ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/7482/22 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
28 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник ОСОБА_2 до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
15.09.2022 року Касьяненко Б.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козятинського міськрайонного суду, в якому просив:
-визнати протиправною знищення відповідачем матеріалів судової справи №1-70/10 відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачам 10-денний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання належним чином засвідчених копій з реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платника податків на ім'я позивачів; надання належним чином засвідчених доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивачів; зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; чіткого визначення змісту позовних вимог.
Ухвалою від 10 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції, які стали підставою для прийняття оскаржуваного судового рішення є такими, що не відповідають нормам процесуального закону.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 20.09.2022.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення вимог щодо форми та змісту позовної заяви, а також обсягу документів, які слід долучати до позовної заяви.
Законодавчі вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені статтею 160 КАС України, а статтею 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви.
Як передбачено пунктами 2,11 частини п'ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові-для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається зі змісту ухвали від 20.09.2022 про залишення позовної заяви без руху, у матеріалах позовної заяви відсутні завірені копії реєстраційних номерів облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб- платника податків на ім'я позивачів, що позбавляє суд можливості перевірити таку інформацію.
Також у позовній заяві всупереч п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та не надано жодних документів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивачів.
Крім того вказано, що позовні вимоги не сформульовані з дотриманням вимог статті 5 КАС України, оскільки за приписами даної правової норми кожна особа має право звернутися до адміністративного суду шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тоді як в прохальній частині позову позивачі просять лише визнати протиправною знищення відповідачем матеріалів судової справи № 1-70/10 відносно ОСОБА_1
27.09.2022 на виконання вказаної ухвали, ОСОБА_2 , який подав позов в інтересах ОСОБА_1 направлено позовну заяву в новій редакції.
Проте, ухвалою від 10.10.2022 позовну заяву, разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала, оскільки суд дійшов висновку, що позивачами не повністю усунуто у встановлений судом строк недоліки позовної заяви, залишеної без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, підставою для повернення позовної заяви слугувало те, що позивачами не надано належним чином засвідчені копії з реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платника податків на ім'я позивачів та належним чином засвідчені докази на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивачів на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не надано.
В свою чергу, колегія суддів вказує на наступне.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У статтях 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, суд не повинен тлумачити положення статті КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 160,161 КАС України формально підходити до цих правових норм.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у справах №420/45/20, №215/4776/18 та №215/5994/18.
Так, статтею 160 КАС України визначено вимоги до позовної заяви, до яких зокрема входить зазначення позивачем місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) останнього та реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номера і серії паспорта.
В той же час, статтею 161 КАС України не встановлено обов'язку для позивача надання разом з позовною заявою документів, що підтверджують вищезазначені відомості. Такі документи, за необхідності можуть бути витребувані судом в порядку ст.80 КАС України на стадії судового розгляду справи.
Крім того, за правилами ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Тобто Кодекс адміністративного судочинства України встановлено декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Таким чином, даний спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача за місцезнаходженням відповідача, а відтак відсутність документів, що підтверджують місце проживання ОСОБА_1 не є перешкодою для відкриття провадження у даній справі.
Окрім іншого, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що зазначаючи в описовій частині позовної заяви, що спір стосується лише виключно публічно-правових непроцесуальних управлінських відносин стосовно знищення судових документів, одночасно вказує на те, що діями відповідача порушено його право на ефективне розслідування справи органами ДБР та в прохальній частині просить витребувати докази отримані в рамках кримінальної справи.
Однак суд першої інстанції не досліджував питання щодо юрисдикції даного спору.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
За правилами частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник ОСОБА_2 до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.