Справа № 156/766/22
Провадження № 3/156/473/22
Рядок статзвіту 156
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року смт. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бахаєв І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 , раніше протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно із матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 22.11.2022 року об 18 год. 01 хв. на автодорозі 03-02 керував транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 21102 з д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 та 2.9а Правил дорожнього руху , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), а саме водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Діяння ОСОБА_1 кваліфіковане за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування особою транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В судове засідання допитаний ОСОБА_1 не прибув, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом та не повідомив суд про причини своєї неявки, а також не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу і що розгляд справи відбудеться 28.12.2022 року в Іваничівському районному суді Волинської області, не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.
При розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення було враховано таке.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Суддя, дослідивши матеріали про адміністративні правопорушення, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, підтверджується:
-протоколом серії ААБ № 074902 від 22.11.2022 року, в якому викладені обставини та суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-письмовими поясненнями свідків ;
-актом огляду на стан спяніння з використанням спеціальних технічних засобів;
-постановою серії БАД № 729823 від 22.11.2022 року про притягнення до адміністративної відповідачальності ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Суддею беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, докази його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, були повно і всебічно досліджені в судовому засіданні.
Суддя при вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховуючи дані про особу, вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в грошовому вираженні 17 000,00 грн.
За повідомленням відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія. Отже, суд не застосовує до порушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому вираженні становить 496,20 грн..
Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 221, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп..
Встановити ОСОБА_1 , строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому копії цієї постанови.
У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 , в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Строк пред'явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідноЗакону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя - І. М. Бахаєв