ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/739/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Пересувна механізована колона №19"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД"
про: стягнення 822 624,50 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: О.Хомич;
від відповідача: А.Дяденчук;
ОПИС СПОРУ
Приватне підприємство "Пересувна механізована колона №19" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" про стягнення 982 624,50 грн, з яких: 153 990,00 грн вартості поставленого товару неналежної якості, 449 305,00 грн вартості непоставленого товару, 79 329,50 грн штрафу, 300 000,00 грн упущеної вигоди.
15 листопада 2022 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 822 624,50 грн, з яких: 153 990,00 грн вартості поставленого товару неналежної якості, 289 305,00 грн вартості непоставленого товару, 79 329,50 грн штрафу, 300 000,00 грн упущеної вигоди.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 липня 2021 року між Приватним підприємством "Пересувна механізована колона № 19" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" було укладено договір поставки товару №27/30/07/21, згідно із предметом якого відповідач зобов'язався постачати позивачу товар, а відповідач оплатити вказаний товар.
На виконання умов договору позивачем здійснено повну передоплату товару на загальну суму 2 001 000, грн за 690 000 штук цеглин марки М-100.
Однак, відповідачем частину товару поставлено неналежної якості, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 153 990,00 грн вартості отриманого товару неналежної якості.
Окрім того, відповідачем в односторонньому порядку припинено постачання цегли, станом на час розгляду спору вартість оплаченого однак непоставленого товару складає 289 305,00 грн.
Керуючись пунктом 5.5. договору позивач нарахував у зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення коштів штраф у розмірі 79 329,50 грн.
Разом з тим, позивач вказує, що отриманий від відповідача товар планував поставити своєму контрагенту та отримати дохід у розмірі 300 000,00 грн, однак у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач не отримав дохід, що є упущеною вигодою у розмірі 300 000,00 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю. Відповідач вказує, що позивачем жодних вимог про заміну товару неналежної якості не заявлено, на переконання відповідача позивачем не доведено того що окремі партії товару не відповідали ДСТУ. З наданого позивачем висновку не вбачається, що перевірка товару здійснювалась саме того який був поставлений відповідачем.
Щодо наявності збитків відповідач вказує, що позивач не був позбавлений можливості поставляти своєму контрагенту товар інших виробників. Також позивачем не доведено те, що відповідач відмовився поставляти погоджений договором товар.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18 жовтня 2022 року.
11 жовтня 2022 року відповідачем подано відзив на позов.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року підготовче засідання відкладено на 15 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року відмовлено Приватному підприємству "Пересувна механізована колона №19" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 04 листопада 2022 року задоволено частково заяву Приватного підприємства "Пересувна механізована колона №19" про вжиття заходів забезпечення позову.
15 листопада 2022 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 822 624,50 грн, з яких: 153 990,00 грн вартості поставленого товару неналежної якості, 289 305,00 грн вартості непоставленого товару, 79 329,50 грн штрафу, 300 000,00 грн упущеної вигоди.
Згідно з положеннями статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки заяву про зменшення розміру позовних вимог подано в межах строків, передбачених процесуальним законом, суд її задоволив.
Ухвалою суду від 15 листопада 2022 року розгляд справи по суті призначено на 13 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 13 грудня 2022 року розгляд справи відкладено на 22 грудня 2022 року.
МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
30 липня 2021 року між Приватним підприємством "Пересувна механізована колона №19" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (продавець/відповідач) було укладено договір поставки №27/30/07/21 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати цеглу будівельну марки М-100 (надалі "товар") згідно замовлень покупця.
Ціна, кількість, марка цегли обумовлюється за погодженням сторін та вказується у виставлених рахунках або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, в національній валюті України - гривня.
Постачальник зобов'язаний передати покупцю необхідні документи на товар, а саме: видаткову накладну та товарно-транспортну накладну.
Товар відвантажується зі складу постачальника (Рівненська область, Млинівський район, с. Брищі, вул. Заводська, 20), або постачальником на склад покупця (м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3).
Доставка товару здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця.
Якість товару, що продається повинна відповідати вимогам діючих державних стандартів.
Ціна товару встановлюється на кожну поставлену партію та фіксується в рахунках постачальника.
Постачальник гарантує, що товар, який буде постачатися, не обтяжений правами третіх осіб.
Згідно з умовами пункту 2.1. договору, поставка товару проводиться партіями на підставі замовлень покупця (усного або письмового).
Відповідно до пункту 2.2. договору, строк, за який має бути здійснена поставка узгоджується сторонами перед поставкою кожної конкретної партії.
За умовами пункту 2.3. договору, моментом поставки є дата, зазначена у видатковій накладній.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється сторонами в порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з умовами пункту 2.5. договору, покупець у момент поставки зобов'язаний перевірити відповідність поставленого товару умовам замовлення щодо кількості та асортименту, інакше він втрачає право пред'являти в майбутньому вимоги щодо невідповідності цих характеристик.
Пунктом 2.7. договору унормовано, що у випадку повної передоплати партії товару, покупець має право самостійно визначати дату отримання такої партії товару. При повній передоплаті за партію товару ціна за товар фіксується по ціні, яка діяла на момент зарахування коштів на рахунок постачальника та не підлягає зміні.
Згідно з умовами пункту 2.8. договору, у випадку отримання товару партіями (згідно із замовленням покупця), покупець вправі перевіряти на відповідність державним стандартам кожну партію окремо.
Згідно з умовами пункту 2.9. договору, оплачена партія товару може перебувати на складі постачальника протягом обумовленого сторонами строку.
Покупець зобов'язаний оплачувати товар за цінами, погодженими при їх замовленні у відповідності до п.1.7. даного договору (пункт 3.1. договору).
Як слідує з матеріалів справи, 30 липня 2021 року відповідачем виставлено рахунок №107 на оплату цегли будівельної марки М100 у кількості 690 000 шт. вартістю 2 001 000,00 грн.
30 липня 2021 року позивачем здійснено оплату за рахунком №107 від 30 липня 2021 року в сумі 2 001 000,00 грн, що стверджується платіжним дорученням №544 від 30 липня 2022 року.
Таким чином позивачем здійснено повну передоплату згідно з умовами договору.
Як свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (том 1, а.с. 19-80) відповідач з листопада 2021 року розпочав поставку позивачу обумовленого договором товару.
Всього, згідно із вказаними накладними, було поставлено товар загальною вартістю 1 379 095,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.8. договору, ПП "ПМК № 19" передало зразки товару до Випробувальної лабораторії ПрАТ "Луцький ДБК" для проведення дослідження на відповідність державним будівельним нормам.
Відповідно до протоколів випробування № 51 від 15.11.2021, 60 від 24.12.2021 року, №62 від 29.12.2021 року цегла не відповідає вимогам до марки М-100, оскільки за нормам та заявленим стандартам, міцність при стиску цегли марки М-100 має відповідати показнику "10,0", а проте фактичні результати показали результат - "8,5", "9,54", "9,89".
Позивач вказує, що відповідачем здійснено заміну товару.
В матеріалах справи наявний лист відповідача від 10 листопада 2021 року, який адресований позивачу та в якому зазначено, що замовлена цегла зберігається на складі відповідача, у зв'язку з чим відповідач у 10 денний термін (10 робочих днів з моменту отримання вимоги) просив позивача узгодити дату відвантаження товару.
У відповідь на вказану вимогу позивач направив відповідачу 29 грудня 2021 року лист, в якому зазначив, що вимогу відповідача від 10 листопада 2021 року отримав 21 грудня 2021 року. Крім того відповідача повідомлено, що згідно із протоколом випробування №51 від 15 листопада 2021 року поставлений товар не відповідає нормам марки М100.
У вказаному листі зазначено, що відповідно до положень пунктів 2.7., 7.1. договору відповідача повідомлено, що товар позивач планує отримати до кінця березня 2022 року.
Вказаний лист відповідач отримав 30 грудня 2021 року. Докази, які свідчили б про непогодження (заперечення) запропонованих позивачем строків поставки матеріали справи не містять.
16 лютого 2022 року позивач направив відповідачу лист №06 від 16.02.2022 року, в якому зазначив, що станом на 14 лютого 2022 року представник позивача звернувся до відповідача з метою попереднього узгодження передачі чергової партії оплаченого товару, у відповідь було отримано інформацію, що товар передаватись не буде.
Окрім того відповідача повідомлено, що позивач планує отримати товар у раніше погоджені строки. Позивач запропонував відповідачу починаючи з 21 лютого 2022 року здійснювати завантаження транспортних засобів покупця як мінімум по два автомобілі на день.
Вказаний лист відповідач отримав 18 лютого 2022 року, заперечень/пропозицій щодо вказаного листа відповідач не висловив (в матеріалах справи відсутні докази надання відповіді).
Натомість в матеріалах справи наявна доповідна записка водіїв автотранспортних засобів, про те що 21 лютого 2022 року вони прибули для завантаження товаром до ТОВ "ДБК БУД" на склад, однак представники відповідача відмовили у завантаженні товару.
В якості доказів вказаних обставин позивачем долучено подорожні листи та GPS трекер руху автотранспортних засобів 21 лютого 2022 року.
Також в матеріалах справи наявна вимога позивача, адресована відповідачу №16 від 31 травня 2022 року, в якій зазначено, що 30 травня 2022 року позивач отримав товар за видатковою накладною №251 від 30 травня 2022 року, а проте Випробувальною лабораторією ПрАТ "Луцький ДБК" було встановлено, що цегла не відповідає якості М-100.
У зв'язку з наведеним позивач повідомив відповідача про те, що вказаний товар підлягає поверненню, як товар неналежної якості, у зв'язку з чим позивач просив відповідача замінити товар на товар належної якості.
В матеріалах справи наявна видаткова накладна №ПМ-0000003 від 31 травня 2022 року на суму 21750,00 грн. Вказана накладна підписана зі сторони позивача, проте не підписана відповідачем.
Водночас в матеріалах справи наявний подорожній лист №650 від 31 травня 2022 року на перевезення цегли а також GPS трекер руху автомобіля.
22 липня 2022 року позивач направив відповідачу повідомлення про зупинення прийому товару та виклик представника №31 від 19 липня 2022 року, в якому зазначено, що позивач змушений зупинити подальший прийом товару у зв'язку з ненаданням сертифікатів відповідності а також поставкою товару що не відповідає вимогам якості.
У зв'язку з наведеним позивач просив 26 липня 2022 року об 12:00 год. забезпечити явку представника ТОВ "ДБК БУД" за адресою: м. Луцьк, вул.Підгаєцька 3, з метою складання двостороннього акту, та відбору зразків поставленої цегли з наступним її випробуванням.
Вказане повідомлення вручене відповідачу 22 липня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та трекер відстеження поштового повідомлення (роздруківка з веб-сайту підприємства що надає поштові послуги).
26 липня 2022 року позивач склав акт про виявлені недоліки який підписаний представником позивача, з поміткою про те, що представник відповідача не з'явився.
У вказаному акті зазначено, що у отриманих партіях за видатковими накладними: №209 від 12.05.2022 року ТТН 149 від 12.05.2022 року, №233 від 23.05.2022 року ТТН 171 від 23.05.2022 року, №234 від 23.05.2022 року ТТН 172 від 23.05.2022 року, №247 від 26.05.2022 року ТТН 178 від 26.05.2022 року, №250 від 30.05.2022 року ТТН 180 від 30.05.2022 року, №252 від 30.05.2022 року ТТН 182 від 30.05.2022 року виявлені приховані недоліки, а саме: цегла не міцна, під час зберігання саморуйнується. Такі недоліки не могли бути виявлені під час прийому цегли, оскільки мають прихований характер.
Місце та спосіб зберігання: рівний чистий майданчик з твердим покриттям на піддонах, складених у "ялинку" окремо за партіями.
26 липня 2022 року Волинською торгово-промисловою палатою складено акт відбору проб (зразків) В -470 від 26 липня 2022 року. Місце складання відповідає адресі яка вказана позивачем в повідомленні №31.
У акті зазначено, що представники відповідача для відбору зразків не з'явились. Виробником цегли є ТОВ "ДБК БУД". Комерційні акти (ТТН): ТТН 172 від 23.05.2022 року, ТТН 171 від 23.05.2022 року, ТТН 149 від 12.05.2022 року, ТТН 178 від 26.05.2022 року, ТТН 180 від 30.05.2022 року, ТТН 182 від 30.05.2022 року.
Зразки відібрані для лабораторних досліджень вручну по 10 цеглин з кожної партії (відібрано випадковим способом без огляду). Зразки поміщені по 10 штук обклеєні скотчем з інформаційним вкладишем завірені печаткою Волинської ТПП.
Згідно із висновком експерта №В-470 від 28 липня 2022 року за результатами проведеного дослідження встановлено, що пред'явлені партії цегли будівельної марки М-100 отримані згідно: ТТН 149 від 12.05.2022 року, ТТН 171 від 23.05.2022 року, ТТН 172 від 23.05.2022 року, ТТН 178 від 26.05.2022 року, ТТН 180 від 30.05.2022 року, ТТН 182 від 30.05.2022 року за показниками міцності при стиску не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-61:2008.
03 серпня 2022 року позивач направив відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що з 12 листопада 2022 року по 30 травня 2022 року отримано 62 партії цегли в загальній кількості 477 050 цеглин. Партія цегли за 30 травня 2022 року (видаткова накладна №250 від 30 травня 2022 року ТТН 180 від 30.05.2022 року повернута відповідачу згідно із накладною на повернення від 31 травня 2022 року ПМ 0000003.
З отриманої партії цегли за видатковими накладними: №209 від 12.05.2022 ТТН №149 віл 12.05.2022, № 233 від 23.05.2022 ТТН №171 від 23.05.2022, № 234 від 23.05.2022 ТТН № 172 від 23.05.2022, № 247 від 26.05.2022 ТТН № 178 від 26.05.2022, № 251 від 30.05.2022 ТТН № 181 від 30.05.2022, № 252 від 30.05.2022 ТТН №182 від 30.05.2022, були виявлені приховані недоліки, про що був складений акт без участі відповідача оскільки представник відповідача не з'явився.
Згідно із протоколом випробування №47 від 27.07.2022 року та результатів експертного дослідження №В-470 від 28 липня 2022 року встановлено, що пред'явлені партії цегли будівельної марки М-100 отримані згідно із: ТТН 149 від 12.05.2022 року, ТТН 171 від 23.05.2022 року, ТТН 172 від 23.05.2022 року, ТТН 178 від 26.05.2022 року, ТТН 180 від 30.05.2022 року, ТТН 182 від 30.05.2022 року за показниками міцності при стиску не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-61:2008.
Позивач просив відповідача за умовами п. 5.4. договору забезпечити за власний рахунок повернення неналежної якості товару за своїм місцем знаходженням, та у найкоротші терміни повернути на рахунок Приватного підприємства "Пересувна механізована колона №19" за реквізитами зазначеними у договорі, сплачені кошти за невідповідний товар, із врахуванням партії цегли згідно накладної на повернення ПП "ПКМ № 19" від 31.05.2022 ПМ 0000003 та повернути зазначену видаткову накладну (повернення) з підписом.
Вказане повідомлення вручено відповідачу 05.08.2022 року, про що свідчить трекінг поштового відправлення з веб-сайту підприємства що надавало послуги поштового зв'язку.
Матеріали справи не містять не містять заперечень відповідача щодо обставин повернення товару згідно із накладною на повернення від 31 травня 2022 року ПМ 0000003.
03 серпня 2022 року відповідач звернувся до позивача з листом №20 від 01 серпня 2022 року в якому повідомлено позивача, що поставка товару на суму 497 930,00 грн не може бути здійснена з огляду на призупинення діяльності товариства.
З метою повернення коштів відповідач просив позивача повідомити банківські реквізити для повернення коштів.
Суд зауважує, що повідомлення ПП "ПМК №19" містить відомості щодо реквізитів рахунку для повернення коштів, а саме позивач вказав про повернення коштів на розрахунковий рахунок який вказаний у договорі.
12 серпня 2022 року позивач направив відповідачу лист №39 від 12 серпня 2022 року в якому зазначив, що у зв'язку з тим що ТОВ "ДБК БУД" не може замінити товар неналежної якості, позивач просив відповідача повернути сплачені грошові кошти за партію товару неналежної якості (видаткові накладні №209 від 12.05.2022 року, №234 від 23.05.2022 року, 233 від 23.05.2022 року, 247 від 26.05.2022 року, №251 від 30.05.2022 року, №252 від 30.05.2022 року, №0000003 (повернення) від 31.05.2022 року) в сумі 153 990,00 грн.
Також позивач вказав, що інформація про наявність переплати в розмірі 497 930,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки сума сплачених коштів за які не було поставлено товар становить 639 305,00 грн (без врахування вартості поставленого товару неналежної якості).
Враховуючи викладене, позивач просив відповідача повернути кошти в сумі 793 295,00 грн протягом 7 календарних днів з моменту отримання листа (сума передоплати, на яку не було поставлено товар + вартість поставленого товару неналежної якості).
Вказаний лист відповідач отримав 22 серпня 2022 року.
У відповідь на лист №39 від 12 серпня 2022 року відповідач повідомив позивача, що ТОВ "ДБК БУД" було позбавлене можливості взяти участь у проведенні досліджень якості поставленого товару. У зв'язку з цим відповідач вказав, що не погоджується з висновками про невідповідність придбаного товару та відсутності підстав для повернення грошових коштів за вказаний товар.
Крім того, відповідач вказав, що позивачем не повернуто підписані видаткові накладні №906, 925, 936, 943, 945.
Згідно із наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1632 від 07 вересня 2022 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 190 000,00 грн.
Необхідно відзначити, що позивач заявляючи позовні вимоги про стягнення 300 000,00 грн упущеної вимоги вказує, що 13 грудня 2022 року між ним та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу №13/12, відповідно до предмету якого продавець зобов'язується передати цеглу будівельну марки М-100 у кількості 250 000 штук у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти відповідний товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Ціна одиниці товару за даним договором становить 4 грн. 10 коп. з ПДВ (п. 2.1. договору).
Загальна вартість товару за даним договором становить 1 025 000 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору купівлі-продажу №13/12 від 13.12.2021, сторони обумовили початок передання партії товару - не раніше 15 лютого 2022 року, закінчення - не пізніше 31 березня 2022 року. До 15 лютого 2022 року покупець зобов'язується облаштувати будівельний майданчик, вказаний в п. 4.1. даного договору.
Позивач вказує, що ПП "ПМК №19" планувало отримувати цеглу будівельну марки М-100 від ТОВ "ДБК БУД" та передавати цей товар покупцю за вказаним вище договором, розпочинаючи із 15 лютого 2022 року, як це було обумовлено сторонами договору.
Однак, як вказано у позові, у позивача, з вини відповідача, не було можливості на той момент виконати укладений договір купівлі-продажу №13/12 із контрагентом. Позивач обґрунтовує такі обставини тим, що ТОВ "ДБК БУД" виявилося не добросовісним контрагентом та відмовлялося передавати позивачу цеглу будівельну марки М-100, відповідно до укладеного договору. Крім того, при поставках товару позивачем були виявлені випадки невідповідного товару. Про такі обставини позивач повідомив контрагента ( ОСОБА_1 ), листом від 14.02.2022. Водночас позивач підтвердив намір виконати умови укладеного між ними договору.
Однак, 18 березня 2022 року від ОСОБА_1 надійшов лист ПП "ПМК №19" із повідомленням про дострокове розірвання договору купівлі-продажу №13/12 від 13.12.2021, відповідно до п. 10.3 зазначеного договору.
Вартість купівлі позивачем товару який планувалося поставити ОСОБА_1 становила 725 000,00 грн. Натомість вартість продажу товару ОСОБА_1 становила 1 025 000,00 грн. А тому позивач наводить різницю вартості купівлі та продажу товару (300 000,00 грн), що є на його думку упущеною вигодою яку позивач планував отримати у випадку належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Згідно з умовами пункту 5.4. договору, якщо покупець виявить, що товар (партія товару) не відповідає заявлена державним стандартам - постачальник повинен забезпечити за власний рахунок повернення невідповідного товару за своїм місцезнаходженням, та протягом 20 днів з дня отримання повідомлення про невідповідність отриманого товару повернути покупцю сплачені кошти за товар (партію).
Згідно з умовами пункту 5.5. договору, у випадку порушення постачальником строків повернення коштів/товару, заміни товару (партії), постачальник сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від вартості товару (партії) на користь покупця.
Керуючись положеннями пункту 5.5. договору, позивач нарахував відповідачу 79 329,50 грн штрафу.
З врахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача: 153 990,00 грн вартості поставленого товару неналежної якості, 289 305,00 грн вартості непоставленого товару, 79 329,50 грн штрафу, 300 000,00 грн упущеної вигоди.
У відзиві на позов відповідач вказує, що позивач не визнає факт поставки товару за видатковими накладними №906 від 03.12.2021 року, №925 від 13.12.2021 року, №936 від 14.12.2021 року, №943 від 15.12.2021 року, №945 від 16.12.2021 року.
Також відповідач долучив до матеріалів справи вказані накладні, а проте вони не містять підписів зі сторони отримувача ПП "ПМК №19".
Водночас позивач 04.11.2022 року подав клопотання в якому зазначив, що поставка товару за видатковою накладною №906 від 01.12.2021 року ним визнається.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині отримання товару належної якості та в обсягах передбачених договором порушеними. Також позивач вважає, що внаслідок протиправної поведінки відповідача йому було завдано шкоди у вигляді упущеної вигоди.
Відповідач заперечує позовні вимоги посилаючись на те, що не визнає обставин поставки товару неналежної якості зі своєї сторони. Вказує на те, що просив позивача продовжити строк, а тому позов про стягнення коштів сплачених в якості попередньої оплати є передчасним. Відповідач зазначає про відсутність вини у його діях та негативних для позивача наслідків, а отже стверджує про безпідставність вимог про стягнення упущеної вигоди.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За наслідками розгляду справи суд встановив, що 30 липня 2021 року позивач здійснив оплату за рахунком №107 від 30 липня 2021 року в сумі 2 001 000,00 грн, що стверджується платіжним дорученням №544 від 30 липня 2022 року.
Як свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (том 1, а.с. 19-80) відповідач з листопада 2021 року розпочав поставку позивачу обумовленого договором товару.
За умовами договору, поставка товару проводиться партіями на підставі замовлень покупця (усного або письмового) в узгоджений сторонами перед поставкою кожної конкретної партії строк. Сторони також погодили, що у випадку повної передоплати партії товару, покупець має право самостійно визначати дату отримання такої партії товару.
Як видно з матеріалів справи, листом від 29 грудня 2021 року позивач повідомив відповідача, що товар планує отримати до кінця березня 2022 року.
Надалі, у лютому 2022 року позивач направив відповідачу лист від 16.02.2022 року, в якому зазначив, що позивач планує отримати товар у раніше погоджені строки та запропонував з 21 лютого 2022 року здійснювати завантаження транспортних засобів покупця щонайменше по два автомобілі на день.
У пунктах 2.4., 2.5. договору сторони погодили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється сторонами в порядку, визначеному законодавством України, а постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного стоку визначеного виробником відповідно до ДСТУ Б В.2.7-80:2008.
Згідно з положеннями статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Статтею 675 ЦК України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Згідно з нормами статті 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Згідно з приписами статті 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Відповідачем надано сертифікат відповідності за №UA.1О190.00523-21 на продукцію цегли марки М-100 про те, що вона відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-61:2008.
Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору.
У п. 12, 14 Інструкції П-7 визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.
Отримувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах та договорі.
Разом із тим відповідно до абзацу 6 пункту 9 Інструкції П-7 прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції.
Також у п. 9 Інструкції П-7 вказано, що акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами.
Відповідно до п. 20 Інструкції П-7 порядок проведення перевірки якості продукції за відсутності представника виробника (відправника), у разі його неявки на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим.
За результатами проведення перевірки відповідно до п. 29 Інструкції П-7 складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.
З аналізу наведених норм та положень договору видно, що при виявлені товару неналежної якості замовник за договором повинен здійснити певні дії, зокрема, скласти та направити на адресу учасника за договором відповідний акт, призупинити прийняття товару, повідомити постачальника про повернення товару (повернення товару здійснюється силами та засобами постачальника) , не зараховуючи неякісний товар до загального обсягу поставки.
В матеріалах справи наявна вимога позивача, адресована відповідачу №16 від 31 травня 2022 року, в якій зазначено, що 30 травня 2022 року позивач отримав товар за видатковою накладною №251 від 30 травня 2022 року, а проте Випробувальною лабораторією ПрАТ "Луцький ДБК" було встановлено, що цегла не відповідає якості М-100.
У зв'язку з наведеним позивач повідомив відповідача про те, що вказаний товар підлягає поверненню, як товар неналежної якості, у зв'язку з чим позивач просив відповідача замінити товар на товар належної якості.
22 липня 2022 року позивач направив відповідачу повідомлення про зупинення прийому товару та виклик представника №31 від 19 липня 2022 року, в якому зазначено, що позивач змушений зупинити подальший прийом товару у зв'язку з ненаданням сертифікатів відповідності, а також поставкою товару що не відповідає вимогам якості.
У зв'язку з наведеним позивач просив 26 липня 2022 року об 12:00 год. забезпечити явку представника ТОВ "ДБК БУД" за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька 3, з метою складання двостороннього акту, та відбору зразків поставленої цегли з подальшим її випробуванням.
Вказане повідомлення вручене відповідачу 22 липня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та трекер відстеження поштового повідомлення (роздруківка з веб-сайту підприємства що надає поштові послуги).
26 липня 2022 року позивачем складено акт про виявлені недоліки який підписаний позивачем, в якому вказано що представник відповідача не з'явився.
У вказаному акті зазначено, що у отриманих партіях за видатковими накладними: №209 від 12.05.2022 року ТТН 149 від 12.05.2022 року, №233 від 23.05.2022 року ТТН 171 від 23.05.2022 року, №234 від 23.05.2022 року ТТН 172 від 23.05.2022 року, №247 від 26.05.2022 року ТТН 178 від 26.05.2022 року, №250 від 30.05.2022 року ТТН 180 від 30.05.2022 року, №252 від 30.05.2022 року ТТН 182 від 30.05.2022 року виявлені приховані недоліки, а саме: цегла не міцна, під час зберігання саморуйнується. Такі недоліки не могли бути виявлені під час прийому цегли, оскільки мають прихований характер.
Місце та спосіб зберігання: рівний чистий майданчик з твердим покриттям на піддонах, складених у "ялинку" окремо за партіями.
26 липня 2022 року Волинською торгово-промисловою палатою складено акт відбору проб (зразків) В -470 від 26 липня 2022 року. Місце складання відповідає адресі яка вказана позивачем в повідомленні №31.
У вказаному акті зазначено, що представники відповідача для відбору зразків не з'явились. Виробником цегли є ТОВ "ДБК БУД". Комерційні акти (ТТН): ТТН 172 від 23.05.2022 року, ТТН 171 від 23.05.2022 року, ТТН 149 від 12.05.2022 року, ТТН 178 від 26.05.2022 року, ТТН 180 від 30.05.2022 року, ТТН 182 від 30.05.2022 року.
Зразки відібрані для лабораторних досліджень вручну по 10 цеглин з кожної партії (відібрано випадковим способом без огляду). Зразки поміщені по 10 штук обклеєні скотчем з інформаційним вкладишем завірені печаткою Волинської ТПП.
Згідно із висновком експерта №В-470 від 28 липня 2022 року встановлено, що пред'явлені партії цегли будівельної марки М-100 отримані згідно: ТТН 149 від 12.05.2022 року, ТТН 171 від 23.05.2022 року, ТТН 172 від 23.05.2022 року, ТТН 178 від 26.05.2022 року, ТТН 180 від 30.05.2022 року, ТТН 182 від 30.05.2022 року за показниками міцності при стиску не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-61:2008.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Водночас експертно-фаховий висновок носить консультативний характер та не є експертним дослідженням у розумінні Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".
Суд зауважує, що умовами договору не встановлено, яким чином здійснюється перевірка відповідності поставленого товару нормативним вимогам, а проте на переконання суду позивачем здійснено комплекс дій які свідчать про наявність підстав для застосування позивачем положень пункту 5.3. договору. Зокрема, позивач повідомив відповідача про зупинення прийому товару, надіслав йому відповідне повідомлення про причини зупинки прийому, та повідомив відповідача про місце дату та час проведення огляду товару та складання двостороннього акту. У зв'язку з неявкою представника відповідача позивач склав акт про виявлені недоліки, а також здійснив проведення лабораторних досліджень щодо відповідності товару вимогам ДСТУ.
03 серпня 2022 року позивач направив відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що з 12 листопада 2022 року по 30 травня 2022 року отримано 62 партії цегли в загальній кількості 477 050 цеглин. Партія цегли за 30 травня 2022 року (видаткова накладна №250 від 30 травня 2022 року ТТН 180 від 30.05.2022 року повернута відповідачу згідно накладної на повернення від 31 травня 2022 року ПМ 0000003 (цеглу прийняли, видаткову накладну (повернення) з підписом не повернули, на відповідний товар не замінили). Так, фактично у позивача наявна 61 партія цегли в загальній кількості 459 550 цеглин.
З отриманої партії цегли за видатковими накладними: №209 від 12.05.2022 ТТН №149 від 12.05.2022, № 233 від 23.05.2022 ТТН №171 від 23.05.2022, № 234 від 23.05.2022 ТТН № 172 від 23.05.2022, № 247 від 26.05.2022 ТТН № 178 від 26.05.2022, № 250 від 30.05.2022 ТТН № 180 від 30.05.2022, № 252 від 30.05.2022 ТТН №182 від 30.05.2022, були виявлені приховані недоліки, про що був складений акт без участі відповідача оскільки представник відповідача не з'явився.
Згідно із протоколом випробування №47 від 27.07.2022 року та висновку експерта №В-470 від 28 липня 2022 року встановлено, що пред'явлені партії цегли будівельної марки М-100 отримані згідно: ТТН 149 від 12.05.2022 року, ТТН 171 від 23.05.2022 року, ТТН 172 від 23.05.2022 року, ТТН 178 від 26.05.2022 року, ТТН 180 від 30.05.2022 року, ТТН 182 від 30.05.2022 року за показниками міцності при стиску не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-61:2008.
Суд критично оцінює позицію відповідача про неповідомлення його про місце дату та час виявлення прихованих недоліків, оскільки матеріалами справи стверджено завчасне повідомлення відповідача.
Згідно з умовами пункту 5.4. договору, якщо покупець виявить, що товар (партія товару) не відповідає заявлена державним стандартам - постачальник повинен забезпечити за власний рахунок повернення невідповідного товару за своїм місцезнаходженням, та протягом 20 днів з дня отримання повідомлення про невідповідність отриманого товару повернути покупцю сплачені кошти за товар (партію).
Суд відзначає, що положення пункту 5.4. договору не ставлять обов'язок з повернення коштів в залежність від повернення товару.
З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що матеріалами справи стверджено, що за наступними видатковими накладними: №209 від 12.05.2022 ТТН №149 від 12.05.2022, № 233 від 23.05.2022 ТТН №171 від 23.05.2022, № 234 від 23.05.2022 ТТН № 172 від 23.05.2022, № 247 від 26.05.2022 ТТН № 178 від 26.05.2022, № 250 від 30.05.2022 ТТН № 180 від 30.05.2022, № 251 від 30.05.2022 ТТН № 181 від 30.05.2022, № 252 від 30.05.2022 ТТН №182 від 30.05.2022, відбулася поставка товару який не відповідав вимогам ДСТУ Б В.2.7-61:2008. Такі обставини зафіксовано у висновку експерта №В-470 від 28.07.2022 року Волинської торгово-промислової палати, та протоколами випробування, що оформлені Випробувальною лабораторією ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат".
У зв'язку з наведеним позивач звернуся до відповідача з листом №36 від 01 серпня 2022 року в якому просив відповідача забезпечити за власний рахунок повернення невідповідного товару за своїм місцем знаходженням, та у найкоротші терміни повернути на рахунок Приватного підприємства "Пересувна механізована колона №19" за реквізитами зазначеними у договорі, сплачені кошти за невідповідний товар, із врахуванням партії цегли згідно накладної на повернення ПП "ПКМ № 19" від 31.05.2022 ПМ 0000003 та повернути зазначену видаткову накладну (повернення) з підписом.
Вказане повідомлення вручено відповідачу 05.08.2022 року, про що свідчить трекінг поштового відправлення з веб-сайту підприємства що надавало послуги поштового зв'язку.
Матеріали справи не містять заперечень щодо повідомлення №36 від 01 серпня 2022 року.
З урахуванням наведеного суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 153 990,00 грн. вартості поставленого позивачу товару неналежної якості, котрий був переданий відповідачем позивачу за видатковими накладними № 209 від 12.05.2022, №233 від 23.05.2022, № 234 від 23.05.2022, № 247 від 26.05.2022, № 250 від 30.05.2022, № 251 від 30.05.2022, № 252 від 30.05.2022.
Надаючи такий висновок суд оцінює положення пункту 5.4. договору, яким передбачено, що обов'язок забезпечення повернення переданого товару неналежної якості покладається на постачальника. Водночас такий постачальник зобов'язаний протягом 20 днів з дня отримання повідомлення про невідповідність отриманого товару повернути покупцю сплачені кошти за товар (партію). Однак таке зобов'язання з боку відповідача залишилося невиконаним.
З огляду на таке суд вважає вимоги про стягнення 153 990,00 грн вартості поставленого позивачу товару неналежної якості доведеними.
Згідно з нормами статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з положеннями статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Отже, право покупця на односторонню відмову від договору у випадку відмови продавця передати проданий товар, встановлено прямою нормою цивільного законодавства.
Своїм листом №20 від 01 серпня 2022 року відповідач повідомив позивача про те що товар на суму 497 930,00 грн не може бути поставлений, у зв'язку з чим відповідач висловив своє бажання повернути сплачені позивачем кошти у вигляді передоплати.
Суд встановив, що згідно із платіжними дорученнями №1632 від 07 вересня 2022 року на суму 190 000,00 грн та №1696 від 17 жовтня 2022 року на суму 160 000,00 грн відповідач здійснив повернення коштів позивачу в сумі 350 000,00 грн.
У серпні 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом №39, в якому просив повернути кошти за непоставлений товар у сумі 639 305,00 грн.
Всього, згідно наявних у справі видаткових накладних (том1 а.с. 19-80) відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 361 695,00 грн (з урахуванням переданого товару неналежної якості). Залишок передоплати на яку не було поставлено товар складає 639 305,00 грн.
Відповідач повернув позивачу кошти в сумі 350 000,00 грн, а отже залишок передоплати на яку не було поставлено товар складає 289 305,00 грн.
Суд зазначає, що відповідач повідомив позивача про неможливість повного виконання зобов'язання з поставки обумовленого товару.
В свою чергу позивач скористався своїм правом відмовитися від договору купівлі-продажу в частині непереданого відповідачем товару, зазначивши про необхідність повернення невикористаної суми попередньої оплати.
Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З урахуванням наведеного суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 289 305,00 грн. попередньої оплати мають бути задоволені.
Разом з тим суд критично оцінює твердження відповідача про передчасність позову, оскільки хоч відповідач у своєму листі запропонував позивачу продовжити строк для повернення вказаної суми, матеріали справи не містять згоди позивача на таке продовження строку.
Згідно із вимогою №39 від 12 серпня 2022 року (отримано відповідачем 22 серпня 2022 року), позивач вимагав оплатити вказані кошти протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії (29 серпня 2022 року останній день сплати), в свою чергу відповідач після спливу вказаного строку завив пропозицію про продовження установленого позивачем строку.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) необхідно застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 5.4. договору, якщо покупець виявить, що товар (партія товару) не відповідає заявлена державним стандартам - постачальник повинен забезпечити за власний рахунок повернення невідповідного товару за своїм місцезнаходженням, та протягом 20 днів з дня отримання повідомлення про невідповідність отриманого товару (партії) повернути покупцю сплачені кошти за товар (партію).
Згідно з умовами пункту 5.5. договору, у випадку порушення постачальником строків повернення коштів/товару, замін товару (партії), постачальник сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від вартості товару (партії) на користь покупця.
На підставі пункту 5.5. договору позивач нарахував відповідачу 79 329,50 грн штрафу (15 399,00 грн за порушення строків повернення коштів за отриманий товар неналежної якості та 63 930,50 грн за порушення строків повернення попередньої оплати).
Як встановлено судом, 03 серпня 2022 року позивач направив відповідачу повідомлення з вимогою повернути кошти сплачені за поставлений товар неналежної якості (повідомлення отримано 05 серпня 2022 року).
Матеріали справи не містять доказів повернення коштів в сумі 153 990,00 грн, а тому суд робить висновок про обґрунтованість вимог про стягнення 15 399,00 грн штрафу за порушення строків повернення коштів за отриманий товар неналежної якості.
Як встановлено судом, відповідач не виконав вимоги позивача №39 від 12 серпня 2022 року у 7 дений строк з дня отримання вимоги, та не повернув кошти на які не було поставлено відповідачем товар. З наведеного суд робить висновок, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 63 930,50 грн штрафу є такими, що мають бути задоволені.
Щодо позовних вимог про стягнення 300 000,00 грн упущеної вигоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом, 13 грудня 2022 року між ним та фізичною особою ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір купівлі продажу №13/12, відповідно до предмету якого продавець зобов'язується передати цеглу будівельну марки М-100 у кількості 250 000 штук у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти відповідний товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Ціна одиниці товару за даним договором становить 4 грн. 10 коп. з ПДВ (п. 2.1. договору). Загальна вартість товару за даним договором становить 1 025 000 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору купівлі-продажу №13/12 від 13.12.2021, сторони обумовили початок передання партії товару - не раніше 15 лютого 2022 року, закінчення - не пізніше 31 березня 2022 року. До 15 лютого 2022 року покупець зобов'язується облаштувати будівельний майданчик, вказаний в п. 4.1. даного договору.
Згідно з умовами пункту 6.1. договору, сторонами погоджено, що виробником товару є ТОВ "ДБК БУД" (код ЄДРПОУ 38171038). Місце виробництва товару (завод): Рівненська область, Млинівський район, с.Брищі, вул.Заводська 20.
Позивач вказує, що ПП "ПМК №19" планувало отримувати цеглу будівельну марки М-100 від ТОВ "ДБК БУД" та передавати цей товар покупцю, розпочинаючи із 15 лютого 2022 року, як це було обумовлено договором.
Однак, позивач вказує, що з вини відповідача не мав можливості на той момент виконати укладений договір купівлі-продажу №13/12 із контрагентом повністю.
Позивач також зазначає, що у зв'язку з тим що відповідач не виконав своїх обов'язків з поставки товару, позивач направив своєму контрагенту ( ОСОБА_1 ) лист від 14.02.2022 у якому підтвердив зобов'язання виконати умови укладеного між ними договору щодо поставки цегли в обумовлений строк - до 31 березня 2022 року.
Натомість 18 березня 2022 року від контрагент позивача ОСОБА_1 повідомила ПП "ПМК №19" про дострокове розірвання договору купівлі-продажу №13/12 від 13.12.2021, відповідно до п. 10.3 зазначеного договору.
Позивач стверджує, що різниця вартості купівлі та продажу товару (300 000,00 грн.) є упущеною вигодою яку позивач планував отримати у випадку належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювана; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п. 55 постанови).
А проте, на переконання суду, у даному випадку відсутні усі необхідні елементи господарського правопорушення.
Протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні ним умов договору, за якими він був зобов'язаний поставити товар у визначені строки. Зокрема пунктом 2.7. договору сторони погодили право покупця самостійно визначати дату отримання партій товару. Як було встановлено судом 29 грудня 2021 року позивач повідомив відповідача про строки, в які планує отримати товар. Листом від 16 лютого 2022 року позивач повідомив відповідача, що починаючи з 21 лютого 2022 року планується завантаження транспортних засобів покупця. Як свідчать матеріали справи 21 лютого 2022 року водії автотранспортних засобів прибули на завантаження товару, одна докази завантаження товару в матеріалах справи відсутні.
Суд наголошує, що в даному випадку досліджується наявність складу цивільного правопорушення, як підстави для цивільно-правової відповідальності за завдані збитки.
Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві.
ЦК України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (ст. 614 ЦК України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб'єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об'єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що після отримання листів позивача, в яких останній визначив строки отримання товару, відповідачем вчинились дії щодо належного виконання зобов'язання. Матеріали справи не містять листів/звернень відповідача про неможливість поставки товару починаючи з 21 лютого 2022 року, пропозицій щодо погодження інших строків поставки. більш того лише у серпні 2022 року відповідач позивач повідомив відповідача про неможливість повного виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки всієї кількості товару, що обумовлена договором. Крім того судом встановлено поставку товару за окремими партіями неналежної якості.
А проте, суд підкреслює, що позивачем не доведено наявність збитків (упущеної вигоди). Суд не знаходить причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною відповідачем невиконанням умов договору.
Такі висновки суд робить з того, що після розірвання договору купівлі-продажу №13/12 від 13 грудня 2021 року (з 28 березня 2022 року), позивач продовжував отримання від відповідача товару не заявивши про те, що потреба у отриманні цегли в кількості 250 000 штук відпала. Суд ураховує, що за період листопад-грудень 2021 року, що збігається з часом укладення договору між позивачем та його контрагентом ОСОБА_1 , позивач отримав від відповідача понад 200 000 штук цегли. Однак позивач не обґрунтував неможливість поставки цієї цегли як частини виконання зобов'язання перед своїм контрагентом, що могло б значно зменшити розмір неотриманої вигоди.
Також на думку суду позивач не був позбавлений можливості запропонувати своєму контрагенту змінити графік поставок або замінити товар на аналогічний (цегла будівельна марки М-100) іншого виробника, що могло б усунути негативні наслідки для позивача.
В даному випадку суд ураховує, що відповідно до положень частини 2 статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Цегла будівельна марки М-100 є замінною річчю, а отже могла бути замінена на аналогічний товар іншого постачальника чи виробника.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Окрім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі 750/8676/15-ц (провадження 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі 127/16524/16-ц (провадження 61-22106св18)).
Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі 910/14341/18).
Необхідно мати на увазі, що тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття "збитки", на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тому у з'ясуванні критеріїв, яким необхідно керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії "упущена вигода", принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
Необхідно відмітити, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.
А отже, при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.
Суд зауважує, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Таким чином, оскільки позивач продовжив отримання товару від відповідача після розірвання договору поставки зі своїм контрагентом, суд робить висновок про те, що позивач не довів обставин, що можливість отримати вигоду на основі реалізації отриманої від відповідача цегли була ним безповоротно упущена саме з вини відповідача. Також суд вважає, що позивач не довів наявності упущеної вигоди в сумі заявлених вимог.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
За результатами розгляду спору судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 153 990,00 грн вартості переданого неналежної якості товару, 289 305,00 грн вартості оплаченого та непоставленого товару, 79 329,50 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення 300 000,00 грн упущеної вигоди, суд не знаходить підстав для задоволення позову в даній частині.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.
15 листопада 2022 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до змісту якої позивач просив суд стягнути з відповідача 822 624,50 грн, з яких: 153 990,00 грн вартості поставленого товару неналежної якості, 289 305,00 грн вартості непоставленого товару, 79 329,50 грн штрафу, 300 000,00 грн упущеної вигоди.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 400,00 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням у порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Судовий збір в розмірі 7 839,37 грн покладається на відповідача у зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір в розмірі 4 500,00 грн покладається на позивача у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
У своєму позові позивач просив суд покласти на відповідача 9 792,00 грн судових витрат які він поніс у зв'язку з проведенням експертиз.
А проте суд зауважує, що вказані експертизи були проведені не в межах розгляду даного спору.
Згідно з правилами статті 98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з положеннями статті 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
А проте, матеріали справи не містять доказів того, що висновок підготовлено для подання до суду.
Згідно з нормами статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Водночас експертно-фаховий висновок носить консультативний характер та не є експертним дослідженням у розумінні Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".
Згідно з нормами статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що висновок експерта ТПП підготовлено для подання до суду, суд приходить до висновку що заявлені до стягнення 9 792,00 грн. не є судовими витратами в межах розгляду справи, а стосуються витрат понесених у зв'язку з веденням господарської діяльності товариства.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (35600, Рівненська область, Дубенський район, м. Дубно, провулок Мирогощанський 15а, код ЄДРПОУ 38171038) на користь Приватного підприємства "Пересувна механізована колона №19" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул.Підгаєцька 3, код ЄДРПОУ 03582994) 153 990 (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн 00 коп. вартості переданого неналежної якості товару, 289 305 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ять) грн 00 коп. вартості оплаченого та непоставленого товару (попередньої оплати), 79 329 (сімдесят дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн 50 коп. штрафу та 7 839 (сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн 37 коп. судового збору.
3. У задоволенні вимог про стягнення 300 000,00 грн збитків відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 4 500,00 грн покласти на позивача.
Позивач (Стягувач): Приватне підприємство "Пересувна механізована колона №19" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул.Підгаєцька 3, код ЄДРПОУ 03582994).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (35600, Рівненська область, Дубенський район, м. Дубно, провулок Мирогощанський 15а, код ЄДРПОУ 38171038).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено та підписано 29 грудня 2022 року.
Суддя А.Качур