Справа № 462/7143/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року Залізничний районний суд міста Львові у складі: головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шостак К.Р., за участю представника заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Львова цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_3 15 грудня 2022 року звернулась до суду з заявою, в якій зазначила, що вона та ОСОБА_2 є подружжям, на даний час нею подано позовну заяву про розірвання шлюбу. За адресою її реєстрації проживають вона, її чоловік ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останні кілька років відносини у подружжя розладилися, так як ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, періодично вчиняє дома сварки та насильство відносно неї в присутності їхніх неповнолітніх дітей, жити в такій обстановці є просто неможливим. Так, 14.06.2022 року був винесений терміновий заборонний припис відповідно до якого ОСОБА_2 о 21:05 год. на АДРЕСА_1 вчинив психологічне домашнє насильство, зокрема виганяв її з місця проживання. 17.08.2022 року був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП. 09.09.2022 року суддею Залізничного районного суду м. Львова була винесена постанова у справі №462/3312/22 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_2 не зробив жодних висновків після винесення вищевказаного термінового заборонного припису, протоколу та постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності та знову продовжує вчиняти домашнє насильство відносно неї. Так, 18.11.2022 року був винесений ще один терміновий заборонний припис №278691 відповідно до якого ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_6 , що вижене її з хати та застосує до неї фізичну розправу. Просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступне тимчасове обмеження його прав, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .
Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причина неявки суду невідома.
Представниця заявниці ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив заявлені вимоги, зазначив, що заявниця надала суду неправдиві відомості, він не застосовував до неї насильства та не погрожував їй їх застосувати. Заявниця намагається позбавити його волі, посадити за грати. Також зазначив, що квартира АДРЕСА_3 , в якій заявниця хоче заборонити йому проживати, належить на праві сумісної власності йому, його матері ОСОБА_7 та його донці ОСОБА_8 , іншого житла він немає. Просив відмовити у задоволені заявлених вимог.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають відмові з наступних підстав.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходяться у шлюбі, зареєстрованому 5.06.2001 року, актовий запис №7, зроблений Виконавчим комітетом Луківської сільської ради.
Відповідно до корпії свідоцтва про народження від сумісного життя подружжя мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14.06.2022 року був винесений терміновий заборонний припис на 10 діб відповідно до якого ОСОБА_2 о 21:05 год. на АДРЕСА_1 за вчинення психологічного домашнього насильства.
Постановою судді Залізничного районного суду від 9 вересня 2022 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру та накладений штраф у розмірі 340,00грн.
18.11.2022 року був винесений терміновий заборонний припис №278691 на 10 діб відповідно до якого ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_6 , що вижене її з хати та застосує до неї фізичну розправу.
Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно п.п. 3, 6, 7, 8 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Враховуючи положення ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Положеннями ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі-Закон), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 згаданого Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, входять, в тому числі - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти) (ч.2 ст.3 Закону). Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За п. 7 ч.1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з ч.3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У п.9 ч.1 ст.1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з п. 3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Суд вважає важливими обставини, викладені у заяві, разом з тим вони не можуть слугувати підставою для застосування обмежувального припису виходячи з наступного. За змістом поданої заяви заявник посилається на те, що її чоловік ОСОБА_2 є кривдником та постійно застосовує фізичне, психологічне над нею. Разом з тим, належних та обґрунтованих доказів таким твердженням не надала. Сам факт звернення до поліції не може свідчити про вчинення ОСОБА_2 стосовно заявниці насильства. Суду не надано доказів спричинення та наявності тілесних ушкоджень від дій ОСОБА_2 . Крім того, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він є співвласником та проживає в квартирі, стосовно якої заявник, яка не є співвласником квартири, просить видати обмежувальний припис шляхом заборони перебувати 6 місяців в цій квартирі. Однак, суд не вбачає підстав для позбавлення власника права на володіння та користування своєю власністю, такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи. Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що обставини, викладені в заяві про видачу обмежувального припису не підтверджені належними та допустимими доказами. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20), від 10 лютого 2021 року у справі №761/49109/19 (провадження № 61-9144св20).
Беручи до уваги наведені обставини, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 263-265, 273, 350-6 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складений 27 грудня 2022 року.
Суддя: Н.М.Румілова