ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022 Справа № 917/894/22
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс", м.Полтава, вул.Шевченка, 3, ідент. код 13966187
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", м.Полтава, вул.Небесної Сотні, 9/17, ідент. код 38516938
про стягнення 1 110 857, 01 грн
Суддя Іванко Л.А.
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники сторін - згідно протоколу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 29-11/21 від 29.11.2021 в розмірі 1 110 857, 01 грн, з яких: 991451,51 грн основного боргу, 96067,91 грн - інфляційних втрат, 10673,77 грн - 3% річних, 12663,82 грн - пені.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.
Ухвалою господарського суду від 15.08.2022 позовну заяву по справі №917/894/22 залишено без руху, позивача зобов'язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.
Станом на 19.08.2022 року позивачем подано докази усунення недоліків позовної заяви.
За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2022.
В судовому засіданні від 29.09.2022 суд оголосив перерву до 10.11.2022 року.
13.10.2022 на адресу суду надійшов відзив (вх.№ 7435), в якому відповідач не погоджується з позицією, викладеною позивачем у позовній заяві та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
01.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 8162), в якому позивач відхиляє всі заперечення відповідача, викладені у відзиві.
10.11.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх.№ 8579) про приєднання доказів до матеріалів справи та їх оцінку.
10.11.2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.2022 року.
У підготовчому засіданні 22.11.2022 судом здійснено дії та з"ясовані всі питання, передбачені статтями 177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 22.11.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/894/22, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 22.12.2022.
В судовому засіданні 22.12.2022 позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі; відповідач проти задоволення позову заперечив.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.12.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазсервіс» (Виконавець) укладено Загальний договір про надання послуг № 29-11/21 (далі - Договір).
Відповідно п.2.1 Договору Виконавець зобов"язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов"язується оплатити надані Виконавцем послуги в порядку та на умовах, встановлених цим Договором і відповідними Додатковими угодами до цього Договору.
04.01.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Загального договору, відповідно п.1.1 якої Замовник доручає, а Виконавець погоджується надати Замовнику виробничо-технологічні послуги, які включають забезпечення Замовника Персоналом та Обладнанням Виконавця при бурінні або капітальному ремонті свердловини № 71 Мачухського ГКР за тарифами, що зазначені в Додатковій угоді (Таблиця1), відповідно до умов Договору та цієї Угоди.
07 лютого 2022 року між Виконавцем та Замовником укладено Додаткову угоду № 3, згідно умов якої, Замовник доручив, а Виконавець погодився надати Замовнику виробничо-технологічні послуги на свердловині № 77 Семиренківського родовища.
Відповідно до розділу 7 Загального Договору, факт передачі-приймання наданих послуг засвідчується шляхом підписання сторонами Актів передачі-приймання наданих послуг.
За даними позивача, Виконавцем було надано послуги, передбачені додатковою угодою № 2 та додатковою угодою № 3, які прийняті Замовником без зауважень, про що у відповідності до умов договору складено відповідні Акти передачі-приймання наданих послуг.
Факт надання послуг Виконавцем Замовнику позивач підтверджує такими первинними бухгалтерськими документами:
31 січня 2022 року між сторонами підписано Акт № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022. Згідно з цим Актом за період з 04 січня 2022 року по 11 січня 2022 року вартість послуг Виконавця на свердловині № 71 Мачухського ГКР склала 105 659,94 грн;
28 лютого 2022 року між сторонами підписано Акт № 1 передачі- приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 3 від 07.02.2022. Згідно з цим Актом за період з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року вартість послуг Виконавця на свердловині № 77 Семиренківського родовища склала 782 615,39 грн;
28 лютого 2022 року між сторонами підписано Акт № 2 передачі- приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022. Згідно з цим Актом за період з 17 лютого 2022 року по 22 лютого 2022 року вартість послуг Виконавця на свердловині № 71 Мачухського ГКР склала 103 176,18 грн.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що оплата вартості наданих Виконавцем Послуг здійснюється Замовником у безготівковому порядку на підставі рахунків - фактур, наданих Виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що обраховуються з наступного дня, що йде за днем складання Актів передачі-приймання наданих послуг.
За даними позивача, в порушення взятих на себе зобов"язань Замовник не здійснив оплату наданих Виконавцем послуг у порядку та строки, передбачені договором.
За умовами Договору, граничний строк оплати наданих Виконавцем послуг обраховується для Замовника (Відповідача) наступним чином:
- за Актом № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 строк оплати сплинув 02 березня 2022 року, отже, станом на 03 березня 2022 Замовник є таким, що прострочив перед Виконавцем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Актом № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 у розмірі 105 659,94 грн;
- за Актом № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 3 від 07.02.2022 строк оплати сплинув 30 березня 2022 року, а отже, станом на 31 березня 2022 Замовник є таким, що прострочив перед Виконавцем виконання грошового зобов'язання за Актом № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 3 від 07.02.2022 у розмірі 782 615,39 грн;
- за Актом № 2 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 строк оплати сплинув 30 березня 2022 року, а отже, станом на 31 березня 2022 заборгованість Замовника перед Виконавцем за Актом № 2 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 склала 103 176,18 грн.
Отже, за твердженням позивача, сума неоплачених відповідачем послуг в строк, встановлений Договором становить 991451,51 грн
Пунктом 10.13 Договору передбачено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Виконавцем послуг, Виконавець має право вимагати, а Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
За порушення виконання господарсько-договірного зобов"язання позивач, відповідно до п.10.13 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 12663,82 грн (розрахунок додається).
Крім цього, керуючись ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання позивач нарахував відповідачеві 3% річних в розмірі 10673,77 грн та 96067,91 грн інфляційних втрат (розрахунок додається).
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 283 від 27.06.2022 про оплату заборгованості в розмірі 1132659,3 грн.
За даними позивача, отриману претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1110857,01 грн за Договором про надання послуг № 29-11/21 від 29.11.2021, з яких: 991451,51 грн основного боргу, 96067,91 грн - інфляційних втрат, 10673,77 грн - 3% річних, 12663,82 грн - пеня.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що не мав можливості виконати свої зобов"язання за Договором у зв"язку з форс-мажорними обставинами, а саме:
- введенням на території України воєнного стану;
- забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.
Саме ці обставини, за твердженням відповідача були форс-мажорними для виконання зобов"язання за Договором № 29-11/21.
Відповідач зазначив, що не має наміру ухилятися від виконання Договору і підтверджує належним чином виконання зобов"язань за Договором ТОВ "Укрнафтагазсервіс", на суму заборгованості 991451,51 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами передачі-приймання наданих послуг і актом звірки взаєморозрахунків, та яка має бути оплачена ТОВ "Сервіс Ойл" у строки, встановлені договором та чинним законодавством України.
При цьому, відповідач вказав, що ТОВ "Сервіс Ойл" намагалося перерахувати на рахунок ТОВ "Укрнафтагазсервіс" платіж в рахунок погашення заборгованості за договором № 29-11/21, але платіж відхилений у зв"язку з обмеженнями, введеними Правлінням НБУ "Про роботи банківської системи в період воєнного стану" № 18 від 24.02.2022, зі змінами.
Посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, нарахування пені відповідач вважає протиправним.
У відповіді на відзив позивач відхиляє заперечення відповідача та зазначає, що посилання відповідача на те, що він не має можливості виконати свої зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами (введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь), є необгрунтованими, оскільки будь-які обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України не можуть бути підставою звільнення відповідача від обов'язку виконати договірне зобов'язання.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазсервіс» (Виконавець) укладено Загальний договір про наданим послуг № 29-11/21.
Виходячи зі змісту укладеного Договору, за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору позивачем як Виконавцем були надані відповідачу як Замовнику послуги загальною вартістю 991451,51 грн, що підтверджується Актами передачі-приймання наданих послуг: № 1 від 31.01.2022 за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 на суму 105659,94 грн; № 1 від 28.02.2022 за Додатковою угодою № 3 від 07.02.2022 на суму 782615,39 грн; № 2 від 28.02.2022 за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 на суму 103176,18 грн
Суд зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує факт надання позивачем послуг у обсязі, визначеному названими вище актами.
Відповідно до п.7.4 Договору оплата вартості наданих Виконавцем Послуг здійснюється Замовником у безготівковому порядку на підставі рахунків - фактур, наданих Виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що обраховуються з наступного дня, що йде за днем складання Актів передачі-приймання наданих послуг.
З огляду на встановлені обставини, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості наданих послуг у розмірі 991451,51 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з оплати вартості наданих послуг в загальному розмірі 991451,51 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню згідно п. 10.13 Договору:
- за Актом № 1 від 31.01.2022 період нарахування з 03.03.2022 по 05.08.2022 нараховано 14589,76 грн;
- за Актом № 1 від 28.02.2022 період нарахування з 31.03.2022 по 05.08.2022 нараховано 96058,00 грн;
- за Актом № 2 від 28.02.2022 період нарахування з 31.03.2022 до 05.08.2022 нараховано 12663,82 грн.
До стягнення в судовому порядку позивачем заявлено 12663,82 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 10.13 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Виконавцем послуг, Виконавець має право вимагати, а Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Отже, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг:
- за Актом № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 станом на 03 березня 2022 Замовник є таким, що прострочив перед Виконавцем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг у розмірі 105 659,94 грн;
- за Актом № 1 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 3 від 07.02.2022 станом на 31 березня 2022 Замовник є таким, що прострочив перед Виконавцем виконання грошового зобов'язання у розмірі 782 615,39 грн;
- за Актом № 2 передачі-приймання наданих послуг за Додатковою угодою № 2 від 04.01.2022 станом на 31 березня 2022 заборгованість Замовника перед Виконавцем склала 103 176,18 грн.
Здійснивши перерахунок пені за визначений позивачем період прострочення на суму заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов'язань за договором підлягають задоволенню повністю у розмірі 12663,82 грн.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На цій підставі позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 96067,91 грн інфляційних втрат та 10673,77 грн - 3% річних (розрахунок додається).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки становить спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Про це неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постанові КГС ВС від 15.08.2019 у справі № 905/1758/18.
Після перевірки розрахунку суд встановив, що в цій частині позовні вимоги про стягнення 96067,91 грн інфляційних втрат та 10673,77 грн - 3% річних задовольняються судом.
Щодо посилання відповідача на те, що він не має можливості виконати свої зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами (введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь), суд відхиляє їх як необгрунтовані, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України, на що посилається відповідач, не можуть бути підставою звільнення відповідача від обов'язку виконати договірне зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
В п.11.1 Договору погоджено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов"язків, якщо таке невиконання (неналежне виконання) відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору).
Відповідно п.11.5 Договору час дії обставин непереборної сили (форс-мажору) продовжує на відповідні строки виконання сторонами своїх зобов"язань за цим Договором. Сторона, що опинилася під впливом обставин непереборної сили форс-мажору), зобов"язана протягом п"яти робочих днів від дати настання таких обставин письмово повідомити іншу сторону про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору).
В матеріалах справи відсутні докази виконання відпоідачем зазначеного пункту Договору.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє й до сьогодні.
Пунктом 15 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.
Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України № 36 від 04.03.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18» пункт 15 викладено в такій редакції: « 15. Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарпими власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України».
Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України № 44 від 08.03.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18», пункт 15 викладено в такій редакції: « 15. Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:
1)переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів;
2)соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів».
Відповідно до витягу з ЄДР засновниками ТОВ «Сервіс ойл» є ВАТ «Пуховичінафтопродукт», зареєстровані за адресою: Білорусь, Мінська область, Пуховицький район, м. Мар'їна Горка, вул. Октябрська, 62.
Як свідчать надані докази, відповідач звертався до установи банку з платіжним документом від 05.10.2022 на перерахування позивачу коштів, проте цей платіж був відхилений банком.
Відповідач не надав суду доказів неможливості виконання ним зобов'язань у період з дати прострочення (03.03.2022) до 05.10.2022.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення обставин до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів об'єктивної неможливості виконання умов договору у зв'язку з введенням на території України воєнного стану.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову повністю.
Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору в розмірі 16662,86 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15600,00 грн., 200 грн. інших витрат по розгляду справи.
Суд встановив, що при подачі цього позову позивач сплатив 16662,87 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 3642 від 08.08.2022. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 09.08.2022.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Позивач у позові просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 15600,00 грн.
В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надані такі докази:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2022 № ГП01082022-УНГС, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Легких К.В., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов"язання надати клієнту правову (правничу) допомогу як позивачу за позовом ТОВ "Укрнафтагазсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 29-11/21 від 29.11.2021;
- ордер АА№ 1226662 від 05.08.2022 на надання адвокатом Легких К.В. правової допомоги.
Право на заняття Легких К.В. адвокатською діяльністю підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 546 від 23.08.2007.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Актом приймання-передавання № 1 від 31.08.2022 та Актом № 2 від 30.09.2022 сторони підтверджують надану правову допомогу (опис наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до умов договору № ГП01082022-УНГС від 01.08.2022.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
На момент ухвалення рішення в справі відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами інших витрат по розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного розміру таких витрат.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" (м.Полтава, вул.Шевченка, 3, ідент. код 13966187) 991451,51 грн основного боргу, 96067,91 грн - інфляційні, 10673,77 грн - 3% річних, 12663,82 грн - пені, та 16662,86 грн витрат по сплаті судового збору, 15600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний тект рішення підписано 28.22.2022
Суддя Іванко Л.А.