КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року № 320/6240/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 29.10.2018 у виконавчому провадженні №55885598, винесену державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тридіт Катериною Олегівною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем у зв'язку з прийняттям 29.10.2018 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №55885598 постанови про закінчення виконавчого провадження, на підставі заяви стягувача ПАТ "Креді Агріколь Банк" у зв'язку з виконанням виконавчого листа №2/761/5133/2016, виданого 17.07.2017 Шевченківський районним судом міста Києва, в повному обсязі.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, оскільки 28.02.2018 відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №55885598 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва №2/761/5133/2016 від 17.07.2017, який ОСОБА_1 добровільно виконав та 20.09.2018 здійснив сплату заборгованості.
Позивач зауважив, що постановою державного виконавця від 29.10.2018, прийнятою в рамках виконавчого провадження №55885598, було закінчено виконавче провадження на підставі заяви стягувача.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачем в рамках виконавчого провадження №55885598 не було вчинено жодних дій з примусового виконання відповідного виконавчого документа, що свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що державним виконавцем вживались заходи, спрямовані на примусове виконання рішення, зокрема здійснено опис та арешт майна боржника - квартири АДРЕСА_1 , з подальшою її реалізацією на електронних торгах, що і стало наслідком фактичного повного виконання рішення. Таким чином, на думку відповідача, постанова про стягнення виконавчого збору є законною.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що в межах виконавчого провадження №55885598 державним виконавцем не забезпечено стягнення заборгованості за виконавчим документом з боржника ОСОБА_1 так як заборгованість була погашена боржником 20.09.2018 поза межами виконавчого провадження шляхом укладення угоди з банком. Просив суд позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.02.2018 головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Яценко Яною Василівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №55885598 з примусового виконання виконавчого листа №2/761/5133/2016, виданого 17.07.2017 Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість у розмірі 132 775,69 доларів США та 44 944,85 грн..та судовий збір 17457,63 грн.
29.10.2018 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катериною Олегівною в рамках виконавчого провадження №55885598 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» від 24.09.2018 №10451/3678 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
Також, 29.10.2018 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катериною Олегівною в рамках виконавчого провадження №5588559 прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 1269,00 грн.
29.10.2018 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катериною Олегівною в рамках виконавчого провадження №5588559 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 6240,25 грн. та 13277,57 доларів США.
Стягувачем за вказаною постановою визначено Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 29.10.2018 у виконавчому провадження №5588559, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята статті 26 Закону №1404).
Згідно з частиною першою статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. (частина друга статті 39 Закону №1404).
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною другою статті 27 Закону №27 (в редакції до 28.08.2018) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018, було внесено зміни до частини другої статті 27 Закону №1404.
Так, згідно з частиною другою статті 27 Закону №1404 (в редакції Закону №2475) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, зазначив, 28.02.2018 відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №55885598 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва №2/761/5133/2016 від 17.07.2017, який ОСОБА_1 добровільно виконав та 20.09.2018 здійснив сплату заборгованості.
Позивач зауважив, що постановою старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.10.2018, прийнятою в рамках виконавчого провадження №55885598, було закінчено виконавче провадження.
На думку позивача, вказані обставин унеможливлюють стягнення з нього виконавчого збору на підставі спірної постанови, з приводу чого суд зазначає таке.
Також у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач в рамках виконавчого провадження №55885598 не вчиняв будь-яких виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа №2/761/5133/2016, виданого 17.07.2017 Шевченківським районним судом м. Києва, з приводу чого суд зазначає таке.
З аналізу норм Закону №1404 у редакції, що діяла до 28.08.2018, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Законом №2475 внесені зміни до статті 27 Закону №1404, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Отже, із урахуванням редакцій Закону №1404, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Таким чином, приписи статті 27 Закону №1404 у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404 у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Оскільки внесені Законом №2475 зміни до статті 27 Закону №1404 погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчим листом, суд вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у спірній постанові розмірі відсутні.
Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88601610), то висловлена Судом у вказаному судовому рішенні позиція стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 27 Закону №1404, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 21.10.2021 у справі №420/4279/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 100470775) та від 08.07.2021 у справі №480/5242/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 98187655).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.07.2022.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову на суму 992,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 29.10.2018 у виконавчому провадженні №55885598, винесену державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тридіт Катериною Олегівною.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.