Номер провадження: 11-сс/813/1752/22
Справа № 946/8575/22 1-кс/946/2815/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2022 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Трускавець, Львівської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, працюючого за наймом, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.305 КК України,
установив
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого №2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 та відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що суперечить нормам процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги підозрюваний вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі оцінені обставини справи та не надана належна увага тому, що відсутні ризики, на які слідчий посилається у клопотанні, а прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Крім того зазначає, що у нього на утриманні перебувають троє дітей 2010, 2014, 2020 року народження, він одружений, має сталі соціальні зв'язки.
На підставі цього, підозрюваний просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор будучи належним чином повідомленим про розгляд апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , в судове засідання апеляційного суду не з'явився, причин своєї неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді домашнього арешту визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.
Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до приписів ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, щодо підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, на даній стадії досудового розслідування, вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що на думку колегії суддів свідчить про необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, як такого, що забезпечить виконанням останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком слідчого судді.
Підозрюваний в апеляційній скарзі не заперечує обґрунтованість підозри, а тому апеляційним судом в цій частині ухвала слідчого судді не перевіряється.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи підозрюваного в частині не доведення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному злочину, дані про особу підозрюваного, відповідно до яких останній офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, апеляційний суд вважає, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі.
Доводи підозрюваного стосовно не доведення ризиків, на які слідчий посилається у клопотанні та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя послався на існування лише ризику, передбаченогоп.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Також апеляційний суд відхиляє доводи підозрюваного стосовно того, що слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, зокрема має постійне місце проживання, на утриманні дружину та трьох неповнолітніх детей, раніше не судимий, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованого підозрюваному злочину зазначене у даному випадку зменшує вищенаведені ризики не настільки, щоб слугувати підставою для обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують перебування підозрюваного під домашнім арештом цілодобового.
Будь-яких порушень норм КПК України під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали, не встановлено.
Відповідно до приписів ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 196, 403, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2022 року відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.305 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 І ОСОБА_10 О ОСОБА_11