Справа № 761/24346/21
Провадження № 4-с/761/32/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яницької О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку; визнання бездіяльності неправомірною; зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 р. надійшла вищевказана скарга, в якій скаржник просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рашень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України зняти арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою №29758848 від 21 вересня 2012р.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2021р. вказану скаргу прийнято до розгляду.
Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що на виконанні у ДВС України перебувало виконавче провадження №29758848 з примусового виконання виконавчого листа №2-8499/10, виданого 16 вересня 2011р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Дочірний банк Сбербанку Росії» заборгованість по кредиту в сумі 2729284,80 доларів США, 1 927 660,20 грн. та 470 873,32 грн. В межах вказаного виконавчого провадження 21 вересня 2012р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .
Заочне рішення №2-8499/10 від 20 жовтня 2010р. було скасоване Київським апеляційним судом постановою від 27 листопада 2019р. та змінено в частині суми стягнення, а постановою Верховного суду від 05 серпня 2020р. вказану постанову скасовано та передано до суду апеляційної інстанції на повторний розгляд. Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020р. скасовано заочне рішення №2-8499/10 від 20 жовтня 2010р. окрім іншого в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та у вказаній частині прийнято нове рішення, яким змінено суми, що підлягають стягненню.
31 січня 2018р. в межах виконавчого провадження №29758848 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавче провадження завершене.
З викладених підстав заявниця вважає, що оскільки справа №2-8499/10 неодноразово переглядалася апеляційною та касаційною інстанціями, в наслідок чого розмір сум, що підлягає стягненню постійно змінювався, то фактично відсутні підстави для для накладення арешту на її майно як боржника.
17 вересня 2021р. до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №29758848.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник скаржника клопотав про розгляд справи без його участі, скаргу підтримав та просив задовольнити, решта учасників поважності причин неявки не повідомили.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на на виконанні у ДВС України перебувало виконавче провадження №29758848 з примусового виконання виконавчого листа №2-8499/10, виданого 16 вересня 2011р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Дочірний банк Сбербанку Росії» заборгованість по кредиту в сумі 2729284,80 доларів США. В межах вказаного виконавчого провадження 21 вересня 2012р державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1
31 січня 2018р. в межах виконавчого провадження №29758848 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
З Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що ВП №29758848 завершене.
Відповідно до положень ст. 124, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За статтею 1 Закону України від 22 червня 2016р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Підстави для зняття арешту передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, на момент винесення державним виконавцем постанови від 31 січня 2018р. про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №29758848 заочне рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист №2-8499/10, було таким, що набрало законної сили, оскільки вперше було скасовано судом апеляційної інстанції 27 листопада 2019р., а отже і були відсутні підстави для скасування арешту, накладеного постановою від 21 вересня 2012р.
Ба більше, постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021р. по справі №2-8499/10 у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено та вирішено стягнути зі скаржниці та ОСОБА_2 на користь стягувача заборгованість у розмірі 2 400 000,00 доларів США та 12 610 000,00 грн.
Крім того, скаржником не доведено наявність підстав для скасування арешту, які передбачені ст. 59 та ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням того, що доводи, якими обґрунтовує скаржник вимоги скарги не є підставами в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» для скасування арешту майна боржника.
Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, ст. 19 Конституції України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку; визнання бездіяльності неправомірною; зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: