, розгляд справи по суті розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
11 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Аурас" (позивач/підрядник) та Орендним підприємством санаторієм "Червона калина" (відповідач/замовник) був укладений договір № 74 (далі - договір), згідно із предметом якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору монтаж пожежної сигналізації та системи оповіщення людей про пожежу на об'єкті: Орендне підприємство санаторій "Червона калина", Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Лісова, 1.
Згідно з умовами пунктів 3.1.-.3.3. договору вартість робіт встановлюється згідно із кошторисом в сумі 199 933,20 грн в тому числі податок на додану вартість 33 322,20 грн.
Попередня оплата складає 30% суми договору і становить 59 979,96 грн, в т.ч. ПДВ 9996,66 грн.
Оплата вартості робіт здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника на підставі акту виконаних робіт.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.6. договору, здача-приймання виконаних робіт об'єкта здійснюється на території замовника з оформленням акту форми № КБ-2в.
Передача оформленої у встановленому порядку документації, здійснюється супроводжувальними документами підрядника.
Замовник протягом двох днів, з дня отримання акту здачі-прийому робіт і звітних документів повинен направити підряднику підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт.
У випадку мотивованої відмови замовником, сторонами складається двохсторонній акт з переліком необхідних доробок, та строків їх виконання.
У випадку дострокового виконання робіт, замовник може достроково прийняти і оплатити роботи по договірній ціні.
Якщо в процесі виконання роботи з'ясовується отримання незадовільного результату або недоцільність подальшого проведення роботи, підрядник зобов'язаний призупинити її, і повідомити замовника. В цьому випадку сторони зобов'язані у десятиденний строк розглянути питання про доцільність і напрямки продовження робіт.
Позивач вказує, що 28 лютого 2020 року, за наслідками часткового виконання робіт, передбачених договором, між ТОВ фірма "Аурас" та ОП санаторій "Червона калина" був підписаний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2020 року на суму 39 979,96 грн.
Оплата за виконані роботи на підставі вказаного вище акту була проведена ОП санаторій "Червона калина" згідно з платіжними дорученнями від 24 грудня 2019 року №3576, від 26 грудня 2019 року № 3634, від 20 січня 2020 року № 73, від 04 лютого 2020 року № 174, від 18 лютого 2020 року № 277.
30 серпня 2022 року, за наслідками виконання наступного обсягу робіт згідно з договором, ТОВ фірма "Аурас" був складений та надісланий засобами поштового зв'язку до ОП санаторій "Червона калина" акт № 07/22 приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2022 року на суму 110 602,80 грн.
Згідно з роздруківкою трекінгу поштового відправлення, акт № 07/22 був вручений ОП санаторій "Червона калина" 03 вересня 2022 року.
Водночас, вмотивовану відмову ОП санаторію "Червона калина" від прийняття робіт згідно з актом № 07/22, як це передбачено пунктом 4.3. договору, ТОВ фірма "Аурас" не отримувало.
З врахуванням наведеного позивач звернувся з позовом про стягнення вартості виконаних робіт за договором.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з визначеннями статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до положень статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з нормами статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями статті 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою
Згідно з приписами статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.
Суд встановив, що 30 серпня 2022 року, за наслідками виконання наступного обсягу робіт згідно з договору, ТОВ фірма "Аурас" був складений та надісланий засобами поштового зв'язку до ОП санаторій "Червона калина" акт № 07/22 приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2022 року на суму 110 602,80 грн.
Згідно з роздруківкою трекінгу поштового відправлення, акт № 07/22 був вручений ОП санаторій "Червона калина" 03 вересня 2022 року.
Натомість, вмотивовану відмову ОП санаторію "Червона калина" від прийняття робіт згідно з актом № 07/22, як це передбачено пунктом 4.3. договору, ТОВ фірма "Аурас" не отримувало.
В матеріалах справи наявний лист відповідача адресований позивачу №01/14247 від 06.10.2022 року, в якому відповідач висловив відмову в погодженні та підписанні акту приймання виконаних робіт №07/22 на суму 110 602,80 грн.
Правова позиція, яка є сталою в судовій практиці, стосовно акту, підписаного однією стороною, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 № 3-42гс12 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
Суд врахував, що 24 листопада 2022 року представниками позивача та відповідача складено акт перевірки об'ємів виконаних робіт яким зафіксовано наявність виконаних робіт.
Окрім того, сторонами надано суду акт звірки взаємних розрахунків за січень-листопад 2022 року, яким сторонами зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 93 308,60 грн (станом на 30.11.2022 року).
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2018 року справа № 911/3685/17).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з визначеннями статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
З врахуванням вищенаведеного суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 63 308,60 грн заборгованості за договором.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
За висновком суду були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 63 308,60 грн боргу.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, приймаючи до уваги зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 00,00 грн, судовий збір в сумі 1 420,11 грн покладається на позивача, решта судового збору розподілено ухвалою суду від 27 грудня 2022 року.
У своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Орієнтований розрахунок таких витрат зазначено 20 000,00 грн.
Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, необхідно зауважити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2022 року, рахунок від 12 вересня 2022 року, звіт про виконану роботу, платіжне доручення №198 від 13 вересня 2022 року про сплату позивачем згідно із договором про надання правової допомоги 10 000,00 грн.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
На думку суду дана справа не відноситься до категорії складних, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів. Суд ураховує, що розмір витрат на правову допомогу становить близько 1/6 від суми присудженої на користь позивача, що на думку суду, при повному покладенні таких витрат на відповідача, не відповідатиме критеріям співмірності та справедливості. Заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є не у повній мірі пропорційним до предмета спору.
Також суд ураховує поведінку відповідача, який взяв участь та допустив представника позивача для перевірки обсягів виконаних робіт, а надалі провів звірку взаємних розрахунків та сплатив третину розміру заборгованості перед позивачем на стадії підготовчого провадження.
З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини.
Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту та складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд робить висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 8 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином суд покладає на відповідача 8 000,00 грн судових витрат відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України, решту 2 000,00 грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого (35310, Рівненська область, Рівненський район, с.Жобрин, вул. Лісова 1, код ЄДРПОУ 21082717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аурас" (33028, м. Рівне, вул. Ігоря Волошина 19, код ЄДРПОУ 13986474) 63 308 (шістдесят три тисячі триста вісім) грн 60 коп. заборгованості, 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн 11 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Судові витрати у розмірі 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Аурас" (33028, м.Рівне, вул. Ігоря Волошина 19, код ЄДРПОУ 13986474).
Відповідач (Боржник): Орендне підприємство санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого (35310, Рівненська область, Рівненський район, с.Жобрин, вул. Лісова 1, код ЄДРПОУ 21082717).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено та підписано 29 грудня 2022 року.
Суддя А.Качур