ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1037/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 (суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 14.09.2022) у справі №904/1037/22
за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21А, ідентифікаційний код 03341305)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, буд. 7, прим.2-18, ідентифікаційний код 42466967)
про стягнення 108 659,78 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення та 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року Комунальнe підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 03.05.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" заборгованості на загальну суму 162 265,78 грн., з яких:
- 108 659,78 грн. заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в період з жовтня 2019 року по червень 2020 року;
- 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення за період з березня по травень 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №15278 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 03.10.2019 в частині своєчасної та повної оплати послуги з водопостачання та водовідведення в період з жовтня 2019 року по червень 2020 року на загальну суму 118 847,49 грн. за наступними актами-рахунками приймання надання послуг:
- №97844 від 31.10.2019 на суму 107 963,75 грн.;
- №102244 від 25.11.2019 на суму 10 187,71 грн. ;
- №109861 від 19.12.2019 на суму 203,02 грн.;
- №5162 від 28.01.2020 на суму 36,91 грн.;
- №16154 від 28.02.2020 на суму 92,28 грн.;
- №24865 від 30.03.2020 на суму 63,94 грн.;
- №30866 від 27.04.2020 на суму 42,84 грн.;
- №41106 від 20.05.2020 на суму 64,26 грн.;
- №48181 від 22.06.2020 на суму 192,78 грн.
Також з березня по травень 2019 року відповідачем здійснено понаднормативне водоспоживання та водовідведення в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу плату у розмірі 53 606,00 грн. на підставі звітів №1/03 за березень 2019 року, №2/04 за квітень 2019 року, №3/06 за травень 2019 року про об'єми наданих послуг відповідно до показників приладів обліку.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради 108 659,78 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез'ясування обставин справи, ухвалення рішення на підставі неналежних доказів, просить його скасувати у відповідній частині, ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення відмовити у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми понаднормативного водокористування та водоспоживання у сумі 53 606грн., позивач надав суду наступні документальні докази:
- Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №52106 від 27.04.2011, укладений між позивачем та ТОВ «Діалог-Плюс»;
- Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №15278 від 03.10.2019, укладений між позивачем та ТОВ «АЙКЬЮ-СЕРВІС» з додатками;
- Договір про передачу об'єкта в обслуговування (управління) від 03.12.2018, укладений між ТОВ «АЙКЬЮ-СЕРВІС» та ТОВ «ДІАЛОГ-ПЛЮС»;
- Лист ТОВ «АЙКЬЮ-СЕРВІС» від 28.05.2019 в якому відповідач зобов'язався сплатити заборгованість, яка виникне до підписання договору;
- Звіти відповідача за березень 2019-травень 2019: №1/03, №2/04, №3/06;
- Акти-рахунки приймання наданих послуг згідно договору №15278 від 03.10.2019; №97844 від 31.10.2019, №102244 від 25.11.2019, №109861 від 19.12.2019; №5162 від 28.01.2020, №16154 від 28.02.2020, 24865 від 30.03.2020, №30866 від 27.04.2020; №41106 від 20.05.2020, №48181 від 22.06.2020;
- рахунок №9928 від 31.01.2020 за наднормативне водокористування згідно договору №15278 від 03.10.2019.
При цьому позивач вважає, що відповідач ТОВ «Айкью-Сервіс» є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Діалог-плюс» за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №52106 від 27.04.2011, укладеним між КП «Дніпроводоканал» ДМР та ТОВ «Діалог-плюс». В зв'язку чим, на думку позивача, з чим погодився суд першої інстанції, відповідач зобов'язаний був дотримуватися умов вказаного вище Договору №52106 від 27.04.2011 в частині дотримання норм споживання води питної та норм прийняття від абонента стічних вод, зазначених в п.3.1. цього Договору.
Однак, жодного правового обґрунтування такого твердження та письмового доказу наявності між ТОВ «Діалог-Плюс» і ТОВ «Айкью-Сервіс» договору про переведення боргу/заміни сторони в зобов'язанні, який би підтверджував передачу/прийняття прав та обов'язків відповідача за Договором №52106 від 27.04.2011, позивач суду не надав.
Звертає увагу, що на думку позивача, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити оплату понаднормових в листі №2819/05-1 від 28.05.2019. Однак, в тексті вказаного листа взагалі відсутнє будь-яке посилання на зобов'язання відповідача здійснити оплату понаднормових, визначених в п.3.1 Договору №52106 від 27.04.2011; Відповідач зобов'язався здійснити оплату тільки заборгованості, яка виникне за період до укладення між ним та позивачем відповідного договору.
Посилання позивача на лист відповідача не є належним доказом прийняття відповідачем зобов'язання не перевищувати ліміт (506), встановлений в договорі №52106 від 27.04.2011, а є виключним припущенням позивача, що вказаним листом відповідач гарантував, крім сплати заборгованості за водокористування, яка виникне до моменту укладення договору, сплатити ще й понаднормативне споживання.
Звертає увагу суду на те, що позивач не надав суду жодного доказу того, що саме відповідач ТОВ «Айкью-Сервіс» зобов'язувався не перевищувати норми споживання води питної та стоків відповідно до п.3.1 Договору №52106 від 27.04.2011. Серед поданих позивачем документів відсутній такий доказ. А обов'язок дотримання норм водоспоживання та водовідведення зберігся виключно за ТОВ «Діалог-Плюс», з яким не був розірваний договір, що не заперечується позивачем.
Наголошує, що Договір про передачу об'єкта в обслуговування (управління) від 03.12.2018, укладений між ТОВ «АЙКЬЮ-СЕРВІС» та ТОВ «ДІАЛОГ-ПЛЮС», який також не передбачає заміну сторони у зобов'язанні перед комунальними службами, а є окремим господарським договором, який став підставою для укладання нового договору з новим суб'єктом господарювання про надання послуг водо-, електро-, тепло-, газопостачання. Умови цього договору також не містять в собі зобов'язання дотримуватися норм водоспоживання та водовідведення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним і обґрунтованим, а скаргу безпідставною і необґрунтованою, звертає увагу, що 27.04.2011 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Плюс» було укладено договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення №52106, за умовами якого Водоканал зобов'язався надавати послуги по об'єкту розташованому за адресою вул. Клари Цеткін 3-7 (нині Володимира Моссаковсього), а Абонент оплачувати їх. Відповідно до п.7.2.7. Договору, Абонент зобов'язаний не перевищувати витрати води і скидання стічних вод понад норми водопостачання та водовідведення, визначені в п.3.1. Договору.
Згідно пункту 3.1. Договору місячна норма споживання послуг, яку Абонент зобов'язаний не перевищувати складала 506 куб. на місяць.
Виходячи зі змісту п.4.9 Договору Абонент зобов'язаний сплачувати Позивачу плату в чотирьохкратному розмірі понад норми встановлені в. п.3.1. Договору.
Отже, в укладеному договорі Позивач та ТОВ «Діалог Плюс» чітко визначили питання щодо нарахування плати за понаднормативне водокористування.
18.02.2022 на адресу Позивача надійшов лист №1819/02-2 відповідно до якого Відповідач просив укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення по об'єкту: місто Дніпро, вул. Володимира Массаковського 7 - житловий комплекс «IQ house». Зазначене обґрунтовував управлінням житловим комплексом «IQ house» но вул. В. Массаковського 7 на підставі укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Плюс» договору від 03.12.2018 про передачу об'єкта в обслуговування (управління). Також у вказаному листі відповідач просив водопостачання не припиняти, а заборгованість яка виникне зобов'язувався сплатити; аналогічне було зазначено Відповідачем і в гарантійному листі від 28.05.19 №2819/05-1. Відтак, на думку позивача, надавши лист в якому Відповідач гарантував оплату спожитих ним послуг та в якому Відповідач просив не припиняти надання послуг, які на той час надавалася ТОВ «Діалог Плюс» за договором на надання послуг з водопостачання та водовідведення №52106 він фактично погодився із переходом до нього прав та обов'язків споживача за вказаним договором №52106.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.10.2022 здійснено запит матеріалів справи №904/1037/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
07.10.2022 матеріали справи №904/1037/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2022 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Доказів отримання цієї ухвали апелянтом на момент відкриття провадження матеріали справи не містять.
12.10.2022 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.10.2022, через підсистему “Електронний суд” надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжне доручення №868 від 11.10.2022 про сплату 3721,50 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 у справі №904/1037/22; з урахуванням суми спору, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий час на подачу відзиву, заяв, клопотань.
Ухвалою суду від 18.10.2022 апеляційну скаргу ТОВ “Айкью-Сервіс” залишено без руху з підстави незарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету, з посиланням на ч.11 ст.176 ГПК України, надано апелянту строк на усунення недоліків.
18.10.2022 о 21:33 годині до суду надійшли виписки територіального відділення казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету, серед яких була і виписка за платіжним дорученням №868 від 11.10.2022 на суму 3721,50 грн та платником ТОВ “Айкью-Сервіс”. Відтак, обставини, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, після відкриття провадження, усунуті.
Ухвалою від 19.10.2022 продовжено розгляд справи №904/1037/22 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022.
08.11.2022 до суду надійшла відповідь на відзив у якій апелянт зауважив, що посилання позивача на те, що відповідач у листах взяв на себе обов'язок по сплаті нарахувань за спожиті послуги, які надавалися на той час по об'єкту житловий комплекс IQ HOUSE на підставі Договору №52106, не відповідають дійсності та є виключно припущенням позивача, яке не підтверджено жодним належним, достовірним та допустимим доказом. Прохання відповідача в листі не припиняти надання послуги не є підставою для автоматичного переходу прав та обов'язків за договором №52106. Такий перехід повинен бути юридично оформленим з підписами обох сторін. Однак, позивач не надав суду доказів того, що відповідач був ознайомлений з умовами договору №52106 і погодився їх виконувати. Матеріали справи містять тільки акт приймання-передачі об'єкта в обслуговування (управління) від 03.12.2018 (а.с.31), в якому йдеться про передачу внутрішньобудинкових мереж. Договір №52106 відповідачу не передавався, ліміти водоспоживання та водовідведення відповідачу не наводилися до відома, відповідач не брав на себе обов'язок дотримуватися лімітів водоспоживання та водовідведення, встановлені у договорі №52106. Будь-яких письмових зобов'язань щодо дотримання лімітів водоспоживання та водовідведення за договором №52106 відповідач позивачу не надавав. Позивач не довів суду, що відповідач знав про встановлені у договорі №52106 ліміти водоспоживання та водовідведення. При цьому, ТОВ «Айкью-Сервіс» є новим абонентом КП «Дніпроводоканал» ДМР, який в листі №2819/05-1 від 28.05.2019 просив не відключати від водопостачання до укладення ним відповідного договору та зобов'язався сплатити заборгованість; жодного посилання на договір №52106, що був укладений між позивачем та ТОВ «Діалог Плюс» в листі не міститься. Тим більше, згідно даним ЄДР ТОВ «Діалог Плюс» (код ЄДРПОУ 21921336) припинив свою діяльність 11.04.2019, тобто, вказана юридична особа припинила існувати як суб'єкт господарської діяльності, тож і договір №52106 втратив свою юридичну силу, так як ТОВ «Діалог Плюс» не мав правонаступників.
У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 21.11.2022, позивач зауважив, що оскільки Відповідач просив Позивача не припиняти надання послуг водопостачання та водовідведення він знав та чітко розумів, що між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Плюс» існують договірні відносини на надання відповідних послуг, тобто має місце чинний договір припинення якого має наслідком припинення надання послуг. Отже вважає, що надавши лист, в якому Відповідач просив не припиняти надання послуг, які на той час надавалася ТОВ «Діалог Плюс» за договором на надання послуг з водопостачання та водовідведення №52106, він фактично погодився із переходом до нього прав та обов'язків споживача за вказаним договором №52106 до укладення Договору безпосередньо з ним 03.10.2019. При цьому, хоча ТОВ «Діалог Плюс» і припинилось 11.04.2019, в той же час, відповідач звернувся до позивача з листом про укладення нового договору і продовження надання послуг водопостачання 18.02.2022, із гарантування оплати заборгованості, яка виникне.
У своїх запереченнях, які надійшли до суду 29.11.2022, апелянт наголошує, що Позивач продовжує наполягати на тому, що 18.02.2022 (до речі, такого листа відповідач не направляв позивачу) своїм листом до позивача відповідач прийняв на себе права та обов'язки ТОВ «Діалог-Плюс» за вказаним вище договором, однак не надав жодного належного та допустимого документального доказу про те, що відповідач отримав примірник договору від ТОВ «Діалог-Плюс», був ознайомлений з умовами договору №52106 від 27.04.2011, погодився з нормами водопостачання та водовідведення, зазначеними в договорі №52106. Зауважує, що в листі відповідача від 28.02.2019 не міститься жодного слова про прийняття прав та обов'язків ТОВ «Діалог-Плюс» за договором №52106, а в додатку до договору від 03.12.2019 про передачу об'єкта в обслуговування є посилання на складові об'єкту, що передавалося в управління ТОВ «Айкью Сервіс», в тому числі водо-, тепло- та електромережі. Серед цього переліку не міститься жодного договору, який був укладений ТОВ «Діалог-Плюс» з комунальними службами.
Звертає увагу суду, що відповідач за спірний період не отримав жодного рахунку на оплату з посиланням на договір №52106 ід 27.04.2011, як відсутні такі рахунки і в матеріалах справи. Перший рахунок, який отримав відповідач, є рахунок після укладення договору від 03.10.2022. До того рахунки відповідачу з посиланням на договір №52106 не надходили.
27.12.2022 до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зауважив, що з урахуванням вимог законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та «Про житлово-комунальні послуги» послуги з водопостачання надаються на підставі договору, а отже, звертаючись до Позивача з листом щодо не відключення житлового комплексу - «IQ house» та гарантуючи оплату заборгованості, яка виникне, Відповідач повинен був чітко розуміти, що Позивач може продовжити надавати послуги виключно па підставі діючого договору, яким був договір №52106, укладений позивач із ТОВ «Діалог-Плюс». Позивач не відключив від мереж водопостачання та водовідведення об'єкт - житловий комплекс «IQ house», який перейшов до Відповідача на підставі Договору з ТОВ «Діалог Плюс» та продовжив надавати відповідні послуги, оскільки обґрунтовано вважав, що відбувся перехід прав та обов'язків сторони за договором на надання послуг з водопостачання та водовідведення №52106 до укладення нового договору на надання послуг.
Щодо відсутності виставлених рахунків у спірний період за вказаним договором, то позивач наголошує, що За понаднормативне водокористування яке мало місце за договором на надання послуг водопостачання та водовідведення №52106 Позивачем було виставлено наступні рахунки: №31721 від 22.04.2019 на суму 46 354 грн., №43763 від 27.05.2019 па суму 23226 грн., №52422 від 30.06.2019 на суму 5635 грн (додаються).
Всі вказані рахунки виставлялися за договором, за яким надавалися послуги но об'єкту - житловий комплекс «IQ house», тобто за договором №52106 з ТОВ «Діалог Плюс», абоненту ТОВ «Діалог Плюс»
Позивач не залучав їх до матеріалів справи оскільки вони не є належними доказами наявності нарахувань за спожиті послуги понад встановлені норми, оскільки в подальшому нарахування у наведених рахунках було скореговано (зменшено) до суми 53 тис. 606 грн. та виставлено до сплати Відповідачу у рахунку №9928 від 31.01.2020 (наявний в матеріалах справи у якості додатку до Пояснень щодо заперечень ТОВ «Айкью-Сервіс» та позовної заяви).
Оскільки глава 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України не містить такого виду заяви по суті спору як відповідь на відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відповідь на відзив, то колегія суддів вважає подані сторонами документи додатковими поясненнями до апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
03.10.2019 між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - водоканал, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" (далі - абонент, відповідач) укладено договір №15278 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - договір) відповідно до п.2.1 якого водоканал зобов'язався надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а абонент зобов'язався оплачувати послуги в порядку і на умовах, визначених договором та діючим законодавством.
Відповідно до п.2.2 договору місцем надання послуг водоканалом абоненту є точка розподілу, визначена сторонами в Акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних каналізаційних мереж (Додаток №1 до договору).
Об'єкти абонента, на які надаються послуги за договором, та їх адреси визначені в додатку №2 до договору (п.2.3 договору).
Відповідно до п.3.1 договору надання послуг здійснюється водоканалом в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені відповідно до розрахунку об'ємів послуг (Додаток №8 договору), а саме:
1) норма споживання абонентом води питної за договором складає:
- 95 844 м3/рік;
- 7 987 м3/місяць;
- 263 м3/добу;
2) норма прийняття від абонента стічних вод за договором складає:
- 95 844 м3/рік;
- 7 987 м3/місяць;
- 263 м3/добу.
Зміни норм споживання води питної та/або прийняття стічних вод проводиться шляхом укладання додаткових угод до договору, при цьому у разі збільшення норм споживання/прийняття відповідних послуг абонент до укладання таких додаткових угод повинен отримати Технічні умови на ці норми.
Згідно з п.4.1 договору оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України. У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється абонентом по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідного рішення такого уповноваженого органу.
Не пізніше 15 числа розрахункового місяця абонент зобов'язаний здійснити оплату послуг за розрахунковий місяць в сумі рівної 50 (п'ятдесят) % розміру оплати послуг, виходячи із об'єму спожитих абонентом послуг в місяці, що передує розрахунковому (4.2. договору).
Відповідно до п.4.3 договору до 3 числа місяця, наступного за Розрахунковим місцем, абонент надає водоканалу звіт про показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця за формою, визначеною в додатках:
- для водолічильників - додаток № 6 до Договору;
- для електричних приладів і засобів обліку (ультразвукових, електромагнітних, інше) - додаток № 7 до Договору.
У разі ненадання Звіту про показники приладів і засобів обліку у встановлені цим пунктом строки, обсяги послуг визначаються відповідно до пп. б) п. 3.11 договору.
Виходячи з даних Звітів про контрольні показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця, наданих абонентом водоканалу (п. 4.3. Договору), а також актів обстежень, водоканал визначає об'єм наданих абоненту послуг за розрахунковий місяць, розмір плати за скид понаднормативних забруднень та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає абоненту, не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, два примірника акту-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою водоканалу. Абонент зобов'язаний самостійно отримувати від водоканалу два примірника актів-рахунків приймання наданих послуг (п. 4.4 договору).
Згідно з п.4.5 договору не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, абонент повертає водоканалу один з двох примірників акту-рахунку приймання наданих послуг за розрахунковий місяць, підписаний уповноваженою особою абонента, отриманий згідно п. 4.4 договору.
Остаточний розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений абонентом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок водоканалу не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відповідно до акту-розрахунку приймання наданих послуг з урахуванням здійснення оплат протягом Розрахункового місяця та нарахувань згідно умов Договору. В платіжному дорученні абонент повинен в призначенні платежу зазначити розрахунковий місяць, за який проводиться оплата, а також номер та дату договору. У разі відсутності у платіжному дорученні цих даних, така оплата зараховується водоканалом як оплата будь-якої заборгованості абонента перед водоканалом за договором (п. 4.8 договору).
За споживання води питної та скидання стічних вод понад норм, встановлених п.3.1 договору, абонент додатково оплачує таке понад нормативне водоспоживання та/або водовідведення у чотирьохкратному розмірі згідно діючих тарифів без ПДВ (п.4.9 договору).
Абонент зобов'язаний оплачувати вчасно, у встановлений договором строк, послуги та інші нарахування згідно умов договору та законодавства (пп. 7.2.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 03.10.2022, а в частині їх оплати - до повного виконання. З моменту набуття чинності договору будь-які діючи до цього моменту договори, угоди, що укладені сторонами з правовідносин, що регулюються договором, втрачають чинність, крім зобов'язань абонента з оплати (п. 9.1 договору).
Крім того, судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог Плюс" 27.04.2011 укладено договір №52106 на надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п.3.1 договору від 27.04.2022 №52106 на надання послуг з водопостачання та водовідведення надання послуг здійснюється водоканалом в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені відповідно до розрахунку об'ємів послуг (Додаток №8 договору), а саме:
1) норма споживання абонентом води питної за договором складає:
- 6072 м3/рік;
- 506 м3/місяць;
- 23 м3/добу.
Даний договір у встановленому законом порядку розірвано не було.
У зв'язку з переходом в управління житлового комплексу "IQ house", розташованого за адресою вул. В. Моссаковського 7 до відповідача, на підставі договору від 03.12.2018, укладеного між ТОВ «Діалог-Плюс» та ТОВ «Айкью-Сервіс», та з метою продовження безперебійного надання послуг з водопостачання та водовідведення, до укладення нового договору з відповідачем, ТОВ «Айкью-Сервіс» гарантував позивачу виконання ним зобов'язань щодо оплати нарахувань за послуги водопостачання та водовідведення відповідно до листа №1819/02-2 від 18.02.2019.
Так, листом №1819/02-2 від 18.02.2019 відповідач просив укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення по об'єкту: місто Дніпро, вул. Володимира Моссаковського 7 - житловий комплекс "IQ house". Зазначене відповідач обґрунтовував тим, що він є особою яка здійснює управління житловим комплексом "IQ house" по вул. В. Моссаковського 7. Також відповідач у вказаному листі просив водопостачання не припиняти, а заборгованість, яка виникне, зобов'язувався сплатити. Аналогічне зазначено відповідачем і в гарантійному листі від 28.05.2019 №2819/05-1.
Таким чином, позивач не відключив від мереж водопостачання та водовідведення об'єкт - житловий комплекс "IQ house", який перейшов до відповідача на підставі договору з ТОВ "Діалог-Плюс" про передачу об'єкта в обслуговування (управління) від 03.12.2018 та продовжив надавати відповідні послуги.
У березні, квітні та травні 2019 року по об'єкту водопостачання та водовідведення - житловий комплекс "IQ house" мало місце водокористування понад норми, встановлені в п.3.1 договору №52106 від 27.04.2011, що підтверджується звітами №1/03 за березень 2019 року, №2/04 за квітень 2019 року, №3/06 за травень 2019 року про об'єми послуг, які надавалися відповідачем.
У зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу плату за наднормативне водокористування та водовідведення в розмірі 53 606 грн.
В період з жовтня 2019 року по червень 2020 року відповідачу надані послуги з водопостачання та водовідведення по об'єкту розташованому за адресою вул. В. Моссаковського 7 в м. Дніпро - житловий комплекс, а з грудня 2019 року, внаслідок укладення 09.12.2019 договору з ОСББ "Моссаковського 7" на об'єкт житловий будинок по вул. В. Моссаковського 7, послуги надавались по об'єкту розташованому по вул. Моссаковського 3 (нежитлове приміщення) в м. Дніпро, на суму 118 847,49 грн., що підтверджується актами-рахунками, зокрема:
- №97844 від 31.10.2019 на суму 107 963,75 грн.;
- №102244 від 25.11.2019 на суму 10 187,71 грн.;
- №109861 від 19.12.2019 на суму 203,02 грн.;
- №5162 від 28.01.2020 на суму 36,91 грн.;
- №16154 від 28.02.2020 на суму 92,28 грн.;
- №24865 від 30.03.2020 на суму 63,94 грн.;
- №30866 від 27.04.2020 на суму 42,84 грн.;
- №41106 від 20.05.2020 на суму 64,26 грн.;
- №48181 від 22.06.2020 на суму 192,78 грн.
У рахунку на загальну суму 107 96375 грн. за жовтень 2019 року включено нарахування за спожиті відповідачем послуги, яке мало місце як в жовтні 2019 року, так і в період з квітня по червень 2019 року, тобто до укладення договору №15278 від 03.10.2019.
Вказане донарахування здійснено на підставі гарантійних листів відповідача №1819/02-2 від 18.02.2019 та від 28.05.2019 №2819/05-1, відповідно до змісту яких він зобов'язався сплачувати нарахування за спожиті послуги до укладення відповідного договору на послуги водопостачання та водовідведення.
Таким чином, в жовтні 2019 року за відповідачем мало місце водоспоживання на суму 68 528,96 грн. та на суму в розмірі 39 434,79 грн. Разом 107 963,75 грн., а саме:
- сума в розмірі 39 434,79 грн. за послуги (в межах норми передбаченої п.3.1 договору №52106 від 27.04.2011) за спожиті відповідачем послуги в період з квітня 2019 року по червень 2019 року, тобто до укладення договору №15278 від 03.10.2019;
- сума в розмірі 68 528,96 грн. за послуги водоспоживання за жовтень 2019 року за договором №15278 від 03.10.2019.
Відповідачем зобов'язання по оплаті виконано частково, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість по сплаті 108 659,78 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення в період з жовтня 2019 року по червень 2020 року та 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення за період з березня по травень 2019 року, що і стало причиною виникнення спору.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконані зобов'язання з надання послуг водопостачання та водовідведення, в свою чергу, відповідач в порушення термінів оплати, не здійснив оплату отриманих послуг вчасно та в повному обсязі, що є підставою для задоволення позовних вимог. При цьому, щодо понаднормативного споживання води, що мало місце у період з березня по травень 2019 року, до укладення між сторонами договору, господарський суд дійшов висновку, що вказане донарахування здійснено на підставі гарантійних листів відповідача №1819/02-2 від 18.02.2019 та від 28.05.2019 №2819/05-1, відповідно до змісту яких він зобов'язався сплачувати нарахування за спожиті послуги до укладення відповідного договору на послуги водопостачання та водовідведення. Таким чином, на нього розповсюджуються нормативи водоспоживання, визначені договором №52106 від 27.04.2011, укладеним між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог Плюс".
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується апелянтом лише в частині стягнутої суми в розмірі 53 606 грн за понаднормативне водоспоживання, що мало місце у період березень-травень 2019 рокує.
Оскільки рішення суду в частині стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №15278 від 03.10.2019 в сумі 108 569,78 грн заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 53 606 грн за понаднормативне водоспоживання, з наступних мотивів.
Виходячи з предмета та підстав заявленого позивачем позову та відповідних заперечень відповідача, предметом доказування у цій справі в частині понаднормативного водоспоживання є, зокрема, факт понаднормативного водоспоживання, факт настання/ненастання строку оплати у відповідача наданих послуг, належне/неналежне виконання відповідачем обов'язків з оплати товару.
Як правильно встановлено господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору надання послуг є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору про надання послуг, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, понаднормативне водоспоживання мало місце по об'єкту розташованому за адресою вул. В. Моссаковського 7 в м. Дніпро - житловий комплекс у період з березня по травень 2019 року, що підтверджується звітами №1/03 за березень 2019 року, №2/04 за квітень 2019 року, №3/06 за травень 2019 року про об'єми послуг, які надавалися відповідачем.
При цьому, норми водоспоживання встановлені у п.3.1 договору №15278 від 03.10.2019, укладеному між сторонами. Тобто, вказане понаднормативне водоспоживання мало місце до укладення між сторонами договору.
За приписами ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
В той же час, умови договору №15278 від 03.10.2019, укладеного між позивачем та відповідачем відповідного посилання не містять, відтак, п.4.9 договору щодо необхідності оплати понаднормативного споживання у чотирьохкратному розмірі не може бути застосований до відповідача у спірних відносинах, а тому нарахування здійснені позивачем в цій частині вимог є безпідставними.
Згідно наявних у справі доказів та пояснень позивача таке нарахування здійснено позивачем на підставі договору №52106 від 27.04.2011, укладеному між позивачем та ТОВ «Діалог-Сервіс», та гарантійних листів відповідача №1819/02-2 від 18.02.2019 та від 28.05.2019 №2819/05-1, відповідно до змісту яких він зобов'язався сплачувати нарахування за спожиті послуги до укладення відповідного договору на послуги водопостачання та водовідведення.
Колегія суддів наголошує, що слід розмежовувати в даному випадку оплату послуг водопостачання та водовідведення згідно показів лічильника, які передбачені законодавчими актами, навіть за відсутності між сторонами укладеного договору, і нормативи водоспоживання, які визначені окремим пунктом договору - п.3.1 та за які згідно з п.4.9 передбачене чотирикратне нарахування, в разі їх перевищення.
Так, згідно наведених гарантійних листів відповідач зобов'язався виключно оплатити водоспоживання у період до укладення із ним договору. При цьому, вказані листи не містять посилань відповідача на договір №52106 від 27.04.2011, укладений із попереднім балансоутримувачем житлового комплексу, яким були встановлені нормативи водоспоживання. Таким чином, є слушними доводи апелянта і неможливо констатувати, що останній був обізнаний із нормами споживання води та відповідальністю за перевищення такого водоспоживання; останнім гарантувалась лише оплата спожитої води до укладення договору.
При цьому, заміна сторони у зобов'язанні регулюється нормами ст.ст.512-514 ЦК України.
Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Доказів того, що до відповідача у встановленому законом порядку перейшли зобов'язання ТОВ «Діалог-Плюс» за договором №52106 від 27.04.2011, зокрема в частині нормативів водоспоживання та відповідальності за їх перевищення, позивачем до справи не надано. Як і не містить посилань на передачу будь-яких зобов'язань за діючими договорами з надавачами послуг договір від 03.12.2018, укладений між ТОВ «Діалог-Плюс» і ТОВ «Айкью-Сервіс», за яким відповідачу передано об'єкт (житловий комплекс) в обслуговування.
З огляду на викладене, позивачем не доведено належними і допустимими доказами заміни сторони (відповідача) у зобов'язанні за договором №52106 від 27.04.2011, а тому застосування до нього норматив, передбачених у п.3.1 цього договору до відповідача у спірний період (березень-травень 2019 року) і застосування відповідальності у вигляді чотирьохкратного нарахування за перевищення відповідних нормативів, визначене п.4.9 договору, є безпідставним.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та безпідставно задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить висновку, що доводи апеляційної скарги про не з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду в частині стягнення 53 606 грн за понаднормативне водоспоживання підлягає скасуванню.
Слід прийняти нове рішення у справі в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 53 606 грн.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та відмову у позові в цій частині, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.
Оскільки загальна ціна позову становить 172 453,49 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 у справі №904/1037/22 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 у справі №904/1037/22 в частині стягнення з відповідача 53 606 грн за понаднормативне водоспоживання - скасувати та змінити у частині стягнення судового збору.
Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, буд. 7, прим.2-18, ідентифікаційний код 42466967) про стягнення 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення - відмовити.
З урахуванням наведеного, резолютивну частину рішення від 14.09.2022 у справі №904/1037/22 викласти в наступній редакції:
«Позов Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкю-Сервіс" про стягнення 108 659,78 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення та 53 606,00 грн. за понаднормативне водоспоживання та водовідведення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, буд. 7, прим.2-18, ідентифікаційний код 42466967) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21А, ідентифікаційний код 03341305) 108 659,78 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1659,79 грн.
В задоволенні решгти позовних вимог - відмовити».
Стягнути з Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью-Сервіс" 3721,50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.12.2022.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна