ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3595/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Дробота А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (м. Полтава)
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Дніпропетровська обл., м. Жовті Води)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Макаренко О.А.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" звернулось з позовною заявою до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 700839,35грн, з якої: 540000,00грн основного боргу, 140378,53грн інфляційних втрат, 20460,82грн 3% річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №344/11/137Е від 14.04.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 540000,00грн на яку позивач нарахував 3% річних - 20460,82грн за період з 08.07.2021 по 11.10.2022 та інфляційні втрати - 140378,53грн за період з липня 2021 року по вересень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.11.2022.
07.11.2022 до канцелярії суду від представника позивача адвоката Макаренко О.А. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою комплексних засобів та програмного забезпечення "EasyCon", яке було відправлено засобами електронного зв'язку та через систему "Електронний суд" 07.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Підготовче засідання призначено на 22.11.2022.
У судове засідання 22.11.2022 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022 відкладено підготовче засідання на 08.12.2022.
У судове засідання 08.12.2022 відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 22.12.2022.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвала суду від 20.10.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв'язку.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 20.10.2022 була доставлена до електронної скриньки відповідача - vostgok@email.dp.ua - 20.10.2022.
Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 20.10.2022 отримав ухвалу суду від 20.10.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідача (а.с. 43 том 1).
При цьому, суд зазначає, що ухвали Господарського суду від 22.11.2022 і 08.12.2022 теж були доставлені до електронної скриньки відповідача - vostgok@email.dp.ua. Зазначене підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 57, 61 том 1).
Також, доказом обізнаності відповідача про розгляд справи є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 08.12.2022 (а.с. 62 том 1).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи.
У судове засідання 22.12.2022 представник відповідача не з'явився, явку повноважних представників не забезпечив, відзиву на позов не надав.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 22.12.2022 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
УСТАНОВИВ:
14.04.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (далі - виконавець, позивач) укладено договір №344/11/137Е від 14.04.2020 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується виконати послугу з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги код 5022 (Поточний ремонт тепловозу ТЕМ2-8928).
Згідно з п. 1.2 договору замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги, що надаються на умовах даного договору.
Пунктом 1.3 договору визначено, що предметом ремонту є тепловоз марки ТЕМ2, заводський номер 8928. Рік побудови - 1987. Побудований "Брянським тепловозобудівним заводом".
Виконавець виконує ремонт дизеля в обсязі поточного ремонту ПРЗ з ремонтом редуктора приводу розподільчих валів (заміна вузла шестеренчастого приводу), обточку бандажів колісних пар, поточний ремонт екіпажної частини тепловоза в обсязі ПР1, ревізію повітряних резервуарів, гальмівних циліндрів та автозчепних пристроїв (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору виконавець виконує наступні ремонтні послуги:
Ремонт в обсязі ПР1 екіпажної частини, візків і ресорного підвішування, виконується:
- ремонт рами, шкворневих балок візків;
- ревізія деталей ресорного підвішування;
- ревізія пружинної підвіски;
- ревізія моторно-осьових підшипників;
- ревізія автозчепного пристрою.
Роботи з ремонту колісних пар і буксових вузлів виконуються:
- ревізія буксових вузлів;
- поточний ремонт колісних пар в обсязі ПР1;
- обточування бандажів колісних пар.
Роботи з ремонту гальмівного і пневматичного обладнання виконуються:
- ревізія і ремонт гальмівних циліндрів.
- промивка і гідравлічні випробування повітряних резервуарів.
Роботи з ремонту електричних машин та обладнання в обсязі ПР1 виконуються:
- ревізія електричних машин, клемних коробок, допоміжних електричних машин, колекторів;
- ревізія вивідних кабелів тягових електродвигунів.
Роботи і ремонту дизеля виконуються:
- ремонт дизеля в обсязі поточного ремонту ПР3;
- ремонт редуктора приводу розподільчих валів і заміною шестерень вузла шестеренчастого приводу.
Послуги надаються з запасних частин та матеріалів виконавця (п. 1.6 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору орієнтовна вартість послуг за цим договором визначаєтеся відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору), який є невід'ємною частішою договору і складає 1080000,00грн (один мільйон вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ 20% -180000,00грн.
Згідно з п. 3.2 договору замовник здійснює передплату у розмірі 30% з моменту передачі тепловоза в ремонт протягом 10 банківських днів.
Замовник здійснює оплату наданих послуг у розмірі 20% вартості договору після проведення успішних реостатних випробувань відремонтованого тепловозу протягом 10 банківських днів з момент; підписання сторонами актів випробування (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що остаточна оплата протягом 60 банківських днів після передачі тепловоза замовнику, з оформленням необхідної документації з моменту підписання актів приймання-передачі на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг.
Приймання послуг оформляється Актом здачі - приймання наданих послуг на базі замовника за участі представників виконавця (п. 4.11 договору).
Тепловоз приймається з ремонту на підставі перевірок та приймально-здавальних випробувань, встановлених відповідно з вимогами технічної документації на ремонт (п. 4.12 договору).
Відповідно до п. 4.13 договору замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання Акту здачі - приймання наданих послуг зобов'язаний направити виконавцеві підписаний Акт або надати мотивовану відмову від підписання Акту.
У випадку відсутності мотивованої відмови послуги вважаються прийнятими, а Акт є підставою для проведення розрахунків (п. 4.14 договору).
Після успішно проведених реостатних випробувань перед відправкою тепловоза на базу замовника, проводиться передавання тепловоза від виконавця уповноваженим представникам замовника з оформленням відповідної документації та підписання сторонами акту приймання-передачі тепловозу (п. 4.18 договору).
Остаточне приймання виконаних послуг по ремонту тепловоза здійснюється комісійно представниками замовника і виконавця на території замовника після прибуття технічно справного тепловозу на базу замовника з оформленням актів виконаних послуг (п. 4.19 договору).
Згідно з п. 5.3.3 договору замовник зобов'язаний оплачувати надані послуги в розмірі і в строки, передбачені договором.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
В матеріалах справи наявний укладений між сторонами додаток №1 до договору Протокол узгодження договірної ціни (а.с. 12 том 1).
03.06.2020 між сторонами підписано акт приймання в поточний ремонт тепловозу ТЕМ2-8928 (а.с. 13 том 1).
13.01.2021 між сторонами підписано акт проведення реостатних випробувань тепловозу (а.с. 13 том 1).
На виконання умов договору позивачем здійснено часткову оплату у розмірі 540000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с. 22-24 том 1).
Після проведення поточного ремонту тепловозу ТЕМ2-8928 між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 24.02.2021 (а.с. 14 том 1).
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання щодо здійснення остаточної оплати за надану послугу, у зв'язку з чим заборгованість становить 540000,00грн на яку позивач нарахував 3% річних у сумі 20460,82грн за період з 08.07.2021 по 11.10.2022 та інфляційні втрати у сумі 140378,53грн за період з липня 2021 по вересень 2022, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин належного виконання сторонами умов договору, наявністю правових підстав для стягнення вартості виконаних робіт за договором та стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що остаточна оплата протягом 60 банківських днів після передачі тепловоза замовнику, з оформленням необхідної документації з моменту підписання актів приймання-передачі на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг.
Матеріалами справи підтверджується те, що між сторонами підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 24.02.2021 (а.с. 14 том 1).
Доказів оплати виконаних робіт у встановлений договором строк відповідач не надав.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає про необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Оцінюючи долучені позивачем до матеріалів справи докази, господарський суд доходить висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором.
Таким чином, враховуючи викладене, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 18.05.2021, відповідно прострочення з 19.05.2021.
Протягом судового розгляду справи відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов'язань на суму 540000,00грн.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 540000,00грн.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, відповідно до розрахунку (а.с. 35 том 1).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за загальний період з 08.07.2021 по 11.10.2022 у сумі 20460,82грн.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.
Також, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 140378,53грн за загальний період з липня 2021 року по вересень 2022 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 700839,35грн, з яких: 540000,00грн - основний борг, 20460,82грн - 3% річних, 140378,53грн - інфляційні втрати.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 10512,60грн відповідно до квитанції №N1COW5439M від 11.10.2022 (а.с. 6 том 1).
З урахуванням ціни позову судовий збір становить 10512,59грн (700839,35 х 1,5% = 10512,59).
Надмірно сплачений позивачем судовий збір - 0,01грн (10512,60 - 10512,59 = 0,01).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого ним судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.
За таких обставин, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 10512,59грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором №344/11/137Е від 14.04.2020 в загальному розмірі 700839,35грн, з якої: 540000,00грн основного боргу, 140378,53грн інфляційних втрат, 20460,82грн 3% річних - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"(52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (36015, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Старокотелевська, буд. 2, ідентифікаційний код: 41372742) 540000,00грн - основного боргу, 140378,53грн - інфляційних витрат, 20460,82грн - 3% річних та 10512,59грн - витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 29.12.2022.
Суддя В.О. Татарчук