ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
29.12.2022р. Справа №905/844/22
Господарський суд Донецької області, у складі судді Демідової П.В., розглянувши матеріали справи №905/844/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лізинг", м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро", с.Єлизаветівка Мар'їнського району Донецької області
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальному розмірі 266 490,49грн,-
Без виклику представників сторін
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест-Лізинг", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальному розмірі 266 490,49грн, з яких: 132 542,83грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 26 813, 90грн - пеня, 14 787,69грн - 24% річних, 13 896,67рн - інфляційне збільшення, 78 449,40грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №210809-3ФЛ-Ю-А від 09.08.2021 в частині сплати лізингових платежів в повному обсязі, відповідно до Графіку, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 132 542,83грн та нараховано штрафні санкції.
Ухвалою суду від 09.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/844/22; визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 28.11.2022 та 30.11.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на форс-мажорні обставини, які пов'язані з військовою агресією Російської федерації проти України, що підтверджуються листом-повідомленням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та унеможливлюють сплату лізингових платежів через розташування основних контрагентів відповідача на окупованій території та відсутність інформації щодо суми та розрахункового рахунку позивача; нарахування пені та штрафних санкцій є безпідставним, з огляду на те, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеною статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати неустойки за таке прострочення на період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, відповідно до п.18, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, внесених Законом України №2120-IX від 15.03.2022.
На підставі приписів ч.2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова.
Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.
У зв'язку з обмеженим фінансуванням суду на придбання знаків поштового відправлення (поштових марок), ухвала суду від 09.11.2022 направлена на електронні адреси сторін, зазначені в матеріалах справи та згідно довідок, сформованих в системі «Діловодство спеціалізованого суду» доставлена відповідачу 11.11.2022 та не доставлена позивачу на офіційну електронну адресу. Також, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі судом здійснено телефонограму від 15.11.2022.
Відповідно до положень ст.120 ГПК України якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. У разі відсутності відповідної заяви сторона вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи шляхом направлення ухвали на зазначену ним адресу.
Крім того, згідно з ч.1 ст11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що Мар'їнська територіальна громада, де знаходиться відповідач віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.10.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28.10.2022 №248), судом 17.11.2022 розміщено на офіційному веб-порталі судової влади ухвалу суду від 09.11.2022, з посиланням на веб-адресу в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та виходячи з положень Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом, у строки встановлені ухвалою суду.
Таким чином, суд враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження суд, -
ВСТАНОВИВ:
09.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зав Агро» (лізингоодержувач) укладено договір №210809-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, відповідно до п.п.4.1,4.2, 5.1-5.6, якого об'єктом лізингу є автомобіль BMW X5, загальною вартістю 1 961 235,00грн, з яких 326 872,60 ПДВ 20%; строк лізингу: 18 місяців; максимальний термін передачі, з врахуванням положень Додатку «Загальні умови» - 24.09.2021; місце передачі: м.Хмельницький, проспект Миру, буд.103/1; мінімальний строк для дострокового придбання (за дати передачі) - 12 місяців; адреса базування (зберігання):Донецька обл, Мар'їнський район, с.Єлизаветівка, вул.Центральна, 39-А; гранична дата сплати авансового лізингового платежу: 20.08.2021.
Додатком до договору №210809-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 09.08.2021 сторони узгодили загальні умови договору , які не обмежують та доповнюють договір.
Так, п.1.1 додатку до договору передбачено, що лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об'єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в Додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об'єкт лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Строк користування Лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору (надалі - графік) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту лізингу, але в будь-якому випадку не може бути меншим одного року (п.1.2 додатку до договору). Об'єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом строку лізингу та строку дії даного договору. В разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору, об'єкт лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається (п.1.3 додатку до договору).
Згідно з п.2.1.7.1 додатку до договору, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) дорівнює або становить більше, ніж 20 (двадцять) % від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в п.4.2 договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту (наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Пунктами 2.2 та 2.3 додатку до договору передбачено, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об'єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п.2.5, 2.6 загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг об'єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного у п.2.7. - 2.9., 3.5 загальних умов (далі - винагорода). Авансовий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору), з урахуванням п.2.6 Загальних умов, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату, зазначену сторонами в пункті 5.6 цього договору та в сумі, Авансового лізингового платежу, визначеного у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) незалежно від отримання рахунку.
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.) день лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому ін.) дню (п.2.4 додатку до договору).
Пунктом 2.7 додатку до договору передбачено, що у разі якщо, лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 (двадцять чотири) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Відповідно до п.3.4 додатку до договору, приймання лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність справність об'єкта лізингу і відповідність об'єкта лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору.
Згідно з п.7.1.1 договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми заборгованості за платежами за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором (п.8.1 додатку до договору). Сторони зобов'язані письмово не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п.8.2 додатку до договору). Якщо обставини, вказані в п.8.1 Загальних умов, продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити (п.8.3 додатку до договору).
Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання сторонами додатків «Загальні умови договору», «Специфікація», «Довідка», «Страхування», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об'єкт лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асістанс», «Поняття нормального зносу» до договору) (п.10.1 додатку до договору).
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бест Лізинг» передало об'єкт лізингу, а саме: новий легковий універсал BMW, моделі Х5, 2021 рок випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а ТОВ «Зав - Агро» прийняло його у користування разом з свідоцтвом про державну реєстрацію СХА471769 від 13.08.2021, комплектом державних реєстраційних номерів НОМЕР_2 , ключами, сервісною книжкою, інструкцією з експлуатації, автомобільним набором та сервісною карткою із серійним номером 00295, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта лізингу в користування від 13.08.2021 за договором №210809-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 09.08.2021.
Неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №210809-3ФЛ-Ю-А від 09.08.2021 в частині сплати лізингових платежів в повному обсязі, відповідно до Графіку, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 132 542,83грн стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення позивача до суду.
Дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Умовами договору передбачено, що сплата лізингових платежів відбувається відповідно до графіку та складається з авансового лізингового платежу та чергових платежів, які включають в себе відшкодування частини вартості об'єкта лізингу і винагороду лізингодавця та сплачуються у наступному порядку: авансовий платіж, який більше 20% загальної вартості об'єкта лізингу, шляхом додавання 20 календарних днів до дати підписання акту, а черговий платіж у наступному місяці у ту ж дату, що і попередній.
Виходячи із наведеного, враховуючи що акт приймання-передачі підписаний 13.08.2021 авансовий платіж сплачується - 02.09.2021, а наступні чергові платежі відповідно 02.10.2021, 02.11.2021, 02.12.2021, 02.01.2023, т.д.
Зі змісту позову вбачається, що у зв'язку з несплатою чергових лізингових платежів відповідно до графіку у відповідача виникла заборгованість щодо оплати в загальній сумі 132 542,83грн за наступні періоди: з 02.02.2022 (6 період лізингу) - 387,04грн; з 02.03.2022 (7 період лізингу) - 25 167,11грн; з 01.04.2022 (8 період лізингу) - 27 063,21грн; з 02.05.2022 (9 період лізингу) - 26 431,18грн; з 02.06.2022 (10 період лізингу) - 27 063.21грн; з 02.07.2022 (11 період лізингу) - 26 431,18грн.
В підтвердження вказаної заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи довідку про нарахування та сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №210809-3/ФЛ-Ю-А від 09.08.2021.
Відповідач у поданому відзиві зазначає, що позивачем вказано період часу, а саме з 02.03.2022 по 02.07.2022, який не співпадає з періодом заборгованості, оскільки відповідно до п.8.1 сторони звільняються від відповідальності у разі затримки чи невиконання своїх обов'язків за договором, які виникли внаслідок обставин непереборної сили, наявність яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України за вих.№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Дослідивши договір лізингу та приписи ст. 617 ЦК України суд зауважує, що обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання. В свою чергу відповідач помилково вважає, що таки обставини звільняють його від виконання самого зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також відсутність спростувань щодо своєчасного виконання основного зобов'язання збоку відповідача, суд вважає доведеним факт наявності та обґрунтованості заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 132 542,83грн, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в цієї частині.
Крім зазначеного, позивачем заявлено до стягнення 24% річних в сумі 14 787,69грн та інфляційне збільшення в сумі 13 896,67грн за період з 03.02.2022 по 19.10.2022.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2.7 загальних умов до договору передбачено, що у разі якщо, лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 (двадцять чотири) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Відповідач заперечує проти нарахування означених сум, посилаючись на Закон України №2120-ІХ від 15.03.2022, яким доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктами 18 та 19.
Згідно з п.п.18, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зі змісту вказаних положень вбачається, що саме позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України та неустойки у разі прострочення зобов'язання за договором, відповідно до якого останньому надано кредит/позика банком або іншим кредитодавцем, тобто за змістом зазначене безпосередньо стосуються відносин позики або кредитних відносин.
Частиною 2 ст.806 Цивільного кодексу передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Дослідивши Закон України «Про фінансовий лізинг», судом встановлено, що зазначеним Законом не встановлені особливості, яки б дозволили зробити висновок, що положення законодавства про позику або кредит застосовуються до договорів фінансового лізингу.
Таким чином, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договору оренди та договору купівлі-продажу, врегульовуючи таким чином відносини, щодо володіння та користування об'єктом лізингу за плату, а також переходу права власності на нього. За своєю суттю вказані відносини не є відносинами позики або кредиту, у зв'язку з чим положення п.18 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню в даному випадку.
У зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано означені суми 24% річних та інфляційного збільшення.
Перевіривши розрахунок позивача 24% річних за період з 03.02.2022 по 19.10.2022 судом встановлено, що він є арифметично вірним та сума 24% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 14 787,69грн.
Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційного збільшення за період з 03.02.2022 по 19.10.2022 судом встановлено, що він є арифметично невірним та за підрахунком суду сума інфляційного збільшення складає 16 929,20грн, проте враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог, сума інфляційного збільшення підлягає стягненню в заявленому розмірі, а саме 13 896,67грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 26 813,94 грн за період з 03.02.2022 по 19.10.2022 та штраф в сумі 78 449,40грн за неподання звітності про стан та адресу базування об'єкту лізингу відповідно до п.7.1.3 договору.
За змістом ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст.231 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п.7.1.1 договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми заборгованості за платежами за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.
На підставі вищевикладеного, позивачем нараховано пеню в сумі 26 813,94 грн за період з 03.02.2022 по 19.10.2022.
Пунктом 5.2.1 загальних умов договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.
За ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) об'єкта лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з об'єктом лізингу, порушенні умов пунктів 2.15, 2.16, 3.6, 4.1.2, 4.8, 5.2, 10.2 загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень (п.7.1.3 загальних умов).
У зв'язку з неподанням звітності відповідачем позивачем нараховано штраф за 4 квартали в сумі 78 449,40грн.
Таким чином, загальна сума нарахованих штрафних санкцій становить 105 263,34грн, що складає майже половину заявленої до стягнення суми та у сукупності з 24% річних та інфляційними збільшеннями перевищують суму основної заборгованості.
У даному випадку суд розглядає заперечення відповідача щодо звільнення від відповідальності у зв'язку із форс-мажорними обставинами.
Відповідно до ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.141 вказаного Закону).
Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.
За умовами п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Контекстний зміст ст. 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, яки стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов'язань.
У зв'язку з викладеним, суд критично ставиться до належного доказу наявності форс-мажорних обставин, наданого до матеріалів справи, а саме до листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України. Так зазначеним листом ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини є надзвичайними невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв'язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Суд не може погодитися з позицією відповідача про те, що зазначений лист засвідчує залежність виконання ним грошових зобов'язань за спірним договором із початком воєнної агресії про яку йдеться в листі ТПП.
Суд зауважує, що обставини непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором звільняють сторін від відповідальності, якщо зобов'язання порушено внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України). У цих випадках достатньо дослідити факт існування обставин непереборної сили та залежність виконання договірних зобов'язань від цих обставин.
Розділом 8 договору визначено, що сторони зобов'язані письмово не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п.8.2 додатку до договору).
Як зазначалося вище, документом, передбаченим діючим законодавством, який підтверджує настання форс-мажорних обставин у договірних відносинах є сертифікат ТПП.
Підсумовуючи наведене, сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності у разі невиконання свої обов'язків за договором, якщо це зумовлено обставинами непереборної сили за умови письмового повідомлення не пізніше 10 діб з дня настання таких обставин, тобто зазначені умови не передбачають, можливості зупинення або відкладення строку виконання обов'язків за договором, зокрема щодо сплати лізингових платежів, за встановленим графіком, у разі настання форс-мажорних обставин.
З матеріалів поданого відзиву вбачається, що ТОВ «Зав-Агро» звернулось до ТОВ «Бест Лізинг» з листом-повідомленням за вих.№9 від 04.07.2022, в якому зазначило, що у зв'язку з окупацією та проведенням воєнних дій на території Донецької області, де розташовані його виробничі потужності (с.Калинове, Волноваського району, Донецької області) підприємству завдано невиправні збитки, частина техніки, що отримана за договорами лізингу залишилась на окуповані території, техніка передана за договором №210809-3/ФЛ-Ю-А від 09.08.2021 залишилась на території України, проте виплати не проводяться у зв'язку з тяжким фінансовим становищем зумовленим неможливістю надання послуг по збиранню урожаю через перебування значної кількості земельних ділянок контрагента в окупації та відсутністю контрактів.
Зі змісту листа ТОВ «Зав-Агро до ТОВ «Бест Лізинг» за вих.№9 від 13.09.2022 вбачається, що мова йде по техніку, яка залишилась на окупованій території за іншими договорами, укладеними між сторонами та не стосуються договору, який є предметом розгляду у даній справі.
Також, до відзиву долучено скріншот листа адвоката відповідача на наступну електронну адресу <І.perekhrest@bestleasing.com.ua> датоване 23.03.2022 о 15:38:04, в якому він просить надати скан-копії договорів лізингової техніки, графіку платежів враховуючи заборгованість, з метою підтвердження причетності ТОВ «Зав-Агро» до її використання, визначення переліку та їх долі, у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати платежі по рахунку, оскільки офіс, який знаходиться у м.Волноваха повністю зруйнований через повномасштабне вторгнення Російської федерації.
Виходячи із зазначеного, відповідачем не дотримано строку визначеного п.8.2 договору щодо повідомлення про настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють здійснення виплат за договором, крім того, суду зауважує, що в наданих листах відповідач не зазначає про неможливість виконання договору через настання форс-мажорних обставин та не просить позивача віднести події, що склалися до подій непереборної сили за спірним договором.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідач не виконав вимоги договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім зазначеного, суд погоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21, в якої останній зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов'язання за договором.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за конкретним договором.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв'язку неможливості виконання зобов'язань за договором із фактом військової агресії. Відповідачем не надано будь-яких документів в підтвердження наявності або відсутності коштів необхідних для виконання обов'язку зі сплати основної заборгованості, тяжкий фінансовий стан, на який є посилання в долучених до відзиву листах ніяким чином не підтверджено.
Враховуючи викладене відповідачем не доведено ані наявність форс-мажорних в розумінні вимог спірного договору, ані неможливість виконання обов'язку з оплати лізинговий платежів.
Проте, розглядаючи питання про стягнення суми штрафу та пені суд не може залишити поза увагою те,що розмір штрафних санкцій складає 105 263,34грн в умовах наявності боргу за основним зобов'язанням 132 542,83 грн.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належно виконував покладені на нього обов'язки щодо сплати лізингових платежів до обставин, пов'язаних з початком збройної агресії Російської федерацій проти України та після повномасштабного вторгнення вживав заходи, спрямовані на встановлення зв'язку з контрагентами за договорами, зокрема і з позивачем у справі. Згідно наданих листів та змісту відзиву відповідач намагався дійти спільної згоди щодо врегулювання питання щодо виниклої заборгованості, що не заперечується позивачем.
Суд враховує, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Підтримуючись принципу "справедливого балансу інтересів сторін", беручи до уваги невідповідність розміру стягуваної неустойки з наслідками порушення зобов'язання, поведінку боржника, пов'язану із своєчасним виконанням зобов'язань до початку військової агресії , а також підтримання з боку відповідача контакту з кредитором, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем до 2000,00грн., з яких: 1000,00грн - пеня та 1000,00грн - штраф за неподання звіту про стан та адресу базування об'єкта лізингу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальному розмірі 266 490,49грн задовольнити частково.
Враховуючи ту обставину, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальному розмірі 266 490,49грн - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" (85651, Донецька область, Мар'їнський район, с.Єлизаветівка, вул.Центральна, буд.39-А; код ЄДРПОУ 38434908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лізинг" (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.13/2, літера Б; код ЄДРПОУ 33880354) грошові кошти в сумі 163 227,19грн, з яких: 132 542,83грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 14 787,69грн - 24% річних, 13 896,67грн - інфляційне збільшення; 1000,00грн - пеня, 1000,00грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3997,35грн.
3.В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2022.
Суддя П.В. Демідова