Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року № 520/23192/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Шмідта, буд. 10, смт. Сахновщина, Красноградський район, Харківська область, 64501; код ЄДРПОУ 04398301) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Сахновщанскої селищної ради Красноградського району Харківської області, оформлені в додатку № 1 до рішення ІХ сесії Сахновщанскої селищної ради VІІІ скликання “Про надання дозволу громадянам та юридичним особам на виготовлення технічної документації із землеустрою та на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 25.06.2021 № 648- VІІІ, відносно зменшення з 2,0 га до 0,02 га площі земельної ділянки на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16.03.2021 про надання дозволу громадянам та юридичним особам на виготовлення технічної документації із землеустрою та на розроблення проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням ІХ сесії Сахновщанскої селищної ради VІІІ скликання “Про надання дозволу громадянам та юридичним особам на виготовлення технічної документації із землеустрою та на розроблення проектів землеустрою», щодо відведення земельних ділянок від 25.06.2021 № 648- VІІІ, позивачу зменшено розмір земельної ділянки з 2,0 га до 0,02 га на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на правомірність свого рішення та зазначив, що до Сахновщанської селищної ради надійшла велика кількість заяв, щодо отримання громадянами безоплатно в межах норм земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства, однак селищна рада має обмежену кількість земельних ділянок, які придатні для ведення особистого селянського господарства, тому площа земельної ділянки при наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою було зменшено з 2,0 га до 0,02 га, враховуючи те, що позивач взагалі не мешкає на території селищної ради.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві взагалі не відповідають чинному законодавству та жодним чином не обґрунтовують прийняте рішення. Просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням ІХ сесії Сахновщанскої селищної ради VІІІ скликання “Про надання дозволу громадянам та юридичним особам на виготовлення технічної документації із землеустрою та на розроблення проектів землеустрою» та додатком№1 до нього, щодо відведення земельних ділянок від 25.06.2021 № 648- VІІІ, позивачу зменшено розмір земельної ділянки з 2,0 га до 0,02 га на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає вказані дії відповідача незаконним, таким, що порушує його права (право набуття у власність земельної ділянки), та таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
У частинах першій та третій статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Підстав, для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,0га, у рішенні ІХ сесії VІІІ скликанья Сахновщанської селищної ради Красноградського району Харківської області не зазначено.
Досліджуючи зміст оскарженого рішення, суд встановив, що в ньому відсутні посилання на підстави, передбачені статтею 118 ЗК України.
Обгрунтовуючи зменшення розміру площі земельної ділянки, відповідач у відзиві на позов обумовлюючи, що до Сахновщанської селищної ради надійшно велика кількість заяв, щодо отримання громадянами безоплатно в межах норм безоплатної передачи земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства, однак селищна рада має обмежену кількість земельних ділянок, шо придатні для ведення особистого селянського господарства, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі 2,0га, суд вважає безпідставними, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи встановлено, що спір виник щодо можливості громадянина одержати земельну ділянку, площею 2,0 га із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства.
У частині п'ятій статті 20 ЗК України йдеться про види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а окремі з них названі у статті 121 цього ж Кодексу - ведення фермерського господарства, садівництво, ведення особистого селянського господарства, будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуальне дачне будівництво, будівництво індивідуальних гаражів.
У частині 1статті 116 ЗК України передбачено три види безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян: а) приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України може отримати та приватизувати шість земельних ділянок різного цільового призначення.
Проте передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться у межах визначених норм і один раз по кожному виду використання.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Крім того, Земельним кодексом України , не передбачено, що бажане місце розташування земельної ділянки залежить від місця проживання громадянина, а тому е безпідставним посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не мешкає на території Сахновщанської селищної ради Красноградського району Харківської області, а тому викликає у відповідача сумнів в дійсності намерів заявника вести особисте селянське господарство.
Крім того, частиною 2 статті 121 ЗК України передбачений виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
Аналізуючи наведені правові положення, суд доходить висновку, що стаття 121 ЗК України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, норми ЗК України гарантують громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2 гектара.
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що норами ЗК України не передбачено обмеження щодо реалізації особою права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та визначає граничні розміри земельних ділянок, а саме не більше 2 гектара.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем не реалізовано право на безоплатне отримання земельної ділянки, а тому позивач бажае отримати у власність ділянку площею 2,0 га.
Таким чином, доводи Сахновщанской селищної ради про відсутність підстав для надання земельної ділянки у власність площею 2,0 га, з мотивів, великою кількістю заяв на передачу земель у безоплатну приватизацію, для ведення особистого селянського господарства, суд вважає безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Законом України N475/97-ВР від 17.07.1997р, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства"; повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Так. за практикою ЄСПЛ за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись статтею 1 Першого протоколу Конвенції якщо, зокрема у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань. Тобто, якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні виплати таке законодавство розцінюється як таке, що створює право власності для відповідної категорії осіб.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, про наявність у позивача права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га., оскільки розмір земельних ділянок відповідає вимогам чинного законодавства щодо права осіб на отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сахновщанскої селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Шмідта, буд. 10, смт. Сахновщина, Красноградський район, Харківська область, 64501, код ЄДРПОУ 04398301) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, оформлені додатком № 1 до рішення ІХ сесії Сахновщанскої селищної ради VІІІ скликання “Про надання дозволу громадянам та юридичним особам на виготовлення технічної документації із землеустрою та на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 25.06.2021 № 648- VІІІ, відносно зменшення з 2,0 га до 0,02 га площі земельної ділянки на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язати Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області (вул. Шмідта, буд. 10, смт. Сахновщина, Красноградський район, Харківська область, 64501; код ЄДРПОУ 04398301) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16.03.2021 про безоплатну передачу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована в межах села Красна Гірка, враховуючи висновки суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,0 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Шмідта, буд. 10, смт. Сахновщина, Красноградський район, Харківська область, 64501; код ЄДРПОУ 04398301).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.