ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/880/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина-ІФ"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Злагода"
про стягнення заборгованості в сумі 217 192 грн 20 коп.
за участю:
від позивача: Cаварин Світлана Степанівна
від відповідача: представник не з"явився
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина-ІФ" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Злагода" про стягнення заборгованості в сумі 217192 грн 20 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
31.10.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначити на 21.11.2022, яке у зв"язку з неявкою представників сторін суд відкладав на 14.12.2022 та 28.12.2022.
Копію ухвал у справі суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку відповідач отримав 07.11.2022 та 28.11.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, долучених до матеріалів справи.
31.10.2022 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 28.12.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 217192 грн 20 коп. Факт надання послуг на суму заборгованості позивач підтвердив Актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 18.06.2021, копія якого приєднана до матеріалів справи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 530, 639 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за надані послуги.
Як вбачається із матеріалів справи 18.06.2021 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 217192 грн 20 коп., в підтвердження чого подав копію Акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), які приєднані до матеріалів справи.
Суд встановив, що вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін, відповідає вимогам законодавства, є первинними документами, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов"язку по проведенню розрахунків за надані послуги на підставі зазначеного вище акта.
23.08.2022 позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію №б/н з проханням виконати зобов"язання щодо оплати наданих послуг, докази направлення приєднані до матеріалів справи. Проте відповідач цю вимогу залишив без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.843 ЦК України, в якій закріплені положення щодо договору підряду, однак суд зазначає, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відтак суд зазначає, що за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором про надання послуг.
Як передбачено ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи слідує, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, суд встановив, що позивач надав відповідачу послуги за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання Акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.
Отже суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем зобов"язань щодо оплати наданих послуг, відтак позов належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3257 грн 90 коп., що підтверджується квитанцією №ПН1283 від 25 жовтня 2022 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 3257 грн 90 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина-ІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Злагода" про стягнення заборгованості в сумі 217192 грн 20 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Злагода", вул. Коновальця, буд. 149, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 13655337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина-ІФ", вул. Гаркуші, буд. 3, кв. 7, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 35764799) 217192 (двісті сімнадцять тисяч сто дев"яносто дві) грн 20 коп. заборгованості та 3257 (три тисячі двісті п"ятдесят сім) грн 90 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.12.2022
Суддя Т. В. Максимів