ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2046/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,
розглянувши справу № 916/2046/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 98, кв. 195; код ЄДРПОУ 36641388)
до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення 77 078,38 грн;
представники сторін:
від позивача - Романенко П.В.,
від відповідача - Марченко Д.В.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 77 078,38 грн, з яких: 65 179,04 грн інфляційних втрат, 9 306,66 грн 3% річних, 2 592,68 грн пені.
В обґрунтування вимог посилається на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором на закупівлю товару № 20/115-Т від 08.09.2020.
Ухвалою від 29.08.2022 прийнято позовну заяву (вх. № 2124/22 від 22.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2046/22, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.09.2022, запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено відповідні строки.
13.09.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 19289/22) про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 13.09.2022, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 12.09.2022 по 21.09.2022 та у відпустці з 14.09.2022 по 27.09.2022.
Ухвалою від 28.09.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 19.10.2022.
19.10.2022 до суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 23138/22) про зменшення розміру пені до 100,00 грн. Мотивуючи клопотання, представник послався на скрутне фінансове становище відповідача та відсутність збитків позивача.
19.10.2022р. з 12 год. 33 хв. до 14 год. 34 хв. у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.
Ухвалою від 19.10.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи відкладено на 01.11.2022.
01.11.2022р. з 09 год. 15 хв. до 10 год. 42 хв. у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.
Ухвалою від 01.11.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи відкладено на 14.11.2022.
Протокольною ухвалою від 14.11.2022 судове засідання було відкладено на 17.11.2022.
15.11.2022 до суду надійшла заява (вх. № 26062/22) представника відповідача про долучення до матеріалів справи документів, які помилково не було додано до попередньо поданого відповідачем клопотання про зменшення пені.
У зв'язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судові засідання, які призначались судом на 17.11.2022 та 07.12.2022, не відбулися.
Ухвалою від 08.12.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи відкладено на 22.12.2022.
22.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У наведеній правовій нормі йдеться про преюдиційність, що у процесуальному праві означає обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів обставини, які вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, або вироком у будь-якій іншій справі.
У постанові КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19 міститься висновок, згідно з яким преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні рішення) не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було ю не лише недоцільним, але й неприпустимим з точку зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019р. по справі № 910/6356/19).
Отже, суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказуванню обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставини встановлені судом рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019р. у справі № 320/4938/17).
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1905/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини” до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” про стягнення заборгованості у розмірі 314 509,67 грн.
Рішенням від 10.02.2022, яке набрало законної сили 15.03.2022, позов у справі № 916/1905/21 задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини” заборгованість за договором на закупівлю товару № 20/115-Т від 08.09.2020 року у розмірі 314 509,67 грн, з яких: 301 146,48 грн - основний борг, 7 919,07 грн - інфляційні втрати, 2515,28 грн - 3 % річних, 2928,84 грн. - пеня.
Вказаним рішенням господарським судом було встановлено наступне.
08.09.2020 року між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» /покупець/ та ТОВ «Дніпроавтозапчастини» /постачальник/ укладено договір на закупівлю товару № 20/115-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-34310000-3 «Двигуни та їх частини», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).
Ціна цього договору становить 280 630,80 грн без ПДВ, крім того ПДВ 56 126,16 грн, разом ціна цього договору становить 336 756,96 грн з ПДВ (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в ЄРПН, в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого рахунку постачальника.
Поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору на підставі заявки покупця. Постачальник протягом 5 робочих днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару, поставляє покупцю товар відповідно до заявки (п. 5.1 договору).
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку (передачу) Товару протягом строку, вказаного в п. 5.1 Договору, з дати отримання письмової Заявки від Покупця. Передача - приймання Товару відбувається за адресою, вказаною в Заявці договору. При передачі-прийманні Товару уповноважені представники Сторін перевіряють відповідність поставленого Товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 8.1 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строків оплати поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 50% облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє до 31.03.2021 р. включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними (п. 12.1 договору).
В рамках справи № 916/1905/21 судом досліджено надані позивачем:
- Видаткову накладну № ТОВ-001311 від 06.11.2020 року на суму 125 536,08 грн;
- Видаткову накладну № ТОВ-001327 від 09.11.2020 року на суму 10 632,60 грн;
- Видаткову накладну № ТОВ-001335 від 11.11.2020 року на суму 225,12 грн;
- Видаткову накладну № ТОВ-001442 від 30.11.2020 року на суму 75 000,00 грн;
- Видаткову накладну № ТОВ-001535 від 21.12.2020 року на суму 4 875,12 грн;
- Видаткову накладну № ТОВ-000291 від 30.03.2021 року на суму 84 877,56 грн.
Всього на суму 301 146,48 грн.
Вказані видаткові накладні підписані сторонами на не містять заперечень чи застережень.
Так, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було доведено факт поставки відповідачу товару на суму 301 146,48 грн за Договором на закупівлю товару № 20/115-Т від 08.09.2020. Відповідну суму основного боргу і було стягнуто рішенням від 10.02.2022 у справі № 916/1905/21. Також було стягнуто інфляційні втрати у розмірі 7919,07 за період з березня по травень 2021 р., 3% річних у розмірі 2515,28 за період з 04.02.2021 по 02.07.2021, пеню у розмірі 2928,84 грн за період з 04.02.2021 по 02.07.2021.
Як вказав позивач, незважаючи на встановлене Договором зобов'язання та постановлене судом рішення, яке набрало законної сили, грошові кошти від відповідача надійшли на банківський рахунок позивача лише 14.07.2022, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (Т. 1, а.с. 29-32).
Таким чином, фактично сума заборгованості існувала по 13.07.2022 включно.
Предметом позову у справі № 916/2046/22 є стягнення з відповідача 77 078,38 грн, з яких: 65 179,04 грн інфляційних втрат (нараховано з червня 2021 р. по червень 2022 р.), 9 306,66 грн 3% річних (за період з 03.07.2021 по 13.07.2022), 2 592,68 грн пені (за період з 03.07.2021 по 29.12.2021).
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було встановлено судом, пунктом 8.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 50% облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідач не заперечував щодо запропонованого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас заявив клопотання про зменшення розміру пені до 100 грн, щодо якого суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.
Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав зменшення суми пені, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню, та не є доказом винятковості такого випадку.
Наявність заборгованості контрагентів перед відповідачем також не може бути винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Також, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків, понесених позивачем внаслідок затримки оплати наданих послуг, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Щодо судових витрат.
У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача 2481,00 грн судового збору та 12000,00 грн витрат на правничу допомогу.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було надано Договір про надання послуг правової допомоги № 140 від 12.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини», як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Романенком Петром Валерійовичем, як виконавцем (адвокатом) (далі - Договір про правову допомогу), Додаткову угоду № 14 від 30.12.2021 до Договору про правову допомогу, Додаткову угоду № 15 від 09.08.2022 до Договору про надання правової допомоги, Акт здавання-приймання наданих послуг від 11.08.2022 до Договору про правову допомогу.
Згідно з п. 1.1. Договору про правову допомогу виконавець надає замовнику правові послуги, вартість яких замовник зобов'язаний сплатити на підставі п. 1.4. цього договору.
Пунктом 3.1. Договору про правову допомогу сторони узгодили, що вартість послуг за цим договором визначається за домовленістю сторін. Вартість послуг може бути визначена у додатках та додаткових угодах до цього договору. Також узгодженою між сторонами є вартість послуг, визначена у підписаному між сторонами акті здачі-приймання наданих послуг, а також у рахунку виконавця, оплаченому замовником.
Про надання послуг сторони підписують акт про надані послуги (п. 3.5. Договору про правову допомогу).
09.08.2022 між адвокатом та позивачем було укладено Додаткову угоду № 15 до Договору про правову допомогу, відповідно до п. 1 якої виконавець надає замовнику послуги професійної правничої допомоги у справі за позовом ТОВ «Дніпроавтозапчастини» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування заборгованості по Договору на закупівлю № 20/115-Т від 08.09.2020 з 02.07.2021 по 13.07.2022: правовий аналіз документів, надання усних та письмових консультацій, складання позовної заяви, а в разі необхідності - складання процесуальних документі позивача, представництво замовника у господарському суді (з використанням засобів зв'язку без виїзду за межі Дніпропетровської області).
Згідно з п. 2. Цієї додаткової угоди вартість зазначених у п. 1 послуг становить 12000,00 грн та підлягає сплаті у наступному порядку:
2.1. протягом 3 робочих днів з дня виставляння рахунка на оплату - 5000,00 грн;
2.2. протягом 20 днів з дати прийняття судом рішення у справі - 7000,00 грн.
11.08.2022 позивач та адвокат підписали Акт здавання-приймання наданих послуг до Договору про правничу допомогу, відповідно до якого виконавець (адвокат) надав, а замовник (позивач) прийняв наступні правові послуги: юридичний аналіз документів, формування правової позиції та підготовка позовної заяви ТОВ «Дніпроавтозапчастини» про стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672) пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування заборгованості по договору на закупівлю № 20/115-Т від 08.09.2020 з 02.07.2021 по 13.07.2022, надання Замовнику усної консультації щодо підготовки додатків до позовної заяви та порядку подання позову до господарського суду, надання Замовнику усної консультації щодо порядку розгляду справи у господарському суді, прав та обов'язків позивача, порядку вчинення процесуальних дій (12 годин робочого часу).
Пунктом 2 вказаного акту передбачено, що загальна вартість послуг складає 12000,00 грн.
11.08.2022 адвокатом виставлено позивачу рахунок № 639 на попередню оплату за Договором про правову допомогу на суму 6000,00 грн, які позивачем сплачено 15.08.2022 згідно з платіжним дорученням № 13880 від 15.08.2022.
Господарський суд зазначає, що факт виконання адвокатом позивача умов договору про надання послуг правової допомоги № 140 від 12.01.2021 року підтверджується зібраними та поданими до справи доказами.
При цьому господарський суд враховує, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Водночас суд зауважує, що відповідно до положень ч. 6 ст. 126 ГПК України відповідачем не надано жодних заперечень стосовно неспівмірності витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката.
З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені судом обставини, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача стосовно неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 98, кв. 195; код ЄДРПОУ 36641388) до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 77 078,38 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 98, кв. 195; код ЄДРПОУ 36641388) 65 179,04 грн інфляційних втрат, 9 306,66 грн 3% річних, 2 592,68 грн пені, 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору, 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22 грудня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2022 р.
Суддя Р.В. Волков