Справа № 461/6372/22
Провадження № 1-в/461/176/22
УХВАЛА
27.12.2022 року місто Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника - ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про зарахування строку попереднього ув'язнення до строку покарання,
ВСТАНОВИВ:
до Галицького районного суду м.Львова на розгляд надійшло клопотання ОСОБА_3 про зарахування строку попереднього ув'язнення до строку покарання, в якому останній, з посиланням на положення чинного законодавства та практику Верховного Суду, просить зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув'язнення, у зв'язку з участю у слідчих діях та участю у судовому розгляді нового кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 23 травня 2019 року по 06 грудня 2019 року; з 20 грудня 2019 року по 22 грудня 2020 року; з 18 лютого 2021 року по 03 червня 2021 року; з 08 липня 2021 року по 17 грудня 2021 року; з 23 грудня 2021 року по 19 травня 2022 року; з 02 червня 2022 року по 23 червня 2022 року та з 14 липня 2022 року по дату набрання рішення суду по даній справі законної сили.
В судовому засіданні заявник та його захисник, кожен окремо, клоптання підтримали з мотивів наведених у ньому.
Прокурор в судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 заперечив з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.
Дослідивши матеріали клопотання і особову справу засудженого, заслухавши доводи заявника, його захисника та прокурора, суд приходить до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Встановлено, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.129 КК України та призначено йому покарання:
- за п.4 ч.2 ст.115 КК України п'ятнадцять років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.129 КК України шість місяців арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання п'ятнадцять років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838- VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, а саме з 16 квітня 2017 року до вступу вироку в законну силу включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено рахувати, відповідно до протоколу про затримання, з 16 квітня 2017 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області від 19.07.2018 року вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.12.2017 року залишено без змін.
Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.11.2019 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 7 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 липня 2018 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а касаційні скарги захисника та засудженого - без задоволення.
Статтею 63 Кримінального кодексу України визначено, що покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
Відповідно до ст.539 КПК України, клопотання, пов'язане з виконанням вироку щодо особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.12.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.129 КК України. Відповідно до ст.70 КК України, засудженому призначено остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі та на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838- VІІІ від 26.11.2015) у строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 16.04.2017 до вступу вироку в законну силу включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 19.07.2018 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, у ч. 5 ст. 72 КК України внесено зміни, у відповідності до яких зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень вказаного Закону, він застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно ст.1 Закону України від 30 червня 1993 року «Про попереднє ув'язнення», таке ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №663/537/17 від 29.08.2018, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватись заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VІІІ, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ.
Зміст абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) вказує на те, що дана норма визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув'язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув'язнення.
При цьому вказівка у пункті «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув'язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув'язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
При цьому положення пункту «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) не поширюються на час перебування особи в установі попереднього ув'язнення після набрання вироком законної сили, у тому числі у зв'язку з участю в касаційному розгляді відповідного кримінального провадження, у судових засіданнях щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, щодо роз'яснення судового рішення чи виправлення в ньому описки, а також щодо вирішення інших питань, що виникають на стадії виконання вироку, адже після набрання вироком законної сили ув'язнення вже не є попереднім.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Водночас, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання, зважаючи, окрім наведених вище доводів, на наступне.
Засуджений ОСОБА_3 просить у строк покарання зарахувати йому перебування в ДУ «Львівська установа відбування покарань №19», у зв'язку з участю у судовому розгляді нового кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 23.05.2019 року по 06.12.2019 року; з 20.12.2019 року по 22.12.2020 року; з 18.02.2021 року по 03.06.2021 року; з 08.07.2021 року по 17.12.2021 року; з 23.12.2021 року по 19.05.2022 року; з 02.06.2022 року по 23.06.2022 року. При цьому, строк, який просить зарахувати засуджений, не підпадає під дію ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015, оскільки заходи попереднього ув'язнення щодо нього припинились застосовуватись з набранням законної сили вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.12.2017 року - 19 липня 2018 року.
Таким чином доводи ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду клопотання, оскільки інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 (кримінальних проваджень де йому повідомлено про підозру чи пред'явлено обвинувачення) не було. Усі зазначені ним в клопотанні періоди стосувались вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку Сихівського районного суду м.Львова 07.12.2017 року, яким він був засуджений до наведеного вище покарання та ці питання вирішені під час призначення йому покарання.
Отже, проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду обставини, дослідивши матеріали справи, врахувавши вимоги ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838- VІІІ від 26 листопада 2015 року), ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», а також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 серпня 2018 року, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для зарахування засудженому у строк попереднього ув'язнення перелічених ним періодів, оскільки заходи попереднього ув'язнення щодо ОСОБА_3 припинились застосовуватись з набранням 19 липня 2018 року законної сили вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року, а інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 (кримінальних проваджень у яких ОСОБА_3 перебував у статусі підозрюваного та обвинуваченого) не було.
Таким чином, суд вважає, що наведені у клопотанні засудженого підстави не породжують обов'язку або права застосовувати до нього положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838- VІІІ від 26 листопада 2015 року), а тому приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання.
При цьому, слід відзначити, що з особової справи засудженого ОСОБА_3 та його пояснень в ході розгляду клопотання вбачається, що останній раніше неодноразово звертався до суду з аналогічними клопотаннями про зарахування строку попереднього ув'язнення до строку покарання, у задоволенні яких йому було відмовлено і рішення у згаданих справах набрали законної сили. Отже, дане клопотання містить ознаки зловживання ОСОБА_3 своїми процесуальними правами.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1