ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/11184/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (Позивач/ ОСОБА_3 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (Відповідач/ГУ ДМС у Л/о), в якому із урахуванням заяви від 01 листопада 2022 року про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року, відмову в прийнятті заяви про надання про набуття громадянства України за територіальним походженням, не долучення до заяви та невизнання довідки про наявність (відсутність) судимості або факту кримінального переслідування або про закриття кримінального переслідування ОСОБА_3 № 078К№0422022156 без якого-небудь спеціального посвідчення та нерозглядання як офіційного документу;
- скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року, зобов'язавши Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області прийняти до розгляду та відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 про набуття громадянства України за територіальним походженням, долучити до заяви ОСОБА_1 про набуття громадянства України за територіальним походження без якого-небудь спеціального посвідчення та розглядати як офіційний документ довідку про наявність (відсутність) судимості або факту кримінального переслідування або про закриття кримінального переслідування ОСОБА_3 № 078К№0422022156.
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 2977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн 20 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі Української РСР, за національністю кореєць, є громадянином Російської Федерації. З метою возз'єднання зі своєю сім'єю, імміграції та отримання громадянства в Україні, де проживає його рідна мати - ОСОБА_5 , прибув на територію України 31 травня 2022 року через пункт пропуску Могилів - Подільський. За час перебування в Україні подав до ГУ ДМС у Л/о: 08 липня 2022 року заяву про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням; 11 липня 2022 року заяву про надання дозволу на імміграцію; 25 липня 2022 року заяву про надання статусу біженця. Листом № Л-741/6/4601-22/4601.3.7/692-22 від 19 липня 2022 року ГУ ДМС у Л/о повідомило позивача на його заяву, зокрема про те, що підтвердженням відсутності судимості на території іншої держави в іноземного громадянина, який клопоче про набуття громадянства України за територіальним походженням, слугуватиме відповідний документ, виданий уповноваженим органом країни громадянської належності. 25 липня 2022 року позивач додатково до заяви про оформлення набуття громадянства України надав до ГУ ДМС у Л/о довідку про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування № 078К№0422022156, однак листом № 4601.3.7-6889/46/1-22 від 28 липня 2022 року ГУ ДМС у Л/о повідомило позивача про те, що долучена до заяви довідка про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування, видана 20 квітня 2022 року МВС росії за № 078/21848-М не відповідає вимогам частини п'ятої статті 9 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до статті 133 Конституції України Автономна Республіка Крим та місто Севастополь входять до складу України і є її невід'ємними адміністративно-територіальними одиницями.
Позивач уважає, що своїми діями ГУ ЛМС у Л/о відмовило йому у прийнятті заяви про набуття громадянства за територіальним походженням та відкритті провадження за цією заявою, у прийнятті, долученні до заяви та визнання довідки про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування № 078К№0422022156 без будь-якого спеціального посвідчення та розглядання її як офіційного документу. Одночасно з цим ГУ ДМС у Л/о не повернуло йому його документи, що подані ним до заяв про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням, про надання дозволу на імміграцію та про надання статусу біженця.
Крім того, рішенням ГУ ДМС у Л/о про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року (далі - також оскаржуване рішення) позивачу скорочено строк тимчасового перебування на території України та зобов'язано його покинути територію України у термін до 10 серпня 2022 року, про що зроблено відмітку в закордонному паспорті, а також зазначено, що джерело існування та підстави для тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України ОСОБА_3 відсутні. Одночасно з цим, в оскаржуваному рішенні ГУ ДМС у Л/о покликалось на звернення Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 серпня 2022 року № 62/5/9-2245, однак, на думку позивача, конкретних та чітких підстав, що відповідно до чинного законодавства України стали приводом для скорочення терміну перебування на території України ОСОБА_6 не вказало.
Позивач не погоджується із зазначеними діями (рішенням) відповідача, вважає, що такі вчинені (винесено) безпідставно, протиправно та порушують його права і свободи з наступних підстав.
31 травня 2022 року ОСОБА_3 прибув на територію України для возз'єднання із своєю сім'єю, імміграції та отримання громадянства України на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації, вчиненої 16 січня 1997 року у м. Москві. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 року № 692 дію вказаної Угоди припинено. Однак цією постановою не врегульовано питання щодо зобов'язання отримання візи іноземцям, які в'їхали на територію України до введення її в дію та перебувають на території України на законних підставах та процедури отримання візи. Одночасно із цим, зміни щодо перебування на території України іноземців у зв'язку із введенням в дію Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 року № 692, які прибули в Україну до введення її в дію, до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не внесені. Таким чином, позивач уважає, що не порушив умови та підстави його перебування на території України, а строк його перебування мав закінчитись 29 серпня 2022 року.
Позивач відзначає, що надана ним довідка про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування, видана 20 квітня 2022 року за № 078/21848-М є офіційним документом, має на території України доказову силу офіційних документів, а тому відмова ГУ ДМС у Л/о від прийняття заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням, а також вказаної довідки, як офіційного документа, та не долучення її до цієї заяви є незаконною.
Крім того, позивач стверджує, що строк тимчасового перебування іноземця чи особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли немає установлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України. В оскаржуваному рішенні зазначено, що законне джерело існування та підстави для тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України ОСОБА_3 відсутні, однак це не відповідає дійсності, позаяк ГУ ДМС у Л/о має в своєму розпорядженні документи, які підтверджують факт проживання на території м. Львова його матері - ОСОБА_5 .
Також позивач уважає, що при перевірці його паспортного документа працівники ГУ ДМС у Л/о порушили вимоги пункту 4.2 Інструкції про порядок здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері міграції, затвердженої наказом МВС України від 19 травня 2014 року № 485 (далі - Інструкція № 485), а саме не вручили йому копії наказу про проведення перевірки та плану проведення перевірки, не пред'явили службове посвідчення, не повідомили підставу та мету перевірки, не узгодили з ним організаційні питання щодо проведення перевірки.
З огляду не вищевикладене просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 13 вересня 2022 року. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує з наступних підстав.
Набути громадянство України можна лише за визначеними законом підставами та у разі дотримання всіх вимог законодавства України про громадянство. Позивач порушив порядок звернення із заявою від 08 липня 2022 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки не надав разом із цією заявою довідку про відсутність судимості. Надалі позивач долучив довідку про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування, видану 20 квітня 2022 року МВС росії за № 078/21848-М, однак йому повідомлено про те, що зазначена довідка не відповідає вимогам частини п'ятої статті 9 Закону України «Про громадянство України». Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до статті 133 Конституції України Автономна Республіка Крим та місто Севастополь входять до складу України і є її невід'ємними адміністративно-територіальними одиницями.
Відповідач зазначає, що листом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 серпня 2022 року № 62/5/9-2245 до ГУ ДМС у Л/о була доведена інформація стосовно громадянина російської федерації ОСОБА_3 , який перебуває на території Львівської області з можливим порушенням порядку перебування іноземців в Україні, який встановлений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Крім того, у процесі здійснення Управлінням Служби безпеки України у Львівській області заходів із протидії російській агресії отримано інформацію щодо причетності ОСОБА_3 до діяльності, яка наносила шкоду національним інтересам України, пропагування ідей так званого «руського мира», невизнання агресії російської федерації щодо України. З огляду на це, з метою забезпечення національної безпеки України Управління Служби безпеки України у Львівській області клопотало перед ГУ ДМС у Л/о про прийняття рішення щодо скорочення терміну перебування ОСОБА_3 на території України. Тож беручи до уваги обґрунтоване звернення Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 серпня 2022 року за № 62/5/9-2245, зважаючи на те, що законне джерело існування та підстави для тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України ОСОБА_3 , установлені частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у нього відсутні, а також з метою забезпечення вимог пункту 12 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15 лютого 2012 року (далі - Порядок № 150), на підставі положень статті 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено скоротити строк тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_3 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 10 серпня 2022 року, про що прийнято відповідне рішення. Відповідач зауважує, що в позивача не було жодної з підстав для продовження строку перебування на території України.
З огляду на викладене просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
16 листопада 2022 року відповідач подав письмові пояснення, в яких додатково вказує, що документи щодо оформлення набуття громадянства України подаються до територіального органу Державної міграційної служби за місцем проживання заявника. Прийом заяв з питань громадянства належить до повноважень сектору громадянства та еміграції Львівського міського управління. Про звернення позивача для оформлення громадянства України за територіальним походженням до неналежного територіального підрозділу Державної міграційної служби України представника позивача проінформовано у відповіді на адвокатський запит від 25 липня 2022 року.
Відповідач відзначає, що відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Інструкції № 485 рішення щодо проведення виїзної перевірки приймається керівником (першим заступником або заступниками керівника) ДМС України, її територіального органу чи територіального підрозділу (далі - керівник) і оформлюється наказом про проведення перевірки. Для проведення виїзної перевірки готуються наступні документи: наказ про проведення перевірки; план проведення перевірки, який має містити в собі визначення кола питань, які потрібно перевірити, та період діяльності об'єкта перевірки, який планується перевірити; лист-повідомлення об'єкта перевірки про проведення перевірки, крім позапланових перевірок. Оскільки перевірка паспортного документа позивача була здійснена за вмотивованим зверненням Управління Служби безпеки України у Львівській області, то цю перевірку слід вважати позаплановою, яке не вимагає винесення вищезгаданих документів та була здійснена цілком правомірно. Водночас, позаяк відсутня реєстрація Інструкції № 450 в Міністерстві юстиції України, то вказане свідчить про відсутність факту набрання нею чинності. Відтак перевірка здійснюється відповідно до Порядку № 150, на підставі положень статей 3, 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
У судовому засіданні, яке відбулося 22 листопада 2022 року, представник позивача подала письмові пояснення, в яких додатково вказує, що відповідач за заявою ОСОБА_3 , яка подана до ГУ ДМС у Л/о, був зобов'язаний на підставі Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215) відкрити провадження та провести дії, визначені законодавством, для вирішення питання щодо надання громадянства позивачу, однак цього безпідставно не зробив.
Позивач уважає, що відповідач порушив пункт 2.4 Інструкції № 485, підстав для позапланової перевірки в нього не було. Лист Управління Служби безпеки України від 02 серпня 2022 року, на який покликається відповідач, містить тільки клопотання про прийняття рішення про скорочення терміну перебування ОСОБА_3 на території України, а не інформацію про порушення міграційного законодавства. Жодного доручення, письмового повідомлення, інформації про порушення міграційного законодавства до відповідача не надходило. Отже, відповідач повинен був провести планову перевірку із дотриманням вимог пунктів 2.3, 3.1, 3.2, 7.3 Інструкції № 485, які відповідачем порушено з огляду на відсутність плану про перевірку ОСОБА_3 , затвердженого головою ДМС України, наказу про проведення перевірки, плану проведення перевірки, листа-повідомлення об'єкта перевірки про проведення перевірки та самого акта перевірки.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку № 150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули для подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну. Отже, підстави для скорочення йому строку перебування на території України на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні. Лист Управління Служби безпеки України від 02 серпня 2022 року, на який покликається відповідач, не є такою підставою. Крім того, позивач не проживав в Україні, бо не мав тимчасової посвідки на проживання, а перебував на території України, тому покликання відповідача у цьому випадку на статтю 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є безпідставним, з огляду на що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо тверджень відповідача про те, що довідка про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування, видана 20 квітня 2022 року за № 078/21848-М, не відповідає вимогам частини п'ятої статті 9 Закону України «Про громадянство України» позивач зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначив, в якій саме частині та у чому конкретно полягає її невідповідність вказаній нормі закону і як саме вказана норма стосується довідки про наявність (відсутність) судимості.
Також, на думку позивача, оскільки відповідач у двотижневий строк з дня надходження документів, а саме довідки про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування від 20 квітня 2022 року за № 078/21848-М, не повернув їх заявникові для усунення недоліків та не зазначив, що саме є недоліком цієї довідки, то таким чином відповідач не встановив факту невідповідності законодавству України вказаного документа, а отже повинен розглядати цей документ як такий, що відповідає законодавству України.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 30 серпня 2022 року заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду за захистом прав задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду в частині оскарження рішення Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року та поновлено його. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у відповідача всі докази, на підставі яких прийнято спірні рішення.
Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року, яка занесена в протокол судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 22 листопада 2022 року про визнання як недостовірного та недопустимого доказу у справі - листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 серпня 2022 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 22 листопада 2022 року, суд заслухав усні пояснення представника позивача, та представників відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечили, просили у їх задоволенні відмовити.
У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Українська РСР, є громадянином російської федерації, що підтверджується паспортом російської федерації тип НОМЕР_1 .
31 травня 2022 року ОСОБА_3 прибув на територію України через пункт пропуску м. Подільський, що підтверджується відміткою у паспорті, аркуш 45.
08 липня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДМС у Л/о (вх. № Л-741/6/4601-22 від 08 липня 2022 року) із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 07 липня 2022 року (форма 8, затверджена наказом МВС України № 715). До заяви долучив: копію свідоцтва про народження; копію паспорта російської федерації з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; зобов'язання припинити іноземне громадянство (форма 10, затверджена наказом МВС України № 715); дві фотокартки.
Листом № Л-741/6/4601-22/4601.3.7/692-22 від 19 липня 2022 року «Про розгляд звернення» ГУ ДМС у Л/о повідомило позивача, зокрема, про те, що відповідно до пункту 4 Порядку № 215 заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні. Громадянство України за територіальним походженням не може набути особа, яка: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Підтвердженням відсутності судимості на території іншої держави в іноземного громадянина, який клопоче про набуття громадянства України за територіальним походженням, слугуватиме відповідний документ, виданий уповноваженим органом країни громадянської належності. У разі виконання вимог законодавства України про громадянство позивач зможе подати заяву про оформлення набуття громадянства України разом з усіма необхідними документами, яка буде розглянута у встановленому законом порядку.
25 липня 2022 року ОСОБА_3 додатково до заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням надав до ГУ ДМС у Л/о (вх. № 7343/1/4601-22 від 25 липня 2022 року) довідку про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування № 078К№0422022156, видану уповноваженим органом країни громадянської належності позивача 20 квітня 2022 року за № 078/21848-М, з засвідченим перекладом на українську мову.
Листом № 4601.3.7-6889/46/1-22 від 28 липня 2022 року «Про розгляд звернення» ГУ ДМС у Л/о повідомило позивача про те, що долучена до заяви довідка про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування, видана 20 квітня 2022 року за № 078/21848-М, не відповідає вимогам частини п'ятої статті 9 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до статті 133 Конституції України Автономна Республіка Крим та місто Севастополь входять до складу України і є її невід'ємними адміністративно-територіальними одиницями. Набути громадянство України можна лише за визначеними Законом України «Про громадянство України» підставами та у разі дотримання всіх вимог законодавства України про громадянство.
Також 05 серпня 2022 року ГУ ДМС у Л/о прийняло рішення про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 , яким встановлено, що законне джерело існування та підстави для тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України, установлені частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в зазначеного іноземця відсутні.
У змісті вказаного рішення вказано, що беручи до уваги обґрунтоване звернення Управління СБУ у Львівській області від 02 серпня 2022 року за вих. № 62/5/9-2245, яке надійшло до ГУ ДМС у Львівській області 03 серпня 2022 вх. № 7866/1/4601-22, та, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення вимог пункту 12 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15 лютого 2012 року, статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на підставі положень статті 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено скоротити строк тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 та зобов'язати його покинути територію України у термін до 10 серпня 2022 року.
Позивач, уважаючи протиправними відмову відповідача в прийнятті заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, не долучення до заяви та невизнання довідки про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування № 078К№0422022156 без якого-небудь спеціального посвідчення та не розгляду як офіційного документу, а також рішення про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог позивача у частині визнання протиправними відмови відповідача в прийнятті заяви про надання про набуття громадянства України за територіальним походженням, не долучення відповідачем до заяви та невизнання довідки про наявність (відсутність) судимості або факту кримінального переслідування або про закриття кримінального переслідування ОСОБА_3 № 078К№0422022156 без якого-небудь спеціального посвідчення та не розглядання як офіційного документу та зобов'язання відповідача прийняти до розгляду та відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 про набуття громадянства України за територіальним походженням, долучити до заяви ОСОБА_1 про набуття громадянства України за територіальним походження без якого-небудь спеціального посвідчення та розглядати як офіційний документ довідку про наявність (відсутність) судимості або факту кримінального переслідування або про закриття кримінального переслідування ОСОБА_3 № 078К№0422022156 суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначає Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону № 2235:
- громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;
- громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;
- іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
За змістом пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 2235 громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Підстави набуття громадянства України визначено статтею 6 Закону № 2235.
Відповідно до пункту другого частини першої цієї статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Набуття громадянства України за територіальним походженням врегульовано статтею 8 Закону № 2235.
Згідно з частинами першою, другою цієї статті особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Частиною сьомою статті 8 Закону № 2235 передбачено, що громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.
Водночас частиною шостою статті 9 Закону № 2235 визначено, що до громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону № 2235 датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, визначені статтею 24 Закону № 2235.
Так, відповідно до частини першої цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) прийняття рішень про встановлення, оформлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами дев'ятою-одинадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, стосовно яких прийнято рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, та особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, про оформлення набуття громадянства України, довідок про реєстрацію особи громадянином України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, стосовно яких прийнято рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, осіб, які набули, припинили громадянство України, осіб, стосовно яких у межах повноважень здійснюються провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень; 10) проведення за заявою осіб, які перебувають на території України на законних підставах, перевірки їх належності до громадянства України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі - Положення № 360), Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення № 360 ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства.
За змістом пункту 7 Положення № 360 ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Відповідно до статей 26, 27 Закону № 2235 рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.
Згідно з пунктом 2 статті 22 Закону № 2235 порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень визначає Президент України.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215).
Цей Порядок відповідно до Закону № 2235 визначає, зокрема перелік документів, які подаються для оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними.
Для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку (абзац перший пункту 1 розділу І Порядку № 215).
Заяви з питань громадянства оформлюються: про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи; про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 215).
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (абзац перший пункту 3 розділу І Порядку № 215).
Заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні; особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації особи; особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи (пункт 4 розділу І Порядку № 215).
Заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів (абзаци перший, другий, шостий пункту 5 розділу І Порядку № 215).
Згідно з пунктами 24, 25 розділу ІІ Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Згідно з пунктом 92 розділу IV Порядку № 215 територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, серед іншого, за територіальним походженням.
Відповідно до пункту 93 розділу IV Порядку № 215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
За змістом абзаців першого, другого, п'ятого, шостого пункту 94 розділу IV Порядку № 215 територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України.
Пунктом 95 розділу IV Порядку № 215 передбачено, що рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.
Отже, чинним законодавством України чітко визначені органи, які уповноважені здійснювати перевірку та розгляд заяв і документів щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, приймати рішення про оформлення набуття особою громадянства України чи відмову у задоволенні відповідного клопотання (територіальний підрозділ Державної міграційної служби України та територіальний орган Державної міграційної служби України), а також етапи, на якому кожен із зазначених органів зобов'язаний реалізовувати надані їм з метою вирішення вказаних питань повноваження, а саме:
1) територіальний підрозділ ДМС України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України;
2) належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу ДМС України, який у свою чергу також перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, і може прийняти одне з таких рішень: - або повернути до територіального підрозділу ДМС України, до якого документи були подані заявником; - або прийняти рішення про оформлення набуття особою громадянства України; - або вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України.
Відтак, одним із таких етапів є перевірка відповідності оформлення поданих документів щодо набуття громадянства України вимогам законодавства України. При цьому суд відзначає, що така перевірка проводиться двічі: спочатку територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого документи подані заявником, потім - територіальним органом Державної міграційної служби України, до якого вказані документи (у разі їх належного оформлення) надіслані територіальним підрозділом Державної міграційної служби України після проведеної перевірки.
Аналіз викладеного дає підстави вважати, що до моменту проведення перевірки відповідності оформлення поданих документів щодо набуття громадянства України вимогам законодавства України територіальним підрозділом ДМС України, територіальний орган ДМС України позбавлений можливості вчинення дій, пов'язаних із такою перевіркою, оскільки у цьому разі буде порушена процедура розгляду поданих документів, яка унормована Порядком № 215.
Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що із заявою та документами щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивач звернувся не до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого мав би звернутися в силу вимог Порядку № 215, а безпосередньо до територіального органу, яким є Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області.
Однак вказана обставина не давала відповідачу підстав для повідомлення позивача листом № 4601.3.7-6889/46/1-22 від 28 липня 2022 року «Про розгляд звернення» про те, що долучена до заяви довідка про наявність (відсутність) судимості і (або) факту кримінального переслідування або про припинення кримінального переслідування, видана 20 квітня 2022 року за № 078/21848-М, не відповідає вимогам частини п'ятої статті 9 Закону України «Про громадянство України», тобто передчасно стверджувати про невідповідність оформлення зазначеного документа вимогам законодавства України до моменту проведення перевірки поданих позивачем документів територіальним підрозділом ДМС України згідно з положеннями абзацу першого пункту 93 Порядку № 215.
Суд також відзначає, що надання особі, яка звернулася із заявою та документами щодо оформлення набуття громадянства України, відповіді у формі листа на таку заяву Порядком № 215 не передбачена. Адже позивач у спірному випадку не звертався до відповідача за роз'ясненням щодо набуття громадянства України, а звернувся саме із заявою та документами щодо оформлення набуття громадянства України, порядок розгляду яких чітко урегульований спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком № 215.
На переконання суду, у межах спірних правовідносин, відповідач, як територіальний орган ДМС України, враховуючи положення Порядку № 215, не був позбавлений можливості скерувати подані позивачем заяву та документи щодо оформлення набуття громадянства України відповідному територіальному підрозділу саме задля дотримання належної процедури розгляду таких заяви та документів.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у спірному випадку відповідач вчинив дії, якими порушив процедуру розгляду поданих позивачем заяви та документів щодо оформлення набуття громадянства України, який встановлений Порядком № 215, тому такі дії належить визнати протиправними.
Водночас у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача в прийнятті заяви про надання про набуття громадянства України за територіальним походженням, не долучення відповідачем до заяви та невизнання довідки про наявність (відсутність) судимості або факту кримінального переслідування або про закриття кримінального переслідування ОСОБА_3 № 078К№0422022156 без якого-небудь спеціального посвідчення та нерозглядання як офіційного документу.
Суд уважає, що підстави для задоволення вказаних позовних вимог у той спосіб, в який просить позивач, відсутні, оскільки, як встановлено вище, відповідач порушив саме процедуру розгляду поданих позивачем заяви та документів щодо оформлення набуття громадянства України. За таких обставин суд уважає, що заявлені позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково у належний спосіб: визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо розгляду поданих ОСОБА_7 08 липня 2022 року та 25 липня 2022 року заяви та документів щодо оформлення набуття громадянства України та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути подані 08 липня 2022 року та 25 липня 2022 року ОСОБА_7 заяву та документи щодо оформлення набуття громадянства України відповідно до «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006).
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року суд зазначає таке.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначені статтею 4 Закону № 3773.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 3773 якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 цього Закону, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується.
Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або органами Служби безпеки України.
Порядок прийняття рішення та процедура скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 360 ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 затверджено Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який визначає процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України (далі - Порядок № 150).
Згідно з пунктом другим Порядку № 150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Відповідно до пунктів 12-15 Порядку № 150 строк тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли нема установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України.
Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником або керівником органу СБУ в разі відсутності підстав для тимчасового перебування, а також заяви приймаючої сторони, органу Національної поліції чи органу охорони державного кордону.
У рішенні про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України зазначається строк, протягом якого особа зобов'язана виїхати з України. Такий строк не може бути більш як десять діб з дня прийняття рішення.
Копія зазначеного рішення видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку.
У паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, ставиться відмітка «Строк тимчасового перебування скорочено до ____ ___________ 20__ року».
Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України може бути оскаржене протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття до ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним органом або підрозділом ДМС), СБУ (у разі, коли рішення прийняте органом СБУ) або суду.
Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.
Суд встановив, що рішенням ГУ ДМС у Л/о від 05 серпня 2022 року вирішено скоротити строк тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 та зобов'язати його покинути територію України у термін до 10 серпня 2022 року.
Цим рішенням встановлено, що законне джерело існування та підстави для тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України, установлені частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в зазначеного іноземця відсутні.
Також у вказаному рішенні міститься посилання на лист Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 серпня 2022 року за вих. № 62/5/9-2245 «Щодо скорочення терміну перебування».
Стверджуючи про протиправність оскаржуваного рішення, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях покликається на порушення відповідачем вимог Інструкції про порядок здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері міграції, затвердженої наказом МВС України від 19 травня 2014 року № 485, а саме не вручення йому копії наказу про проведення перевірки та плану проведення перевірки, не пред'явлення службового посвідчення, не повідомлення підстави та мети перевірки, не узгодження з ним організаційних питань щодо проведення перевірки тощо.
Відповідач у додаткових поясненнях стверджує, що оскільки перевірка паспортного документа позивача була здійснена за вмотивованим зверненням Управління Служби безпеки України у Львівській області, то цю перевірку слід вважати позаплановою, яке не вимагає винесення вищезгаданих документів та була здійснена цілком правомірно.
Оцінюючи такі доводи сторін суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
За визначенням пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 485) (далі - Порядок № 34/5), нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування
За приписами пункту 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року № 493/92 (далі - Указ № 493/92) установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (пункт 2 Указу № 493/92).
Відповідно до пункту 3 Указу № 493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
На виконання Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення № 731).
Пунктами 2-3 Положення № 731 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 485) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Згідно з пунктом 5.4. Порядку № 34/5 нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.
За приписами пункту 5.6 Порядку № 34/5 суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
Суд відзначає, що Інструкція № 485, на яку покликаються позивач та відповідач, не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, не занесена до Державного реєстру та офіційно не опублікована.
Відтак з огляду на положення пункту 3 Указу № 493/92 та пункту 5.6 Порядку № 34/5 Інструкція № 485 вважається такою, що не набрала чинності, не тягне за собою правових наслідків і не може бути підставою для регулювання спірних правовідносин.
За таких обставин до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми статей 4, 24 Закону № 3773 та відповідні положення Порядку № 150.
Аналіз пункту 12 Порядку № 150 дає підстави дійти висновку, що підставою для скорочення строку тимчасового перебування іноземця на території України є відсутність установлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону № 3773 підстав для його тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України.
Згідно з частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки.
Суд зазначає, що у спірному випадку жодна з підстав, установлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону № 3773, для тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України до позивача не застосовується.
Зважаючи на викладене, відповідач правомірно, з покликанням на частини четверту-дванадцяту статті 4 Закону № 3773 прийняв рішення про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 .
Посилання позивача на те, що відповідач мав у своєму розпорядженні документи, які підтверджують факт проживання на території м. Львова його матері - ОСОБА_5 , що свідчить про наявність законного джерела існування на території України, суд відхиляє, позаяк Порядок № 150 пов'язує необхідність скорочення строку тимчасового перебування іноземця на території України з відсутністю установлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону № 3773 підстав для його тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України, що і було враховано відповідачем під час прийняття спірного рішення.
Твердження позивача про те, що відповідно до пункту 6 Порядку № 150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули для подання заяви про набуття громадянства України та за умови подання підтверджувальних документів, суд оцінює критично, оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення про скорочення позивачу строку тимчасового перебування на території України, а не відмова продовжити йому строк перебування.
Стосовно посилання відповідачем в оскаржуваному рішенні на лист Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 серпня 2022 року за вих. № 62/5/9-2245 «Щодо скорочення терміну перебування» суд зазначає таке.
У змісті цього листа зазначено, що: «Управлінням СБ України у Львівській області отримана інформація щодо громадянина росії - ОСОБА_8 11.06.1987 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться на території Львівської області з можливим порушенням порядку перебування іноземців в Україні, встановленого Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Крім того, в ході здійснення заходів із протидії російській агресії проти України отримано інформацію щодо причетності громадянина російської федерації ОСОБА_8 до діяльності на шкоду національним інтересам України, пропагування ідей «руського мира», невизнання агресії рф щодо України».
Суд відзначає, що відповідно до пункту 13 Порядку № 150 право прийняття рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України надано, серед інших, керівнику органу СБУ.
У спірному випадку листом від 02 серпня 2022 року за вих. № 62/5/9-2245 «Щодо скорочення терміну перебування» Управління Служби безпеки України у Львівській області клопотало перед ГУ ДМС у Л/о про прийняття рішення щодо скорочення терміну перебування ОСОБА_3 на території України.
За таких обставин суд висновує, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на вказаний лист органу СБУ є правомірним.
При цьому такий лист не є основною підставою скорочення строку тимчасового перебування позивача на території України, а такою підставою є саме відсутність установлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону № 3773 підстав для його тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України, про що й зазначено в оскаржуваному рішенні.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення відповідача про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину російської федерації ОСОБА_4 від 05 серпня 2022 року відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування у суду відсутні.
Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи та письмових поясненнях, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з правилами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 0.0.2653239643.1 від 24 серпня 2022 року за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2977,20 грн, відтак, ураховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 992,40 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо розгляду поданих ОСОБА_7 08 липня 2022 року та 25 липня 2022 року заяви та документів щодо оформлення набуття громадянства України.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути подані 08 липня 2022 року та 25 липня 2022 року ОСОБА_7 заяву та документи щодо оформлення набуття громадянства України відповідно до «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 37831493) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 28 грудня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.