КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
28 грудня 2022 року Київ № 320/11849/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Білокур Т.М. звернувся через електронний кабінет до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу з 10.06.2015 з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу: основний розмір пенсії 77% грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 10.06.2015.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 13.12.2022 та зареєстрована в суді 23.12.2022.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом, позивачеві слід було сплатити 992, 40 грн. судового збору.
На підтвердження сплати судового збору позивачем приєднано квитанцію від 31.10.2022 № 3ХТМ-28А9-9ТКМ-45Н1 про сплату 992, 40 грн.
Із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Київського окружного адміністративного суду встановлено, що ця квитанція була доказом у межах судового провадження у справі № 320/10159/22. Судом установлено, що відповідно до ухвали від 12.12.2022 у справі № 320/10159/22 (суддя Журавель В.О.) позовну заяву повернуто позивачеві. Проте питання про повернення судового збору не вирішувалось.
Оскільки представлена суду в якості доказів сплати судового збору квитанція від 31.10.2022 № 3ХТМ-28А9-9ТКМ-45Н1 була доказом у межах адміністративної справи № 320/10159/22, суд не приймає її в якості доказів сплати судового збору за подання цього позову.
Разом із тим, позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням у межах адміністративної справи № 320/10159/22 про повернення сплаченого судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, матеріали позовної заяви не містять заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, оскільки в силу вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись 13.12.2022 до суду з позовом про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також заяви про поновлення строку звернення до суду.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що про протиправність дій відповідача йому стало відомо лише з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 . Проте, пенсійні виплати ОСОБА_1 отримує постійно та на регулярній основі з 10.06.2015, а тому йому повинно було бути відомо про порушення його прав шляхом зменшення з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення із часу вчинення цих дій.
До суду із цим позовом позивач звернувся 13.12.2022, тобто у строк понад 7 років з моменту виникнення підстав для перерахунку - з 10.06.2015, а отже з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 виклав правову позицію, згідно з якою отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Тому факт звернення до відповідача суд не визнає досудовим порядком вирішення спору, що може створити об'єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
Також судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справі № 240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком із цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватись тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутись з позовом до суду.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
- оригіналу документа про сплату 992, 40 грн. судового збору.
Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.