Справа № 2-а-51/10
Іменем України
18 серпня 2010 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Борисова С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання відмови виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни протиправною та про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до відповідача. Свої вимоги він обґрунтує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має статус дитини війни. Ст. 6 цього Закону передбачає доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. А протягом 2006 - 2007 років зазначену доплату до пенсії відповідач йому не сплачував взагалі, а в 2008 році - лише частково.
Вважаючи відмову відповідача в нарахуванні доплати до пенсії незаконною тому, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позивач посилається на те, що невиплата йому державної соціальної допомоги як дитині війни є протиправною.
Про порушене право на отримання доплати до пенсії йому стало відомо тільки восени 2008 року, коли про дану проблему почали писати в газетах, з яких він дізнався про порушення його прав. Крім того, позивач вважає, що ним строк звернення до суду не був пропущений в силу ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином позивач просить визнати дії відповідача - УПФ України в Арцизькому районі Одеської області - щодо відмови в перерахунку та виплати йому щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки протиправними, зобов'язати відповідача - УПФ в Арцизькому районі Одеської області - здійснити перерахунок щомісячної соціальної державної допомоги дітям війни за 2006 - 2008 роки в сумі 3 858,90 грн.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення, відповідно до яких позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що недостатньо обґрунтованою є вимога позивача в частині призначення та виплати йому доплати до пенсії у зазначеному ним розмірі у 2006 році. При цьому представник відповідача зазначає, що термін «Мінімальний розмір пенсії за віком» визначено лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», яка визначає мінімальний розмір пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але в цій же статті прямо зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. № 3367-ІV дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 р. призупинено. Рішення Конституційного Суду України, яким зазначений Закон було б визнано неконституційним, у 2006р. не приймалося, у зв'язку з чим вимоги позивача про призначення та виплату допомоги за 2006 р. є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві, у зв'язку з чим підлягає залишення без задоволення.
Що стосується виплати за 2007 р., то ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою установлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною), у зв'язку з чим вказана норма втратила чинність від дня прийняття зазначеного рішення, тобто з 07.07.2007 р., тому вимога позивача про призначення та виплати йому допомоги до пенсії за період з 01.01.2007 р. до 07.07.2007 р. не ґрунтується на чинному законодавстві. Також не може бути нарахована та сплачена така допомога позивачеві і у період дії рішення Конституційного Суду України у 2007 році, оскільки після визнання неконституційним положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо виплати цієї допомоги зміни до ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо визначенням джерел фінансування таких виплат не вносилися, а це є виключною компетенцією Верховної Ради України та виходить за межі повноважень УПФ України в Арцизькому районі.
Представник відповідача, також зазначає, що слід не погодитися і з вимогами позивача в частині нарахування та виплати державної соціальної допомоги дітям війни і у 2008 році. Так, положення п/п.2 п. 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та підвищення пенсії дітям війни прирівняні у розмірі до доплати учасникам війни, тобто у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 також визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), у зв'язку з чим вказана норма також втратила чинність від дня прийняття зазначеного рішення, тобто з 22.05.2008 р., тому вимога позивача про призначення та виплати йому допомоги до пенсії за період з 01.01.2008 р. до 22.05.2008 р. також не ґрунтується на чинному законодавстві. Також не може бути нарахована та сплачена така допомога позивачу і у період дії рішення Конституційного Суду України у 2008 році, оскільки зміни до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення джерел фінансування таких виплат також не вносилися. Крім того, п. 8 постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. № 530 визначено, що дітям війни слід виплачувати до пенсії підвищення у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн., тому з огляду на те, що постанови Уряду в силу чинного законодавства є обов'язковими до виконання, то УПФ України в Арцизькому районі не могло вийти за межі, визначені вищезазначеними нормативними актами у питанні призначення доплати дітям війни.
Крім того, представник відповідача також заперечує і проти поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду, посилаючись на те, що позивачем не доведена поважність причини пропуску строку для звернення до суду, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню і з цих підстав. Так, Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2007 р. вперше було опубліковане в офіційному виданні «Офіційний Вісник України» 27.07.2007 р. (№ 52 ст. 2132), тому позивач мав бути обізнаним про порушення його права.
Також представник відповідача посилається на те, що позивачу призначено та щомісячно виплачується з 01.01.2008 р. доплата до пенсії як дитині війни у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме щомісячно по 47,00 грн. - за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р., по 48,10 грн. - за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р., по 48,20 грн. - за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р., по 49,80 грн. - за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р.
Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 4 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, як вбачається з копії паспорту позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянином України. Відповідно ж до копії пенсійного посвідчення він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області та отримує пенсію за віком. Також його статус дитини війни підтверджується відповідною довідкою УПСЗН Арцизької райдержадміністрації Одеської області.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тому, позивач відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується зазначеною копією його паспорту, зазначеною копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому. Зазначені обставини також відповідачем не оспорюються.
У зв'язку з цим позивач, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Протягом 2006 - 2007 років позивачу доплата до пенсії відповідно до названого вище закону не виплачувалася.
Судом установлено, що з 22 травня 2008 року доплата до пенсії була виплачена позивачу у розмірі: 48 гривень 10 копійок; з 01 липня 2008 року - 48 гривень 20 копійок; з 01 жовтня 2008 року - 49 гривень 80 копійок. Тобто, мала місце виплата доплати до пенсії позивачу в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 1 листопада 1996 року, № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19 грудня 2006 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Дітям війни доплата до пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р. № 3367-ІV, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено п.17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу протягом 2006 року доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Таким чином, вимоги позивача про виплату йому підвищення до пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У зв'язку з вищезазначеним Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами чинної норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Таким чином, вимоги позивача щодо виплати йому доплати до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п/п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу була нарахована та виплачена доплата до пенсії, в сумі 47 гривень, з 1 квітня 2008 року в сумі 48 гривень 10 копійок. Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» доплата до пенсії дітям війни склала: з 22 травня 2008 року - 48 гривень 10 копійок, з 01 липня 2008 року - 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня 2008 року - 49 гривень 80 копійок. Виплата проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами по справі.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені п/п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п/п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
З 22 травня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами чинної норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
До 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п/п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з чинною нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007 р. , у 2008 році - з 22.05.2008 р., отже, позивач як дитина війни має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»: за 2007 рік - з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., за 2008 рік - з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 р. до 08.07.2007 р. та у 2008 році - з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
Отже, аналіз наведеного законодавства і обставин справи дають суду підстави дійти до висновку, що соціальні права позивача на отримання 30-ти відсоткової доплати до пенсії, як особи, що має статус дитини війни, порушені відповідачем, а тому підлягають захисту в судовому порядку шляхом часткового задоволення його позову. Зокрема, судом установлено, що відповідач порушив вищенаведені проаналізовані норми права, які регулюють спірні правовідносини щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни, у зв'язку з чим такі дії відповідача мають бути визнані судом протиправними. Крім того, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону.
Що стосується вихідного критерію обчислення розміру підвищення до пенсії, то суд не може погодитися із позицією відповідача про те, що призначати та виплатити позивачу доплату до пенсії, виходячи з пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, є неможливим, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення поняття «прожитковий мінімум», правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють закони України від 15.07.1999 р. № 966-ХIV «Про прожитковий мінімум» та від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до ч. 1 першої ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, Закон України «Про соціальний захист дітей війни», в цілому, і ст. 6 цього Закону, зокрема, не суперечать Конституції України, тому, в даному випадку, суд вважає можливим застосувати правила, передбачені п.п. 3 та 4 ст. 8 КАС України про те, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України, яка передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Як було вище наведено в пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, відповідач має здійснити доплату до пенсії позивачу, виходячи із розрахунку 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону. Питання стосунків між суб'єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого Закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не може погіршувати соціальний захист позивача та розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.
Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
А згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Тому, оскільки правові положення, які передбачають виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є чинними, позивач, який відноситься до дітей війни, має право на її одержання, у зв'язку з чим органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Як було вище наведено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, у розрахунку на місяць, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року - 410 гривень 06 копійок (406 гривень ? 1,01); з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 415 гривень 11 копійок (411 гривень ? 1,01).
За таких обставин суд вважає, що розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у 2007 році необхідно здійснювати виходячи з наведених сум мінімального розміру пенсії за віком та у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2008 рік має бути нарахована виходячи з наведених сум мінімального розміру пенсії за віком та у період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р.
Суд вважає, що зазначену державну соціальну допомогу повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно до п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261, від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного Фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного Фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з п. 13 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовом позивача як дитини війни.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області здійснити нарахування та виплату на його користь суми невиплаченого за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії.
Що стосується строку звернення позивача до суду з даним позовом, то відповідно до ст. 99 КАС України, що була чинною на час подання наявної позовної заяви, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, згідно з ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідач не виплачував підвищення до пенсії позивачу, порушуючи вимоги законодавства, а отже має місце його вина в несвоєчасному одержанні ОСОБА_1 належних йому коштів, тому суд вважає, що він не пропустив строк звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі № 10-рп/2008 року, ст. ст. 6 - 14, 71, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 159 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її з урахуванням державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії з надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Арцизького районного суду С.П. Борисова