номер провадження справи 4/1/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022 Справа № 908/91/22
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, (69035, м. Запоріжжя, вул. Я.Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької обласної державної адміністрації, (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний,буд. 164)
до відповідача 1 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», (69007, м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ'яненка, буд. 80), представник відповідача 2 адвокат Говоров Андрій Валерійович, ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсними рішень та договору
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Стешенко В.Є. на підставі посвідчення № 058619 від 14.12.2020;
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
10.01.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», м. Запоріжжя про:
- визнання недійсним рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформленого протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021 -09-14-000191-с від 01.10.2021;
- визнання недійсним рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформленого протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021;
- визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 справу № 908/91/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/91/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/1/22, підготовче засідання призначено на 07.02.2022.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/91/22 до 14.04.2022, підготовче засідання відкладено на 21.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 19.02.2023 включно.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2022 судом повідомлено сторін, що у зв'язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України підготовче засідання у справі № 908/91/22, призначене на 21.03.2022, не відбудеться, підготовче засідання у справі перенесено на іншу дату, про яку сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2022 підготовче засідання у справі № 908/91/22 призначено на 05.09.2022.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2022 підготовче провадження у справі № 908/91/22 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 31.10.2022.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2022 судом повідомлено сторін, що у зв'язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання у справі № 908/91/22, призначене на 31.10.2022, не відбудеться, судове засідання у справі перенесено на іншу дату, про яку сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2022 справу № 908/91/22 призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.11.2022.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.12.2022, про що зазначено в протоколі судового засідання від 30.11.2022.
В судове засідання 20.12.2022 з'явився представник прокуратури, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 20.12.2022 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Представники позивача, відповідачів 1 і 2 в судове засідання 20.12.2022 не з'явилися. Позивач та відповідач 2 про поважність причин неявки уповноважених представників в судове засідання суд завчасно не повідомляли.
20.12.2022 на електронну пошту господарського суду Запорізької області без ЕЦП від Виконавчого комітету Запорізької міської ради надійшла заява (вх. № 16442/08-08/22 від 20.12.2022) про відкладення судового засідання у справі № 908/91/22 у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника позивача 1 на лікарняному.
Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/91/22 представники позивача та відповідачів 1 і 2, присутні в судовому засіданні 30.11.2022, були повідомлені під особистий розпис.
Таким чином, наявні у матеріалах справи № 908/91/22 докази свідчать, що сторони у справі обізнані про порушення провадження у даній справі та подальший хід розгляду справи.
Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З приводу заяви Виконавчого комітету Запорізької міської ради про відкладення розгляду справи № 908/91/22 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Судом встановлено, що заява (вх. № 16442/08-08/22 від 20.12.2022) не містить підтвердженого кваліфікованого ЕЦП, на підставі чого залишається судом без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 20.12.2022 за відсутністю позивача та відповідачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 16, 203, 207, 215, 227 ЦК України, ст. 207 ГК України, норми Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про публічні закупівлі», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про регулювання містобудівної діяльності». Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що підставами для звернення до суду з позовом у даній справі стало встановлення обставин, що оспорювані рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформлене протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021, рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, та договір № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладений між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», суперечать ст., ст. 31, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст., ст. 2, 13, 14, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 4 розділу І «Загальні положення» Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 15.04.2020 № 708. Зокрема, відповідно до наказу Міністерства культури України від 27.11.2014 № 1053 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» адміністративна будівля виконавчого комітету ЗМР за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка містобудування місцевого значення - Будівля Запорізького будівельного технікуму (охоронний номер 4458/17-Зп). Вказаний охоронний статус поширюється і на складові частини зазначеної будівлі з огляду на приписи ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», розділ 3 ДБН України В.2.2-Х-20ХХ «Будинки і споруди. Будинки одноквартирні», а також п. 3.5 ДБН України В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення». Таким чином, ганок є частиною пам'ятки культурної спадщини місцевого значення та на роботи щодо вказаного об'єкту поширюються Закон України «Про охорону культурної спадщини». Вказане також узгоджується з переліком робіт, наведеним в додатку 2 до тендерної документації «Технічні вимоги». Так, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» господарська діяльність з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), підлягають ліцензуванню за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 32 цього ж Закону до значних наслідків (СС3) відносяться об'єкти, зокрема, пам'ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в свою чергу, закріплено, що у складі організаційно-функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації., реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій. Головний архітектор проекту, керівники та виконавці робіт повинні мати освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні для проведення відповідних робіт. Вказані приписи законодавства узгоджуються з вимогами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 256 «Деякі питання ліцензування будівництва об'єктів, що за класами наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками», якою встановлено, що для виконання будівельних та монтажних робіт на об'єктах культурної спадщини професіонали та фахівці за посадами головного інженера, начальника будівельної дільниці, виконавця робіт, майстра, техніка будівельника повинні мати спеціалізацію за відповідною освітою, зокрема для реставрації, консервації, ремонтних робіт, реабілітації пам'яток культурної спадщини - промислове і цивільне будівництво та теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури, архітектура будівель і споруд, реставрація пам'яток архітектури та містобудування і реконструкція об'єктів архітектури. Також для отримання відповідного дозвільного документа саме щодо об'єкта культурної спадщини кваліфікація робітників повинна відповідати вимогам ДСТУ-Н Б Д.2.5-27:2012, ДСТУ Б Д.2.5-1:2012 - ДСТУ Б Д.2.5-26:2012 та підтверджуватися відповідними документами про кваліфікацію. Натомість, як зазначає прокурор, незважаючи на вищевикладені приписи законодавства щодо обов'язкової наявності у підрядника як кваліфікованих працівників у сфері охорони культурної спадщини, так і відповідної ліцензії, ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» надано довідку від 27.09.2021 № 27/09-16, відповідно до якої роботи з поточного ремонту на об'єкті: частина гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206, не потребують ліцензування. Факт відсутності у ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» ліцензії на виконання ремонтних робіт щодо пам'ятки культурної спадщини також підтверджується інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України від 30.11.2021 № 5002/05/13-21. Крім того, відповідачем 2 у складі тендерної пропозиції надано довідку від 27.09.2021 № 27/09-13, згідно якої надання послуг, що є предметом закупівлі, буде здійснюватися без залучення субпідрядників/співвиконавців. Вказане, як вважає прокурор, взагалі виключає можливість визнання переможцем оспорюваних торгів ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ». Також прокурор просить суд врахувати, що згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культурної спадщини, на підставі погодженої в установленому порядку науково-проектної документації. При цьому, не має значення який характер ремонтних або реставраційних робіт буде проводитися на об'єкті: внутрішні або щодо зовнішнього оздоблення. Відповідно до інформації Запорізької обласної державної адміністрації від 09.11.2021 № 10219/08-46 облдержадміністрація про факт проведення робіт на об'єкті: частина гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206, не повідомлялася. На розгляд до Управління містобудування та архітектури Запорізької ОДА науково-проектна документація на проведення робіт на пам'ятці архітектури та містобудування місцевого значення за адресою: пр. Соборний, 206 в м. Запоріжжі, не надходила, дозвіл на виконання відповідних робіт не надавався. Незважаючи на вимоги законодавства щодо проведення робіт на об'єкті культурної спадщини лише після їх погодження у складі науково-проектної документації (ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), а також їх виконання підрядником, який має спеціальну ліцензію та працівників відповідної кваліфікації (ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), відповідачем 1 прийняті оскаржувані рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформлене протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021 -09-14-000191-с від 01.10.2021, і про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, також відповідачами у справі укладений оспорюваний договір № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206» предметом якого було виконання робіт, у тому числі щодо фасадної частини будівлі (зокрема, поліпшення штукатурення стін по ситці без улаштування каркасу). Згідно із преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недотримання відповідачами у даній справі вимог законодавства щодо проведення робіт з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206 на підставі погодженої науково-проектної документації, не отримання дозволу на проведення зазначених робіт, а також подальше фактично безконтрольне з боку Запорізької обласної державної адміністрації проведення відповідачем 2, у якого відсутня ліцензія на проведення будівельних робіт на об'єкті культурної спадщини, є безумовними підставами для визнання недійсними оскаржуваних рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Відтак, з огляду на приписи ст., ст. 203, 207, 215, 227 ЦК України, договір № 1477/21-П від 20.10.2021, укладений між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» також підлягає визнанню недійсним. Враховуючи викладене, прокурор у позовній заяві просив суду, позов задовольнити повністю. Також прокурор просив суд покласти на відповідачів 1 і 2 порівну судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі з підстав, які наведені прокурором, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові заяви Запорізької обласної державної адміністрації.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву і у запереченнях на відповідь прокурора на відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти заявлених вимог Виконавчий комітет Запорізької міської ради мотивує наступним: частина гранітного ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 не є частиною об'єкта культурної спадщини: «Будівля Запорізького Будівельного технікуму». Так, у паспорті об'єкта «Будівля Запорізького Будівельного технікуму» від 2013 року у відповідності до графічних матеріалів (поверхові плани, стор. 11 паспорту) плану першого поверху чітко вбачається, що ганок не значиться як частина пам'ятки. Таким чином, у матеріалах облікової документації на пам'ятку містобудування місцевого значення «Будівля Запорізького Будівельного технікуму» (охоронний номер 4458/17-Зп) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, на підставі якої вона занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток архітектури, ганок не визначено як частину пам'ятки. Про зазначене Управління містобудування та архітектури Запорізької ОДА повідомлялося листом Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради від 22.11.2021 № 279.1/01-41. Інших доказів приналежності та віднесення ганку адміністративної будівлі як частини пам'ятки місцевого значення прокурором не наведено. Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на ДБН України В.2.2-Х-20ХХ «Будинки і споруди. Будинки одноквартирні» є некоректним, оскільки вказаний ДБН України В.2.2-Х-20ХХ не був затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а відтак - не є чинним. Крім того, сфера застосування цього проекту ДБН України В.2.2-Х-20ХХ поширюється на планування присадибних ділянок, проектування одноквартирних, двоквартирних і блокованих житлових будинків висотою до трьох поверхів (житлових будинків), господарських та побутових будівель та споруд. Таким чином, сфера дії проекту ДБН України В.2.2-Х-20ХХ не поширюються на адміністративні будівлі та/або будинки адміністративного призначення. За таких обставин, на роботи: «Послуги з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206» не поширюються дія Закону України «Про охорону культурної спадщини». Також відповідач 1 просить суд врахувати, що чинним законодавством України не передбачено механізму відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини шляхом визнання недійсними рішень та договорів. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону. Тобто сам факт здійснення поточного ремонту пам'ятки культурної спадщини не є порушенням приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини». Факт завдання шкоди, а також опис фактичних негативних наслідків, які настали для держави внаслідок укладення спірного договору, не описані прокурором у позовній заяві. Абзацом 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» додатково визначено, що ремонт пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації. У відповідності до ч. 1 ст. 46 цього ж Закону за проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці, зміну призначення пам'ятки, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону. Крім того, у відповідності до положень статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць відповідний орган охорони культурної спадщини може накласти на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції. Жодних актів за результатами повідомлення Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя Управління містобудування та архітектури Запорізької ОДА (яке є уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в Запорізькій області в частині пам'яток архітектури та містобудування) складено та направлено до Виконавчого комітету Запорізької міської ради не було. Також при вирішенні спору у даній справі відповідач 1 просить суд врахувати, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Відповідальність за порушення вимог цього Закону передбачена статтею 44 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, частиною 1 вищевказаної статті 44 Закону за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. Відповідальність за порушення законодавства про закупівлі передбачена статтею 16414 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також нормами Кримінального кодексу України. У даному випадку спірна процедура торгів є закінченою через укладення з переможцем торгів - ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» договору від 20.10.2021 №1477/21-П, а рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформлене протоколом про розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021, та рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської UА -2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, вичерпали свою дію, оскільки після їх прийняття виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (укладання договору), тому їх оскарження не забезпечить належне поновлення прав. Крім того, на момент подання прокурором позову у даній справі до суду договір від 20.10.2021 № 1477/21-П, укладений між відповідачами 1 і 2, було виконано та підписано 17.11.2021 акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 1 посилається також на помилковість твердження прокурора, що підрядник мав виконати роботи, у тому числі щодо фасадної частини будівлі. Так, у назві номенклатурної позиції предмета закупівлі UА -2021-09-14-000191-с чітко зазначено, що роботи будуть виконуватись виключно на частині гранітного ґанку адміністративної будівлі. Так само обсяг робіт визначений і у укладеному договорі від 20.10.2021 №1477/21-П. Актом про прийняття виконаних будівельних робіт від 17.11.2021 № 1, підписаному сторонами на виконання договору від 20.10.2021 № 1477/21-П, також засвідчено, що виконання робіт відбувалось виключно на «частині гранітного ґанку адміністративної будівлі», зокрема «облицювання стін гранітними плитами полірованими товщиною 40 мм при кількості плит в 1 м2 понад 3 до 4» відбувалось на клумбі, яка є частиною гранітного ґанку адміністративної будівлі. З урахуванням зазначеного, відповідач 1 просить суд в позові відмовити повністю.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог прокурора ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» підтримує доводи відповідача 1, що частина гранітного ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 не є частиною об'єкта культурної спадщини: «Будівля Запорізького Будівельного технікуму», а також на безпідставність посилань прокурора на ДБН України В.2.2-Х-20ХХ «Будинки і споруди. Будинки одноквартирні», які не є чинними на теперішній час. Так само безпідставним відповідач 2 вважає і посилання прокурора на п. 3.5 ДБН України В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення». Даний пункт розкриває суть поняття «прибудова», а саме прибудова - це частина будинку, призначена для розміщення адміністративних та побутових приміщень, відокремлена від виробничих будинків і приміщень протипожежними перешкодами. Ганок адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 не є частиною будинку, призначеною для розміщення адміністративних та побутових приміщень, жодні приміщення будь-якого типу на даному ґанку відсутні. У зв'язку з цим відповідач-2 вважає, що прокурором не доведено, що ремонтні роботи на ґанку адміністративної будівлі за адресою м. Запоріжжя пр. Соборний 206 повинні бути виконані з обов'язковим отриманням спеціальної будівельної ліцензії, або підтвердженням спеціальної кваліфікації працівників, що мають спеціальні знання та досвід, яка дозволяє виконувати роботи на об'єктах культурної спадщини. Також відповідач 2 просить суд врахувати, що відповідно до приписів ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю. На виконання вимог ст., ст 16, 17, Закону України «Про публічні закупівлі» вимог Тендерної документації, що розміщена у загальному доступі, і ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» було подано та завантажено до електронної площадки усі необхідні документи, пов'язані з підтвердженням відповідності вимогами щодо кваліфікації учасника. Жодних зауважень щодо кількості, комплектності, змісту або неповного підтвердження щодо відповідності учасника кваліфікаційним вимогам на адресу ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» від організатора публічної закупівлі не надходило. З урахуванням зазначеного, відповідач 2 просить суд в позові відмовити повністю.
Прокурорм на підставі ст. 166 ГПК України надані суду відповіді на відзиви відповідачів 1 і 2 на позовну заяву, в яких прокурор підтримав заявлені позлвні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд
УСТАНОВИВ
14.09.2021 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (відповідачем 1) оголошено про проведення відкритих торгів UА-2021-09-14-000191-с із закупівлі послуг з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 в м. Запоріжжі за кодом CPV за ДК 021:2015:45450000-6: Інші завершальні роботи.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 01.10.2021 переможцем вищезазначеної публічної закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» (відповідач 2), як таке, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.
Результати проведення публічної закупівлі оформлені протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, яким вирішено визнати переможцем відкритих торгів та оголошено про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».
В подальшому, 20.10.2021 між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (Замовник) та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» (Виконавець) укладено оспорюваний Договір № 1477/21-П (надалі - Договір), за умовами якого Замовник замовляє послуги з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 за кодом CPV за ДК 021:2015:45450000-6 (Інші завершальні роботи), а Виконавець зобов'язується надати такі послуги на умовах, визначених цим Договором, а Замовник прийняти та оплати їх.
За умовами розділу 2 «Ціна і порядок розрахунків» Договору ціна послуг за Договором складає 217636,03 грн. без ПДВ. (п. 2.1) Ціна послуг визначається розрахунком договірної ціни (етапами, видами) робіт, який є невід'ємною частиною Договору. (п. 2.2) Оплата наданих послуг здійснюється Замовником на підставі акту наданих послуг в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг за реквізитами,зазначеними в розділі 11 Договору. (п. 2.3)
Відповідно до п., п. 3.2-3.4 Договору місце надання послуг: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; період надання послуг: до 15.11.2021; датою надання послуг є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту надання послуг.
Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний надавати послуги в обсязі та у строки, передбачені Договором та оформити актами наданих послуг; надавати послуги якісно та дотримуватися норм законодавства України, діючих у будівництві норм та стандартів (ДСТУ, ТУ, ДБН та інших норм та правил, передбачених чинним законодавством України, які регулюють виконання послуг).
Згідно з п. 8.1 строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2021, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами.
Як встановлено судом з матеріалів справи, Договір від 20.10.2021 № 1477/21-П сторонами фактично виконаний, про що свідчить підписаний 17.11.2021 між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт.
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.
Предметом даного позову виступають три немайнові вимоги прокурора про визнання недійсним рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформленого протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021 -09-14-000191-с від 01.10.2021; про визнання недійсним рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформленого протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021 та про визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».
Мотивуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що оспорювані рішення та договір суперечать ст., ст. 31, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст., ст. 2, 13, 14, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 4 розділу І «Загальні положення» Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 15.04.2020 № 708.
При цьому в обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства культури України від 27.11.2014 № 1053 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» адміністративна будівля виконавчого комітету Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка містобудування місцевого значення - Будівля Запорізького будівельного технікуму (охоронний номер 4458/17-Зп).
Як вважає прокурор, вказаний охоронний статус поширюється і на складові частини зазначеної будівлі з огляду на приписи ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», розділ 3 ДБН України В.2.2-Х-20ХХ «Будинки і споруди. Будинки одноквартирні», а також п. 3.5 ДБН України В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення». Таким чином, ганок адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради є частиною пам'ятки культурної спадщини місцевого значення та на роботи щодо вказаного об'єкту поширюються Закон України «Про охорону культурної спадщини».
З урахуванням викладеного, прокурор зазначає. що незважаючи на вимоги законодавства щодо проведення робіт на об'єкті культурної спадщини лише після їх погодження у складі науково-проектної документації (ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), а також можливість їх виконання підрядником, який має спеціальну ліцензію та працівників відповідної кваліфікації (ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), відповідачем 1 прийняті оскаржувані рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформлене протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021, і про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, також відповідачами у справі укладений оспорюваний договір № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206» предметом якого було виконання робіт, у тому числі щодо фасадної частини будівлі (зокрема, поліпшення штукатурення стін по ситці без улаштування каркасу).
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги прокурора такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч., ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У спірних правовідносинах порушення інтересів держави прокурором обґрунтовується тим, що недотримання відповідачами у даній справі вимог законодавства щодо проведення робіт на підставі погодженої науково-проектної документації, безпідставне визначення вартості закупівлі на підставі не передбаченої законодавством технічної специфікації, а також не отримання дозволу на проведення робіт щодо будівлі № 206 по пр. Соборний у м. Запоріжжі, а також подальше фактично безконтрольне з боку Запорізької обласної державної адміністрації проведення відповідачем 2, у якого відсутня ліцензія на проведення будівельних робіт на об'єкті культурної спадщини, може призвести до втрати останнім своєї історико-культурної значущості.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).
Таким чином, у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності позивача.
З огляду на зазначене, зважаючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації.
Спірні відносини, які виникли в даній справі, регулюються положеннями Закону України «Про публічні закупівлі».
В преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що зазначений Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом статті 1 цього Закону:
тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі);
замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав;
тендерний комітет - службові (посадові) та інші особи замовника, призначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із цим Законом;
тендерна документація - документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав;
учасник процедури закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі;
тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації;
предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом;
договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Мотивуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що всупереч вимогам законодавства щодо проведення робіт на об'єкті культурної спадщини лише після їх погодження у складі науково-проектної документації (ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), а також можливість їх виконання підрядником, який має спеціальну ліцензію та працівників відповідної кваліфікації (ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» не виконало кваліфікаційні вимог для отримання ліцензії для виконання ремонтних робіт не об'єкті пам'ятки культурної спадщини, не дотрималося кваліфікаційних вимог щодо наявності у складі працівників відповідної кваліфікації. Крім того, відповідачами не отримано дозволу на виконання робіт на об'єкті культурної спадщини.
Як наслідок, відповідачем 1 прийняті оскаржувані рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформлене протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021, і про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, також відповідачами у справі укладений оспорюваний договір № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206» предметом якого було виконання робіт, у тому числі щодо фасадної частини будівлі.
Отже, для оцінки вказаних доводів прокурора визначального значення набуває факт того, чи проводилися роботи за договором № 1477/21-П від 20.10.2021 на об'єкті культурної спадщини та чи розповсюджується охоронний статус Закону України «Про охорону культурної спадщини» на складові частини будівлі адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206.
В статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» дано визначення, що культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Так, відповідно до наказу Міністерства культури України від 27.11.2014 № 1053 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» адміністративна будівля виконавчого комітету Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка містобудування місцевого значення - Будівля Запорізького будівельного технікуму (охоронний номер 4458/17-Зп).
З матеріалів справи судом встановлено, що у паспорті об'єкта «Будівля Запорізького Будівельного технікуму» від 2013 року у відповідності до графічних матеріалів (поверхові плани, стор. 11 паспорту, наявний в матеріалах справи стор. 125-146) плану першого поверху чітко вбачається, що ганок не значиться як частина пам'ятки.
Таким чином, у матеріалах облікової документації на пам'ятку містобудування місцевого значення «Будівля Запорізького Будівельного технікуму» (охоронний номер 4458/17-Зп) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, на підставі якої вона занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток архітектури, ганок не визначено як частину пам'ятки.
Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на ДБН України В.2.2-Х-20ХХ «Будинки і споруди. Будинки одноквартирні» суд вважає недоречним, оскільки вказаний ДБН України В.2.2-Х-20ХХ не був затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а відтак - не є чинним.
Крім того, відповідно до розділу «Сфера застосування» вказаних ДБН України В.2.2-Х-20ХХ ці норми поширюються на планування присадибних ділянок, проектування одноквартирних, двоквартирних і блокованих житлових будинків висотою до трьох поверхів (у подальшому - житлових будинків), господарських та побутових будівель та споруд (у подальшому - господарських будівель), що споруджуються на території України. Норми поширюються на нове будівництво, реконструкцію існуючих житлових будинків (добудову, перепланування, надбудову), в тому числі у випадках виділення частки в загальній власності, а також на реконструкцію сільських житлових будинків. Дані норми розповсюджується на будинки, що знов будуються і реконструюються, з кількістю поверхів не більше ніж три, що складаються з декількох блоків, кількість яких не перевищує десять і кожен з яких призначений для мешкання однієї сім'ї, має загальну стіну (загальні стіни) без отворів з сусіднім блоком або сусідніми блоками, розташований на окремій земельній ділянці і має вихід на територію загального користування (житлові будинки блокованої забудови), якщо вони: не мають приміщень, розташованих над приміщеннями інших житлових блоків; не мають загальних входів, допоміжних приміщень, горищ; мають самостійні системи вентиляції; мають самостійні системи опалення або індивідуальні вводи і підключення до зовнішніх теплових мереж. Блоковані будинки, що не відповідають цим умовам, проектують і будують відповідно до вимог ДБН В.2.2-15-2005.
Отже, сфера застосування цього проекту ДБН України В.2.2-Х-20ХХ поширюється на планування присадибних ділянок, проектування одноквартирних, двоквартирних і блокованих житлових будинків висотою до трьох поверхів (житлових будинків), господарських та побутових будівель та споруд.
Таким чином, навіть сфера дії проекту ДБН України В.2.2-Х-20ХХ не поширюються на адміністративні будівлі та/або будинки адміністративного призначення.
Так само безпідставним суд вважає посилання прокурора на п. 3.5 ДБН України В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення». Зокрема, даний пункт ДБН України В.2.2-28:2010 розкриває суть поняття «прибудова», а саме прибудова - це частина будинку, призначена для розміщення адміністративних та побутових приміщень, відокремлена від виробничих будинків і приміщень протипожежними перешкодами.
Як свідчать матеріали справи ганок адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 не є частиною будинку, призначеною для розміщення адміністративних та побутових приміщень, жодні приміщення будь-якого типу на даному ґанку відсутні.
За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідачів 1 і 2, що у даному випадку прокурор не довів приналежності та віднесення ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206 до частини пам'ятки місцевого значення.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що на роботи: «Послуги з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206», які були предметом оспорюваної прокурором процедури закупівлі та предметом оспорюваного договору № 1477/21-П від 20.10.2021 не поширюються дія Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Враховуючи у сукупності вище наведене, суд вважає недоведеними та нормативно не обґрунтованими доводи прокурора, що проведення робіт на об'єкті: «Частина гранітного ганку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206» можливе лише після їх погодження у складі науково-проектної документації відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також можливість їх виконання підрядником, який має спеціальну ліцензію та працівників відповідної кваліфікації відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Вирішуючи спір у даній справі суд щодо доводів прокурора про невідповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям щодо предмету закупівлі суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами розгляду тендерних пропозицій складається протокол розгляду тендерних пропозицій за формою, встановленою Уповноваженим органом, та оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону. Після оприлюднення замовником протоколу розгляду тендерних пропозицій електронною системою закупівель автоматично розсилаються повідомлення всім учасникам тендеру та оприлюднюється перелік учасників, тендерні пропозиції яких не відхилені згідно з цим Законом. Дата і час проведення електронного аукціону визначаються електронною системою автоматично, але не раніше ніж через п'ять днів після оприлюднення протоколу розгляду тендерних пропозицій.
Статтею 16 цього Закону закріплено кваліфікаційні критерії.
Так, замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.
Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.
Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Замовник не встановлює кваліфікаційні критерії та не визначає перелік документів, що підтверджують подану учасниками інформацію про відповідність їх таким критеріям, у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передачі та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, послуг з централізованого опалення, послуг поштового зв'язку, поштових марок і маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- та телесигналів, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування.
Документи, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, не подаються ними у складі тендерної пропозиції та не вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Відсутність документів, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, у складі тендерної пропозиції не може бути підставою для її відхилення замовником.
Згідно зі ст. 30 Закону «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо: 1) учасник: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником; 2) переможець: відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону; 3) наявні підстави, зазначені у статті 17 і частині сьомій статті 28 цього Закону; 4) тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.
Суд вважає недоведеними прокурором належними доказами підстав в обґрунтування твердження щодо невідповідності кваліфікаційним критеріям ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».
За приписами ч. 2 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі» учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.
Досліджені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що у спірних правовідносинах чинним законодавством від ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» не вимагається отримання ліцензії на проведення робіт з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206.
Стовно вимоги прокурора про визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021, укладеного за результатами проведення спірної процедури закупівлі, судом враховано наступне.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Приписами частини 1 статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. 3 ст. 215 ЦК України)
При цьому, статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено підстави недійсності договору про закупівлю. Так, договір про закупівлю є нікчемним у разі: - його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; - його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; - його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, обставин справи та висновків суду, спірний договір № 1477/21-П від 20.10.2021 не містить ознак та підстав для визнання його судом недійсним.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи прокурора, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Заперечення відповідачів 1 і 2 на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір до відшкодування не присуджується.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
В задоволені позову Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформленого протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021; про визнання недійсним рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформленого протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021; про визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021 по об'єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 29» грудня 2022 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.