КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року № 320/9682/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10), у якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №548 від 07.02.2020 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію на пільгових умова за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно поданих позивачем документів, які підтверджують стаж роботи за Списком № 1 на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду зайнятого повний робочий день на підземних роботах "Шахтопрохідного управління № 10" треста "Горлівськвуглебуд" у період роботи з 13.09.1993 р. (наказ №263/к від 13.09.1993 р.) по 06.11.1996 р. (наказ №342/к від 06.11.1996 р.) та стаж роботи за Списком №1 на посаді старшого механіка стаціонарного обладнання на шахті "Нова" п/о "Дзержинськвугілля" у період роботи з 15.11.1996 р. (наказ №95к від 15.11.1996 р.) по 31.12.1997 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з незарахуванням до пільгового стажу певних періодів роботи.
Позивач стверджує, що має необхідний пільговий стаж більше 10 років, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 N 1-р/2020, надає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Ухвалою від 16.08.2021 було відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечував та вказував на правомірність прийнятого рішення. Крім цього пенсійним органом вказано на підстави не зарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу, а саме: з 13.09.1993 по 06.11.1996 - відсутнє підтвердження пільгового стажу роботи; з 15.11.1996 по 31.12.1997 - в архівній довідці №16/679 від 09.07.2019. виданій Державним підприємством «Торецьквугілля» зазначено, що «з 15.11.1996 по 31.12.1997 - за даний період шахта не передавала до архіву табеля спусків в шахту по формі Т-13».
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
05.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В результаті розгляду поданої заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняло рішення "Про відмову у призначенні пенсії за віком" №548 від 07.02.2020, зазначивши, що стаж роботи позивача за Списком №1 становить 4 роки, тому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII, в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом "а" статті 13 Закону N 1788-XII, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Виходячи з наведеного, для призначення пенсії на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах за списком №1 позивачу, необхідним є настання наступних умов: стаж роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, що дають право на пільгову пенсію; за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, але наявності не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (пункт 16 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до норм п. 5 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Так, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу відповідач зазначив, що страховий стаж становить 26 років 11 місяців 03 дні. Рішення про відмову в призначені пенсії прийнято, з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу з 13.09.1993 по 06.11.1996, з 15.11.1996 по 31.12.1997, з 01.04.2018 по 07.07.219, оскільки не підтверджено зайнятість повний робочий день на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці.
Оцінюючи такі доводи та підстави для відмови відповідача, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі - Порядок N 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно абзаців 1-2 п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року N 383 (далі - Порядок N 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до приписів п. 4.2 Порядку №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з п. 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383, установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Таким чином, як вже було зазначено, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер роботи, що виконується, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За даних обставин, позивач при зверненні до пенсійного органу надав документи, що підтверджують характер виконуваних робіт у спірні періоди, зокрема:
- за період з 13.09.1993 по 06.11.1996: трудову книжку, а також довідку Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопровідне управління №10» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відсутності записів у ній №14/641 від 11.07.2019; довідку Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопровідне управління №10» про перейменування №14/643 від 11.07.2019; довідку Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопровідне управління №10» №14/642 від 11.07.2019; особову картку№589; наказ №342/К від 06.11.1996; виписку з наказу №117к від 03.08.1995; виписку з наказу №135к від 05.09.1995; виписку з наказу №151к від 03.10.1995; виписку з наказу №170к від 04.11.1995; виписку з наказу №33к від 01.03.1996 виписку з наказу №198к від 28.12.1995, нотаріально завірені свідчення ОСОБА_2 ;
- за період з 15.11.1996 по 31.12.1997: трудову книжку; архівну довідку Державного підприємства «Торецьквугілля» №16/679 від 09.07.2019; акт №1 про непоправні ушкодження архівних документів, архівна довідка №16/682 від 09.07.2019.
Однак пенсійним органом до стажу роботи за Списком №1 не були враховано вказані періоди.
Суд звертає увагу, що доводи відповідача про те, що період роботи позивача з 13.09.1993 по 06.11.1996 на Шахтопровідному управлінні №10 треста «Горлівськвуглебуд» не підтверджений, є безпідставними, оскільки надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Між тим запис у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає право на включення спірного періоду до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 15.11.1996 по 31.12.1997, суд зазначає таке.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 , 15.11.1996 позивач прийнятий старшим механіком по стаціонарному обладнанню на шахті «Нова», а 25.08.1998 позивача звільнено із займаної посади.
Відповідно до архівної довідки №16/679 від 09.07.2019, ОСОБА_1 був зайнятий повний робочий день на підземних роботах
- з 15.11.1996 (наказ №95к від 14.11.1996) по 31.12.1997 - за даний період шахта не передавала до архіву табеля спусків в шахту по формі Т-13 - на посаді старшого механіка по стаціонарному обладнанню ЄМС;
- з 01.01.1998 по 25.08.1998 (наказ №98к від 28.08.1998) - зайнятий на підземних роботах 50% і більше робочого часу - на посаді старшого механіка по стаціонарному обладнанню ЄМС, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1, пункт 1010100г-23485 (зараховано до пільгового стажу).
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для неврахування у пільговий стаж періоду роботи 15.11.1996-31.12.1997 стала відсутність у архіві табелів спусків в шахту по формі Т-13.
Водночас, як вбачається із акту №1 про непоправні пошкодження архівних документів, у результаті прориву води і гасіння пожежі у 1997-1998 роках нижче перераховані справи стали непридатними для подальшого використання у практичній діяльності і тому вони не включені в опис справ: зокрема, табелі обліку підземних виходів ІТР і робочих за січень-грудень 1996 року та січень-грудень 1997 року.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, пожежа є форс-мажорною обставиною, тобто надзвичайною та невідворотною обставиною, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Враховуючи вказане, суд зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за наслідки форс-мажорних обставин та позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
При порівнянні зарахованого та не зарахованого періодів роботи позивача на шахті «Нова» судом встановлено, що позивач займав одну й ту саму посаду, відповідно виконував одні і ті ж самі посадові обов'язки. Жодних записів щодо відрядження позивача, переведення на іншу посаду трудова книжка не містить.
Таким чином суд дійшов висновку, що умови роботи, вказані у довідці №16/679 від 09.07.2019 за період 01.01.1998-25.08.1998, а саме: зайнятий на підземних роботах 50% і більше робочого часу, є аналогічними з попереднім (незарахованим) періодом роботи.
Беручи до уваги вказане, суд вважає, що період роботи позивача на шахті «Нова» з 15.11.1996 по 31.12.1997 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №1.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі N 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак, виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.
Оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача, у межах даного провадження судом не досліджувалось питання щодо наявності у позивача страхового стажу, вікового цензу та інших складових на підставі яких провадиться призначення пенсії суд вважає, що для належного захисту порушеного права позивача в цій частині слід зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 13.09.1993 по 06.11.1996 і період роботи з 15.11.1996 по 31.12.1997 та повторно розглянути заяву позивача у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №548 від 07.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 13.09.1993 по 06.11.1996 і з 15.11.1996 по 31.12.1997 та повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2022.
Суддя Панченко Н.Д.