ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"22" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1851/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (вх. №2-1193/22 від 14.12.2022) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/1851/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» (просп. Адміральський, № 33А, оф. 316, м. Одеса, 65059, ЄДРПОУ 38915198)
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (4-й Басейний провулок, № 7, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 08336521)
про визнання договору поновленим, усунення перешкод у користуванні та зобов'язання виконувати умови договору,
ВСТАНОВИВ:
04.08.2022 за вх.№1917/22 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», в якій позивач просить суд:
- визнати договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» поновленим на строк до 26 червня 2030 року;
- усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» перешкоди, що чиняться Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», у користуванні орендованим майном, відповідно до договору оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014;
- зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» виконувати зобов'язання за договором оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року, що укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» на умовах, які визначені сторонами у договорі оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року до закінчення строку дії договору - 26 червня 2030 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» відмовлено повністю.
14.12.2022 від представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» надійшла заява про подання додаткових доказів щодо розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1851/22 в частині стягнення судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з позивача на його користь судові витрати у розмірі 9848,80 грн.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник зазначив, що під час подачі першої заяви по суті, відповідачем було визначено орієнтовну суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 гривень. При цьому, до судових дебатів представником відповідача було подано клопотання про надання додаткового часу для подання доказів на підтвердження судових витрат, разом з яким були подані докази щодо понесених судових витрат на загальну суму 7000 грн станом на 12.10.22.
Водночас заявник зауважує, що на підставі підписаного Акту виконаних робіт №3 від 09.12.22 до Договору про надання правової допомоги №3 від 12.08.2022 сторонами погоджено та прийнято додатково послуги на загальну суму 2500 грн, вказана сума виплачена на підставі видаткового ордеру № 2292 від 09.12.2022.
Враховуючи вищевикладене, заявник стверджує, що загальний розмір гонорару складається з сукупної вартості всіх послуг, що надані відповідно до умов Договору та становить 9500 грн.
Додатково відповідач вказує, що поніс судові витрати пов'язанні з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи, а саме на поштові послуги, що підтверджується квитанціями, доданими до цієї заяви.
Враховуючи вищевикладене загальна сума витрат, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача складає 9848,8 грн, яку відповідач просить стягнути.
Ухвалою суду від 15.12.2022 призначено розгляд заяви Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (вх.№ 2-1193/22 від 14.12.2022) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/1851/22 на "22" грудня 2022 року о 12:20 год. Крім того, позивачу запропоновано надати до суду письмові міркування та заперечення щодо заяви відповідача та документи, що їх обґрунтовують.
В судове засідання 22.12.2022 року учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 ГПК України, шляхом направлення ухвали суду від 15.12.2022 на адреси електронної пошти, зазначені ними у своїх заявах по суті.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись частиною четвертою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення про проведення судового засідання за відсутності вказаних представників.
Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України.
Так, у своїй заяві відповідач просить стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу за супроводження даної справи під час розгляду позовної заяви, розмір яких складає 9500,00 грн.
Відповідно до п. 1.1. договору № 3 про надання правової допомоги від 12.08.2022, укладеного між адвокатом Реу Кристиною Павлівною та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо представництва у справі № 522/7652/18.
При цьому, пунктом 2.1. договору сторони погодили надані відповідачем повноваження адвокату щодо представництва інтересів клієнта, які не обмежуються виключно представництвом інтересів у вищезазначеній справі.
Згідно п. 3.1. договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що він діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через 1 рік з дня його укладення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
12.08.2022 між адвокатом Реу К.П. та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3 від 12.08.2022, якою сторони погодили наступний порядок визначення розміру гонорару:
- вартість складення заяв по суті (позов, відзив, апеляційна скарга, письмові пояснення тощо) складає 3500 грн за 1 документ;
- складання заяв з процесуальних питань - 1500 грн за 1 документ;
- участь у засіданні, що відбулось 1500 грн за 1 засідання;
- вартість участі у засіданні, що не відбулося з незалежних від адвоката причин, коли адвокат фактично прибув до суду - 500 грн. за одне засідання;
- отримання рішення суду/виконавчого документа - 500 грн за 1 документ.
При цьому, загальний розмір гонорару складається з сукупної вартості всіх послуг, що надані відповідно до умов цього договору.
Додатковою угодою № 2 від 25.08.2022 до договору № 3 від 12.08.2022 сторони погодили внести зміни до п.1.1. договору та викласти його у наступній редакції: адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо представництва у справі № 522/7652/18 та у справі № 916/1851/22.
На виконання умов договору № 3 від 12.08.2022 та додаткових угод до нього, сторони підписали акт наданих послуг від 12.10.2022 про те, що адвокат надав, а відповідач прийняв наступні послуги, надані у справі № 916/1851/22 станом на 12.10.2022:
1) складення заяв по суті (позов, відзив, апеляційна скарга, письмові пояснення тощо) за 1 документ вартістю 3500,00 грн.;
2) участь у засіданні, що відбулось (2 засідання) - 3000,00 грн.;
3) участь у засіданні, що не відбулося з незалежних від адвоката причин, коли адвокат фактично прибув до суду (1 засідання) - 500 грн.
Загальна вартість наданих адвокатом та отриманих відповідачем послуг за даним актом склала 7000,00 грн.
Сторонами також погоджено, що послуги надані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
В подальшому, на виконання умов договору № 3 від 12.08.2022 та додаткових угод до нього, сторони підписали акт наданих послуг від 09.12.2022 про те, що адвокат надав, а відповідач прийняв наступні послуги, надані у справі № 916/1851/22 станом на 12.10.2022:
1) участь у засіданні, що відбулось (1 засідання) - 1500,00 грн.;
2) участь у засіданні, що не відбулося з незалежних від адвоката причин, коли адвокат фактично прибув до суду (2 засідання) - 1000 грн.
Загальна вартість наданих адвокатом та отриманих відповідачем послуг за даним актом склала 2500,00 грн.
Сторонами також погоджено, що послуги надані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Суд встановив, що Реу Кристина Павлівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії ВН № 1179396, в якому є посилання на свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004172 від 20.05.2020, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 39 від 20.05.2020.
Разом з тим, як зазначалось вище, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.
Господарський суд звертає увагу, що позивач мав можливість навести свої заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, звернувшись до суду із відповідним клопотанням, однак позивач такого клопотання не заявив.
За таких обставин, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витрати Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вимоги відповідача є обґрунтованими та з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн, понесені під час розгляду справи.
Крім того, Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» просить суд відшкодувати витрати понесені відповідачем на поштові послуги в розмірі 348,80 грн.
Між тим, відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В частині вимог відповідача про стягнення з позивача витрат, пов'язаних з надсиланням процесуальних документів засобами поштового зв'язку по справі № 916/1851/22 на адресу позивача та суду, в розмірі 348,80 грн., суд дійшов висновку про часткову відмову в задоволенні зазначених вимог відповідача.
Так, відповідачем заявлено витрати, пов'язані з вчинення інших процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи на підставі квитанції № 6512303775342 від 03.06.2022 на суму 49,00 грн, квитанції № 6512303784724 від 07.07.2022 на суму 88,80 грн, проте вказані дії не пов'язані з надсиланням саме процесуальних документів, з огляду на той факт що дані дії відповідача здійснювались в межах ведення своєї господарської діяльності, до звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду справи № 916/1851/22.
Також, не підлягають стягненню з позивача витрати, пов'язані з надсиланням відзиву на позов відповідача по справі № 916/1851/22 на адресу суду, що за ствердженням відповідача підтверджено квитанцією № 6504903910240 від 01.09.2022, оскільки такої квитанції останнім до матеріалів справи не додано, а конверт не є доказом здійснення оплати та понесення відповідачем витрат саме в зазначеному розмірі.
У суду відсутні підстави вважати, що вищевказані процесуальні дії відповідача щодо яких ним понесені відповідні, заявлені до стягнення, витрати, були необхідними і позивач має відшкодувати ці витрати за результатом розгляду даної справи.
Між тим витрати на направлення процесуальних документів засобами поштового зв'язку, зокрема відзиву на позов, що підтверджено фіскальним чеком № 6504903910259 від 01.09.2022 на суму 71,00 грн., а також щодо направлення заяви про ухвалення додаткового рішення на адресу позивача та суду, які підтверджені квитанцією за номером замовлення № 1004939 від 12.12.2022 на суму 39,10 грн та квитанцією за номером замовлення № 1004937 від 12.12.2022 на суму 34,90 грн, підлягають задоволенню в загальному розмірі 145,00 грн, оскільки підтверджені належними доказами та належать до витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
Відтак суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника відповідача щодо розподілу судових витрат адвоката, стягнення з позивача на користь позивача 9500,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги та 145,00 грн судових витрат за поштове пересилання документів у даній справі, а у решті витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій - відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (вх. №2-1193/22 від 14.12.2022) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/1851/22 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» (просп. Адміральський, № 33А, оф. 316, м. Одеса, 65059, ЄДРПОУ 38915198) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (4-й Басейний провулок, № 7, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 08336521) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп та судові витрати за поштове пересилання документів у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст. 327 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 29.12.2022.
Суддя О.В. Цісельський