Рішення від 09.12.2022 по справі 335/19/19

Єдиний унікальний номер №335/19/19

Провадження №2/333/20/22

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., представника позивача Кільдюшкіна О.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Запорізького відділення «Арсенал Страхування», Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Його батько, ОСОБА_4 , 18.09.2017 року о 9 годині 45 хвилин у м. Запоріжжя, на пр. Соборному, керуючи його автомобілем Mersedes Benz Vito державний номер НОМЕР_1 зіткнувся з автомобілем Renault Sandero номер НОМЕР_2 , під керівництвом водія ОСОБА_1 ..

Органи поліції склали протокол про порушення правил дорожнього руху, яким ОСОБА_4 був визнаний винним Комунарським районним судом м. Запоріжжя.

Але постановою Апеляційного суду Запорізької області рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя було скасовано. В мотивувальній частині Постанови апеляційного суду Запорізької області встановлено, що згідно висновків експерта, в діях ОСОБА_4 відсутні порушення правил дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за наслідки ДТП має нести ОСОБА_1 , керуючий транспортним засобом, який застрахував свою відповідальність від третіх осіб, відповідно страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування».

Таким чином, у нього є всі підстави витребувати суму збитків у відповідачів.

Судом встановлена особа, яка винна в дорожньо-транспортній пригоді - водій транспортного засобу - автомобіль Renault Sandero номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який керував цим транспортним засобом згідно доручення власника.

За таких обставин відповідальність за відшкодування шкоди покладається на винну особу, яка встановлена апеляційним судом незалежно від того, з яких обставин скасоване незаконне рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомило його про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування за заявленою подією. Таким чином відповідальність за такою подією відповідно до ст.. 1166 ЦК України, завдана неправомірними діями шкода майну відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, тобто ОСОБА_1

25 жовтня 2017 року спеціалістом - автотоварознавцем проведено незалежне автотоварознавче дослідження з питань розміру відновленого ремонту, та розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю Mersedes Benz Vito державний номер НОМЕР_1 , про що свідчить звіт експерта №048 від 27.04.2018.

Встановлено, що вартість відновного ремонту в наслідок пошкодження автомобіля автомобілем Mersedes Benz Vito державний номер НОМЕР_1 складає 163,567,50 грн., в тому числі розмір матеріальної шкоди, що була заподіяна власнику складає 69179,89 грн.

Слід зазначити, що відповідачу, який не є власником транспортного засобу автомобіля Renault Sandero номер НОМЕР_2 , водію ОСОБА_1 були направлені повідомлення - виклик на огляд пошкоджень автомобіля Mersedes Benz Vito державний номер НОМЕР_1 , про що свідчить поштове повідомлення від 21.10.2017, від 18.11.2017, які були проігноровані.

Тому, прямі збитки складають 163567,52 грн., що підтверджується Актом ШУ - 000034 від 15 червня 2018 року, та квитанцією про сплату вартості робіт та придбанням запасних частин для відновлення автомобіля.

Крім цього, з метою захисту своїх інтересів, був змушений звернутися за допомогою до фахівців в галузі права, що призвело до додаткових моїх витрат., а саме до Центру юридичної допомоги ОСОБА_5 , якому згідно з квитанцій було виплачено 35565,00 грн. грн.

Після цього я був змушений звернутися до Адвоката ОСОБА_6 , згідно договору № 7/11/18 від 12.11.2018 року, за захистом своїх інтересів в розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, загальна сума пов'язана з моїм правовим забезпеченням складає 37565,00 грн.

Тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суми відновлювальної та матеріальної шкоди в розмірі 163567,52 грн. та стягнути витрати, пов'язані з захистом його прав в розмірі 37565,00 грн., а також витрати по сплаті удового збору в розмірі 2012,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідачів.

Позивачем у справі заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 «суми відновлювальної та матеріальної шкоди в розмірі 163567,52 грн. та витрат, пов'язаних з захистом прав пози­вача в розмірі 37565 грн.

Щодо особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді

18.09.2017 року о 09 год. 45 хв. у м. Запоріжжя на пр. Соборний сталася дорожньо-транспортна при­года за участю належного позивачеві автомобіля «MERCEDES BENZ VITO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував батько позивача - ОСОБА_4 та автомобіля «RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП обидва автомобілі було пошкоджено.

За фактом ДТП співробітниками поліції стосовно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністра­тивне правопорушення БР № 227692 від 18.09.2017 року за ст. 124 КУпАП, який було передано на розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Щодо ОСОБА_1 за фактом даної ДТП протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскі­льки ознак порушення Правил дорожнього руху та моєї вини у вчинені ДТП співробітниками поліції встано­влено не було.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2017 р. (справа № 333/5686/17) ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 гривень.

Зазначена постанова була оскаржена ОСОБА_4 до апеляційного суду Запорізької області.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.04.2018 року постанову судді Комунарсько­го районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2017 року, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відпо­відальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було скасова­но. Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП (тобто за нереабілітуючими обставинами).

При цьому, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог КУпАП при розгляді матеріалу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 досліджува­лося питання лише про його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Питання щодо наявності моєї вини у скоєнні ДТП до цього часу жодним адміністра­тивним органом або судом не досліджувалася і не встановлювалася.

Посилання позивача на висновок інженерно-транспортної експертизи №9-80 від 09.02.2018 року, яку було проведеної на підставі постанови судді Апеляційного суду Запорізької області, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, є безпідставним, оскільки зазначений висновок експерта досліджувався апеляційним судом лише на предмет наявності у діях ОСОБА_4 порушень Правил дорожнього руху, а не на предмет моєї ви­ни у вчиненні ДТП.

Таким чином, на даний час його вина у вчиненні ДТП, а, відповідно, у заподіянні шкоди належному позивачеві транспортному засобу не встановлена і жодним належним доказом не підтверджується.

При цьому, свою вину у скоєнні зазначеної ДТП він категорично заперечую

Щодо відповідача у спірних правовідносинах

Позивачем у якості відповідачів у справі, зазначено: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» та ОСОБА_3 . При цьому, з незро­зумілих причин, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути грошові кошти на відшкоду­вання заподіяної йому шкоди лише з нього, фактично не пред'являючи до інших відповідачів жодної вимо­ги.

Однак, вважає, що у спірних правовідносинах він не є належним відповідачем.

Враховуючи той факт, що на момент ДТП він керував транспортним засобом (автомобілем «RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який був забезпеченим у відповідності до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт­них засобів» (надалі - Закон про ОСЦВВНТЗ), оскільки щодо нього діяв Договір (поліс) обов'язкового стра­хування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0221623, ук­ладений з Приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», відповідачем щодо заявленої позивачем вимоги має бути саме - ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування».

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивачем на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди до позовної заяви додано Звіт № 048 від 27.04.2018 з визначення вартості матеріальної шкоди автомобіля MERCEDES-BENZ VITO CDI реєст­раційний номер НОМЕР_3 . Згідно з висновками даного звіту розмір матеріальної шкоди нанесений воло­дільцю MERCEDES-BENZ VITI CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 69179, 89 грн., що перебу­ває в межах ліміту відповідальності страховика, визначеного умовами Договору страхування (полісу) № АМ/0221623.

Посилання позивача на повідомлення ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відсут­ність підстав для виплати страхового відшкодування за заявленою подією є безпідставним, оскільки як ви­пливає з листа ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» від 02.10.2018 року № 021018-02182/к/ц, доданого до позовної заяви, відсутність підстав для виплати страхового відшкодування позивачеві страхо­вих пов'язує виключно з ненаданням позивачем належного йому транспортного засобу представникові страховика для огляду, що унеможливлює для страховика визначення розміру заподіяної шкоди.

Тобто відмова у розгляді заяви позивача про виплату страхового відшкодування пов'язана бездія­льністю самого позивача. Але оскільки розмір шкоди, заподіяної позивачеві, може бути встановлений судом, то зазначена обставина не виключає обов'язку страховика виплатити страхове відшкодування за ная­вності відповідного судового рішення.

Таким чином, щодо вимог позивача про відшкодування майнової шкоди, заподіяної йому внаслідок ДТП, належним відповідачем є ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», а не ОСОБА_1 .

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2019 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.05.2019.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2019 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2019 за клопотанням відповідача призначено комплексну судової фото (відео)-технічної та авто технічної експертизи. Справа повернулася з експертної установи 22.06.2021.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

3. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, 18.09.2017 о 09 год. 45 хв. у м. Запоріжжя на пр. Соборний сталася дорожньо-транспортна при­года за участю належного позивачеві автомобіля «MERCEDES BENZ VITO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував батько позивача - ОСОБА_4 та автомобіля «RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП обидва автомобілі було пошкоджено.

За фактом ДТП співробітниками поліції стосовно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністра­тивне правопорушення БР №227692 від 18.09.2017 за ст. 124 КУпАП, який було передано на розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2017 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 гривень.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.04.2018 постанову судді Комунарсько­го районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2017, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відпо­відальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було скасова­но. Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

4. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Згідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з 4.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки у даному випадку мала місце взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки (автомобілів) відшкодування заподіяної шкоди має здійснюватися на загальних підставах у відповідності до положень ст. 1166 ЦК України.

Як зазначено у п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшко­дування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є ви­на зазначеної особи.

Крім того, у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розгля­даючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної осо­би, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шко­ду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є без­посередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, обов'язковою умовою для покладення на особу відповідальності за заподіяну шкоду внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є: неправомірність дій цієї особи шкоди, безпо­середній причинно-наслідкових зв'язок між діями особи та заподіянням шкоди і наявність вини особи у її заподіянні.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не притягався до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП тому, жодна із зазначених обставин на даний час не встановлена і матеріали справи до­казів наявності таких обставин не містять підстави для покладення на ОСОБА_1 цивільно-правової від­повідальності за заподіяну позивачеві шкоду відсутні.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем виходячи з наступного.

На момент ДТП ОСОБА_1 керував транспортним засобом (автомобілем «RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який був забезпеченим у відповідності до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт­них засобів» (надалі - Закон про ОСЦВВНТЗ), оскільки щодо нього діяв Договір (поліс) обов'язкового стра­хування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0221623, ук­ладений з Приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», відповідачем щодо заявленої позивачем вимоги має бути саме - ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування».

Так, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у ра­зі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону про ОСЦВВНТЗ забезпечений транспортний засіб - транспорт­ний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до ст. З Закону про ОСЦВВНТЗ обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль­ності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону про ОСЦВВНТЗ об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової ві­дповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону про ОСЦВВНТЗ страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відпо відальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону про ОСЦВВНТЗ страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Роз­мір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпіло­го. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обме­жуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

На момент ДТП відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 р. № 3470 та умов Договору страхування (полісу) № АМ/0221623 розмір страхової суми (ліміту відповідальності страховика) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, було встановлено у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого;

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону про ОСЦВВНТЗ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону про ОСЦВВНТЗ визначає, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, в тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

При цьому, відповідно до ст. 29 Закону про ОСЦВВНТЗ у зв'язку з пошкодженням транспортного за­собу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуван­ням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення по­шкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того влас­ника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент доро- жньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на еваку­ацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, враховуючи те, що моя цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоро­в'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, на момент ДТП була застрахованою, обов'язок щодо її відшкодування, у разі наявності підстав для моєї цивільно-правової від­повідальності, має бути покладено на страховика, з яким було укладено відповідний договір страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідно­син суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Па­лати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розг­ляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц щодо правовідносин, аналогічних правовідносинам у цій справі, було зроблено такі висновки про правиль­не застосування норм права:

«У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивіль­но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобо­в'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей стра­ховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власний наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням стра­ховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (пункт 69).

Відповідно до етапі 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завдано? нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою випла­тою (страховим відшкодуванням) (пункт 71).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди пе­ревищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт72).

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інсти­туту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73))).

Позивачем на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди до позовної заяви додано Звіт №048 від 27.04.2018 з визначення вартості матеріальної шкоди автомобіля MERCEDES-BENZ VITO CDI реєст­раційний номер НОМЕР_3 . Згідно з висновками даного звіту розмір матеріальної шкоди нанесений воло­дільцю MERCEDES-BENZ VITI CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 69179,89 грн., що перебу­ває в межах ліміту відповідальності страховика, визначеного умовами Договору страхування (полісу) № АМ/0221623.

Посилання позивача на повідомлення ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відсут­ність підстав для виплати страхового відшкодування за заявленою подією є безпідставним, оскільки як ви­пливає з листа ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» від 02.10.2018 року № 021018-02182/к/ц, доданого до позовної заяви, відсутність підстав для виплати страхового відшкодування позивачеві страхо­вих пов'язує виключно з ненаданням позивачем належного йому транспортного засобу представникові страховика для огляду, що унеможливлює для страховика визначення розміру заподіяної шкоди.

Тобто відмова у розгляді заяви позивача про виплату страхового відшкодування пов'язана бездія­льністю самого позивача. Але оскільки розмір шкоди, заподіяної позивачеві, може бути встановлений судом, то зазначена обставина не виключає обов'язку страховика виплатити страхове відшкодування за ная­вності відповідного судового рішення.

Таким чином, щодо вимог позивача про відшкодування майнової шкоди, заподіяної йому внаслідок ДТП, належним відповідачем є ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», а не ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно правил пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Запорізького відділення «Арсенал Страхування», Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний тест рішення складено 19.12.2022.

Суддя: Ю.Р. Піх