РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
27 грудня 2022 року
Справа №451/854/22
Провадження № 2/451/432/22
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Мурин Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/854/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної власності, визнання права власності на 1/2 частку в житловому будинку,
УСТАНОВИВ:
18 серпня 2022 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної власності, визнання права власності на 1/2 частку в житловому будинку.
В позовній заяві зазначає, що 15 січня 2001 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Згідно цього свідоцтва ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 30 січня 2001 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Згідно цього свідоцтва ОСОБА_2 набув право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 24 січня 2001 року ДКП "Червоноградське МБТІ" видало ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення на 1/2 частину житлового будинку згаданого в свідоцтві про право на спадщину від 15.01.2001 за реєстраційним номером №89. При цьому в реєстраційному посвідченні відображено зміни, які відбулися в нумерації будинків по АДРЕСА_1 , а не №9. 22 вересня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний. Підтвердженням цьому є відповідно відмітка в паспорті позивача. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 зник безвісти та за адресою по АДРЕСА_1 , більше не появлявся. У будинку позивач проживає один, постійно та безперервно сплачує комунальні платежі та несе інші витрати, пов'язані з утриманням будинку, здійснює поточні та капітальні ремонти за власні кошти. Тобто, продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом більше ніж 16 років. У розглядуваній справі наявні 2 обставини, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України (річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим) та наявна умова, що таке припинення не завдасть шкоди інтересам відповідача. 21 листопада 2022 року представником позивача на адресу КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» надсилався Адвокатський запит вих. №21/11-2022, де просив: «повідомити у письмовій формі чи можливо між співвласниками будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , технічно провести поділ/виділ частки будинку із присвоєнням окремих поштових адрес.» На вказаний Адвокатський запит КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» у листі від 25.11.2022 р. повідомило, що: «Виходячи з конструктивних особливостей та планування житлового будинку АДРЕСА_1 , технічно провести виділ/поділ між двома співвласниками, зокрема виділити в натурі 1/2 частку будинку із збереженням цільового призначення та присвоєння окремих поштових адрес, відповідно до чинних вимог ДБН - неможливо. Із 2005 року відповідач не володіє будинком (адже фактично над ним не панує та у сфері свого господарювання не утримує) і не користується ним (адже не вилучає з будинку корисні властивості). Відтак, в умовах, коли: один із двох співвласників фактично більше 16-ти років не володіє та не користується майном, не може йти мови про спільне володіння і користування майном, оскільки для спільності в даному випадку необхідним є володіння та користування будинком по АДРЕСА_1 , обома співвласниками. Крім того, якщо співвласники не є членами однієї сім'ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, один з них не бере участі у витратах, яких потребує утримання майна, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг - можна стверджувати про неможливість спільного володіння та користування майном. Відтак, інтересам відповідача та/або членам його сім'ї не буде завдано шкоди, адже: відповідач більше 16 років не користується вказаним будинком; відповідач більше 16 років не несе витрати зі сплати житлово - комунальних послуг, в утриманні прибудинкової території, у сплаті земельного податку та ін.; відповідач отримає грошову компенсацію вартості припиненої частки. У зв'язку з вищенаведеним, просить припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості припиненої 1/2 частки у праві власності в розмірі 98 241,50 (дев'яносто вісім тисяч двісті сорок одну гривню 50 копійок) шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Також просив судовий збір з відповідача в користь позивача не стягувати (а.с.57-60).
Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить здійснювати розгляд справи без участі позивача та представника, погоджується на заочний розгляд справи (а.с.60).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, в строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву до суду не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через офіційний сайт Радехівського районного суду Львівської області (а.с.54).
Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
Згідно з ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст.13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За правилами ст. 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суд встановив, що згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого 15 січня 2001 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, на підставі заповіту, посвідченого Радехівською державною нотаріальною конторою 13 вересня 1985 року і зареєстрованого в реєстрі за №1957/85, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини, є ОСОБА_1 - онука. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із жилого дерев'яного будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.13).
Надалі, 30 січня 2001 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, на підставі заповіту, посвідченого Радехівською державною нотаріальною конторою 13 вересня 1985 року і зареєстрованого в реєстрі за №1957/85, видано Свідоцтво про право на спадщину, де спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини, є ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із жилого дерев'яного будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №287 (а.с.14).
Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 24 січня 2001 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, за реєстровим №390, будинковолодіння АДРЕСА_1 , в частині 1/2, зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Радехівською державною нотаріальною конторою 15.01.2001 за реєстровим №89 (а.с.15).
У відповідності до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст.183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
З відповіді КП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №4486 від 25.11.2022, видно, що виходячи з конструктивних особливостей та планування житлового будинку АДРЕСА_1 , технічно провести виділ/поділ між двома співвласниками, зокрема виділити у натурі 1/2 частку будинку, із збереженням цільового призначення та з присвоєнням окремих поштових адрес відповідно до чинних вимог ДБН - неможливо (а.с.45).
Із висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного 9 вересня 2022 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що ринкова вартість об'єкта оцінки складає без ПДВ: 196483,00 грн (сто дев'яносто шість тисяч чотириста вісімдесят три гривнi 00 копійок). Ринкова вартість 1/2 частини складає без ПДВ: 98241,50 грн (дев'яносто вісім тисяч двісті сорок одна гривня 50 копійок) (а.с.30-32).
Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Невиконання особою своїх обов'язків як співвласника майна призводить до порушення прав інших співвласників майна. Тому ст. 365 ЦК України є в тому числі й механізмом знаходження найефективнішого власника.
Крім цього, судом встановлено, що 22 вересня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, вони не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, оскільки відповідач знятий з реєстрації місця проживання по рішенні суду від 21.04.2008, також відповідач не бере участі у витратах, яких потребує утримання власності, не здійснює ремонт будинку, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг, а тому спільне володіння та користування спірним житлом є неможливим, адже такі обставини призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників (а.с.7-11, 16-18).
Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Також, і під час розгляду іншої справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
З постанови Верховного Суду України вбачається, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п.1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п.4 ч.1 цієї статті.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 62925цс15, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З огляду на те, що частка відповідача не може бути виділена в натурі, виходячи з конструктивних особливостей та планування будинку АДРЕСА_1 , технічно провести поділ будинку між двома співвласника - неможливо, що свідчить про те, що будинок є неподільною річчю та не може використовуватись сторонами спільно. Припинення права власності не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам сім'ї, то суд вбачає, що наявність обставин, визначених п. 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України за умови, передбаченої п.4 ч.1 вказаної статті, а тому позов необхідно задовольнити із визнанням за позивачем права власності на частку.
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Суд зазначає, що відповідно до вище вказаної статті, відповідач: ОСОБА_2 в майбутньому не позбавлений права звертатися до позивача ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування грошової компенсації вартості припиненої 1/2 (однієї другої) частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 у розмірі ринкової вартості об'єкта оцінки на момент звернення.
Керуючись ст. 16, 316, 317, 319, 328, 356, 358, 364, 365 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 211, 258 - 259, 263 - 265, 280 - 284, 315 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості припиненої 1/2 частки у праві власності в розмірі 98 241,50 (дев'яносто вісім тисяч двісті сорок одна гривня 50 копійок) шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Радехівський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 27 грудня 2022 року.