РІШЕННЯ
іменем України
27 грудня 2022 рокуСправа №451/1416/22
Провадження № 2/451/548/22
Радехівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Мурин Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив:
20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В позовній заяві зазначає, що 15 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, про що видано Свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 08. Після одруження дружина присвоїла прізвище ОСОБА_4 . Від шлюбу вони з відповідачем мають малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років відносини з відповідачем не підтримує, відповідач виїхала за межі України та стала громадянкою Росії з 13.08.2020 року. В даний час у нього з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Таким чином, подружні відносини між ними припинилися більше року до дня подання позову. З цього часу позивач з відповідачем проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам, тому вважає за необхідне розірвати шлюб між ним та відповідачем. Наявність у них неповнолітнього сина та перебування відповідачки на території Росії, позбавляє їх можливості подати спільну заяву подружжя про розірвання шлюбу, що зумовило звернення до суду.
Просить суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 15 лютого 2000 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №08 (Свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 ). Судові витрати просить віднести на сторону позивача (а.с.4-7).
22 грудня 2022 року суддя постановила ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Позивач в позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.4-7).
Відповідач надіслала на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнала (а.с.17).
Із врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд встановив, що 15 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ») Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції у Львівській області зареєстровано шлюб, про що 15 лютого 2000 року складено відповідний актовий запис № 08, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим повторно 2 червня 2022 року (а.с.8).
У сторін є син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 07.09.2000 (а.с.11).
Шлюб між подружжям зареєстровано в Україні, подружжя мало останнє спільне місце проживання також на території України.
За таких обставин до припинення шлюбу має застосовуватись право України.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. Відповідно до ст. 29 ЦПК України Верховний Суд України визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні.
Згідно зі статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Стаття 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає правові наслідки шлюбу. Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Сторони подружніх стосунків не підтримують, їх сім'я фактично розпалася й подальше подружнє життя є неможливим. Причинами розпаду сім'ї є відчуження один від одного, відсутність взаєморозуміння. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, який виявив прояв з власної ініціативи, з поваги до себе. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно з ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 115 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Узагальнюючи наведене, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
У зв'язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст. 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 104, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 15 лютого 2000 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 08.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 27 грудня 2022 року.