ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2246/22
За позовом: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, код ЄДРПОУ - 34674102, електронна адреса: office@teplo.od.ua)
До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник 5» (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд.22, код ЄДРПОУ - 23206974)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: Клименко Ф.І.- в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач - Комунальне підприємство (далі - КП) «Теплопостачання міста Одеси», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) «Будівельник 5» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1 128 558 грн 68 коп.
Ухвалою суду від 03.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2246/22, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2022р. Ухвалою суду від 25.10.2022р. відкладено підготовче засідання на 15.11.2022р. Ухвалою суду від 15.11.2022р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.11.2022р. о 14:00.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2022р. № 916/2246/22 на 29.11.2022р. о 14:00, не відбулося у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 29.11.2022р. повідомлено сторони справі про відкладення судового засідання на 15.12.2022р.
Судове засідання, призначене судом на 15.12.2022р. не відбулося у зв'язку з відсутністю електропостачання в залі судових засідань №16 Господарського суду Одеської області.
Позивач - КП «Теплопостачання міста Одеси», підтримує позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити.
Відповідач - ЖБК «Будівельник 5», про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, але відзив на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника у судових засіданнях не забезпечив.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Позивач у справі зазначає, що 01.11.2006р. між КП «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та ЖБК «Будівельник 5» (Споживач) укладено Договір №3015 на постачання теплової енергії на об'єкти Споживача згідно Додатку №1 до Договору, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Ак. Філатова, 22. Термін дії Договору пролонговано згідно п.10.4.
Згідно розділу 1 «Предмет договору» Теплопостачальна організація зобов'язалася постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.
Позивач зазначив, що взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються ст. 275-277 Господарського кодексу України, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., Законом України «Про теплопостачання».
Так, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією та п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на опалення Споживача визначався за приладом обліку. У зв'язку із виходом його із ладу, відповідно до заяви споживача від 06.12.2021р., листа КП «Теплопостачання міста Одеси» від 10.01.2022р. та п.5.6 Договору облік спожитої теплової енергії став визначатися розрахунковим способом, відповідно до теплового навантаження будинку.
Згідно п.п. 6.2., 6.3., 6.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 3.2.2. Договору передбачений обов'язок Споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.
Позивач вказує, що на виконання договірних зобов'язань, КП «Теплопостачання міста Одеси» відпускало теплову енергію ЖБК «Будівельник 5», проте, в порушення своїх обов'язків, визначених у п.п. 3.2.2., 6.2., 6.3., 6.4 Договору відповідач за спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого у період з жовтня 2018р. по березень 2022р. включно у нього виникла заборгованість в розмірі 1 128 558 грн 68 коп.
В обґрунтування позову позивач також посилається на ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Невиконання ЖБК «Будівельник 5» умов Договору, позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом та просить стягнути на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1 128 558 грн 68 коп.
Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.
Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 01.11.2006р. між КП «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та ЖБК «Будівельник 5» (Споживач) укладено Договір №3015 на постачання теплової енергії, згідно якого Теплопостачальна організація зобов'язалася постачати Споживачу теплову енергію на об'єкти Споживача згідно Додатку №1 до Договору, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Ак. Філатова, 22, а Споживач зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.
Згідно п.10.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007р. За умовами п.10.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.
Матеріали справи не містять заяв жодної із сторін щодо припинення Договору №3015 від 01.11.2006р., у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що Договір є чинним.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Із змісту ч.3 ст. 24, ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду
Згідно ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії також регулюються ст. 275-277 Господарського кодексу України, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., Законом України «Про теплопостачання».
Так, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Згідно п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії визначається : на опалення - по приладу обліку Х-12; на гаряче водопостачання - по лічильнику гарячої води D=40мм.
У п.40 Правил користування тепловою енергією встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п.п. 6.1.-6.5. Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифам-179 грн 12 коп. за 1Гкал, на гаряче водопостачання за підігрів одного метра кубічного гарячої води 9 грн 61 коп., діючим на момент укладення Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим. При виведенні приладу обліку з експлуатації кількість спожитої теплової енергії визначається згідно п.5.6 цього Договору.
За умовами п.5.6 Договору при виході з ладу приладу обліку кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунком способом : - на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період; - на гаряче водопостачання кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в Договору, на кількість діб у звітному періоді.
З матеріалів справи вбачається, що листом, отриманим КП «Теплопостачання міста Одеси» 08.12.2021р., ЖБК «Будівельник - 5» просило замінити тепловий лічильник на новий у зв'язку із виходом його з ладу, а також розрахунок за спожиту теплову енергію здійснювати по середнім показникам лічильника за попередні періоди.
Листом від 10.01.2022р. за №13-03-1381 КП «Теплопостачання міста Одеси» повідомило, що нарахування будуть проводитися згідно п.5.6 Договору.
Відповідно до п.5.2 Договору звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії Споживач надає Теплопостачальній організації у термін з 28 по 30 число звітного місяця.
У абз.1 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» законодавець зазначив, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно абз.5 вказаної статті тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до абз.13 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
За приписами ст.2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно п.1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014р. №715/2014, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до Постанови НКРЕКП №91 від 14.01.2020р. із врахуванням змін, внесених Постановами НКРЕКП №633 від 17.03.2020р. та №2258 від 30.11.2020р. відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання» та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 червня 2019 року № 1174, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановляє встановити КП «Теплопостачання міста Одеси» тариф на теплову енергію для потреб населення у розмірі 1 813 грн 944 коп. (в т.ч. ПДВ) за складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1299 грн 084 коп., тариф на транспортування теплової енергії - 508 грн 032 коп.; тариф на постачання теплової енергії - 6 грн 828 коп.; тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) у розмірі 1 832 грн 02 коп. за складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1 320 грн 588 коп., тариф на транспортування теплової енергії - 504 грн 672 коп., тариф на постачання теплової енергії - 6 грн 756 коп.
Листом від 27.01.2020р. КП «Теплопостачання міста Одеси» повідомило ЖБК «Будівельник 5» про зміну тарифу на теплову енергію до Договору №3015 від 01.11.2006р. постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг від 14.01.2020р. №91, якою запроваджено нові тарифи з 17.01.2020р.: на теплову енергію 1 767 грн 648 коп. за Гкал (з ПДВ).
Листом від 03.12.2020р. КП «Теплопостачання міста Одеси» повідомило ЖБК «Будівельник 5» про зміну тарифу на теплову енергію до Договору №3015 від 01.11.2006р. постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг від 30.11.2020р. №2258, якою запроваджено нові тарифи з 01.12.2020р.: на теплову енергію 1 813 грн 944 коп. за Гкал (з ПДВ).
З матеріалів справи вбачається, що за період з жовтня 2018р. по березень 2022р. включно у ЖБК «Будівельник-5» виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1 128 558 грн 68 коп.
Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
У ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України визначено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів «, на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
За таких обставин, враховуючи у сукупності все викладене вище, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 1 128 558 грн 68 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник 5» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1 128 558 грн 68 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник 5» (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд.22, код ЄДРПОУ - 23206974) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ - 34674102, електронна адреса: office@teplo.od.ua) заборгованість у розмірі 1 128 558 грн 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 928 грн 39 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 27 грудня 2022 р.
Суддя Н.В. Рога