Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року № 520/293/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер» (юридична адреса: пров. Райрадівський, буд. 1, м. Харків, 61004, адреса для листування: пров. Пластичний, буд. 9, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 32335155) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішеня та картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2021/000827 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/0012898/2 від 01.12.2021, прийняті Харківською митницею .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.03.2016 між ТОВ «Виробнича фірма «Полімер» та Emtry OIeochemicaIs GMBH (Німеччина) було укладено контракт №829В про поставку для виробництва ПВХ плівки. Поставка товару здійснювалася неодноразово, окремими партіями, які своєчасно розмитнювалися і за які вчасно сплачувалися митні платежі. Поставка товару здійснювалася на умовах FCA Loxstedt відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2000. В ході здійснення процедури розмитнення товару в грудні 2021року відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості у зв'язку із тим, що іншим підприємством було ввезено товар, який є дорожчим. Незважаючи на всі надані документи відповідачем було оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2021/000827 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/0012898/2 від 01.12.2021. На підставі вищевказаного рішення та роз'яснень наданих відповідачем, було надано нову митну декларацію № UA807180/2021/009390 від 02.12.2021 з урахуванням відомості зазначених у рішенні про коригування митної вартості. Однак, відповідач направив лист в якому зазначив, що надані додаткові документи не спростовують сумніву щодо вартості товару. Позивач, вважає таке рішення протиправним, необґрунтованим та таким яке підлягає скасуванню.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому він зазначив, що діяв на підставі та у межах закону, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 01.12.2021 до Держмитслужби Харківської області митному посту «Харків-товарний» ТОВ «Виробнича фірма «Полімер» було подано митна декларація за номером UА807180/2021/009354 та товари «Полімерний пластифікатор на основі адипінової кислоти використовується для обробки ПВХ: EDENOL 1215 2000 кг, для оформлення в митному режимі. Разом з митною декларацією декларантом були надані усі необхідні та наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: Рахунок-фактура (інвойс) № 90502578 від 23.11.2021; Автотранспортная накладная 828266 від 24.11.2021; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору 64 від 24.11.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 105 від 25.11.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.11.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 829В від 16.03.2016; договір про надання транспортних послуг № 16Т від 07.10.2009; договір контракт про перевезення 216 від 05.01.2012; Заява декларанта про відсутність у товарах наркотичних засобів б/н про відсутність від 01.12.2021; Заява Декларанта про те, що товари включени до Зеленого переліку відхо б/н 01.12.2021; Заява декларанта про відсутність у товарах озоноруйнівних речовин б/н про відсутність від 01.03.2016; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 7885353 від 26.11.2021; Декларація(інвойс складена уповноваженим (схваленим) експортером 90502578 23.11.2021; Інші некласифіковані документи.
01.12.2021 відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2021/000827 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/0012898/2.
Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду за їх оскарженням.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як встановлено судом, що не заперечується відповідачем, декларантом разом з митною декларацією були подані наступні документи, зазначені в графі 44: Рахунок-фактура (інвойс) № 90502578 від 23.11.2021; Автотранспортная накладная 828266 від 24.11.2021; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору 64 від 24.11.2021; документ , що підтверджує вартість перевезення товару 105 від 25.11.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.11.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 829В від 16.03.2016; договір про надання транспортних послуг № 16Т від 07.10.2009; договір контракт про перевезення 216 від 05.01.2012; Заява декларанта про відсутність у товарах наркотичних засобів б/н про відсутність від 01.12.2021; Заява Декларанта про те, що товари включени до Зеленого переліку відхо б/н 01.12.2021; Заява декларанта про відсутність у товарах озоноруйнівних речовин б/н про відсутність від 01.03.2016; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 7885353 від 26.11.2021; Декларація (інвойс складена уповноваженим (схваленим) експортером 90502578 23.11.2021; Інші некласифіковані документи. Відповідачем було оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2021/000827 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/0012898/2 від 01.12.2021. У своєму рішенні відповідач зазначає, що декларантом не надано документів, щодо вартісних характеристик від виробника товару(прас лист, калькуляція,тощо), однак з наданих документів вбачається, а саме повідомленя з ідентифікатором 766951704-9746-N8260, що позивач подавав прайс-лист від 04.11.2021. Крім того у рішенні зазначено, що у митній декларації країни відправлення код товару не відповідає зазначений у митній декларації, яка подана для митного оформлення. Однак, як встановлен
Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовані вимоги щодо їх надання. Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів. Таким чином, митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказана: неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16.
В оскаржуваному рішенні митним органом вказані наступні підстави відмови:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема, значно зменшилась вартість товару, не надано договір на перевезення товарів, номер коносаменту, що вказаний в митній декларації країни відправлення не співпадає з номером коносаменту, поданим до митного оформлення, митна декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МКУ, митна вартість товарів менш ніж за фактами митних оформлень подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено тощо), а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ;документи містят розбіжності,які мають вплив на правильність визначення митної вартості (до митного оформлення надано рахунок № 2584 від 29.10.2021 на транспортні витрати від ПП «Транскарго», який не співпадає з перевізником, зазначеним у коносаменту № ZJSM21090762, рахунок щодо транспортних витрат наданий від особи,яка безпосередньо не транспортувала товар,не містить всіх відомості (не враховано вартість експедиційних послуг за межами митної/території України (у рахунку зазначено лише вартість морського фрахту), та не вказані інши складові митної вартості;
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
3) ненадання декларантом (відсутність у распорядженні митного органу) інформації щодо угод на подібні товари;
4) ненадання декларантом (відсутність у распорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних і подібних товарів, які продаються на митниці території України у незмінному стані, відсутні данні щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажом на митній території України; -відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування,страхування;
5) не надана декларантом (відсутня у распорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процесс формування ціни товару(на матеріал та витрат понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження,вивантаження,стражування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку що одержує експортер в результаті поставки в Україну).
З приводу невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного Кодексу України, суд зазначає наступне, положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 57 Митного Кодексу України передбачає ряд методів визначеня митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);та 2) другорядні а саме а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 4,5 ст.58 Митного Кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Таким чином, з правовідносин позивача та митного органу вбачається, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.
Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам встановленим ст. 53 Митного кодексу України, протилежного відповідачем не доведено. Так само, відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, митним органом не обґрунтовано та не доведено неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту.
Суд також зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.
Суд також, враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обгрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
В оскаржуваних рішеннях відповідача жодним чином не зазначено, яких саме документів недостатньо для визначення митної вартості товару, яка заявлена декларантом позивача, а також не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей в наданих декларантом позивача в обгрунтування митної вартості вказаного товару.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 24.07.2019 по справі № 809/432/17.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що позивачем як до митного органу, так і до суду під час вирішення спірних правовідносин надано документи (докази), що підтверджують складові митної вартості, а отже підтверджують правомірність та повноту такої митної вартості, законність обрання декларантом саме першого методу визначення митної вартості, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2021/000827 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/0012898/2 від 01.12.2021, прийняті Харківською митницею без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення митного органу підлягає скасуванню.
Частиною 1 статтею 24 Митного кодексу України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Відповідно до п.1.ч. 2 ст.24 Митного кодексу України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.
Правила цієї глави 4 Митного кодексу України застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (частина 3 ст. 24 Митного кодексу України).
Частиною 1 ст. 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Із змісту положень Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Водночас, як слідує з частини 7 ст. 55 Митного кодексу України декларант має право у випадку незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
При цьому, відповідно до частини 8 ст. 55 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Таким чином, положення ч. 7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості на протязі 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг «під гарантію». Митний орган в свою чергу при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.
У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» декларант названими правами щодо можливості подання на протязі 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.
Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» є неможливість застосування положень ч. 7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг «під гарантію».
У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Крім того, статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Вказаний принцип верховенство права проголошено, як одним із основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавством не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України, так і новоутвореного Верховного Суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі № 825/1990/17, серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».
Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.
Таким чином, суд вважає, що оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер» (юридична адреса: пров. Райрадівський, буд. 1, м. Харків, 61004, адреса для листування: пров. Пластичний, б. 9, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 32335155) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішеня та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2021/000827 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/0012898/2 від 01.12.2021, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер» (юридична адреса: пров. Райрадівський, буд. 1, м. Харків, 61004, адреса для листування: пров. Пластичний, б. 9, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 32335155) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.