Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року № 520/3030/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м. Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, ЄДРПОУ 300363320319) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 44017626), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2022/000284 від 07.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України від №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2022/000284 від 07.02.2022, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 12.12.2022 по 27.12.2022 знаходився у відпустці.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 19.05.2017 року між ТОВ «Велотрейд» та SHAOXING FEICHITEC IMPORT&EXPORT CO., LTD (Китай) було укладено Контракт № 05/19-2017.
До митного оформлення було подано митну декларацію UА807170/2022/006526 від 25.11.2021, разом із якою подано: контракт № 05/19-2017 від 19.05.2017 року ТОВ «Велотрейд» та SНАОХING FЕІСНІТЕС ІМРОRТ&ЕХРОRТ СО., LTD (Китай) і Додаткова угода до Контракту; специфікація №34 від 06.12.2021 року до Контракте № 05/19-2017 від 19.05.2017 року ТОВ «Велотрейд» та SНАОХING FЕІСНІТЕС ІМРОRТ&ЕХРОRТ СО,, LTD (Китай) на загальну суму 37897,35 доларів США; інвойс №FСА2130 від 06.12.2021 на загальну суму 37897,35 доларів США; пакувальний лист від 06.12.2021; копія Договору № 204018-119 від 04.01.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного між ТОВ «Хіллдом Логістика» та ТОВ «Велотрейд»; рахунок на оплату № 429 від 03.02.2022 контейнер MSDU8586325; копія Довідки № 0302-1 від 03.02.2022 укладеного між ТОВ «Хіллдом Логістика» та ТОВ «Велотрейд»; коносамент (Bill of lading) № MEDUHC072269 від 11.12.2021; коносамент (Bill of lading) № ZJSM21120260 від 10.12.2021; автотранспортна накладна (Road consigment note) № 100399 від 05.02.2022; лист SНАОХING FЕІСНІТЕС ІМРОRТ&ЕХРОRТ СО про вміст Контейнеру MSDU8586325; договір про надання послуг митного брокера з ФОП ОСОБА_1 ; копія митної декларації країни відправлення № 223120210004901503 від 06.12.2021; сертифікат № 213306В0/010788 від 21.12.2021, виданого ССРІТ/ССООІС Республікою КНР на англійській мові та китайській мові; звіт про оцінку майна 07/02/2022/07 від 07.02.2022 Регіонатьного торгівельно-виробничого підприємства «Гранід» у формі ТОВ., з аналізу Висновку якого слідує, що вартість об'єкту незалежної оцінки, частини та комплектуючі велосипедів в асортименті, країна походження Китай, та належить ТОВ «Велотрейд», на момент оцінки 07.02.2022 з округленням складає згідно медіанного (середньоарифметичного) значення та інформації наданої замовником на умовах доставки FОВ-SНАNGНАІ (Китай) (згідно Контракт № 05/19-2017 від 19.05.2017, Додаток до контракту (Специфікація) № 34 від 06.12.2021, Інвойс № FСА2130 від 06.12.2021.
Харківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2022/000284 від 07.02.2022.
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Заявами від 07,02.2022 позивач вказав на Запит відповідача про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів наступне - було надіслано для підтвердження митної вартості товару наступні документи - попередньо оформлені митні декларації на ідентичний товар. Крім того, було повідомлено митним брокером, що були направлені до митниці усі можливі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по МД №807170/2022/006334 від 07.02.2022, а саме надано: експортна декларація відправника, інвойс виробника, завірений торгово-промисловою палатою Китаю, документи, що підтверджують вартість витрат транспортування товару (рахунок, довідка), звіт експерта про вартісні характеристики товару, прямий зовнішньо-економічний контракт з виробником товару, судові рішення, що ухвалені на користь ТОВ «Велотрейд», про скасування рішень про коригування митної вартості товару.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати віл декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівіву достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань па обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умовпоставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24,05.2012 № 598).
Частиною 4 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Приписами ч.5 ст. 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, для розрахунку митної вартості товару застосовується ціна, що підлягає сплаті за контрактом.
Також, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Так, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022.
Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022 вказує, що джерелом інформації для даного Рішення відповідач вказує наявні в митному органі спрацювання ризику АСУР. що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митного оформлення по таким МД №UА 500070/2022/000418 від 29.01.2022, №500050/2021/208698 від 26.12.20 21, №500020/2021/22869 від 07.12.2021, №500110/2021/212188 від 14.11.2021, №500020/2021/206398 від 08.11.2021. Також на думку відповідача, митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 5,01 дол. США/кг щодо Товарів 1,2,3,4,6.7.
Щодо посилань митного органу на спрацювання ризиків АСАУР, суд зазначає наступне.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів і за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Крім того, у п. 2 і п.3 оскаржуваних рішень відповідач зазначив, що не надано декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари, - вказане не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах позовної заяви, а також у розпорядженні митного органу містяться МД 807180/2021/007652 від 15.09.2021, МД №807170/2021/007654 від 15.09.2021 за якими ТОВ «Велотрейд» розмитнювало аналогічний товар, від цього ж самого Постачальника (SHAOXING FEICHITEC IMPORT&EXPORT CO,, LTD Країна виробництва: Китай).
Суд зазначає, що вказаний відповідачем метод для визначення митної вартості товару, а саме використання ціни за кілограм товару, є некоректним в даному випадку. Крім того, ввезено велокомплектуючі, які є досить різними за характеристика, своїм призначення та функціоналом (детально про кожну позицію вказано в Листі про опис Товару від Постачальника, який додавався як до митного оформлення, так і до позовної заяви).
Водночас відповідач не оцінювалися, не аналізувалися та не співставлялися ці всі товарні позиції з аналогічним товаром, виробником тощо.
Тобто, відповідачем не враховано в усіх оскаржуваних рішеннях те, що товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість.
Тобто в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України, що в свою чергу суперечить існуючій судовій практиці Верховного Суду 2021-2022 р.р. у спорах за участю позивача - ТОВ «Велотрейд» щодо коригування митної вартості товару.
У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 за позовом ТОВ «Велотрейд» до Слобожанської (на даний час - Харківської) митниці ДМС України, якою задовольнили касаційну скаргу ТОВ «Велотрейд» було чітко вказано, що «резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості». Верховним судом у вказаній поставнові чітко було встановлено, що кожна окрема одиниця товару (у вказаній справі товаром були також велокомплектуючі), яка підлягає декларуванню має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну, що підтверджується специфікацією. Відтак висновки митного органу про необхідність коригування товарів у кілограмах є помилковими.
У Постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020 за позовом ТОВ «Велотрейд» до Слобожанської (на даний час - Харківської) митниці ДМС України, якою відмовлено в задоволенні касаційної скарги Слобожанської митниці було також зазначено, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, суди в даному випадку визнали необґрунтованим, оскільки вважали, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з'ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок, що контролюючий орган визначив митну вартість не окремої одиниці товару, як це було зроблено платником податків під час подання митної декларації, а одного кілограма товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні індивідуальні характеристики, які й впливають на формування його ціни. Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок: щодо посилань митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на ненадання декларантом інформації щодо подібних та ідентичних товарів, суди вважали, що сама по собі відсутність таких відомостей не обґрунтовує неможливість визнання заявленої митної вартості товару.
У Постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020 до Слобожанської (на даний час - Харківської) митниці ДМС України, якою відмовлено в задоволенні касаційної скарги Слобожанської митниці було також зазначено, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, суди в даному випадку визнали необґрунтованим, оскільки вважали, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з'ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок: у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів.
У Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №520/10381/2020 за позовом ТОВ «Велотрейд» до Слобожанської (на даний час - Харківської) митниці ДМС України, якою відмовлено в задоволенні касаційної скарги Слобожанської митниці було також зазначено, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, однак відповідачем (митницею) зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Тому враховуючи вказане та враховуючи, що у відповідача були всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні і якісні його характеристики, а відтак митний орган не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару.
Стосовно посилань митного органу на ненадання перекладу та на те, що не зроблено верифікації експортної митної декларації, суд зазначає наступне.
Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості ані в відзиві не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Так само не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
Щодо морського перевезення товару та морського фрахту, суду зазначає наступне.
Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту враховуючи факт перевезення оцінюваного товару на умовах FOB морським транспортом, ціна витрат на навантаження товару до названого порту відвантаження, а також витрати, пов'язані з митним очищенням товару для цілей експорту, були понесені продавцем та включені до контрактної вартості, відтак не підлягають доказуванню позивачем для цілей визначення митної вартості товару.
Верховний Суд, в постановах від 02.03.18 по справі № 804/2997/17, від 12.03.19 по справі №817/604/17 висловив наступний правовий висновок: «термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими».
У розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Таким чином, витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.
Зазначені митницею витрати на навантаження товару на борт судна не потребують додаткового підтвердження в даних випадках. Згідно Правил ІНКОТЕРМС 2010 ціна FOB (FOB price) контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе cyму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Відповідно до документів, що підтверджують транспортні витрати, позивачем надано повний пакет документів, а саме: коносамент MEDUHC072269, рахунок на оплату №429 від 3 лютого 2022 року, довідка, що підтверджує транспортні витрати №0302-1 від 3 лютого 2022 року, договір про транспортне експедирування № 204018-119 від 04.01.2018, акт здачі/приймання робіт №429 від 3 лютого 2022 року.
Посилання відповідача на те, що не було включено експедиторську послугу є необґрунтованими та є суб'єктним твердженням відповідача, яке не має відношеня до підстав, покладених в основу коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів на умовах постачання, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, у т.ч. у разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, може розглядатися в кожному окремому випадку, виходячи з виду, транспортно-експедиторської послуги, яка надається експедитором.
Оскільки експедитор є посередником, то плата третім особам до його доходу не потрапляє. Адже до плати експедитора не належать витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), які сплачують під час виконання договору транспортного експедирування (ст.ст. 10, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV). Вказане підтверджується Листом ТОВ «Хіллдом Логістікс».
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15, відповідно до якого МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів в розумінні статті 72 КАС України.
Відповідно до ч. 3 п. 2, ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості товарів, тому й не подається до митного органу. Тому позивач окремо сплачує транспортні витрати перевізнику, які включать транспортно-експедиторське обслуговування на території України, навантажувально-розвантажувальні роботи на території України тощо і вказані послуги підлягають оподаткуванню відповідно до умов чинного законодавства.
Стосовно надання звіту про оцінку майна, суд зазначає наступне.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що наданий декларантом висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути належним доказом підтвердження ціни товару, з огляду на відсутність в умовах контракту визначення такого способу ціни товару, є неприйнятними, оскільки у оскаржуваному рішенні про коригуванні взагалі відсутні будь-які посилання на вказані обставини, якими відповідач, поміж іншого, обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд звертає увагу, що декларант не зобов'язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2022/000284 від 07.02.2022 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, ЄДРПОУ 300363320319) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України №UA807000/2022/000199/2 від 07.02.2022.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2022/000284 від 07.02.2022.
Стягнути з Харківської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" сплачений судовий збір в сумі 12182 (дванадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов