Київський районний суд
м. Одеси
_____
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 520/9498/14-к
Провадження № 1-кп/947/413/22
29.12.2022 року
1.ВСТУПНА ЧАСТИНА
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів с/з - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480000605 від 15.02.2014 року у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2014 та 2020 року народження, згідно ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фктично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України;
Сторони кримінального провадження:
Прокурори - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
Потерпілий - ОСОБА_13 ,
Представника потерпілого - ОСОБА_14 ,
Обвинувачений - ОСОБА_6 ,
Захисники - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
ВСТАНОВИВ:
2.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.
14.02.2014 року о 22:00 год., ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , на грунті неприязних відносин, умисно наніс удар невідомим предметом по голові ОСОБА_13 , після чого наніс наявним у нього ножем удар в область грудної клітини зліва та удари руками та ногами по тулубу останньому, тим самим спричинивши ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми у формі струсу головного мозку, крововиливу обличчя, які відносять до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також спричинено тілесні ушкодження у вигляді: колото - різаної рани грудей і живота, проникаючої в ліву плевральну та черевину порожнину місткістю 100 мл, лівостороннім гемо пневмотораксом, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
За таких обставин, стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
2.2. Позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_19 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.121 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Потерпілий ОСОБА_13 в підготовчому судовому засіданні просив суд негайно ухвалити обвинувальний вирок у відношенні ОСОБА_6 та задовольнити його цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі, однак не отримавши для себе бажаного результату перестав з'являтися в судові засідання, надавати покази та підтримувати цивільний позов, тобто фактично самоусунувся від розгляду кримінального провадження та дотримання своїх прав та обов'язків, що гарантовані Конституцією та законами України.
Разом з тим, Судом вживалися всі можливі заходи до забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні. Однак, коли потерпілий не з'явився за викликом, суд, з урахуванням думки учасників кримінального провадження вирішив питання про розгляд справи за відсутності потерпілого, з метою виконання фундаментальних завдань кримінального провадження, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
-Покази, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 (мати обвинуваченого), яка пояснила суду, що обвинувачений являється її сином, з яким вони проживають разом в будинку. Між нею та ОСОБА_13 існує цивільний спір щодо будівництва на її земельній ділянці. На цьому ґрунті між ними постійно виникали сварки. Під час яких ОСОБА_13 погрожував їй та синові розправою. Потерпілий раніше ще до 14.02.2014 року безпідставно викликав міліцію з метою розправи з нею, а перед тим весь час їх провокував на які не будь дії. Вона також неодноразово 3-4 рази зверталася в міліцію з заявами на неправомірні дії сусіда ОСОБА_13 , який систематично свариться з ними, який навмисно розрушив стіну в її будівлі на її території, побив скло в її будівлі, яка розташована у її дворі, позривав зі стіни її будинку сітку та пінопласт, якими був утеплений її будинок. 14.02.2014 року в вечірній час вона разом з сином та невісткою збиралися поїхати на дискотеку. Син вийшов з будинку готувати автомобіль для їх поїздки. Пізніше, коли син повернувся в будинок, у нього була розбита голова, він був в крові, та розповів, що коли стояв в провулку біля своєї автомашини до нього під'їхав потеплілий і відразу кинувся битися, вдарив головою об стіну, розбив синові голову. Син втік додому. З будинку вони почули звук битого скла і побачили, що ОСОБА_13 , якимось предметом б'є по їх автомашині і вже пошкодив їх транспортний засіб. Вони з сином вийшли в провулок, щоб не дати ОСОБА_13 можливості ще більше пошкодити їх автомашину, яку син недавно забрав після ремонту та фарбування. Між ними та ОСОБА_13 почалася сварка, а потім бійка, яка тривала тільки в провулку, на якому розташовані їх будинки. Під час бійки син та ОСОБА_13 боролися між собою, один одному кулаками наносили удари. Син старався втекти від сусіда, так як він набагато менший ростом і вагою, а той набагато сильнішим за сина. Коли вони билися між собою в провулку, де на землі була розсипана щебінка, вони разом падали на землю де продовжили конфлікт. Ворота і хвіртка у двір де проживає ОСОБА_13 були зачинені, їх гараж який розташований в будинку і має вихід в провулок був відчинений, так як ворота в гараж були відчинені, вона, її син та сусід через ворота кидали один в іншого різні предмети,каміння. Вона бачила одяг ОСОБА_13 , в який він був одітий при обставинах коли обвинувачений та потерпілий билися між собою, тому стверджує, що ОСОБА_13 був одітий у куртці та светрі сірого кольору, який виглядав з під куртки, так як був більше розміром ніж куртка. На територію земельної ділянки, де розташований будинок ОСОБА_13 , ні син, ні вона не заходили. Все відбувалося в її присутності в провулку навпроти їх будинків, син не заходив у двір до ОСОБА_21 і вона не заходила у чужий двір,тому син не міг бути в будинку потерпілого. Під час бійки, коли вона підбігла до ОСОБА_13 , тримаючи в руці палку, син потерпілого вихватив від неї палку і вдарив її цією палкою по спині, чим спричинив їй тілесні ушкодження. ЇЇ невістка викликала міліцію та швидку допомогу, однак коли вона приїхала то ОСОБА_13 відмовився їхати в лікарню, когось чекав. Пізніше до потерпілого приїхала інша швидка допомога,яка його чекала. Швидка допомога забрала в лікарню її та сина. Знаходячись в лікарні і чекаючи виклику до лікаря, вона бачила як ОСОБА_13 разом з свідком по справі ОСОБА_22 та іншими незнайомим їй особами, показали лікарю посвідчення і не звертаючись в прийомний покій лікарні для оформлення документів на прийом до лікаря, зайшли в кабінет лікаря.;
-Покази, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 (дружина обвинуваченого), яка пояснила суду, що на той момент обвинувачений являвся її цивільним чоловіком, з яким вони проживають разом в будинку. 14.02.2014 року було свято, тому вони всі сім'єю вирішили поїхати на дискотеку. ОСОБА_6 готував автомашину до виїзду і повернувся в будинок в крові, сказав що його вдарив потерпілий. Їй відомо, що потерпілий погрожував обвинуваченому та його матері. В провулку, де розташовані їх будинки, відбулася бійка між обвинуваченим та потерпілим. Під час бійки вони боролися між собою, падали на землю,один одному наносили удари кулаками. На територію земельної ділянки, де розташований будинок ОСОБА_13 , ніхто з її сім'ї не заходив. ЇЇ чоловік нічим іншим, крім кулаками рук не наносив ударів ОСОБА_13 . Ножа, чи будь-якого іншого предмета, який міг спричинити потерпілому колото-різаної рани грудей і живота в нього не було. Вона викликала міліцію та швидку допомогу, однак коли вона приїхала то потерпілий відмовився їхати в лікарню, когось чекав. Пізніше до потерпілого приїхала інша швидка допомога, яка його чекала. Швидка допомога забрала в лікарню її та сина. Знаходячись в лікарні і чекаючи виклику до лікаря її родина через дві години після конфлікту бачили потерпілого ОСОБА_13 , який самостійно зайшов разом з свідком по справі ОСОБА_22 та іншими незнайомим їй особами. Останні показали лікарю посвідчення і не звертаючись в прийомний покій лікарні для оформлення документів на прийом до лікаря, зайшли в кабінет лікаря. Про наявність у потерпілого колото-різаної рани грудей і живота вона дізналися через два дні від слідчого.
-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480000605 від 15.02.2014 року, відповідно до якого підтверджується факт реєстрації в Реєстрі вищезазначеного кримінального провадження за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.121 КК України;
-Довідка № 1383 від 15.02.2014 року про отримання інформації 102 про напад за адресою АДРЕСА_4 (без конкретики про місце вчинення злочину та ножове поранення), яка надійшла 14.02.2014 року о 22.40 год. від заявника ОСОБА_13 ;
-Повідомлення з медичної установи від 15.02.2014 року (00:50 год.) на адресу Чергової частини Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з приводу того, що до міської клінічної лікарні № 1 доставлено громадянина ОСОБА_13 з тілесними ушкодженнями, в тому числі й колото-різаною раною.;
-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.02.2014 року (без зазначення часу), відповідно до якої ОСОБА_13 просить правоохоронні органи прийняти відповідні міри реагування до його сусіда ОСОБА_6 , який наніс йому тілесні ушкодження, вдарив ножем та викрав мобільний телефон. При цьому ОСОБА_6 з його даних був з невстановленим чоловіком;
-Заява ОСОБА_13 від 14.02.2014 року, відповідно до якої останній надає дозвіл на проведення огляду його дому, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .;
-Протокол огляду від 15.02.2014 року, відповідно до якого співробітниками правоохоронних органів проведено огляд місця події, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4 ході проведення вказаної слідчої дії було виявлено та тимчасово вилучено лопати, вогнегасні балони, гайковий ключ, домкрат, дерев'яна палка, осколки скла, недопалки сигарок.;
-Фотокопія виписного епікризу медичної картки №2164/229 стаціонарного хворого ОСОБА_13 від 15.02.2014 року, відповідно до якого останнього госпіталізованого до КУ'Міська клінічна лікарня №1» через дві години після отримання травми, в хірургічне відділення(в 03 години 20 хвилин 15.02.2014 року) де він був прооперований та в подальшому виписаний в задовільному стані 03.03.2014 року.;
-Висновок експерта № 493 від 02.04.2014 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_13 виявлені наступні тілесні ушкодження закритої черепно - мозкова травма у формі струсу головного мозку, крововиливу обличчя, які відносять до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді: колото - різаної рани грудей і живота, проникаючої в ліву плевральну та черевину порожнину місткістю 100 мл, лівостороннім гемо пневмотораксом. Коло - різана рана розміром 4х2 см розташована в області шостого ребра по передній підпахової лінії зліва. Раневий канал направлений був скерований через лівий плевральний сінус. Розміри раневогу каналу в медичній картці не зазначені. Колото - різана рана спричинена однією дією колото - ріжучім предметом, яким міг бути клинок ножу, що володіє колото - ріжучими властивостями. Закрита черепно - москова травма у формі струсу головного мозку, крововиливу обличчя спричиненні під дією тупих предметів, індивідуальні властивості яких у пошкодженнях не відображені, та могли утворитися під дією тупих, твердих предметів, котра могла бути рука стиснути в кулак кисть, труба, палка та інші предмети.;
-Висновок експерта № 102 від 01.04.2014 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відносно недокурку цигарки марки «LM BLUЕ LAВЕL» вилученої з будинку потерпілого, як з місця пригоди, встановлена слина, належна особі чоловічого генетичного полу і виявлений антиген А і Н ізосереологічної системи АВО,що виключає походження слини від чоловіка з групою крові А з ізосереологічної системи анти - В з супутствуючим антигеном Н, виключено, що це слина належить потерпілому ОСОБА_13 ,свідку ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ,чи належить слина підозрюваному ОСОБА_26 не має можливості встановити у зв'язку з відсутністю зразків крові і слини;
-Заява ОСОБА_13 від 10.03.2014 року, відповідно до якої останній добровільно видає слідчому у кримінальному провадженні свою сорочку з плямами бурого кольору, з метою проведення експертизи;
-Протокол огляду від 19.03.2014 року з доданою до нього ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого предметом огляду є сорочка, яку видав слідчому у кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_13 . На сорочці чоловічій синього кольору розміром 19 з горизонтальною стрічкою білого кольору з коротким рукавом, прямого силуету, в штани, з окладним ворітником, на ґудзиках білого кольору у кількості 6 штук. На лівій передній полочці сорочці є накладна кишеня. На момент огляду з ліва передня та пола просочена по всій площі речовиною красного кольору. Крім того, на поверхні сорочки також є плями речовини красного кольору неправильної форми різних розмірів. На момент огляду на сорочці є наступні пошкодження: на передній лівій планці, на відстані 16 см, від шва рукава, на відстані 30 см, від низу сорочки та 3 см. Від борового шва є розріз тканини довжиною 2 см; на передній лівій планці, на відстані 10 см від шва рукаву, на відстані 36 см від низу сорочки та 3 см від борового шва є розріз тканини «Г» образної форми розміром 1х1 см; інших пошкоджень на сорочці не має.;
-Висновок експерта № 230 від 19.03.2014 року, за результатами проведення судово - медичної імунологічної експертизи, відповідно до якого відображено, що на осколку скла вилученого при огляді з місця події, наявність крові потерпілого ОСОБА_13 , можлива лише в якості домішок. На сорочці потерпілого, виявлена кров людини, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_13 ;
-Висновок експерта 147 від 19.03.2014 року за результатами проведення судово медичної цитологічної експертизи, відповідно до якої в крові виявленої та вилученої з місця події, осколку скла, сорочки потерпілого ОСОБА_13 , висловитись щодо статевої належності крові, виявленої та вилученої з місця події, осколку скла та сорочки потерпілого ОСОБА_13 , не виявилось можливим за відсутності необхідної кількості клітин крові придатних для дослідження.;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 29.04.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_13 , відповідно до якого, потерпілий під час слідчого експерименту за участю 2-х понятих та слідчого пояснив обставини події від 14.02.2014 року при яких він отримав тілесні ушкодження, а саме що коли він приїхав додому, поставив свою автомашину, закрив ворота на подвір'ї, зайшов у свій будинок, поклав ключі на полицю, зробив 2 кроки вперед, син знаходився перед ним в 3-х кроках по переду, в будинку відкрилися вхідні двері і він отримав удар по потилиці ззаду, повернувся, побачив у дверях ОСОБА_6 і побачив у правій руці обвинуваченого ніж. Він тільки що прийшов з роботи, ще не встиг переодягнутися в інший одяг, тому був одягнений в фірмову куртку і ОСОБА_6 наніс йому удар ножем. Син почув оклик повернувся та крикнув, а ОСОБА_6 втік. Він знепритомнів на 1-2 хвилини,а коли прийшов до тями, то на порозі знову з'явився ОСОБА_6 з вогнегасником і почав розпилювати в будинку порошок з нього. Коли впав туман він вийшов на вулицю. Вогнегасник сторчав з автомобіля в якому були вибити вікна. Біля його автомашини стояв ОСОБА_6 який бив по машині якимось предметом. ОСОБА_6 невстановленим предметом вдарив його по голові, він впав під автомашину та знепритомнів. Прийшов до тями почув голоси ОСОБА_6 та його мами, які стояли над ним, нанесли йому удари по голові і пішли. Він разом з сином закрили ворота, зайшли в будинок,де він встановив що зник його телефон. Коли ОСОБА_6 вдарив його в потилицю, після цього ножем вдарив по тулубу в цей момент поруч з ним нікого не було.;
-Протокол перегляду відеозапису від 29.04.2014 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_13 після ознайомлення з текстом протоколу клопотань, доповнень, зауважень не поступало від учасників вказаної слідчої дії, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_13 ;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 29.04.2014 року за участю свідка ОСОБА_24 , відповідно до якого, свідок під час слідчого експерименту за участю 2-х понятих та слідчого пояснив обставини події від 14.02.2014 року при яких його батько ОСОБА_13 , отримав тілесні ушкодження, а саме що 14 лютого 2014 року в вечірній період часу, біля 22-23 годин батько повертався додому після роботи. Він знаходячись в будинку на другому поверсі займався роботою, так як у нього там робоче місце, оскільки він займається музикою, почув звук автомобіля. В будинку він відкрив батькові вхідні двері, батько зайшов в будинок все було нормально і він пішов в туалет. Через п'ять секунд він почув крик свого батька за спиною у себе, повернувся і побачив, як ОСОБА_6 наносив удар батькові ножом в ліву частину тіла. Коли він дивився на батька, коли батько крикнув, то обвинувачений побачив його і втік на вулицю. Він підбіг до батька, батько впав, був без свідомості і нічого не міг зробити. Він побіг на кухню намочити рушник, коли повернувся батько встав. В цей момент обвинувачений вогнегасником розпорошив порошок батькові на обличчя. Він заховався за холодильник. Все приміщення було в тумані. Коли туман розсіявся батька в приміщенні будинку не було. Він почув крики з вулиці і якісь удари. Коли він вийшов на вулицю то побачив обвинуваченого який стояв біля автомашини наносив удари по автомашині, а також обвинувачений наніс удар по голові батькові предметом яким бив по автомобілю. Який це був предмет він не бачив. Він не міг підняти батька так як батько в два рази тяжчий за нього. Він побіг додому за рушником,а коли повернувся то побачив,що обвинувачений та його мати наносила удари його батькові. Коли обвинувачений та його мати побачили його то відійшли від батька. Коли батько прийшов в себе вини закрили ворота, батько закрив ліву сторону воріт, він закрив праву сторону воріт. В цей момент обвинувачений включив ще один вогнегасник, весь двір був в диму,а залізним прутом обвинувачений бив по воротах. Мати обвинуваченого з подвір'я та з балкону кидала бутилі, обливала керосином в їх двір різні предмети. В процесі конфлікту на їх подвір'я летіло все підряд - палки, покришки вони чистили гараж. Вони разом з батьком викликали мілію та швидку допомогу. А в цей час він поїхав за товаришем батька ОСОБА_27 , який проживає в м.Одесі, якого він привіз до них додому.;
-Протокол перегляду відеозапису від 29.04.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_24 після ознайомлення з текстом протоколу клопотань, доповнень, зауважень не поступало від учасників вказаної слідчої дії, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_24 ;
2.3. Позиція сторони захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав частково, категорично не згоден з правовою кваліфікацією, а саме в тому: що був учасником конфлікту, розпочатого його сусідом ОСОБА_13 , який будучи фізично сильнішим та крупнішим за нього, першим наніс йому удари та штовхнув в обличчя від чого він потилицею вдарився о металеву конструкцію, розбив голову. Також, ОСОБА_13 пошкодив його автомобіль, наніс удари його матері ОСОБА_20 , яка стала на його захист. У зв'язку з цим, даний конфлікт переріс в обоюдну бійку у ході якої вони один одного штовхали, завдавали ударів кулаками у різні частини тіла, при чому це відбувалось як у стоячому положенні, так і при боротьбі на землі. Також він та його мати кидались в ОСОБА_13 камінням, скляними банками та іншими предметами, які були на землі і в його гаражі. Все це відбувалося в провулку, по місцю проживання його сім'ї та сім'ї ОСОБА_13 неподалік з його гаражем, що також поблизу хвіртки та воріт при вході на територію земельної ділянки ОСОБА_13 . На територію земельної ділянки та в приміщення будівель ОСОБА_13 він та його члени сім'ї не заходили. Він нічим іншим, крім кулаками рук він не наносив ударів ОСОБА_13 . Ножа, чи будь-якого іншого предмета, який міг спричинити потерпілому колото-різаної рани грудей і живота в нього не було. Він вважає, що сім'я ОСОБА_13 . с цього приводу оговорюють його у зв'язку з довготривалим сімейним конфліктом. Будь якого наміру спричиняти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у нього не було. Ймовірно у процесі обоюдної бійки, штовхання ними один одного, ОСОБА_13 міг отримати тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудей і живота контактуючи з безліччю предметів, які знаходились на місці конфлікту (бійки)в провулку. Знаходячись в лікарні і чекаючи виклику до лікаря він та його родина через дві години після конфлікту бачили потерпілого, який самостійно зайшов разом з свідком по справі ОСОБА_22 та іншими незнайомими особами. Останні показали лікарю посвідчення і не звертаючись в прийомний покій лікарні для оформлення документів на прийом до лікаря, зайшли в кабінет лікаря. Про наявність у потерпілого колото-різаної рани грудей і живота він та його дружина дізналися через два дні від слідчого. На теперішній час, він розкаюється і жалкує, що не відповів на агресивні дії ОСОБА_13 цивілізованими заходами, тобто не повідомив правоохоронні органи про його напад,а вступив у бійку, що в результаті привело до цієї ситуації.
Сторона захисту наполягала на тому, що аналізуючи зміст висунутого ОСОБА_26 обвинувачення, та матеріали кримінального провадження у сукупності, їх співвідношенні з фактичними обставинами справи, які прокурор вважає доведеними та достатніми для прийняття обвинувального вироку, не погоджується з висунутим обвинуваченням, та вважає, що матеріали даного кримінального провадження не містять в собі достатніх доказів, які б надали змогу переконатись у тому, що у діях ОСОБА_6 наявний склад вищезазначеного інкримінованого кримінального правопорушення. Таким чином сторона захисту вважає, що досудове розслідування проведено на вкрай низькому та незадовільному рівні, вже не кажучи про грубі порушення норм процесуального права, у зв'язку із чим необхідно постановити виправдувальний вирок суду.
Крім того, стороною захисту відкрито висновок комісійної судово - медичної експертизи № 149 від 13.05.2015 року, відповідно до якого за умови, що потерпілий і нападник перебували стоячи навпроти один одного віч-на-віч, то локалізація колото-різаної рани на тілі ОСОБА_13 найбільш характерна для удару правою рукою нападника. Якщо ж взаємне розташування потерпілого та нападника було іншим, то таке поранення могло бути завдано будь-якою рукою нападника при відповідному взаємному розташуванні. Це вказує на те, що судовими експертизами остаточно не встановлений механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому; При проникаючому пошкодженні лівої плевральної порожнини, черевної порожнини, пошкодження великого сальника, як правило виникає як внутрішня, так і зовнішня кровотеча. При цьому інтенсивність зовнішньої кровотечі буде залежать не тільки від об'єму пошкодження, а і від розташування тіла потерпілого - в положенні лежачі «раною до гори», воно буде мінімальним, у вертикальному чи близькому до нього - середнім, в положенні «раною вниз» - максимальним. Згідно судово-медичних даних, що дозволяють як виключити, так і підтвердити можливість нанесення колото-різаного поранення грудей та живота ОСОБА_13 власною рукою в період з моменту закінчення конфлікту до моменту огляду його медпрацівниками у розпорядженні експертів немає.
2.4. Висновки Суду, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких Суд відкидає докази обвинувачення.
Вислухавши показання обвинуваченого та свідків, дослідивши надані сторонами провадження докази, взявши до уваги доводи сторони обвинувачення та захисту, повно та всесторонньо оцінивши всі обставини у сукупності, Суд за своїм внутрішнім переконанням, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності, аналізуючи їх у сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, з урахуванням наданих доказів, дійшов стійкого переконання, що безпосередньо під час розгляду кримінального провадження по суті в суді, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_19 , вчинив кримінальне правопорушення, за кваліфікуючими ознаками ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, з наступних підстав.
Згідно ст.2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках,- на потерпілого.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати лише за умови доведеності її вини.
Суд виконуючи вимоги чинного законодавства України: про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини (ч.2 ч.4 ст.17 КПК України; про змагальність сторін та свободу в поданні учасниками судового процесу для суду свої доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ст.22 КПК України); про диспозитивність поведінки учасників кримінального провадження (ст.26 КПК України), дослідивши надані суду докази по справі та оцінюючи докази, з метою встановлення істинного характеру події і послідуючої кваліфікації дій встановив наступне.
Наявні докази по справі свідчать про факт конфлікту між обвинуваченим та потерпілим; про факт бійки між обвинуваченим та потерпілим; про факт нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому та легких тілесних ушкоджень обвинуваченому.
В обґрунтування мотиву своєї участі в бійці з потерпілим обвинувачений вказує на той факт, що потерпілий своїми протиправними діями ударивши його головою в стіну будинку чим спровокував між ними бійку 14.02.2014 року, яка розпочалася в провулку перед їх будинками.
Крім цього, прокурором не доведено наступні обставини, а саме: знаряддя яким нанесено ушкодження потерпілому; шляхом фіксації слідчими не виявлено, не встановлено та не вилучено слідів присутності в будинку обвинуваченого, не виявлено ознак боротьби між потерпілим та обвинуваченим в будинку потерпілого та не виявлено таких слідів злочину, як сліди рук, сліди ніг (взуття), сліди крові, частини епітелію шкіри, волокна одягу, мікрочастинки, запахові сліди, слина, волосся, пошкодження обстановки в будинку в процесі боротьби; працівниками правоохоронних органів разом з понятими, потерпілим та його сином - свідком ОСОБА_24 не було встановлено місце отримання ушкоджень потерпілим;
Крім цього згідно обвинувального акту та наявними матеріалами кримінального провадження не встановлено та не доведено спосіб та механізм спричинення тяжких тілесних ушкоджень в вигляді колото різаної рани саме обвинуваченим ОСОБА_6 .
Суд аналізуючи наявні докази по справі, проаналізувавши показання обвинуваченого та свідків приходить до висновку про те, що наявні докази, які надані та досліджені судом, свідчать про суперечливість висновків обвинувального акту, що до навмисних дій обвинуваченого ОСОБА_6 відносно потерпілого ОСОБА_13 , в частині спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому саме обвинуваченим, в тому числі у спричиненні тілесних ушкоджень в будинку потерпілого.
В той же час, згідно висновку експертизи № 165 від 24.03.2014 року проведеної по речових доказах, у сорочці потерпілого ОСОБА_13 встановлено колото різане ушкодження, яке співпадає з колото різаним ушкодженням ОСОБА_13 .
В момент спричинення колото різаного ушкодження поверхня клинка колото ріжучого знаряддя була орієнтована косо-вертикально, при цьому обушок повернутий догори та вправо, а лезо до низу і вліво.
Однак, підчас огляду місця події не виявлено знаряддя злочину, а відсутність знаряддя злочину в прямій залежності унеможливлює вважати достатніми докази вини ОСОБА_6 у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень саме ним. Відсутність знаряддя злочину, як речового доказу по кримінальному провадженню, унеможливлює встановити кому це знаряддя належить, чи обвинуваченому чи потерпілому.
З пояснень в суді обвинуваченого вбачається, що потерпілий в провулку під час бійки між ними був одягнений в куртку, яка була застібнута, а з пояснень свідка ОСОБА_20 можливо зробити висновок, що вона бачила потерпілого одягненого в куртку з під якої було видно светр сірого кольору, який виглядав з під куртки, так як був більшого розміру ніж куртка. Вказаний одяг потерпілого досудовим слідством не був залучений до кримінального провадження як речовий доказ, тому суд позбавлений можливості надати правову оцінку одягу як речовому доказу по справі.
В доказах наданих суду, відсутні процесуальні документи про проведення оперативно розшукових заходів про встановлення та розшук знаряддя злочину. Не були вилучені колото-ріжучі предмети за місцем проживання обвинуваченого та потерпілого
Тому суд, на підставі наданих та досліджених судом доказів, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено те, що в приміщенні будинку потерпілого 14.02.2014 року був присутній обвинувачений ОСОБА_6 , так як досудовим слідством в будинку потерпілого не було виявлено ознак присутності обвинуваченого, не виявлено прямих чи непрямих доказів присутності ОСОБА_28 в будинку потерпілого, що в свою чергу також ставить під сумнів слідчий експеримент с потерпілим та його сином.
Суд констатує порушення права на захист обвинуваченого, при проведенні слідчих експериментів від 29.04.2014 року з потерпілим та його сином без участі ОСОБА_28 та його захисника, з урахуванням того, що потерпілий в своїх заявах та повідомленнях від 14.02.2014 року та 15.02.2014 року до правоохоронних органів прямо вказує, що ОСОБА_28 вдарив його ножем.
Суд критично ставиться до огляду ділянки прилеглої території та кімнати на першому поверсі будинку потерпілого (описова та резолютивна частини складаються з одного аркушу), так як не було виявлено та встановлено плям крові потерпілого, не встановлено місце отримання потерпілим ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудей і живота; не було встановлено та вилучено слідів присутності обвинуваченого чи інших осіб, а також ознак боротьби між потерпілим та підозрюваним в будинку потерпілого чи безпосередній близькості від нього.
Предмету, за допомогою якого потерпілим отримані ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудей і живота з місця огляду не виявлено, а вилучений тільки фрагмент скла (не зрозуміло де саме, бо це не описано в протоколі), на якому були виявлені краплі бурого кольору (які могли б належати потерпілому у якості домішок), однак не були зафіксовані наявність інших речей та предметів, які знаходились на території, де проводився огляд, що підтверджується додатками до вказаного протоколу огляду у вигляді фото таблиці.
На фото 29 зафіксовано 2 фрагмента скла, а вилучено тільки один, на фото 7-8 зафіксовані інші предмети, які не описані та не вилучені; взагалі не оглянута територія провулку, по місцю проживання обвинуваченого та потерпілого, розташована неподалік з гаражем і поблизу хвіртки та воріт при вході на територію земельної ділянки потерпілого, де зі слів обвинуваченого та свідків проходила обоюдна бійка;
Суд звертає увагу на те, що органами досудового розслідування не були оглянуті наявні на місці конфлікту автомобілі та територія біля них (фото 32-36), на предмет находження під ними, на них чи в них можливих предметів, які могли заподіяти потерпілому ушкодження;
Суду не зрозуміла позиція сторони обвинувачення з приводу того, чому не було проведено огляд (обшук) місця проживання ОСОБА_28 з метою виявлення колото - ріжучих предметів, якими могли бути спричинено тілесне ушкодження потерпілому, при тому що ОСОБА_28 категорично заперечував, при цьому повідомлення на лінію «102» з лікарні було здійснено невідкладно, не були вилучені ножі у помешканнях потерпілого та обвинуваченого.
Згідно протоколів слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_13 та його сином свідком ОСОБА_24 вбачається, що отримання тілесних ушкоджень, в тому числі ножове поранення ОСОБА_13 було спричинено у будинку потерпілого, останній був у верхньому одязі у вигляді форменої куртки, яка слідчим не оглядалась, та яку потерпілий не видавав.
Не було своєчасно вилучено сорочку потерпілого (видана тільки 10.03.2014 майже через місяць після конфлікту), та взагалі не встановлено місце знаходження та не долучені до справи в якості речових доказів, одяг потерпілого (куртка та светр сірого кольору потерпілого).
Факт того, що ОСОБА_13 був у верхньому одязі, в тому числі й куртці, крім сорочки також підтверджується показими обвинуваченого ОСОБА_28 та свідка ОСОБА_20 .
Суд звертає увагу на той факт, що при повідомленні з медичної установи про поранення потерпілого, органами до судового розслідування не було вилучено одяг ОСОБА_13 , (в якому він поступив в медичний заклад) в тому числі й куртка, а сорочку ОСОБА_13 видав слідчому з метою проведення експертного дослідження, що висвітлено у його заяві. Чому ОСОБА_13 не була видана куртка чи інший одяг для огляну та представлення для експертного дослідження, суду не зрозуміло.
Експерти також не дійшли до остаточного висновку щодо обставин та індивідуальних особливостей предмету, за допомогою якого потерпілим отримані ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудей і живота та самого місця отримання ушкоджень. Це стало можливим у зв'язку з неякісно проведеними первинними слідчими діями, оглядом місця події, встановленням інших очевидців конфлікту та наявністю у зв'язку з цим великої кількості протиріч, усунути які на теперішній час неможливо.
Суд не може прийти до остаточного висновку та взяти як доказ винуватості ОСОБА_28 у вчиненні інкримінованого злочину висновок експерта № 493 від 02.04.2014 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи, оскільки розмір раневого каналу у медичній картці не зазначено, однак експерт робить висновок, що колото - різана рана спричинена однією дією колото - ріжучім предметом яким міг бути клинок ножу, що володіє колото - ріжучими властивостями. Експерт не надав оцінку, що наявні дві рани до 1 см у діаметрі на великому сальнику та не звернув уваги на той факт, що вказані ушкодження могли бути отримані осколками скла, які були вилучені з місця події, або інші предмети, котрі не були вилучені з місця правопорушення, та якими могли бути спричинені тілесні ушкодження.
Між тим, згідно дослідної частини висновку комісійної судово - медичної експертизи № 149 від 13.05.2015 року вбачається, що у черевній порожнині до 100 мл рідкої крові. При ревізії в лівому бічному каналі на парієтальної черевні є рана до 3х1 см, по середній пахвовій лінії на рівні восьмого міжребер'я з ознаками венозної кровотечі. Виявлено дві рани до 1 см у діаметрі на великому сальнику з ознаками кровотечі, рани після резекції ділянки сальника ушиті, що в свою чергу свідчить про відсутні встановлення предмету нанесення вказаних ран, тобто яким чином були отримані дві рани до одного см у діаметрі кожна встановити не представляється можливим, якщо удар був один, чи може лезо мати якісь властивості. Таким чином, беручи до уваги, що у медичній картці відсутній розмір раневого каналу, не можливо встановити розмір та форму клинка.
На підтвердження послідовних показів обвинуваченого ОСОБА_6 долучені та досліджені наступні докази: відповідно до довідки МКЛ №1 від 12.02.2014у ОСОБА_6 встановлено тілесні ушкодження які в виді забитої рани тім'яної області голови праворуч, рани, рваної рани тилу правої кісті. Це доказ на підтвердження показів обвинуваченого, щодо дій потерпілого.
Відповідно до висновку експерта № 370 від 18.02.2014 року КУ «Одеського обласного бюро судово - медичної експертизи» у ОСОБА_6 встановлено тілесні ушкодження, які могли бути причинені 14.02.2014 року в виді : пошкодженої рани голови, рана правої кісті. Не виявлено судово-медичних даних, що дозволяють виключити можливість спричинення різаної рани правої кісті ОСОБА_6 , як ріжучого кромкою авто-скла, так і лезом колото-ріжучого предмету типу ножа. Вказане свідчить про те, що на місці конфлікту могли знаходитись предмети, від яких отримав ушкодження, як обвинувачений, так і потерпілий.
З урахуванням вищезазначених обставин, беручи до уваги, що потерпілий ОСОБА_13 фактично самоусунувся від участі у розгляді кримінального провадження, Суд не має можливості усунути вищезазначені протиріччя по справі, однак це не заважає розглянути кримінальне провадження по суті на основі тих доказів, які представлені суду, що в свою чергу не порушує законних прав та інтересів сторін.
Також, відповідно до наявної в матеріалах кримінальної справи письмової довідки Київським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 16.02.2014 було відкрито кримінального провадження № 12014160480000618 від стосовно ОСОБА_13 та його сина ОСОБА_24 за заявою ОСОБА_6 за фактом спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Склад кримінального правопорушення являє собою абстракту теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: два об'єктивних (об'єкт, об'єктивну сторону) і два суб'єктивних (суб'єкт, суб'єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір ознак: обов'язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.
Після аналізу та оцінки кожного з наданих стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів -а також достатності та взаємозв'язку для правильного встановлення всіх обставин, що входять у предмет доказування в кримінальному провадженні, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, п.18 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Відповідно до ч. ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підстав яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Положеннями ч.1 ст.91 КПК України зокрема передбачено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Згідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.
У відповідності зі ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України - особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обов'язок доказування події кримінального правопорушення та вини особи покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.
За положеннями ч. 4 статті 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи, не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стаття 29 Конституції України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.
Статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Зокрема, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
В той же час, статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи вимоги положень ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено - кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме після засудження судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного на справедливий суд та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення - вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є - верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд охоплює надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium ЄСПЛ зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 Протоколу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд - є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Протоколу 1 Конвенції, не є абсолютним : воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Протоколу 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №688/788/15-к, провадження №51-597км17) у рішенні від 04.07.2018 року вказав: «Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону».
За таких обставин, Суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не доведена на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні зазначеного обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.
За таких обставин, відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України, Суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 слід постановити виправдувальний вирок, оскілки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
2.5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався Суд.
Питання про речові докази Суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати пов'язані з проведенням експертиз відсутні.
Цивільний позов, заявлений прокурором до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення 4 000 гривень на користь держави за проведення лікування потерпілого ОСОБА_13 в лікарні КУ »Міська клінічна лікарня №1» м.Одеси, тобто за витрати понесені лікувальним закладом при лікуванні ОСОБА_13 в лікарні та Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 30 000 гривень та моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, Суд залишає без розгляду відповідно до ч.3 ст.129 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст.8, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 9, 18, 100, 124, 129, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, Суд -
3.РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч.1 ст.121 КК України та виправдати його, на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: диски з проведеним досудовим розслідуванням слідчими діями з застосуванням відеозапису проведення слідчих експериментів - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов, заявлений прокурором до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення 4 000 гривень на користь держави за проведення лікування потерпілого ОСОБА_13 в лікарні КУ «Міська клінічна лікарня №1» м.Одеси, тобто за витрати понесені лікувальним закладом при лікуванні ОСОБА_13 в лікарні та Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 30 000 гривень та моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, Суд залишає без розгляду відповідно до ч.3 ст.129 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1