ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" грудня 2022 р. справа № 300/4661/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивує тим, що на неодноразові звернення позивача та його представника, відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу. Так, позивача повідомлено про наявний страховий стаж 25 років 8 місяців 14 днів. В той же час, при розгляді звернень, не зараховано до страхового стажу позивача наступні періоди: проходження військової служби з 14.05.1982 по 04.05.1984 у зв'язку з невідповідністю вказаної у військовому квитку дати народження позивача відповідно до зазначеної в паспорті громадянина України; роботи з 04.06.1984 по 31.08.1984 з підстав відсутності наказу на звільнення; здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1998 по 30.06.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 (відсутня інформація на якій системі оподаткування перебував заявник), з 01.04.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2013 по 31.12.2021 (відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу). Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його права, тому просить суд визнати їх протиправними та зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу спірні періоди.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.12.2022. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.56-67). Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідачів, яке надійшло на адресу суду 28.12.2022.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
ОСОБА_1 25.11.1961 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово звертався до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком.
Листом від 12.08.2022 за №0900-0202-8/227591 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, повідомило представника позивача про те, що звернення від 08.04.2022 та від 14.05.2022 розглянуті ГУ ПФУ в Тернопільській та Львівській областях, за результатами розгляду яких прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу: не враховано період проходження військової служби з 14.05.1982 по 04.05.1984 у зв'язку з невідповідністю вказаної у військовому квитку дати народження позивача відповідно до зазначеної в паспорті громадянина України; період роботи з 04.06.1984 по 31.08.1984 з підстав відсутності наказу на звільнення. Звернення позивача від 14.05.2022 розглянуто ГУ ПФУ в Чернівецькій та Чернігівській областях, за результатами розгляду якого прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Наявний страховий стаж позивача становить 25 років 8 місяців 14 днів. Не враховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1998 по 30.06.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 (відсутня інформація на якій системі оподаткування перебував заявник), з 01.04.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2013 по 31.12.2021 (відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу) (а.с.35, 36).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058- IV).
Відповідно до пункту 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці підтверджено період проходження військової служби з 14.05.1982 по 04.05.1984 та роботи з 04.06.1984 по 31.08.1984 (а.с.15-18).
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, суд зазначає, що відповідач протиправно не врахував вказані періоди роботи позивача до його загального страхового стажу.
Доводи відповідача щодо невідповідності вказаної у військовому квитку дати народження позивача відповідно до зазначеної в паспорті громадянина України, на думку суду, не є тією обставиною, яка б перешкоджала зарахувати спірний період до страхового стажу позивача, оскільки записи в трудовій книжці та в обліково-послужній книжці вказують на наявність описки у військовому квитку позивача.
Крім того, відсутність у записі про звільнення позивача наказу, як підстава неврахування до страхового стажу позивача період роботи з 04.06.1984 по 31.08.1984, на думку суду, може вказувати лише на надмірний формалізм з боку пенсійного органу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначені періоди слід зарахувати до страхового стажу позивача, а позов в цій частині підлягає до задоволення.
Щодо неврахування пенсійним органом періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.10.1998 по 30.06.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 (відсутня інформація на якій системі оподаткування перебував заявник), з 01.04.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2013 по 31.12.2021 (відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу), то суд зазначає таке.
Умови, порядок обчислення, підтвердження та зарахування періодів роботи (трудового стажу) до страхового стажу для призначення пенсії, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV),Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон №1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою та другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту а, б статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема:
- особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
- особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.1 ч. 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
Відповідно до п.4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Відповідно до підпункту 2 п. 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі №643/20104/15-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано до суду листи ГУ ДПС у Чернівецькій області, в яких зазначено, що позивач перебував на загальній системі оподаткування з 1998 по 2000 роки та на спрощеній системі оподаткування у період з 01.01.2008 по 31.12.2011 (а.с.25, 38), а також витяг з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, згідно якого відсутня інформація про сплату ним страхових внесків у період з 01.04.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2013 по 31.12.2021 (а.с.40-42).
Суд звертає увагу сторін, що вказані документи не містять інформації про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем у спірні періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування.
Позивачем зазначені обставини не спростовані.
Будь-яких документів, що підтверджують провадження позивачем підприємницької діяльності у період з 01.10.1998 по 30.06.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 за спрощеною системою оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, а також сплату позивачем страхових внесків до суду не надано, що дає підстави сформувати висновок, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1998 по 30.06.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003, з 01.04.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2013 по 31.12.2021.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, в спірні періоди перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував страхові внески.
Позивачем будь-якого документального підтвердження вказаного, як до відповідача, так і до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача не було підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1998 по 30.06.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003, з 01.04.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2013 по 31.12.2021.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, витратами позивача, що пов'язані з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатом Брайляк Е.Я. на підставі договору про надання правової допомоги від 11.02.2021 №1102/2021 (а.с.10).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
У підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу, представником позивача долучено розрахунок від 10.11.2022, відповідно до якого адвокатом вчинено наступні дії: консультація, ознайомлення з матеріалами справи, адвокатські запити - 3 години, вартість 3000 грн., вивчення нормативної бази, перегляд практики суду - 2 години, вартість 2000 грн., підготовка позову до суду - 3 години, вартість 3000 грн., представництво інтересів позивача в суді - 3 судових засідання, вартість 3000 грн. Загальна вартість послуг складає 10 000 грн. (а.с. 9).
Факт оплати позивачем вартості послуг в розмірі 10 000 гривень підтверджується квитанцією №200 від 10.11.2022 (а.с.8).
Судовий збір у розмірі 992,40 гривень сплачено позивачем згідно квитанції від 10.11.2022 (а.с.1).
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, відхилення судом решти позовних вимог, а також те, що послуги по представництву інтересів позивача в суді (участь в судових засіданнях) не надавались, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 3500 грн. (50 % від підтверджених ним витрат та пропорційно задоволеним вимогам позовної заяви) та 496,20 грн., сплаченого судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком без урахування періоду проходження військової служби з 14.05.1982 по 04.05.1984 та періоду роботи з 04.06.1984 по 31.08.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період проходження військової служби з 14.05.1982 по 04.05.1984 та періоду роботи з 04.06.1984 по 31.08.1984.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.