Справа № 946/6523/22
Провадження № 2/946/3152/22
РІШЕННЯ
Іменем України
21 грудня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Сивакова В.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 11.09.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №892, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, виникли непорозуміння, оскільки у кожного свій погляд на сімейне життя, виховання дітей та ведення спільного господарства. Шлюбні стосунки та ведення спільного господарства припинено і позивачка не має наміру їх поновлювати. Вона переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечить їх інтересам. Також позивачка повідомила, що від шлюбу з відповідачем мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді від 04.10.2022 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні відповідно до ст.274 ЦПК України (а.с.16).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.
Представник позивачки звернулася із заявою про підтримання позову та розгляд справи у їх відсутність. Також, просила стягнути судові витрати зі сплати судового збору та правової допомоги в розмірі 8 992 гривні.
Представник відповідача надав відповідь на позовну заяву, згідно з якою відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу; вимоги про стягнення суми судових витрат в розмірі 8 992 гривень вважав протиправними, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та наданий відзив на позовну заяву, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.
Статтею ст.56 СК України передбачено право дружини та чоловіка на особисту свободу, у тому числі й на припинення шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За змістом ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Так, у судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 11.09.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №892 (а.с.6).
Від спільного шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).
Сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, тому на даний час шлюб між ними носить виключно формальний характер.
Майновий спір та спір про місце проживання дітей у сторін на час розгляду справи відсутній.
Приймаючи до уваги, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін та їх дітей, їх особисті та майнові права після розірвання шлюбу не будуть порушені, суд дійшов до висновку, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсному волевиявленню сторін і шлюб може бути розірваний.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень чч.1, 2, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, за змістом яких судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 3 ст.141 ЦПК України визначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2022 року між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Янковською О.П. укладено угоду № 273 про надання правової допомоги, згідно з якою гонорарні відносини, компенсація витрат та інші умови надання правової допомоги врегульовані додатковою угодою, сплачено по квитанції №97 від 26.09.2022 року - 8 000 гривень.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги: надання правової консультації про порядок розірвання шлюбу (1 година) - 500 гривень; складання договору про надання правової допомоги, оформлення ордеру (1 година) - 300 гривень; підготовка до складання позову, копіювання документів, оформлення квитанції про сплату судового збору (3 години) - 1000 гривень; складання позовної заяви (3 години) - 2000 гривень; подання позову до суду (30 хвилин) - 500 гривень; складання та подання до суду заяви про відкриття проваджень (1 година) - 500 гривень; ознайомлення з відзивом на позов та з додатками (2 години) - 1000 гривень; проведення співбесіди з позивачем, підготовка та складання відповітові на відзив, відправлення відповідачу (3 години) - 2000 гривень; подання відповіді до суду (30 хвилин) - 200 гривень. Всього витрачено 15 годин робочого часу без витрат на судові засідання, вартість виконаної роботи складає 8 000 гривень.
Згідно квитанції № 97 позивачка ОСОБА_1 сплатила адвокату Янковській О.П. 8 000 грн. за послуги з надання правової допомоги.
У п.п.113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019 року, постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, постанові Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі №761/1673/20.
В свою чергу, судом приймається до уваги, що справа про розірвання шлюбу є малозначною, розглядається у порядку спрощеного провадження, а відтак суд вважає за необхідне вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задовольнити частково - в розмірі 3 000 гривень.
Також, позивачкою при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 992 гривень 40 копійок (а.с.3), який підлягає стягненню з відповідача на користь останньої.
Керуючись ст.ст.104, 105, 110 - 112 СК України, ст.ст. ст.ст. 11-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 11 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №892, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.
Копії рішення направити для відома сторонам, а після набрання ним законної сили, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб, - до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21.12.2022 року.
Суддя: О.І.Бальжик