Справа № 761/29571/21
Провадження № 2-з/761/740/2022
УХВАЛА
24 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Саадулаєва А.І.,
при секретарі судового засідання - Корнійчук Є.Т.,
за участю:
від позивача: представник ОСОБА_1 ,
від відповідача: представник ОСОБА_2 ,
від третьої особи: представник ОСОБА_3 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕДАС", про визнання особистою приватною власністю,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом.
Предметом спору є визнання особистою приватною власністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,2 кв. м., житловою площею 46,6 кв.м., тобто позивачем заявлено позов майнового характеру, мета якого визнати за позивачем право власності на спірне нерухоме майно.
Під час розгляду справи від позивача до суду надійшла про забезпечення позову.
Заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., із забороною всім суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., в тому числі в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Заява обґрунтована такими обставинами.
За час від попереднього судового засідання від 17.01.2022 року з'явилися нові обставини, які вказують на обґрунтованість заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі. Так, лише через тиждень після судового засідання у справі, а саме. 28 січня 2022 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, що був посвідчений Мошківською О.Л.. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Покупцем за даним договором виступило TOB «СЕДАС», код ЄДРПОУ 43297149.
Право власності за покупцем TOB «СЕДАС» було зареєстроване 28.01.2022 року Мошківською O.Л, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про реєстрацію прав індексний номер 63132972.
Зазначені вище обставини вбачаються із копії Договору купівлі-продажу від 28.01.2022 року та Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 296962693 від 28.01.2022 року, що додаються.
Таким чином вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаючи про факт подачі зустрічного позову про визнання спірної квартири особистою приватною власністю ОСОБА_4 , про факт прийняття даного зустрічного позову судом, знаючі обставини, описані у позові та ознайомившись із доказами, які були додані до даної позовної заяви, та явно розуміючи усі ризики для себе у випадку задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та високу вірогідність задоволення такого позову судом, вирішили вчинити перешкоди належному захисту прав та інтересів ОСОБА_4 шляхом штучного продажу квартири третій особі та зміни власника спірного майна.
Таким чином, на даний час вбачаються наступні нові обставини - квартира, що є предметом спору у даній справі, була відчужена позивачами за первісним позовом та відповідачами за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 третій особі - TOB «СЕДАС», що вже призвело до об'єктивного ускладнення виконання рішення у даній справі, до необхідності звернення ОСОБА_4 до суду із додатковими позовами - про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним і т.п., до додаткових витрат часу та коштів та інших подібних наслідків, чого би не відбулося у випадку накладення арешту на спірну квартиру.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2022 року, заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених у ній.
Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2022 року, заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2022 року, заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Так, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України, визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачі, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однак, як встановлено з матеріалів справи та зазначено заявником в своїй заяві, спірне нерухоме майно на яке просить накласти арешти належить ТОВ «СЕДАС», який не є відповідачем по справі.
Враховуючи зазначене, а також на те, що на момент розгляду справи відповідачам не належить майно, на яке позивач просить накласти арешт, при такому складі відповідачів, відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову
Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: