КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року м.Київ № 320/2281/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Бест Лідер" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Бест Лідер" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №315530 від 26.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться у позивача у користуванні та напівпричепу марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачеві, та його документального оформлення контролюючим органом було допущено низку порушень, що ставить під сумнів факт перевищення позивачем нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь. Також, відповідач не повідомив належним чином про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та протиправно здійснив її розгляд з винесенням спірної постанови до завершення часу, передбаченого на її розгляд, що позбавило можливості позивача бути присутнім при розгляді цієї справи та надати певні пояснення щодо обставин правопорушення. Позивач звертає увагу, що у спірній постанові не міститься чіткого формулювання складу правопорушення, скоєного позивачем, а тому вона підлягає скасуванню.
Суд ухвалою від 18.02.2022 відкрив спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ПП "Бест Лідер" подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що відповідно до акту проведення перевірки, позивачем виконувалось вантажне перевезення товару з перевищенням нормативно-вагових параметрів. Тому, відповідач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.11.2021 №315530 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Третя особа, ОСОБА_1 , не скористався наданим йому правом подачі письмових пояснень з приводу предмету спору.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лідер» (ідентифікаційний код 39076577, місцезнаходження: 08703, Київська область, м.Обухів, мікрорайон Сосновий, буд.2 кв.180) зареєстровано як юридична особа, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 02.01.2020 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) та Приватним підприємством "Бест Лідер" (Орендар) було укладено договір транспортного засобу, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове користування транспортний засіб марки RENAULT, модель MAGNUM 480, ТИП - Спеціальний вантажний сідловий тягач - Е; номер шасі - НОМЕР_3 , рік випуску - 2006, колір - червоний; реєстраційний номер - НОМЕР_4 , який належить орендодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 25.12.2015, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове володіння та користування техніку і зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 20 000 грн.
Факт передачі транспортного засобу зафіксовано в акті приймання-передачі транспортного засобу від 02.01.2020 та в акті надання послуг від 30.09.2021 №18.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 27.06.2018 ПП "Бест Лідер" є власником загального напівпричепу марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
28.09.2021 інспекторами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку №026513 від 21.09.2021, була проведена рейдова перевірка на ділянці дороги 253 км +811 м а/д М-05 Київ-Одеса було зупинено автомобіль марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_4 та причіп марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_7 для здійснення габаритно-вагового контролю.
Водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 .
За результатами проведення зважування було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.09.2021, в якій вказано, що навантаження на осі є таким: 1) 7,38 тон; 2) 13,23 тон; 3) 5,55 тон; 4) 5,40 тон; 5) 5,40 тон. Повна маса транспортного засобу 37,02 тон.
Відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.09.2022 №0065229, у якому зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що фактична маса складає 37,02 тони при нормативно допустимій масі у 40,00 тон; навантаження на другу вісь становить 13,23 тони при нормативно допустимій у 11,00 тони.
Крім того, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2022 №316475, яким зафіксовано порушення ПП "Бест Лідер" вимог абз. 16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20 % при перевищенні вантажу без відповідного дозволу.
На підставі цих обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 26.11.2021 прийнято постанову №315530 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу норми ч. 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Частиною 1 ст. 60 зазначеного Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідно до п. 4 яких рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п. 3 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Згідно з пунктами 1, 3, та 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.
Відповідно до статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, зазначеною нормою визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є автомобільний перевізник.
Як зазначено вище, за результатами проведення контролюючим органом габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача тягача марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_4 та причіпу марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_7 було встановлено таке навантаження на осі:
- перша одинична вісь - 7,38 тони (11,00 тон - нормативно допустиме навантаження);
- друга одинична вісь - 13,23 тони (11,00 тон - нормативно допустиме навантаження);
- третя строєна вісь - 14,35 тони (22 тони - нормативно допустиме навантаження).
Повна маса транспортного засобу - 37,08 тони (40 тон - нормативне допустиме навантаження).
З матеріалів справи вбачається, що спірною постановою від 26.11.2022 №315530 позивачеві нарахований штраф у розмірі 34000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад від 20%, але не більше 30% включно, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону №2344.
Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на одиничну вісь, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 та від 31.07.2019 у справі №802/518/17-а.
Пунктом 6 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачою відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Матеріалами справи підтверджується, що зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, а саме "Ваги автомобільні електронні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу AR-WIM №0011094", що підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.05.2021.
Також, суд зазначає, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов'язкового пред'явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання, позивачем не доведено протилежне.
Відтак, зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Щодо твердження позивача стосовно необ'єктивності проведеного вимірювання ваги транспортного засобу, оскільки здійснювалось перевезення подільного вантажу.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд зазначає, що переміщення подільного вантажу під час руху транспортного засобу не є тією обставиною, яка може звільнити від визначеної законодавством адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, перевізник має вчиняти відповідні дії, зокрема щодо закріплення вантажу, або вжиття інших заходів, які б унеможливлювали зміщення подільного вантажу, з метою не допущення перевищення допустимого навантаження на окрему ось транспортного засобу.
Водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, подільного вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 по справі №814/1460/16.
Щодо твердження позивача про відсутність усіх необхідних реквизитів та розбіжність даних у талоні про результати зважування від 28.09.2021, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.09.2021, актах №0065229, 316475 від 28.09.2021, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації; внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то у залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18 та від 22.05.2020 у справі №825/2328/16.
Враховуючи вищевикладене, твердження позивача про неістотні дефекти талону, довідки та актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 28.09.2021 не впливають на їх дійсність та не можуть мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Щодо твердження позивача про те, що відповідачем протиправно не застосовано затримання у відповідності до вимог ст. 265-2 КУпАП та відповідальності у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог п.21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.
У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Проте, суд зазначає, що відповідачем у спірних правовідносинах є територіальний орган Укртрансбезпеки, а за приписами ст. 265-2 КУпАП затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Крім того, нездійснення затримання транспортного засобу згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та продовження дорожнього руху позивачем, не спростовує самого факту скоєння позивачем правопорушення та не може бути підставою для визнання спірної постанови протиправною.
Також, матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до вимог постанови КМУ №879 від 27.06.2007 відповідачем нараховано позивачеві плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0065229 від 28.09.2021 у розмірі 478,19 Євро, яку перевізник зобов'язний сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати та повідомити про це відповідальний орган.
Щодо доводів позивача про обладнання транспортного засобу позивача системою контролю транспорту ТОВ "СТ-Квадро", за даними якої за часом зазначеним у талоні зважування від 28.09.2021 транспортний засіб позивача знаходився за 5 км до комплексу габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що розбіжність у часі, зазначеного системою контролю та у часі, зазначеного у талоні про результати зважування від 29.09.2021 не впливає на сам факт зважування та не спростовує висновків перевірки. Тим більше, що факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів зафіксовано в акті №0065229 від 28.09.2021 та підписано водієм транспортного засобу ОСОБА_1 .
Щодо твердження позивача про здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення з неналежним повідомленням позивача про час та місце розгляду справи та винесення постанови до завершення встановленого часу, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1567).
Повідомленням від 24.11.2021 (трек-номер відправлення 0308301253227) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 26.11.2021.
Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення було вручено позивачеві особисто 26.11.2021 о 09.34 год.
Вказане свідчить, що позивач завчасно був повідомлений про розгляд справи, однак не скористався можливістю бути присутнім на її розгляді.
Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що ним були здійснені усі передбачені Порядком №1567 заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення.
При цьому відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов'язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення.
Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо його інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 (адміністративне провадження №К/9901/18215/19), від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, у спірних правовідносинах порушення відповідачем порядку розгляду справи, яке полягає у неповідомленні суб'єкта господарювання про розгляд такої справи, на думку суду, не впливає на порушення, яке встановлене під час перевірки.
Відтак, відповідач у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.
Суд також критично оцінює посилання позивача на відсутність у тексті оскаржуваної постанови відомостей щодо порушеної позивачем норми закону та чіткого формулювання суті порушення, суд зазначає таке.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, а також посилання на акт перевірки.
Таким чином, зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, постанова містить усі передбачені положеннями ст. 283 КУпАП обов'язкові відомості щодо події правопорушення, суб'єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, а також інші обов'язкові відомості, визначені ст. 283 КУпАП, підписана та містить печатку.
У контексті з наведеним суд дійшов висновку, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: талоном про результати зважування, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в результаті перевищення нормативних параметрів навантаження на одиночну вісь при перевезення вантажу, що є порушенням ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Адміністративне стягнення накладено уповноваженою особою, за наявності складу адміністративного правопорушення та в межах встановленої законодавством санкції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача не спростовують факт перевищення габаритно-вагових норм транспортного засобу та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, тоді як оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №315530 від 26.11.2021 щодо ПП "Бест Лідер" на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому відсутні підстави для її скасування.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.