Справа № 451/1224/22
Провадження № 3/451/709/22
ПОСТАНОВА
іменем України
29 грудня 2022 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , з середньою освітою,
за частиною 3 статті 130 КУпАП, -
встановила:
ОСОБА_1 , 29.10.2022 о 04 год 42 хв в с. Поздимир по вул. Богдана Хмельницького, 64, керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру № 11. Від керування т/з відсторонений шляхом передачі тверезому водію, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 3 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у належний спосіб (а.с.17-19).
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріапроти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав на розгляду суду клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомляв суд про причини неможливості прибуття на виклик до суду, а також не подавав інших клопотань (витребування доказів, виклик свідків тощо).
Окрім цього, матеріали справи не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 висловлював усно або у письмовій формі аргументи щодо незаконності дій працівників поліції чи складеного відносно нього протоколу.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відмовився», повідомлення про виклик через оголошення на сайті), суддя вважає, що в силу приписів частини 2 статті 268 КУпАП наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суддя доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до диспозиції частини 3 статті 130 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з п.1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 174603 від 29.10.2022 (а.с.2);
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено, що ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння (алкотестер Драгер Alcotest 6820) відмовився (а.с.4);
направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. ОСОБА_1 від проходження огляду в КНП Радехівська ЦРЛ відмовився (а.с.5);
рапортом поліцейського, сержанта поліції - Б. Ремезовського від 29.10.2022 по суті адміністративного правопорушення (а.с.6);
довідкою старшого інспектора САП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, капітана поліції - М. Слиш від 29.10.2022 встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності, а саме 02.08.2022 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та 29.09.2022 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.9);
долученим до матеріалів відео на носії інформації (компакт-диску, 2 відеофайли), в яких відображені обставини, що відбувалися на місці огляду транспортного засобу за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які узгоджуються з викладеними у протоколі обставинами (а.с.11);
постановами суду від 02.08.2022 та від 29.09.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.7, 22).
Проаналізувавши вищевказані документи, відеофайли, суддя доходить переконання, що вони є доказами у розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суддя всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, як особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суддя враховує: характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, яка доведена повністю, істотність наслідків вчиненого правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, та доходить переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 3 статті 130 КУпАП у виді штрафу.
Суддя приймає до уваги характер та обставини вчинення правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності. Крім того, ОСОБА_1 протягом року двічі притягався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте належних висновків для себе не зробив та знову вчинив суспільно-небезпечне грубе адміністративне правопорушення протягом року, що свідчить про його небажання робити для себе відповідні висновки та ставати на шлях виправлення.
При цьому, судом враховано, що відповідно до вимог ст. 29 КУпАП суддя може вирішити питання про конфіскацію транспортного засобу, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може були лише транспортний засіб, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законом України. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України (норма прямої дії), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Адміністративні матеріали містять відомості про належність т/з - ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Відтак, підстави для застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу - відсутні.
Відповідно до довідки, наданої Червоноградським районним відділом поліції ГУ НП України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував (а.с.10).
Беручи до уваги викладені обставини суддя доходить переконання про відсутність правових підстави для застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини 3 статті 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суддя Радехівського районного суду Львівської області, -
постановила:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Куцик-Трускавецька