ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
29 грудня 2022 року Справа № 360/1959/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач згідно з уточненими позовними вимогами просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду перебування на посаді прокурора, половини строку навчання на денному факультеті у Рязанській вищій школі МВС РФ, та періоду проходження строкової військової служби;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою ОСОБА_1 № 4113/ю-1200-21 від 22 вересня 2022 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою ОСОБА_1 № 4113/ю-1200-21 від 22 вересня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, такі періоди: перебування на посадах стажиста помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника Луганського прокурора з питань нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства прокуратури Луганської області з 02 лютого 1993 року по 22 травня 1997 року - 04 роки 03 місяці 21 день, половину строку навчання на денному факультеті Рязанської вищої школи МВС РФ з 01 вересня 1988 року по 27 липня 1992 року - 01 рік 11 місяців 13 днів та період проходження строкової військової служби з 31 травня 1986 року по 23 червня 1988 року - 02 роки 00 місяців 22 дні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.09.2022 згідно з заявою № 4113/ю-1200-21 від 22.09.2022 у розмірі 72 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 22 липня 2020 року по теперішній час, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
22 вересня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою № 4113/ю-1200-21 про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, мотивуючи необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, строку перебування на посаді прокурора, а також строку проходження служби в армії.
Відповідач, розглянувши заяву позивача про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надіслав на електронну пошту лист від 04.10.2022 № 3600-4113/Ю-02/8-1200/22 з відмовою у здійсненні перерахунку, вказуючи, що законні підстави для здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді, який визначається відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні.
Позивач вважає вказані дії та рішення відповідача протиправними, незаконними та такими, що порушують його права і законні інтереси.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 08.12.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.
Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 121630004306 від 14.08.2020 «Про призначення пенсії» ОСОБА_1 з 22.07.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Стаж роботи на посаді безпосередньо судді - 23 роки 01 місяць 27 днів. Після припинення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганської області.
Відповідач також зазначив, що статтею 137 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції станом на дати виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання) передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, аналізуючи приписи вказаної норми відповідач вважає, що період проходження військової служби, навчання у навчальному закладі, час роботи в органах прокуратури до стажу роботи на посаді судді не зараховуються.
За розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, проведеним та виданим 03.08.2020 за № 5/212 Апеляційним судом Луганської області, стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді складає 23 роки 01 місяць 27 днів.
Оскільки стаж роботи на посаді безпосередньо судді позивача склав 23 роки 01 місяць 27 днів, повних 23 роки, то щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22.07.2020 обраховано позивачу у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22.07.2020 обчислено позивачу на підставі довідки від 05.08.2020 № 5/27/2020 про суддівську винагороду, виданої Апеляційним судом Луганської області на ім'я позивача. У зазначеній довідці визначено, що станом на 21.07.2020 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 50714,40 грн.
Позивачем не оскаржувалось рішення відповідача від 14.08.2020 № 121630004306 «Про призначення пенсії», у якому стаж роботи позивача на посаді судді зазначено у кількості 23 роки 01 місяць 27 днів.
Службу в армії зараховано до страхового стажу позивача відповідно до військового квитка - з 31.05.1986 по 23.06.1988 - 02 роки 00 місяців 23 дні.
При цьому відповідач зазначив, що розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання грошового довічного утримання судді у відставці, проведений та виданий 03.08.2020 за № 5/212 Апеляційним судом Луганської області, містить у собі запис номер два Рязанська вища школа МВС РФ - дата зарахування 01.09.1988, дата звільнення - 27.06.1993 у той час, коли відповідно до диплому НОМЕР_1 його видано 27.07.1992.
Стаж проходження навчання зараховано відповідачем до страхового стажу позивача відповідно до диплому НОМЕР_1 .
Стаж роботи на посадах: стажиста помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора Прокуратури Луганської області зараховано до страхового стажу позивача відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , заведеної 01.10.1985.
Крім того, відповідач зазначив, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 360/4709/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та застосувало показник відсоткового співвідношення, передбачений ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, у розмірі 56%.
Отже, оскільки зміна розміру відсоткового співвідношення з 86 до 56 відсотків проведено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то позивач має право оскаржити його в судовому порядку відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України протягом шести місяців з часу отримання рішення. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
21.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено таке.
Пунктом 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На думку позивача, з положень вказаного Закону № 1402-VIII вбачається, що зазначений пункт не містить жодних обмежень щодо дії у часі, що не виключає та не забороняє його застосування по відношенню до позивача. Зазначений нормативний припис лише ставить в залежність питання визначення стажу роботи на посаді судді у відповідності до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) особи на посаду судді.
Позивач зазначив, що на момент призначення його на посаду судді вперше (1997 рік) чинним був Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
Абзацом другим частини четвертої статті 43 вказаного Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На підставі викладеного, позивач вважає, що зберіг за собою право на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді прокурора, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби.
Щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що оскільки його права були порушені саме рішенням відповідача, що і оскаржується в межах даної справи, то відповідно строк звернення до адміністративного суду слід рахувати саме з моменту прийняття такого рішення, а тому строк звернення до адміністративного суду не пропущено.
Ухвалою суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 22.12.2022 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 22.07.2020 по теперішній час, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що підтверджується копіями трудової книжки, рішення Вищої ради правосуддя від 14.08.2020 № 2115/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку», наказу Апеляційного суду Луганської області від 21.07.2020 № 14-т «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 », заяви про призначення довічного грошового утримання від 10.08.2020 та рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про призначення пенсії № 121630004306 від 14.08.2020.
Розрахунок стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2020 № 5/212, виданий Апеляційним судом Луганської області, містить наступні періоди:
- з 31.05.1986 по 23.06.1988 служба в армії (02 роки 00 місяців 24 дні);
- з 01.09.1988 по 27.06.1993 навчання Рязанська вища школа МВС РФ (50 % строку навчання 02 роки 05 місяців 00 днів);
- з 19.08.1993 по 22.05.1997 помічник прокурора, старший помічник прокурора Прокуратури Луганської області (03 роки 09 місяців 04 дні);
- з 26.05.1997 по 11.12.2006 суддя Перевальського районного суду Луганської області (09 років 06 місяців 16 днів);
- з 12.12.2006 по 21.07.2020 суддя Апеляційного суду Луганської області (13 років 07 місяців 10 днів).
Всього стаж судді Юрченка А.В., який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 03.08.2020 відповідно до вказаного розрахунку - 31 рік 04 місяці 24 дні.
Суд зазначає, що вищевказані періоди роботи та військової служби позивача також підтверджуються його трудовою книжкою серії НОМЕР_2 та військовим квитком серії НОМЕР_3 .
Разом з тим, судом встановлено, що диплом позивача серії НОМЕР_1 щодо його навчання в Рязанській вищій школі МВС РФ, видано 27.07.1992. Також згідно з цим дипломом рішенням Державної екзаменаційної комісії від 27.07.1992 позивачу присвоєно кваліфікацію юрист. Таким чином, кінцевою датою навчання ОСОБА_1 є 27.07.1992, що відповідає змісту позовних вимог.
Отже, вказаний вище розрахунок стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2020 № 5/212, що виданий Апеляційним судом Луганської області містить певні неточності в періоді навчання позивача, а тому з метою правильного встановлення усіх обставин справи розглядається судом у сукупності з іншими доказами, що підтверджують стаж роботи (навчання) позивача.
Крім того, судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 він у період з 02.02.1993 по 18.08.1993 працював стажистом помічника Луганського прокурора з нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства у прокуратурі Луганської області.
В довідці Апеляційного суду Луганської області від 05.08.2020 № 5/217/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зазначено, що його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає - 50714,40 грн., з яких: посадовий оклад - 31696,50 грн., доплата за вислугу років 60 % - 19017,90 грн.
Відповідно до витягу з рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про призначення пенсії № 121630004306 від 14.08.2020, що сформовано програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, відповідач на підставі заяви позивача від 10.08.2020 та доданих до неї документів призначив позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків розміру суддівської винагороди з 22.07.2020.
При цьому, згідно з вказаним витягом страховий стаж (повний) ОСОБА_1 склав 34 років 02 місяців 10 днів, стаж на посаді судді зараховано у розмірі 23 роки 01 місяць 27 днів.
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що в провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 360/4709/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
По вказаній справі Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 04.11.2021 про задоволення позовних вимог, яке набрало законної сили 07.12.2021.
Вказаним рішенням суду встановлено, що 28.07.2021 позивач через портал електронних послуг Пенсійних фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Луганського апеляційного суду від 08.07.2021 № 68 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання cyддi у відставці, згідно з якою станом на 22 липня 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 184976,00 грн., в тому числі: посадовий оклад 115610,00 грн., доплата за вислугу років (60 %) 69366,00 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.08.2021 № 121630004306 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 360/4709/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.08.2021 № 121630004306 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Луганського апеляційного суду від 08.07.2021 № 68 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, з 22 липня 2020 року.
Судом встановлено, що на виконання вказаного рішення суду, відповідачем було здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Луганського апеляційного суду від 08.07.2021 № 68 та призначено позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків розміру суддівської винагороди, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 121630004306 від 29.06.2022.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою довільної форми від 22.09.2022, в якій просив здійснити йому перерахунок стажу довічного грошового утримання судді у відставці, врахувавши (до стажу роботи на посаді судді) службу в армії з 31.05.1986 по 26.07.1988, половину строку навчання у вищому навчальному закладі з 1988 по 1992 рік, роботу помічником прокурора у Луганській прокуратурі по нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства з 02.02.1993 по 22.05.1997.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.10.2022 № 3600-4113/Ю-02/8-1200/22 повідомлено, що відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2020 № 5/212, стаж роботи позивача саме на посаді судді складає 23 роки 01 місяць 27 днів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці розраховано як 56 % від 184976,00 грн. (50 % - за 20 років на посаді судді, 6% - збільшення за 3 роки на посаді судді понад 20 років). Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розраховано відповідно до вимог чинного законодавства. Зарахувати службу в армії з 31.05.1986 по 23.06.1988, половину строку навчання в Рязанській вищій школі МВС РФ з 01.09.1988 по 27.06.1993, роботу на посаді помічника прокурора, старшого помічника прокурора прокуратури Луганської області з 19.08.1993 по 22.05.1997 до стажу роботи на посаді судді відсутні законні підстави.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, що полягають у неврахуванні до його стажу роботи на посаді судді вищевказаних періодів служби в армії, навчання та роботи на прокурорських посадах, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
В Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини 1 статті 131 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 1402 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що незалежність судді забезпечується правом судді на відставку.
Згідно з частиною 6 статті 48 Закону № 1402 органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Відповідно до статті 112 Закону № 1402 суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку (частина 1 статті 116 Закону № 1402).
Згідно з частиною 5 статті 116 Закону № 1402 за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
За приписами статті 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
В абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Абзацом другим частини 3 статті 142 Закону № 1402 закріплено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, положення Закону № 1402 не відокремлюють поняття стажу роботи на посаді судді для відставки від поняття стажу роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, навпаки в цьому законі є єдине поняття «стажу роботи на посаді судді». Порядок же обчислення цього стажу може відрізнятися залежно від того, коли суддю обрано чи призначено на цю посаду.
В рішенні Вищої ради правосуддя від 14.07.2020 № 2115/0/15-20 зазначено, що Указом Президента України від 18 квітня 1997 року № 342/97 позивача вперше було призначено на посаду судді Перевальського районного суду Луганської області строком на п'ять років.
Отже, оскільки позивача призначено на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, то відповідно до вимог абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, позивач зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення (обрання).
За змістом абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862) (тут і надалі в редакції, що діяла станом на момент призначення позивача на посаду судді вперше) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Ця норма втратила чинність на підставі Указу Президента України № 248/2008 від 20.03.2008, але на час призначення позивача на посаду судді вона була чинною.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді перевищує показник у 10 років, то положення наведених актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині періоду трудової діяльності, який включається до стажу роботи позивача на посаді судді.
Суд зазначає, що вказані норми законодавства свідчать про наявність права позивача на зарахування спірних періодів його навчання у вищому юридичному навчальному закладі (половини строку), строкової військової служби та стажу роботи на посадах прокурорів (помічника прокурора та старшого помічника прокурора) до стажу роботи на посаді судді, що дає право судді на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, цей факт вбачається безпосередньо з рішення Вищої ради правосуддя від 14.07.2020 № 2115/0/15-20, в якому зазначено, що додані до заяви документи свідчать, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Отже, в самому рішенні Вищої ради правосуддя від 14.07.2020 № 2115/0/15-20 зазначено, за яким саме законодавством слід обчислювати стаж роботи позивача на посаді судді, який надає йому право як на відставку так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Вища рада правосуддя є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Суд зазначає, що Вища рада правосуддя, це єдиний орган в державі, якому надано право встановлювати наявність або відсутність стажу на посаді судді для звільнення судді у відставку.
Отже, посилання відповідача у спірних правовідносинах на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI в частині визначення стажу на посаді судді для звільнення судді у відставку є необґрунтованими, оскільки такий стаж ОСОБА_1 має визначатись відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII та Указу Президента України від 20.03.2008 № 248/2008, що відповідає рішенню Вищої ради правосуддя від 14.07.2020 № 2115/0/15-20.
Разом з тим, щодо періоду роботи позивача на посаді стажиста помічника прокурора у період з 02.02.1993 по 18.08.1993, суд зазначає таке.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789) (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки за змістом статті 43 Закону № 2862 до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів.
Відтак посада «стажист помічника прокурора» не охоплюється поняттям «прокурор», враховуючи його визначення, яке міститься у статті 56 Закону № 1789, тому законних підстав для зарахування періоду роботи позивача на посаді стажиста помічника прокурора до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 127/27830/16-а, від 28.11.2019 у справі № 607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем було подано заяву про перерахунок довічного грошового утримання не встановленого зразка, а тому відповідач не приймав жодного рішення за результатами її розгляду, суд вказує таке.
Судом встановлено, що позивач дійсно звернувся до управління із заявою не встановленого зразка (довільної форми), відповідно до якої просив здійснити перерахунок стажу довічного грошового утримання судді у відставці.
Разом з тим суд зазначає, що зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
В межах спірних правовідносин йдеться про зарахування певних періодів роботи до стажу роботи на посаді судді та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач звернувся до відповідача з заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для вчинення відповідних дій щодо розгляду заяви та прийняття відповідного рішення.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.
В даному випадку відповідач, розглянувши заяву позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» без прийняття відповідного рішення, допустив надмірний формалізм, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що позивач просить здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 22.09.2022, тобто з моменту подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяви № 4113/ю-1200-21 від 22.09.2022, відповідь на яку надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.10.2022 № 3600-4113/Ю-02/8-1200/22.
Тобто, строк звернення до суду в даному випадку слід обраховувати з моменту вчинення відповідачем дій за результатами розгляду вказаної заяви позивача, а саме з моменту отримання позивачем вказаного листа від 04.10.2022 № 3600-4113/Ю-02/8-1200/22.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 15.11.2022, ним не пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою, а тому відповідні посилання відповідача є безпідставними.
Щодо посилань відповідача на те, що зміна розміру відсоткового співвідношення для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача з 86 до 56 відсотків суддівської винагороди проведено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає, що зміна відсоткового розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача не є спірним питанням у даній справі.
Спірним питанням у справі є дії відповідача, що полягають у не зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді певних періодів його роботи та відповідно не проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням збільшеного стажу роботи на посаді судді.
Підсумовуючи суд зазначає, що зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають спірні періоди: проходження строкової військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988 (02 роки 00 місяців 24 дні); навчання у Рязанській вищій школі МВС РФ з 01.09.1988 по 27.07.1992 (половина строку - 01 рік 11 місяців 13 днів); роботи помічником прокурора, старшим помічником прокурора Прокуратури Луганської області з 19.08.1993 по 22.05.1997 (03 роки 09 місяців 04 дні).
Судом встановлено, що вказані періоди зараховано до загального страхового стажу позивача, проте не враховано до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, загальний розмір спірного стажу, що підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді складає 07 років 09 місяців 11 днів.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховано 23 роки 01 місяць 27 днів.
Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 30 років 11 місяців 08 днів.
Як вже зазначалось судом вище, абзацом другим частини 3 статті 142 Закону № 1402 закріплено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 30 років 11 місяців 08 днів, розмір щомісячного довічного грошового утримання має складати 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі підлягають частковому задоволенню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої ним заяви від 22.09.2022 № 4113/ю-1200-21, чим допустив бездіяльність, якою порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно, суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді спірні періоди його навчання у вищому юридичному навчальному закладі (половини строку), строкової військової служби та стажу роботи на посадах прокурорів та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 22 вересня 2022 року, з урахуванням фактично сплачених сум, оскільки саме такий спосіб захисту відповідатиме об'єкту порушених прав позивача.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем відповідного рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не приймалось.
За результатами розгляду заяви позивача № 4113/ю-1200-21 від 22.09.2022, відповідачем було складено лист від 04.10.2022 № 3600-4113/Ю-02/8-1200/22, який за своєю правовою природою не є рішенням про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, та має лише роз'яснювальний характер.
Відтак, у задоволенні вищевказаних позовних вимог слід відмовити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Суд зазначає, що сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивачем вказано, що при зверненні до суду він поніс судові витрати, що виникли внаслідок сплати судового збору та складають у загальному розмірі - 1040,00 грн.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надано докази понесення ним витрат зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.11.2022 № 81251.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, при розподілі судових витрат, суд враховує лише суму сплаченого позивачем судового збору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви від 22.09.2022 № 4113/ю-1200-21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді періоди: проходження строкової військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988 (02 роки 00 місяців 24 дні), навчання у Рязанській вищій школі МВС РФ з 01.09.1988 по 27.07.1992 (половина строку - 01 рік 11 місяців 13 днів), роботи помічником прокурора, старшим помічником прокурора Прокуратури Луганської області з 19.08.1993 по 22.05.1997 (03 роки 09 місяців 04 дні).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 22 вересня 2022 року з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.12.2022.
Суддя О.М. Качанок