154/4231/22
3/154/2385/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року. Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Лященко О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , не працює
за ст. 126 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з протоколу серії ААБ № 072596 від 09.12.2022 року, 09 грудня 2022 року о 16 год 30 хв ОСОБА_1 на вул. Луцькій у м. Володимирі Волинської області керував автомобілем “Пежо” н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами згідно постанови Нововолинського ВДВС ВП 58521086 від 28.10.2021 року, за що передбачена відповідальність згідно ст. 126 ч.3 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 своєї вини у скоєному не визнав, пояснив, що йому взагалі невідомо про існування такого виконавчого провадження, навіть у додатку «Дія» відомостей про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами немає. Пояснив, що посвідчення водія у нього ніхто не вилучав.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах, визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Сам протокол про адміністративні правопорушення, за відсутності інших доказів, не є, на думку суду, належним і допустимим доказом в розумінні ч.1 ст.251 КУпАП.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
Суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе не визнав. Суду пояснив, що він керував автомобілем, маючи на руках посвідчення водія, воно у нього не вилучалося і йому взагалі невідомо про наявність відносно нього виконавчого провадження, на підтвердження чого надав додаток «Дія», згідно якого ВП 58521086 від 28.10.2021 року взагалі відносно нього не відкривалося. Просив зарити щодо нього справу.
Підсумовуючи викладене, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 , наданих ним у суді, вивчивши та оцінивши матеріали провадження, приходжу до висновку, що будь-яких фактичних даних про те, що він керував автомобілем, будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами немає. А відтак, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінстративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.
Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, вважаю, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 247, 256, 283, 284 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Олександр ЛЯЩЕНКО