ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2022 Справа № 917/1303/22
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг», провулок Героїв Бреста, 46, місто Кременчук, Полтавська область, 39601, ідентифікаційний код юридичної особи 31611537, e-mail: office@kgaz-traiding
до Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «Кварц», вулиця Київська, буд. 85, місто Кременчук, Полтавська область, 39631, ідентифікаційний номер юридичної особи 35328439,e-mail: enkvarz@gmail.com
про стягнення 213 940,49 грн.,
без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «Кварц» про стягнення 213 940,49 грн. заборгованості в розрізі умов договору на постачання природного газу № 121-ПР від 01.11.2029 року, з яких: 150 449,00 грн. - основний борг, 2 783,98 грн. - три проценти річних, 24 452,82 грн. - пеня, 15 044,90 грн. - штраф, 21 209,79 грн. - інфляційні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою від 24.10.2022 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1303/22, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, та отримана ним 08.11.22, що підтверджується відміткою у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач відзив на позов не надав.
Інші заяви чи клопотання від учасників спору до суду не надходили.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.
Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
1 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг» (надалі - Постачальник, Позивач) та Акціонерним товариством «Кременчуцьке кар'єроуправління «Кварц» (надалі - Споживач, Відповідач) був укладений договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 121-ПР, (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу природний газ, код ДК 021:2015-09120000-6-Газове паливо (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1 Договору).
Умовами укладеного Договору визначено:
- передача газу за цим Договором здійснюється в фізичній (их) точці (ках) виходу з газотранспортної системи оператора ГТС до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 1.4 Договору);
- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ (п. 2.3 Договору);
- за підсумками розрахункового періоду Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахункоий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ (п. 2.6.1 Договору);
- на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних оператора ГРМ, Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника ( п. 2.6.2 Договору);
- Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу (п. 2.6.3 Договору);
- розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем (п. 3.1 Договору);
- місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору (п. 3.5 Договору);
- розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 Договору);
- оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 24 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1 Договору);
- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу ( п. 4.2.3 Договору);
- датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. Споживач здійснює оплату в будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству (п. 4.3 Договору);
- Постачальник має право: отримувати від Споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів ІV, V договору, отримувати повну і достовірну інформацію від Споживача щодо режимів споживання природного газу (п. 6.1 Договору);
- Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором (п. 6.4.2 Договору), оплачувати Постачальнику компенсацію, визначену розділом V Договору (п. 6.4.9 Договору);
- у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язвнь з оплати вартості газу у порядку, визначеному цим Договором, Споживач зобов'язаний сплатитина користь Постачальника штраф у розмірі 10% від суми прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних обов'язків, за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору);
- цей договір набуває чинності з 01.11.2019 року і діє в частині постачання газу по 31.12.2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення між сторонами (п. 12.1 Договору);
- Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 12.2 Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним протягом протягом січня-березня місяців 2022 року було поставлено на користь Споживача обсяг природного газу на загальну суму 150 449,00 грн., що підтверджується наступними документами:
- двостороннім актом приймання-передачі фактично поставлених обсягів газу № 183 від 31.01.2022 року,
- двостороннім актом приймання-передачі фактично поставлених обсягів газу № 597 від 28.02.2022 року,
- двостороннім актом приймання- передачі фактично поставлених обсягів газу № 9132 від 31.03.2022 року.
Вищезазначені акти підписано та скріплено печатками обох сторін без зауважень.
Як стверджує позивач, споживач за отримані обсяги природного газу не розрахувався, чим допустив утворення кредиторської заборгованості на вищевказану суму, порушивши при цьому права Постачальника на отримання оплати за поставлені обсяги газу, як кредитора у спірних правовідносинах.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 213 940,49 грн. заборгованості в розрізі умов договору на постачання природного газу № 121-ПР від 01.11.2029 року, з яких: 150 449,00 грн. - основний борг, 2 783,98 грн. - три проценти річних, 24 452,82 грн. - пеня, 15 044,90 грн. - штраф, 21 209,79 грн. - інфляційні.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи встановлено, що позивач протягом січня-березня місяців 2022 року поставив на користь відповідача обсяг природного газу на загальну суму 150 449,00 грн., що підтверджується наступними документами: двостороннім актом приймання-передачі фактично поставлених обсягів газу № 183 від 31.01.2022 року, двостороннім актом приймання-передачі фактично поставлених обсягів газу № 597 від 28.02.2022 року та двостороннім актом приймання- передачі фактично поставлених обсягів газу № 9132 від 31.03.2022 року.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до п. 4.2.3 Договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу
Таким чином, оплату за природний газ, спожитий у січні 2022 відповідач повинен був оплатити до 10.02.2022 включно, оплату за природний газ, спожитий у лютому 2022 - до 10.03.2022, оплату за природний газ, спожитий у березні 2022 - до 10.04.2022.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості природного газу, що спожитий у січні 2022, у лютому 2022 - до 10.03.2022, у березні 2022.
Відповідач при розгляді справи не спростовував твердження позивача про те, що сума заборгованості в розмірі 150 449,00 грн. Відповідачем не сплачена.
Зважаючи на викладене, існують усі правові підстави для задоволення позовних вимог у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 150 449,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 24 452,82 грн. пені та 15 044,90 грн. штрафу суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань з оплати вартості газу у порядку, визначеному цим Договором, Споживач зобов'язаний сплатитина користь Постачальника штраф у розмірі 10% від суми прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних обов'язків, за кожен день прострочення.
Посилаючись на наведений пункт Договору позивач заявив до стягнення 15 044,90 грн штрафу, який підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 24 452,82 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 11.02.2022 по 30.09.2022.
Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в повному обсязі.
При цьому, суд врахував, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).
Щодо вимог позивача про стягнення 2 783,98 грн. 3% процентів річних та 21 209,79 грн. інфляційних суд зазначає таке.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 2 783,98 грн. 3% процентів річних, нарахованих за період з 11.02.2022 по 30.09.2022 та та 21 209,79 грн. інфляційних, нарахованих за період з березня по серпень 2022 (розрахунок долучений до матеріалів справи).
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку пені, штрафу, річних та втрат від інфляції здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача заборгованості в розрізі умов договору на постачання природного газу № 121-ПР від 01.11.2029 року в сумі 213 940,49 грн., з яких: 150 449,00 грн. - основний борг, 2 783,98 грн. - три проценти річних, 24 452,82 грн. - пеня, 15 044,90 грн. - штраф, 21 209,79 грн. - інфляційні.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача повністю в сумі 3209,11 грн., оскільки судом задоволено позов повністю.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «Кварц» (вулиця Київська, 85, місто Кременчук, Полтавська область, 39631, ідентифікаційний код юридичної особи 35328439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг» (провулок Героїв Бреста, 46, місто Кременчук, Полтавська область, 39601, ідентифікаційний код юридичної особи 31611537) 150 449,00 грн. основного боргу, 2 783,98 грн. три процентів річних, 24 452,82 грн. пені, 15 044,90 грн. штрафу, 21 209,79 грн. інфляційних, а також 3209,11 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2022 р.
Суддя Киричук О.А.