Справа №: 452/1973/22
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 грудня 2022 року м.Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіна О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, не є особою з інвалідністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
у присутності правопорушника, якому роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИЛА:
До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 22 липня 2022 року надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 172411 від 18 липня 2022 року, водій ОСОБА_1 18 липня 2022 року о 23 год. 03 хв. в м. Рудки по
вул. Степана Бандери, 30, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння під впливом таких препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення категорично заперечив, просив провадження у справі закрити за відсутністю у діях його події і складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що раніше до адміністративної відповідальності не притягався, 18 липня 2022 року він алкогольних напоїв не вживав. Транспортний засіб був зупинений працівника поліції безпричинно. На вимогу поліцейських він пред'явив своє посвідчення водія, після чого поліцейські поїхали. ОСОБА_1 зазначає, що протокол у його присутності не складався, права йому не роз'яснено. Працівники поліції фактично скористалися його розгубленістю і, не роз'яснивши йому його законних прав, а також право скористатися юридичною допомогою адвоката, оскільки він не має юридичної освіти, склали відносно нього адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, пояснив, що працівниками поліції хоча і відбувалася відео фіксація, але вона не була безперервною, що вважає порушенням з боку поліцейських.
Інспектора ВРПП Самбірського РВП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Воробель І.А., який склав протокол, було викликано до суду для надання пояснень, проте вказана особа до суду не прибула.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Також у справі "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 р., заява № 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, згідно
ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових принципах, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суду надані наступні докази:
?протокол про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 172411 від 18 липня 2022 року (оригінал та копія);
?рапорт поліцейського Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області старшого сержанта Вооробей І.А.;
?акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18 липня 2022 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер Alcotest 6820 № ARLH - 0182»;
?направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 18 липня 2022 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від такого огляду;
?відеозапис нагрудної камери поліцейського на CD-диску.
Згідно статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи. Тобто в такому документі фактично фіксуються беззаперечні дані про вчинення адміністративного правопорушення. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 172411 від 18.07.2022 зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснені його права, від підпису протоколу і від надання пояснень він відмовився.
Як наполягав у судовому засідання ОСОБА_1 права йому роз'яснені не були, протокол в його присутності не складався.
Як доказ суду наданий відеозапис нагрудної камери поліцейського на CD-диску.
У судовому засіданні за участі ОСОБА_1 відтворено долучений до матеріалів справи відеозапис, здійсненого з нагрудної камери поліцейського.
З наданого запису не вбачаєтьтся, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та ті обставини, що протокол складався за присутності адмінправопорушника, що від підпису протоколу він відмовився, чим порушені вимоги ст. 254 КУпАП.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 5 та п. 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.
Як вже зазначалося, суду наданий відеозапис нагрудної камери поліцейського на CD-диску, який відтворений в судовому засіданні. Даний диск містить п'ять окремих файлів, зі змісту яких вбачається, що відеозапис постійно переривався.
Чим суд вважає порушені вимоги п. 5 та п. 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а.
З наданого відеозапису не вбачаєтьтся номерних знаків транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , хоча на чотирьох з наданих файлів зазначений саме автотранспортний засіб.
Не містить вказаний запис і причин зупинки транспортного засобу.
Втім, відповідно до п. 11) ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, поліція згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Проте, стаття 35 вказаного Закону передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським.
В даному випадку доказів конкретних причин зупинення транспортного засобу, доказів щодо про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху, що підтверджує законність зупинення транспортного засобу суду не надано. Лише посилання на таке порушення в рапорті інспектора таким доказом не є.
Щоб виявити правопорушення за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, той чи той транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проте, надані суду матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, встановлено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) згідно ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності суддя керується закріпленим у ст. 62 і
ст. 129 Конституції України принципом забезпечення доведеності вини, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вина його у скоєнні даного адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження при дослідженні наданих суду доказів.
Згідно з п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад вказаного адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження в справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ПОСТАНОВИЛА:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1)
ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після спливу строку, встановленого законом для її апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги постанова судді набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя