ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року Справа № 915/110/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Жиган А.О.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573, електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Чотири вісімки”, вул. Електронна, 81/9, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 37278846)
про стягнення 157 025, 92 грн.
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Чотири вісімки”, в якій просить суд стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 157025,92 грн. за користування земельною ділянкою за період з 01.05.2016 по 01.05.2019, площею 1075 кв.м. по вул. Електронна, 81/9 у м. Миколаєві.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо не сплати відповідачем коштів у вигляді орендної плати за договором оренди землі за користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 1075 кв.м для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Електронній, 81/9, чим порушені права Миколаївської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Податкового кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування”ст. ст. 83, 93, 120, 125, 126, 141, 206 ЗК України, положеннями Закону України “Про оренду землі”, ст. ст. 377, 526, 610, 612, 638, 651 ЦК України.
Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву від 24.12.2021 №562/02.02.01-22/02.06/14/22 залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала суду від 07.02.2022 була вручена представнику позивача 14.02.2022, про що свідчить повідомлення про вручення з власноручним підписом представника позивача, яке міститься в матеріалах справи.
18.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 березня 2022 року о 14 год. 30 хв. Зобов'язано позивача у строк до 11 березня 2022 року надати до суду докази, які підтверджують відправлення відповідачу додатків до позову; надати пояснення та відомості щодо не повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 1454 від 12.10.2021 на суму 2355,39 грн. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ч. 3-6 ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу в 5-денний строк від дня отримання відповіді на відзив надати до суду заперечення з викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, а також докази направлення заперечень на адресу інших учасників справи.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 22 березня 2022 року о 14 год. 30 хв., не відбулось у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.
Ухвалою суду від 19.10.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24 листопада 2022 року о 12 год. 30 хв.
02 листопада 2022 року відповідач через «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву та клопотання в якому просить суд поновити строк на подання відзиву та залучити відзив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 24.11.2022 занесену до протоколу судового засідання суд, приймаючи до уваги доводи відповідача, викладені у вищевказаному клопотанні, з метою дотримання процесуальних прав учасників справи, визнає причини пропуску відповідачем процесуального строку на подання відзиву - поважними, та вважає за необхідне поновити відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву та долучити зазначений відзив до матеріалів справи.
Так, відповідач у наданому відзиві просить суд відмовити в позові у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що Позивачем визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки (далі - «НГОЗД») по земельній ділянці за адресою м. Миколаїв, вул. Електрона, 81, загальна площа 1075,34 кв.м, з такими показниками:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою: 1766958,29 грн.:
- коефіцієнт Кф: 3.
Також саме такий розмір НГОЗД (1766958,29 грн.) за 2017 - 2019 роки зазначений в Розрахунку збитків, нанесених Позивачу Відповідачем, що є додатком №3 до позовної заяви. Однак, позивачем не надано жодного обгрунтованого розрахунку такого розміру
НГОЗД. Так само Позивачем не надано обгрунтованого розрахунку розміру НГОЗД (1666941,78 грн.) за 2016р., зазначеного в Розрахунку. Так само Позивачем не надано НГОЗД за кожен рік нарахування сум, що підлягають відшкодуванню. Також позов не містить обґрунтування (правові підстави застосування) кожного з елементів (покажчиків) розрахунку з їх документальним підтвердженням; обґрунтованого розрахунку індексації. Відповідач вважає, що визначений Позивачем розмір НГОЗД є необгрунтованим та безпідставним, адже при розрахунку НГОЗД до спірної земельної ділянки не мав застосовуватись коефіцієнт Кф: 3.
Вказує, що відповідно до п.5 розділу II Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016р. (далі - «Порядок»), коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1). Відповідно до Секції і Додатку №1 «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) до Порядку: - 11.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - Кф=1,2. Таким чином, застосування Кф=3 замість Кф=1,2 для розрахунку НГОЗД на спірну земельну ділянку є безпідставним, та таким що завищує розмір НГОЗД в 2,5 рази.
Відповідач вважає, що Розрахунок збитків, надані Позивачем, а також Акт комісії та рішення виконкому, складені на їх підставі - є неналежними доказами розрахунку позовних вимог.
Зазначає, що до позовної заяви Позивач додає, зокрема:
- Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам віл 14.05.2019р.;
- Витяг з Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №766 від 12.07.2019р. «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами»;
- Розрахунок збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТОВ «Чотири Вісімки».
У зазначених документах та в самій позовній заяві зазначені посилання на Постанову Кабінету Міністрів №284 від 19.04.1993р. «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», рішення Виконкому Миколаївської міської ради №1259 від 24.09.2010р. «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Таким чином в контексті підстав позовних вимог йдеться річ саме про відшкодування збитків, але вважає, що стягувані кошти не є збитками, оскільки договір оренди землі з попереднім власником, ще не припинився. Також вказує, що позовну заяву пред'явлено до суду 24.01.2022р. Однак, як вбачається з Розрахунку збитків, вони стягуються за період з 01.05.2016р. Таким чином, позовні вимоги виходять за рамки строку позовної давності, про що, керуючись ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, Відповідач заявляє.
11.11.2022 позивач надав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що в розрахунку несплаченої ТОВ «Чотири вісімки» орендної плати застосовано нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що визначена у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.11.2018 №774/0/20518, який складено Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. В ньому визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 1 766 958,29 грн. Вказує, що Миколаївською міською радою при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача у справі було правомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки та інші показники, оскільки при їх визначенні вона керувалася даними, зазначеними у Державному земельному кадастрі, наданими їй компетентним державним органом у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Вказує, що відповідач попри незгоду з його змістом зазначений витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки чи дії органів Держеокадастру не оскаржував. Коєфіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, щодо спірної земельної ділянки застосовано із зазначенням 3 у зв'язку з тим, що у відомостях Державного земельного кадастру на момент видачі витягу був відсутній код цільового призначення земельної ділянки. Вказує, що листом від 04.01.2019 №22-28-0.22-125/2-19 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру було повідомлено, що індекс споживчих цін за 2017-2023 роки застосовується із значенням 100 відсотків, та коефіцієнт індексації нормативної грошової земель несільськогосподарського призначення за 2017-2018 роки становив 1,0. Також зазначено, що коефіцієнти нормативної грошової оцінки земель застосовуються кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Виходячи з цього, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена з урахуванням коефіцієнтів індексації за: 2012 рік (1,0), 2013 рік (1,0), 2014 рік (1,249), 2015 рік (1,433), 2016 рік (1,06) і за 2017 рік (1,0) та була незмінною у 2017-2019 роках і становила 1 766 958, 29 грн. Нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки у 2016 році отримана шляхом її зменшення на коефіцієнт індексації нормативної грошової земель 1,06: 1 766 958, 29 грн : 1,06 = 1 666 941,78 грн. Зазначає, що предметом спору по даній справі є несплата відповідачем за оренду землі у період з 01.05.2016 до 01.05.2019, посилання відповідача на неможливість застосування до спірних правовідносин рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18 не заслуговують на увагу, оскільки при проведенні відповідного розрахунку застосовувалася нормативна грошова оцінка земель, затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 27.01.2011 № 3/40. У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем 30.10.2019 Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири вісімки», в якій просила суд стягнути кошти в сумі 157 025, 92 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 1075 кв.м. по вул. Електронна, 81 у м. Миколаєві за період з 01.05.2016 року по 01.05.2019 року (справа № 915/2202/19), тобто аналогічний спірному у даній справі періоду. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2020, у справі № 915/2202/19 в задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що Миколаївська міська рада не правомірно звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України грошових коштів як безпідставно збережених орендних платежів, тобто суд відмовив через неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права. Враховуючи викладене та зважаючи на вказані недоліки позивач звернувся з даним позовом вдруге, клопочучи перед судом у даній справі про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири вісімки» на користь Миколаївської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 157 025, 92 грн. за користування з 01.05.2016 по 01.05.2019 земельною ділянкою площею 1075 кв.м для обслуговування нежитлових приміщень по вулиці Електронній, будинок 81/9 у м. Миколаєві. За такого у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної даності просить відмовити.
21 листопада 2022 року відповідач надав до суду заперечення (на відповідь на відзив) в яких зазначає, що у якості обґрунтування розрахунку розміру збитків Позивач посилається на рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №766 від 12.07.2019р. «Про затвердження актів комісії та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Однак, ані зазначене рішення, ані інші додатки до не містять: - обґрунтованого розрахунку розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки в цілому за кожний рік (з 2016 по 2019) з їх документальним підтвердженням; - обґрунтування (правові підстави застосування) кожного з елементів (покажчиків) розрахунку з їх документальним підтвердженням; - обґрунтованого розрахунку індексації. Враховуючи зазначене, розрахунок збитків є необґрунтованим та недоведеним. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004491032020 від 31.01.2012р. інформацію про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки була внесена 23.01.2020р., з чого слідує, що застосування Кф - 1,2 для розрахунку НГОЗД на спірну земельну ділянку є безпідставним. Однак, як вбачається з Витягу земельна ділянка зареєстрована ще 29.04.2016р., а отже не могла бути зареєстрована на підставі документації від 23.01.2020р. Позивач не визначає, та не надає відповідних доказів, про яку саме інформацію, та про яку документацію йдеться річ у відповіді та у Витязі. Враховуючи зазначене обґрунтованим та правомірним для розрахунків є застосування саме Кф - 1,2 (про що зазначалось у відзиві).
Ухвалою суду від 24.11.2022 занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 грудня 2022 року об 11 год. 00 хв.
05.12.2022 позивач надав до суду заяву в якій просить суд судове засідання проводити за відсутності представника Миколаївської міської ради у відповідності до приписів чинного законодавства. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, пунктом 15 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 №-31/24 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1075 кв.м, у тому числі 410 кв.м під капітальною забудовою, 665 кв.м під проїздами, проходами, для обслуговування виробничої будівлі по вул. Електронній, 81 та передано закритому акціонерному товариству «Нікенергосервіс» в оренду на 20 років земельну ділянку загальною площею 1075 кв.м згідно з розрахунком часток, що складає 205/10000 від земельної ділянки загальною площею 52 430 кв.м, залишивши її в-землях промисловості, для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81.
12.04.2005 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС” (орендар) укладено договір оренди землі № 3120 (далі - Договір), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.05 № 31/24 надає, а ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС” приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81 /Ленінський район/ (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 1075 кв.м., без права передачі її в суборенду.
Згідно п. 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі, які належать ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС”.
Відповідно до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки від 29.03.05. № 679 становить 233 683, 50 грн.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що договір діє на протязі 20 /двадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право подовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У відповідності до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
Відповідно до п. 4.2 Договору (в редакції договору про зміни від 21.02.2008) річна орендна плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 1,1 % (одного цілого та однієї десятої) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:
нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 233 683, 50 грн.
З 01.01.08 річна оренда плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 % відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:
нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 1, 028).
Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 7 459, 04 грн.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.
У відповідності до п. 6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 12.4 Договору передбачено випадки (підстави) розірвання договору.
Згідно п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2005 року за № 040500100268. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 28.04.2005 року за № 3120.
Отже, строк дії договору оренди становить до 28.04.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2005 року Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення міської ради від 12.04.02 № 1/1 передала, а ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС” (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Електронній, 81 для обслуговування виробничих будівель загальною площею 1075 кв.м., про що між сторонами договору складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.04.2005 року (арк. 21).
Згідно інформаційної довідки № 144344535 від 07.11.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12248408, а саме: нежитлові приміщення корпусу інструментальної дільниці та складу за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/9 зареєстровано на праві приватної власності з 01.11.2010 року за ТОВ “Чотири вісімки” (а.с.30).
27.11.2018 року Миколаївська міська рада направила на адресу відповідача ТОВ “Чотири вісімки” лист № 2678/02.02.01-22/11/14/18, в якому просила відповідача у 10-ти денний термін з дня отримання листа повідомити виконком про вжиті заходи щодо сплати за оренду землі та переоформлення права оренди за ТОВ “Чотири вісімки” (а.с.35).
Як вбачається з інформації, наданої листом від 22.12.2018 року № 141/10/14-29-50-05/21/141 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, ЗАТ “Нікенергосервіс” не надається податкова звітність з податків та зборів до органів фіскальної служби з 2016 року. Також, у листі зазначено, що ТОВ “Чотири вісімки” не звітує до органів фіскальної служби по земельному податку з юридичних осіб чи орендній платі за землю (а.с.26).
Внаслідок не оформлення відповідачем ТОВ “Чотири вісімки” права користування земельною ділянкою та не здійснення плати за землю 23.04.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 1827/02.02.01-22/11/14/19, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 14.05.2019 року (а.с.34). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.
14.05.2019 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого ТзОВ “Чотири вісімки” було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у період з 01.05.2016 до 01.05.2019, який складає 157 025, 92 грн (а.с.32). Розрахунок збитків додано до Акту (а.с.33).
Позивачем 22.07.2019 направлено на адресу відповідача лист №3729/02.02.01-22/11/14/19, в якому позивачем запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 157 025, 92 грн. До вказаного листа додано акт комісії та рішення виконкому про затвердження акту. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (а.с.25).
Відповідач вказані кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 157 028,92 грн. за користування з 01.05.2016 по 01.05.2019 земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489). Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.
Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, як положення Податкового Кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим Кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 р. у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися Позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).
Таким чином, будь-які розрахунки, зроблені за відсутності вказаних доказів, для розрахунку орендної плати, є необґрунтованими.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період. Таким чином доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем суд зазначає таке.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Таким чином, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Враховуючи, що судом було встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.12.2022
Суддя Н.О. Семенчук