Справа № 446/1255/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2022 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Самсін М. Л.
з участю секретаря судового засідання Груба Л.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Кам'янка-Бузька Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування про визнання права власності на гараж,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам'янка-Бузької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування про визнання права власності на гараж. Свої вимоги мотивує тим, що 19 квітня 2018 року Кам'янка-Бузькою міською радою Львівської області прийнято рішення № 15 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу. Відповідно до цього рішення органом місцевого самоврядування вирішено дати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для будівництва індивідуального гаражу (код цільового призначення земельної ділянки 02.05) з земель, не наданих у власність, або постійне користування у межах населених пунктів, площею 0,0030 га в АДРЕСА_1 , місце № НОМЕР_1 ) у власність ОСОБА_1 . Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6812693092020 від 04.11.2020 вищевказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер - 4622110100:01:012:0477 та відомості щодо неї були внесені в Державний земельний кадастр. У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 241775808 від 26.01.2021 ОСОБА_1 набула право власності на вказану вище земельну ділянку, внаслідок проведення державної реєстрації права власності щодо останньої, яка відбулась 21.01.2021 р., номер запису - 40262117. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 побудувала гараж АДРЕСА_2 . Просила позов задовольнити, визнати за нею, ОСОБА_1 право приватної власності на гараж, загальною площею 22,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи є клопотання, в якій представник позивача адвокат Сергєєва О.І. просить позов задовольнити повністю, справу розглянути без участі позивача та його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подала заяву вх. 8036, в якій розгляд справи проводити без їх участі.
Представник відповідача - Новояричівської селищної ради Кам'яка-Бузького району Львівської області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не попередив суд про причину неявки.
Представник третьої особи Державної інспекціі архітектури та містобудування в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений судом про дату та час розгляду справи, не попередив суд про причину неявки.
На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із частиною першою статті 41Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.
Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Виходячи із положень ч. ч. 3,5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780 -XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Пунктом 12 цієї ж постанови роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, копії рішення Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 19 квітня 2018 року № 15 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу» та відповідно до цього рішення органом місцевого самоврядування вирішено дати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для будівництва індивідуального гаражу (код цільового призначення земельної ділянки 02.05) з земель, не наданих у власність, або постійне користування у межах населених пунктів, площею 0,0030 га в АДРЕСА_1 , місце № НОМЕР_1 ) у власність ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів справи, копії Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6812693092020 від 04.11.2020 вищевказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер - 4622110100:01:012:0477 та відомості щодо неї були внесені в Державний земельний кадастр.
Згідно матеріалів справи, копії технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 , рід 2, виданий Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», гараж загальною площею 22,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
З урахуванням наведеного, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосувати правила ч.3 ст.376 ЦК України і позов про визнання права власності на зазначене будівництво задовольнити.
Судові витрати в частині сплати судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12,13,223 ч.1,229,247,258,259,263-265 ЦПК України, ст. 376 ч.3 ЦК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування про визнання права власності на гараж - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право приватної власності на гараж, загальною площею 22,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Кам'янка-Бузький районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
Суддя: М.Л. Самсін