Справа № 761/42383/21
Провадження №1-кп/761/2072/2022
ВИРОК
іменем України
09 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воловець, Воловецького району, Закарпатської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
УСТАНОВИВ:
21.08.2021, приблизно о 02 год. 02 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 11, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , помітили ОСОБА_8 , після чого вирішили відкрито з застосуванням насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров'я викрасти майно останнього.
З цією метою, 21.08.2021, приблизно о 02 год. 05 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 4, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , підійшли до ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_7 з метою подолання можливого опору з боку потерпілого, застосував до ОСОБА_8 , наявний у нього перцевий балончик «ТЕРЕН-1», внаслідок якого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою, гематоми повік, травматичного крововиливу, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження. В цей час, ОСОБА_5 зірвав з ОСОБА_8 одягнутий на ньому через плече матерчатий рюкзак з особистими речами, який матеріальної цінності не становить, в якому знаходився мобільний телефон марки «Huawei» моделі «INE-LX1», imeil: НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , вартістю 3066 (три тисячі шістдесят шість) гривень, 67 копійок, з зарядним пристроєм до нього, вартістю 93 (дев'яносто три) гривні 33 копійки, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зникли. А всього, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , відкрито викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , на загальну суму 3160 (три тисячі сто шістдесят) гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що в ніч з 20 на 21 серпня 2021 року він разом зі своїм братом ОСОБА_7 йшли по АДРЕСА_1 . Коли вони помітили потерпілого, його брат, ОСОБА_7 , підбіг до нього та забризкав потерпілого з балончика. В свою чергу він, ОСОБА_5 , зірвав з потерпілого рюкзак, після чого вони втекли. В подальшому, брат забрав у нього рюкзак та що було у нього в середині він не знає. У вчиненому щиро розкаюється.
Покази обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
Аналізуючи в сукупності перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб..
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_5 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра, є неповнолітнім, а також раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та вчинення злочину до досягнення повноліття, під впливом особи, під піклуванням якої він був.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 186 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, беручи до уваги, те, що ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, зважаючи на його щире каяття та молодий вік, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом основного покарання на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, вважаючи можливим його виправлення без реального відбування покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу слід змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження в рамках кримінального провадження не застосовувавились.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 КК України, ст. 128, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою з визначенням у якості альтернативи застави, для ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу - змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити з під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя