ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/17511/22
УХВАЛА
ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ
28 грудня 2022 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочуми Олесі Сергіївни про скасування рішення та державної реєстрації,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до державного реєстратора Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочуми Олесі Сергіївни, в якому просить:
- скасувати рішення від 22 січня 2019 року Державного реєстратора Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочуми Олесі Сергіївни про державну реєстрацію квартири у АДРЕСА_1 згідно з яким власником вказаного майна визнано ПрАТ «Ірокс»;
- скасувати державну реєстрацію від 28 січня 2019 року за реєстраційним номером 175 161 264 6101 державного реєстратора Кочуми О.С.
Ухвалою судді від 12 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху, а особі, яка звернулася із позовною заявою встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду: позовної заяви та її копії для учасників справи із зазначенням: відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивачки, відповідача та третіх осіб; порушення оскаржуваним рішенням відповідача прав, свобод та інтересів позивачки; оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 992,40 грн.
На виконання вимог цієї ухвали позивачка 23 грудня 2022 року подала до суду: оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі, який становить 992,40 грн; позовну заяву (в іншій редакції на виконання ухвали суду від 12 грудня 2022 року).
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що проживає у АДРЕСА_2 та є володільцем цієї квартири. Зазначає, що 03 травня 2007 року між нею та ЗАТ «Ірокс» укладено контракт, який є трудовим договором. 30 вересня 2008 року ЗАТ «Ірокс» та позивачка підписали акт приймання-передачі житлових приміщень. Згідно з цим актом ЗАТ «Ірокс» передає у власність двокімнатну квартиру. 12 січня 2012 року між ЗАТ «Ірокс» та позивачкою погоджено внести зміни № 1 до контракту від 03 травня 2007 року відповідно до яких змінено номер квартири, тобто встановлена нова адреса - АДРЕСА_2 . Відповідно до мотивувальної частини судового рішення від 15 квітня 2021 року при розгляді справи № 461/7972/20 про право на реєстрацію місця проживання у АДРЕСА_2 Шевченківський районний суд м. Львова також встановив та визнав доведеними вищевказані обставини щодо належності квартири АДРЕСА_3 за позивачкою. Згодом вказане рішення було скасоване судом апеляційної інстанції. Водночас 22 січня 2019 року державний реєстратор Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочума Олеся Сергіївна ухвалила рішення про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_3 , згідно з яким власником цього майна визнано ПрАТ «Ірокс». 28 січня 2019 року зазначений державний реєстратор за реєстраційним номером 175 161 264 6101 зареєструвала квартиру за ПрАТ «Ірокс». Позивачка стверджує, що згідно з рішенням у справі № 466/3867/17 (проголошено 15 березня 2018 року, набрало законної сили 17 січня 2019 року) ні адреси будинку АДРЕСА_4 , ні належної його здачі в експлуатацію ПрАТ «Ірокс» не проведено. Отже, державний реєстратор при реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 не могла володіти належними документами, оскільки такої адреси у м. Львові фактично немає (немає належної здачі будинку в експлуатацію). Позивачка вказує, що оскільки вона є володільцем майна, адреса якого з наведених вище підстав не визнана органом місцевого самоврядування, то реєстрація цього майна порушує її права, свободи та інтереси. Питання про визнання права власності позивачка у цьому позові не піднімає, при цьому вказує, що правомірна реєстрація нерухомого майна може відбутися тільки після належного присвоєння будинку АДРЕСА_4 адреси. Вважає, що технічні порушення державного реєстратора під час реєстрації є несумісними з принципами верховенства права під час здійснення владних повноважень. Також позивачка відзначає, що у цій позовній заяві вона порушує питання про скасування рішення державного реєстратора про припинення державної реєстрації речового права, а саме права власності на квартиру АДРЕСА_5 , оскільки оскаржуване рішення вчинене на підставі технічних недоліків, залишених поза увагою відповідача, а саме належно встановленої органом місцевого самоврядування адреси будинку та відсутності його здачі в експлуатацію. Отже, у цій справі позивачка не просить захистити своє речове право. Тобто, у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
З огляду на викладене просить суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
При постановленні ухвали суддя враховує наступне.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суддя відзначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновки щодо питання предметної юрисдикції у спорах, що виникли з подібних правовідносин.
Зокрема у Постанові від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб'єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб'єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб'єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
Разом з тим якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.
Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.
Як слідує зі змісту позовної заяви, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивачки з рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_6 , згідно з яким власником вказаного об'єкта нерухомого майна визнано Приватне акціонерне товариство «Ірокс».
Отже, фактично виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивачки з правомірністю набуття іншою особою права власності на об'єкт нерухомого майна, що й стало підставою для оскарження державної реєстрації права власності на зазначене майно.
Водночас у позовній заяві позивачка вказує, що вона є володільцем квартири АДРЕСА_6 і реєстрація цього нерухомого майна порушує її права, свободи та інтереси.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на нерухоме майно є, зокрема право володіння.
Згідно з частиною першою статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Отже, право володіння є одним з видів речових прав на чуже майно, захист якого здійснюється особою, яка його має, відповідно до положень ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 на захист порушеного, на її думку, права володіння на вищезазначений об'єкт нерухомого майна, а на підставі оскаржуваного рішення відповідача у іншої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачкою, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами ЦПК України.
Окрім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.
Як слідує з матеріалів позовної заяви позивачка не була заявником стосовно оскаржуваних нею реєстраційних дій, такі дії були вчинені за заявою іншої особи, а тому враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду спір, який виник між сторонами у цій справі, є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочуми Олесі Сергіївни про скасування рішення та державної реєстрації не є за своєю суттю публічно-правовими у розумінні КАС України, оскільки мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження у цій справі належить відмовити.
Відповідно до приписів частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
За подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2784895603.1 від 20 грудня 2022 року.
З огляду на наведене суд уважає, що позивачці належить повернути сплачений нею за подання цього позову судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 294, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі № 380/17511/22 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочуми Олесі Сергіївни про скасування рішення та державної реєстрації.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992,40 грн, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2784895603.1 від 20 грудня 2022 року.
Роз'яснити позивачці, що цей спір має вирішуватись у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Роз'яснити позивачці, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 28 грудня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.